Шлях безсмертя (кінець основної сюжетної лінії)

Розділ 823. Шлях безсмертя (кінець основної сюжетної лінії)
 

Побачивши це, Вікен огидно посміхнувся в душі. Його тіло, яке безладно спалахувало і крутилося, раптом зруйнувалося, перетворившись на два світи, де світло і темрява накладалися один на одного. Один світ був злий і зіпсований, переповнений болем і відчаєм, а інший — піднесений і священний, з ангелами, що співали повсюди.
Залишки первісного пекла і гірського раю знову з'явилися, утворюючи попередній баланс. На короткий час Вікен знову відчув, що він належав і не належав до цього світу.
Така трансформація свідчила про те, що Вікен повністю відмовився від себе. Він волів би скоріше ретроградувати [1] й загинути, аби знайти можливість завдати Люсьєну критичного удару, щоб той міг лише «повернутися» через мільйони років, як таємниче існування Світу Душ!
    [1] - видимий рух планети протилежний руху інших тіл. https://uk.wikipedia.org/wiki/Видимий_ретроградний_рух
Таке відчуття вже було близьке до тих вібрацій, які Люсьєн дарував іншим людям. Здавалося, що вони вдвох перебувають в одному світі!
Попався!
Вікен миттєво вхопив ауру Люсьєна!
Однак у цю мить він усвідомив, що простір навколо нього став темним і глибоким, з розкиданими скрізь блискучими зірками. Край простору вдалині невиразно звузився, а сила вітру, що уособлював електромагнетизм, розділилася на частини, ніби обмінюючись чимось. Під ним розташовувалися елементи різних кольорів, схожі на планети. Електрони оточували атомне ядро і розсіювалися в хмару. Над його головою була величезна вогняна куля.
Це «пізнавальний світ» Люсьєна?
Я дійсно можу проникнути в його «пізнавальний світ»?
Ні, це тому, що наш нинішній стан схожий на стан пізнавального світу, який не повністю належить цьому світу, але певним чином пов'язаний з ним.
Вікен швидко подумав і в принципі зрозумів, що відбувається.
Звичайно, він також знав, що між їхнім станом і пізнавальним світом все ще існує велика різниця. Він зміг проникнути всередину, очевидно, тому, що Люсьєн навмисно підлаштував стан свого пізнавального світу.
Навіщо він це робить?
У будь-якому випадку, тепер, коли він наважився впустити мене, я повністю зруйную його когнітивний світ. Йому буде ще важче оговтатися і повернутися!
Коли незліченна кількість думок промайнула в серці Вікена за мить, він швидко прийняв рішення. Первісне пекло і Гірський рай почали розширюватися.
Раптом він побачив, що Люсьєн, який був у космосі, знову посміхається до нього лагідною і витонченою посмішкою. Тим часом величезна вогняна куля над його головою перетворилася на скупчення непроглядної темряви.
Темрява, з якої не могли просочитися навіть промені світла, випромінювала неймовірну і найжахливішу силу притягання. Негайно Вікен, разом з його первісним пеклом і Гірським раєм, був притягнутий до неї!
У звичайному просторі жодна з Люсьєнових Зірок Долі не могла б ефективно впливати на матеріальний світ. Однак статус Вікена в цей момент був синхронізований з когнітивним світом.
Під дією всепоглинаючої сили тяжіння розширення первісного пекла та Гірського Раю було зупинено, і Вікена поглинула темрява, перш ніж він встиг видати крик.
Люсьєн, однак, не розслабився. Він був ще більш урочистим, ніж раніше. Його когнітивний світ швидко зникав. Перспектива тіньового всесвіту за його спиною змінилася, показуючи невимовну темряву замість гігантської вогняної кулі й блакитної планети.
Темрява була ще більш страхітливою, ніж у когнітивному світі Люсьєна. Хоча вона була в іншому всесвіті, напівбоги, такі як Дуглас і Малтімус, все одно усвідомлювали, що вона досить потужна, щоб легко розірвати їх на шматки.
Тоді темрява в когнітивному світі мала незначну «комунікацію» з темрявою!
Тріск! Тріск! Тріск!~
Зірки в когнітивному світі Люсьєна поглинула темрява. Все тремтіло. Однак предмети, що знаходилися в темряві, також перетікали в іншу темряву через канал зв'язку.
— А-а-а-а-а-а-а!!!
Вирвався беззвучний крик. Люсьєн поспішив перервати зв'язок і повернути темряву назад, відтворивши гігантську вогняну кулю. Однак, навіть якщо він зробив все ідеально, його когнітивний світ вже був повним безладом. Його тіло злегка тьмяніло. Було очевидно, що він сильно постраждав.
Вікен був повністю знищений!
Малтімус відчував себе досить співчутливим після того, як став свідком цієї сцени. Люсьєн був надто сильний зараз!
Спочатку він думав допомогти Вікену втекти, щоб зберегти рівновагу в ситуації. Однак ні Дуглас, ні Срібний Місяць не послабили своєї настороженості щодо нього. Тому в майбутньому йому залишалося лише підкоритися...
Тіньовий всесвіт і проєкція когнітивного світу повільно зникали. Тіло Люсьєна швидко стало матеріальним. Він злегка кивнув Дугласу, Срібному Місяцю Альтерні, Фернандо та іншим.
Темрява в небі зникла, і яскраве сонячне світло бризнуло на його тіло, вкриваючи його золотом.
В Алліні та Рентато, хоча битва вже нікого не цікавила, багато людей все ще бурмотіли собі під ніс, — Це була хитрість... Це була хитрість...
......
Через день, у Вавилоні в Атомному Всесвіті...
Не встиг Люсьєн вийти з лабораторії, як побачив Наташу, яка з келихом червоного вина в руках милувалася космосом за вікном, який зовсім не схожий на той, що в основному матеріальному світі.
— Ти знайшов спосіб повернути пана Маскеліна? — стурбовано запитала Наташа.
Люсьєн кивнув, але похитав головою. — Я дещо знайшов, але потрібно провести додаткові дослідження. Хоч я і напівбог, але не всемогутній.
Коли Вікен розтопив Гірський Рай, серафими, здатні до втечі, як Маскелін, сховалися в Царстві Воріт. Адже, на відміну від первісних дияволів, вони не були глибоко пов'язані з первісним пеклом.
— Напівбог... — Наташа скривилася, даючи зрозуміти, що їй самій доведеться потрудитися. — А що таке високорозмірна душа, про яку ти говорив? Чи мають вони самосвідомість? Чи можуть вони керувати своїми проєкціями?
Вона була дуже зацікавлена моделлю Люсьєна. Хоча більша частина її була надто заплутаною, вона нарешті зрозуміла ключ до свого розвитку. Однак вона мала свої побоювання, побоюючись, що сутність душі у високому вимірі може контролювати її. Вона почувалася не зовсім комфортно, коли думала, що щось таємниче може контролювати її, і хотіла вбити це, навіть якщо це було інше «її».
— Я не знаю. Якби я міг повністю зрозуміти природу і статус душ високих вимірів, я вже був би «справжнім богом». Наразі я можу лише робити припущення, засновані на явищах, а також на тому, що я відчув після того, як став напівбогом. Наприклад, можливо, що високомірні душі перебувають у хаосі, і лише після того, як вони будуть спроєктовані в різні паралельні всесвіти й з'єднаються з матерією, виникне унікальна самосвідомість. Саме тому після смерті спогади та спосіб мислення людини зникають. Вони не належать сутності душі у вищому вимірі. — Люсьєн говорив про свої думки, в яких не був цілком упевнений.
— Не буде ніякої самосвідомості, поки вона не з'єднається з матерією? Але ж є багато душ, які відокремлені від своєї фізичної форми, як привиди, чи не так? — запитала Наташа, як допитлива арканістка.
Люсьєн на мить замислився і сказав, — Душі, про які я часто говорю, більше схожі на оболонки, що складаються з електромагнітних полів та особливих ізотопів певних елементів. Вони теж є матерією. Принаймні, я вважаю, що проєкція високорозмірних душ має базуватися на матерії нашого всесвіту.
Наташа почухала підборіддя. — А як же зоряне небо долі? Там немає ніякої матерії. І чому зірки, які існують в реальності, вказують на нашу долю?
— Ти сама відповіла на своє запитання. — Люсьєн розвеселився і взявся за шампанське, яке Наташа налила йому. — Через зв'язок між високорозмірними душами та їхніми проєкціями в матеріальному світі ми можемо осягнути всі сліди душ у матеріальному світі. Механізм такий самий, як і у Пришестя Бога, за винятком того, що Пришестя Бога використовується з метою руйнування. У високомірному стані всі сліди всіх життів повинні перекриватися або переплутуватися. Це й є справжній вигляд зоряного неба долі. Отже, коли на одній стороні відбуваються зміни, інша сторона це відчуває.
— Коли є всі сліди, ми зможемо зробити висновок про деякі майбутні зміни. Це схоже на те, як можна відповісти на всі питання, коли є достатньо рівнянь. Однак, оскільки «майбутнє» включає в себе занадто багато факторів і невідомих, можуть бути лише грубі, невизначені прогнози.
— Таке перекриття або заплутаність у високомірному стані можна побачити лише тоді, коли ми медитуємо через когнітивний світ або коли займаємося астрологією. Його проєкція також базується на матерії. Отже, вона проявляється через зірки, а інформація прихована в законах і статусі різних провідних зірок долі.
— Тому зоряне небо долі підпорядковується тим самим законам, що й зоряне небо в реальності, але рухається зовсім іншими шляхами. Пан Президент успішно просунувся до рівня напівбога головним чином завдяки тому, що вхопився за свою Провідну Зірку Долі, або сліди власної душі.
Вислухавши короткий опис Люсьєна, Наташа задумливо кивнула. — Отже, зоряне небо долі відображає більшість законів зірок в реальності, але зірки в реальності майже не мають ніякого відношення до долі?
— Так, — Люсьєн не думав, що Наташа зараз може зрозуміти якісь подальші тлумачення. Тому він схвально кивнув головою.
Наташа, здавалося, була в кращому настрої. — Ти доторкнувся до суті високомірних душ через з'єднання двох душ. Як ти збираєшся стати справжнім богом і осягнути безсмертя?
Вона вже дізналася від Люсьєна, що він переплавив власну душу з іншого всесвіту. Саме тому він зміг так швидко піднятися до рівня напівбога. Втім, Наташа не мала особливих нарікань. Зрештою, вона тоді навіть не знала Люсьєна. Люсьєн, якого вона знала, завжди був тим, що з'явився після переплавлення.
Замислившись на мить, Люсьєн сказав, — Неможливо обчислити сутність первісної душі за допомогою відповіді й частини законів проєкції, тому що рівнянь недостатньо, а невідомих занадто багато. Тому для того, щоб реалізувати безсмертя, ми можемо тільки знайти способи відправитися в інші паралельні всесвіти, щоб шукати свої інші «Я» і дізнатися більше відповідей і законів. Тоді ми зможемо розв'язати одночасне рівняння і дізнатися математичну модель про сутність душі.
— Отже, знайти більше «Я», отримати більше інформації і просуватися вперед за допомогою ретельних математичних моделей. Це й є шлях арканіста до безсмертя!
Наташа заздрісно сказала, — Напрямок дуже чіткий... А як же лицарі?
— Чим далі ти будеш спускатися по шляху безсмертя, тим більше подібних речей ти будеш бачити. Адже це вже близько до суті світу. Тому шлях лицарів і шлях арканістів повинен бути в основному однаковим, за винятком деяких деталей. — Люсьєн хихикнув. — Просування вперед вже не може здійснюватися на основі природних інстинктів. Треба з'ясовувати відповідні речі й порівнювати себе з більшою кількістю самих себе.
Наташа сіпнула губами й вирішила поки що не замислюватися над таким неприємним питанням. — Як ти думаєш, чому на нашому боці є магія, а в іншому всесвіті її немає?
— Сила душевних проєкцій по-різному впливає на фундаментальні речі. Крім того, час тече швидше на нашому боці й повільніше на їхньому боці. Отже, ми можемо користуватися океаном енергії на їхньому боці, але вони не можуть користуватися нашою. — Люсьєн стишив голос.
— Однак, оскільки є перехрестя, то і на тому боці повинні відбутися відповідні зміни, чи не так? — розгублено запитала Наташа.
Люсьєн відставив чашку і підійшов до вікна, перш ніж відповісти з посмішкою, — Можливо, в них є щось на кшталт мікроелектроніки та кульової блискавки...
— Що?
— Я просто пожартував.
(Кінець VIII тому й основної сюжетної лінії)
 
 
Перекладач: Ого, о це так несподіваний фінал) Дякую вам, шановні читачі, що стежили за цією неймовірною історією разом зі мною!
Далі будуть побічні історії, здається вони не великі, тому спробую виправити їх як найшвидше. UPD. Не раджу читати побічні історії: перша пародія на Гаррі Поттер(824-849), невдала; друга про Джона(850); третя про Віконта Карендію(851); четверта про Еллен(852); п'ята про створення Конгресу Магії(853-910), є моменти які зацікавили, але воно того не варте.
Якщо для вас це останній розділ, то пропоную прочитати «У мене є супер USB-накопичувач» (переклад завершено): наукова фантастика, пригоди, детектив, містика, трилер.
До наступної зустрічі!