Оптимізація

Другий центр допомоги при синдромі ліні.

Вже пізня ніч.

Однак лікування триває.

У великій кімнаті - я, Вайнона, пацієнти та їхні сім'ї, а також лікарі та медсестри, які їх супроводжують.

Позаду стоять кілька ліжок, на яких лежать пацієнти.

Їхні сім'ї з нетерпінням чекають поруч з ними.

Причина, чому ми проводимо лікування в цей час, - це моя пропозиція.

Однак сім'ї пацієнтів погодилися без вагань.

З їхньої точки зору, вони будуть вдячні, якщо лікування можна буде провести якомога швидше.

Я пам'ятаю, як сім'ї відвідували клініку в Істрії пізно вночі або рано вранці.

Будь-хто хотів би, щоб його сім'я одужала якнайшвидше.

Я це цінував.

Просити про продовження терміну лікування було б контрпродуктивно, оскільки це означало б втрату часу.

Я дивлюся на пацієнта.

Це чоловік двадцяти років.

Сім'я складається з молодої жінки та літньої пари.

Здається, його батьків і нареченої.

Під тривожними поглядами рідних зберігаю спокій і, як завжди, кладу руку на груди пацієнта.

Однак це «ліва рука».

Зазвичай я використовую для цього свою домінуючу праву руку.

Щоб не пропустити жодного тонкого відчуття, я був обережним і використовував праву руку.

Однак, провівши в минулому тисячі сеансів лікування, я пишаюся тим, що маю значний досвід лікування правою рукою.

Проте, здається, що потік магії з цієї правої руки застоюється.

Завдяки численним досвідам, я гостро усвідомлюю відчуття магічного запасу в моїй руці.

Здається, зростання магічної сили моєї правої руки зупинилося.

Я вже пролікував понад 200 людей у цьому закладі.

Використовуючи досвід, отриманий у цих 200 випадках, я спробував пришвидшити подачу магії правою рукою.

Зазвичай я повільно збільшую кількість магії з кроком 5, припиняючи подачу, як тільки тіло пацієнта насичується магією.

Це робиться для того, щоб мінімізувати ризик невдачі.

Однак цей метод займає значно більше часу.

Ефективність має бути максимальною, а лікування має завершитися безпечно.

У попередніх методах лікування були певні недоліки.

По-перше, той факт, що «рівень магії пацієнта, як правило, становить від 100 до 300».

Вона ніколи не опускалася нижче 100.

Це стосується і дітей, незалежно від статі.

Якщо людина володіє магією, то вона завжди має більше 100 магії.

Іншими словами, до 100 магії можна без особливої обережності дарувати магію.

Відчуття 100 магії мені запам'яталося найбільше.

Тому що до досягнення поточного рівня магії моє зовнішнє магічне випромінювання було лише до 90.

Це те, що я робив десятки разів щодня.

Навіть уві сні.

Швидко підняти рівень магії приблизно до 80.

Звичайно, не різко, а після кількох експериментів, щоб підтвердити безпечну швидкість.

Існує ймовірність несприятливих наслідків від раптової подачі.

На щастя, їх не було.

Зрештою, подача до 100 зайняла значно менше часу, скоротивши загальний час в середньому приблизно на 20 секунд.

Це базується на припущенні про пацієнтів з рівнем магії від 100 до 300, враховуючи певну кількість пацієнтів і загальний час скорочення в середньому.

Тому що якщо пацієнт задоволений рівнем магії 100, лікування може бути виконано негайно.

Якщо є 100 пацієнтів, це означає скорочення приблизно на 33 хвилини, або 2000 секунд, а при 700 пацієнтах, яких потрібно пролікувати за день, це означає скорочення приблизно на 231 хвилину, або 3 години 51 хвилину.

Це суттєво.

Насправді, лікування, яке раніше займало 1400 хвилин, тепер можна завершити за 1169 хвилин, або 19 годин 29 хвилин.

У найгіршому випадку, з 3-4 годинами сну і коротшими перервами, лікування здається здійсненним - але не все так просто.

По-перше, витрачається час, відмінний від часу лікування.

Це час, витрачений на пересування.

Пересування в межах закладу та пересування до наступного закладу.

Внутрішнє переміщення займає кілька секунд, якщо воно близьке, але якщо віддалене, то може зайняти кілька десятків секунд.

Хоча це може бути несуттєво для одного екземпляра, для 700 екземплярів це стає значним проміжком часу.

А число 700 є досить великим для населення в межах одного закладу, що призводить до необхідності переміщення до трьох закладів.

Час на таке переміщення становить кілька десятків хвилин.

Іншими словами, час, заощаджений завдяки ефективності правостороннього лікування, з'їдається часом пересування.

Я вже говорив про це.

Так само, як і в Істрії, до цього часу я переходив до палати, де перебували пацієнти, і проводив лікування.

Після лікування пацієнтів вивозили на вулицю, а тих, хто був у кімнаті, перевозили додому або в іншу клініку.

Це була основна процедура.

Однак у столиці Санострії частина про перевезення пацієнтів після лікування не застосовувалася.

Після лікування пацієнти продовжували б залишатися на цих ліжках, а за післяопераційним перебігом спостерігали б.

Це досить уважний і ретельний підхід.

Однак цей підхід є, щонайбільше, комплексним супроводом пацієнтів, а не основною частиною.

Я не вважаю, що коли лікування закінчено, його треба залишати без нагляду.

Я просто вважаю, що ми повинні прагнути до ефективності.

Тому я попросив найбільше відділення, відоме як друге відділення для пацієнтів із синдромом ліні в межах закладу, перевести пацієнтів з інших відділень до цього відділення як відправну точку.

Це накладає значний тягар, але в Істрії це було звичним явищем, і коли справа доходила до лікування, ніхто не здавався незадоволеним, можливо, тому, що всі бажали швидкого одужання.

Перебуваючи в другому закладі, лікарі чергуватимуть з призначеними лікарями кожного закладу. Перевозити пацієнтів хоч і обтяжливо, але не так вже й складно, і, головне, це не погіршує стан пацієнтів.

Я приїхав сюди за наказом королеви, тому тут є певна гнучкість, і якщо пацієнтам важко пересуватися, можна домовитися про карету.

В результаті пацієнти з третього закладу поступово зібралися в другому, і я почав їх лікувати.

Після лікування кожен пацієнт повертається до свого відділення.

До речі, пацієнти з другого закладу після лікування або влаштовуються в інший новостворений заклад, або повертаються додому.

Крім того, під час лікування, щоб не витрачати час на переїзди, я домовився, щоб пацієнтів перевели в найбільшу кімнату в другому закладі.

Проліковані пацієнти по черзі поверталися назад до свого попереднього місця перебування.

Я приймаю пацієнта на сусідньому ліжку, а тим часом на вільне ліжко приводять пацієнта, який чекає на прийом.

Таким чином, я можу лікувати пацієнтів одного за одним, просто пересуваючись у кімнаті.

Завдяки цим заходам вдалося звести до мінімуму втрати часу на пересування.

За нинішніх темпів, які займають близько 1200 хвилин на день, з часом вдасться пролікувати всі десять тисяч пацієнтів.

Однак не все так просто.

Моя магічна сила - мільйон, а щоденна витрата коливається від мінімальних сімдесяти тисяч до максимальних двохсот десяти тисяч.

Магії більш ніж достатньо, і при достатньому відпочинку магія повинна відновитися.

То в чому ж проблема?

Проблема в тому, що ми не вміємо достатньо відпочивати.

Візьмемо приклад з десятьма тисячами магії.

Якщо половина магії, близько п'яти тисяч, буде витрачена, вона значно відновиться, якщо відпочивати близько восьми годин на день, але чи відновиться вона повністю - це делікатний баланс.

Якість відпочинку має значення, і час є вирішальною умовою, але не абсолютною.

Якщо у вас буде кілька годин повноцінного сну, кількість відновлених сил збільшиться, але це нелегка справа.

А як щодо поточного рівня магії?

Маючи досить велику кількість, навіть при нормальному відпочинку, він не відновиться повністю, якщо витратити половину, п'ятсот тисяч.

Якщо витратити п'ятсот тисяч, навіть за умови восьмигодинного сну, він може відновитися лише наполовину.

Швидкість відновлення і необхідна якість відновлення відрізняються між десятьма тисячами і мільйоном магії.

Використання мільйона магії не є поширеним явищем, а щодо лікування в Істрії, то я виспався досить багато.

Однією з важливих причин було те, що оточуючі переконували мене, що це безглуздо, якщо я впаду, але я і сам розумів, що магія не відновиться повністю без належного відпочинку.

Крім того, кількість відновлення залежить від втоми тіла і розуму.

Якщо взяти однакову кількість сну в повністю виснаженому стані і в бадьорому, то в останньому випадку відновлення буде значно більшим.

Давайте виділимо близько трьох годин на сон і близько п'ятдесяти хвилин на відпочинок в межах забезпечених 240 хвилин.

Якщо присвятити лікуванню 19 годин на добу, це буде досить виснажливо.

Споживання магії також забирає фізичні сили.

У такому стані можна спати лише три години, якщо це триває протягом двох тижнів.

Без сумніву, магія врешті-решт вичерпається.

Це лише поточні розрахунки, але, ймовірно, приблизно через десять днів магія, швидше за все, закінчиться, і я не зможу проводити лікування.

Якщо це станеться, це буде близьким до стану виснаження магії, і я втрачу можливість лікувати.

Це справді ситуація, коли пріоритети перевертаються.

У такому випадку це безглуздо.

Тому я придумав «використовувати ліву руку».

Тепер, після довгих пояснень, повернемося до головної теми.

У великій кімнаті другого корпусу я лікую пацієнтів лівою рукою.

Тепер це займає більше часу, ніж раніше.

Але це необхідно.

Я витрачаю приблизно вдвічі більше часу, ніж зазвичай, лікуючи пацієнта.

«Де я...? Що... сталося?»

«Він заговорив. О, він заговорив! Цей хлопчик заговорив!»

«А, так... я говорив. Я-я говорив, як завжди...»

«Генрі...»

Стало зрозуміло, що лікування пройшло успішно, і батьки заплакали сльозами радості, а наречена притиснулася до нього, плачучи.

Це добре. Здається, мені вдалося його вилікувати.

Звичайно, я не робив це абияк, і якщо виникали якісь проблеми, я планував або перервати лікування, або перейти на використання правої руки.

Ніякої небезпеки немає. З моїм накопиченим досвідом я можу виявити будь-які проблеми одразу.

Здається, з лікуванням лівою рукою не було «жодних проблем».

Однак, на це потрібен був час.

«Здається, можна лікувати обома руками одночасно».

Якщо лікування правою рукою займає близько 1 хвилини 40 секунд, то лівою рукою - близько 4 хвилин.

Навіть після того, як лікування правою рукою закінчено, лікування лівою рукою продовжується. Тобто, пацієнт, який лікується правою рукою, переміщується, а пацієнт, який лікується лівою рукою, залишається на місці.

У цьому випадку навантаження лягає на медсестер.

Для перекладання кожну людину потрібно перекласти на ліжко біля мене.

Це їхня робота, тому не варто зволікати, адже вони також хочуть пришвидшити лікування пацієнта.

Якщо ви працюєте обома руками, то, лікуючи двох правою рукою, одного можна обробити лівою рукою.

За приблизними підрахунками, можна було б обробити всіх пацієнтів приблизно за 932 хвилини, або приблизно за 15 годин 32 хвилини.

Щодня буде більше 8 годин вільного часу.

Однак, враховуючи перерви та непередбачувані обставини, цього часу буде замало.

Крім того, кількість пацієнтів, яких я приймаю в перший день, є недостатньою.

Наразі я пролікував близько 400 осіб, але вже пізно ввечері, і близько 300 процедур затримуються.

Потрібно додатково 400 хвилин, або 6 годин 40 хвилин, додаткового часу.

Якби було два тижні, цей час можна було б надолужити, але з огляду на поточний необхідний час, він є обмеженим, і немає ніякого запасу.

Крім того, я ще не звик лікувати лівою рукою, і я все ще відчуваю незручність від того, що раптом буду лікувати обома руками.

Хотілося б спробувати ще на 100 пацієнтах.

За цей час знадобиться вдвічі більше часу, ніж зазвичай.

З огляду на це, час підтискає.

Мене переслідує час.

Так чи інакше, я мушу це зробити.

Поки я лікую, мене супроводжує Вайнона.

Під час лікування наступного пацієнта я кажу Вайноні, яка стоїть позаду мене.

«Повторюю, Вайноно, ти можеш робити перерви. Щодо допомоги в лікуванні, то я покладаюся на медсестер, тому не хвилюйся».

«Н-ні, я тут. Я ж покоївка Шіон-сама, зрештою.»

З цим розібралися.

Навіть якщо я скажу, що вона може взяти перерву, якщо я не візьму її, вона не наполягатиме на цьому.

Незважаючи на те, що вона явно налякана і ставить між нами бар'єр, вона непохитно ставиться до мене як до свого господаря.

Це її гордість, чи вона просто раціоналізує це як частину своєї роботи?

Скільки б я не говорив, вона завжди повторює одне й те саме, і ніщо з того, що я кажу, не доходить до неї.

Я відчуваю себе погано через це, але я хочу поставити на перше місце лікування пацієнтів.

Якщо я продовжуватиму лікувати з усіх сил, шлях обов'язково відкриється.

Я лікую пацієнтів, загострюючи свої почуття, з сильною рішучістю.