Весняний бриз

Травма Альфи
Перекладачі:

Уйон пропустив приблизно 80% досвіду, який переживають більшість звичайних людей. Такі речі, як похід у кав’ярню з друзями, перегляд фільму в кінотеатрі, подорожі чи спільний шопінг. Дещо з цього він робив із Даніелем у США, але «похід у кіно» залишався для нього загадкою.

– Який фільм будемо дивитися?

Відтоді як Дохьон сказав: «Я зводжу тебе в кіно», – Уйон щоразу дивився на нього очима, сповненими очікування. Здавалося, ніби це він благав про похід у кіно – настільки це було хвилюючим. Щоразу, бачачи Уйона таким, Дохьон усміхався, ніби дивився на маленьке цуценя.

– То ж, є щось, що ти хочеш подивитися? – спокійно запитав Дохьон, елегантно крутячи ручку в руці.

Уйон із задумливим виглядом дістав телефон. Щойно він торкнувся пошукового рядка, у його історії з’явився сайт популярного кінотеатру.

– Я подивився в мережі, цей фільм зараз найпопулярніший.

Був ранок п’ятниці, і вони, природно, сіли поруч у лекційній аудиторії, обговорюючи, який фільм подивитися. Той, що показав йому Уйон, був фільмом жахів із моторошною атмосферою – це було зрозуміло вже з самої афіші.

– Фільм жахів?

Здавалося, для жахів ще зарано в цьому сезоні. Фільм навіть мав рейтинг «R»*. Дохьон примружив очі, поглядаючи то на Уйона, то на постер.

– Ти певен, що зможеш це дивитися?

Він вказав на персонажа на постері – іноземного актора з закривавленою бензопилою в руках. Фільм виглядав досить жорстоким. Уйон, перевіривши ім’я режисера та рейтинг, спокійно кивнув.

– Я бачив усю серію.

Даніель у США теж кілька разів був шокований цим. Незважаючи на тендітну зовнішність, Уйон напрочуд добре переносив жорстокі чи моторошні сцени. Насправді його не лякало нічого штучно створеного.

– …Справді? – повільно відповів Дохьон, натискаючи на екран телефону.

Він прогорнув кілька варіантів і зупинився на п’ятому за популярністю фільмі – милому анімаційному фільмі для дітей із круглими персонажами.

– Я думав подивитися ось це.

– …

Уйон злегка насупився, втупившись у Дохьона. Він дражнив його? Грайлива усмішка Дохьона підтвердила це.

– Ви лише на чотири роки старший... – побуркуючи, Уйон почав переглядати список найпопулярніших фільмів.

Жахи, романтика, бойовики, трилери, анімація і навіть документальні фільми. Варіантів було багато, але ніщо не привертало його увагу.

– Мун Ґарам завжди називає тебе малечею, коли нап’ється.

Дохьон взяв телефон Уйона і подивився фільм жахів, який той показав. Після того, як він перевірив синопсис і відгуки, повернувся до списку й переглянув романтичний фільм, що був на другому місці в рейтингу. Поки він перевіряв фільми один за одним, Уйон сидів, шалено червоніючи через слово «малеча», яке Дохьон мимохідь кинув.

– Можеш вибрати між цими двома.

У підсумку перша і друга стрічка стали фінальними кандидатами. Дохьон, звісно, намагався включити до вибору ще й п’ятий варіант, але Уйон з рештою повернув його до другого варіанту. Він тихо засміявся й спокійним голосом пояснив:

– Перший досить жорстокий, а другий – веселий, але спокійніший. Тобі більше до вподоби жахи чи романтика?

– Мені підходить будь-який жанр… А вам як, сонбе?

– Якщо вибирати, я б узяв щось страшне. Дивитися романтичні стосунки інших – не моє.

Уйон не заперечував і запропонував подивитися фільм жахів. Дохьон, здавалось, уже готовий зробити бронювання, дістав телефон.

– Трохи неочікувано сьогодні…

– Мені підходить сьогодні, – швидко відповів Уйон, не втрачаючи нагоди.

Коли він підвів погляд із благальним виразом обличчя, Дохьон прикрив рота рукою і примружив очі. Здавалося, куточки його губ злегка сіпнулися.

– Тоді як щодо того, щоб подивитися його після занять?

Уйон одразу ж кивнув. Дохьон лагідно всміхнувся й тихо запитав:

– Де б ти хотів сидіти?

– Я загуглив – пишуть, що місця в першому ряду хороші.

Це була така ж відповідь, як і тоді, коли його запитали про фільм. Зрештою Дохьон розсміявся, потішений тим, що Уйон навіть такі деталі шукав. Відчуваючи себе дитиною, що з нетерпінням чекає на шкільну екскурсію, Уйон лише мовчки кивнув.

– Що ще ти гуглив?

– Правила поведінки в кінотеатрі… Зачекайте, ви ж мене не дражните, так?

– З чого б я мав тебе дражнити?

– Таке відчуття, ніби ви дражните…

Вовтузячи телефон у руках, Уйон примружив ліве око. У відповідь Дохьон кліпнув очима, одне з яких із подвійною повікою. Спостерігаючи, як Дохьон бронює місця, Уйон тихо пробурмотів:

– Ще я подивився, де знаходиться кінотеатр і як купувати квитки.

– І?

– ...

Із тону Дохьона було ясно, що він чекає продовження. Уйон знітився, перш ніж заговорити, намагаючись звучати якомога невимушеніше:

– Я також перевірив, які є види попкорну, – зніяковівши, відповів Уйон, а Дохьон відклав телефон і прикрив обличчя руками.

Важко було сказати, чи обличчя в Дохьона маленьке, чи руки великі, але Уйон не міг побачити його виразу обличчя. Незабаром він опустив руки, залишивши лише легку усмішку, і трохи дражливим тоном запитав:

– То який смак ти хотів би спробувати?

– …Кажуть, карамельний смачний.

Уйон подумав, що сьогодні Дохьон здавався особливо ласкавим. Він завжди був добрим, але не настільки лагідним. Бачачи Дохьона в такому піднесеному настрої, змушувало Уйона відчувати себе схвильованим, з нетерпінням очікуючи цієї зустрічі. Якщо вчитель поводиться так, то, мабуть, у кінотеатрі справді весело.

– Можна ще й смаки змішати, тож спробуй ще якийсь.

Завершивши бронювання, Дохьон надіслав дані про квитки через месенджер. Уйон, зачарований, уважно перевірив номер квитка на фільм. У цей момент увійшов професор, і Дохьон швидко накрив телефон Уйона рукою.

– Після заняття.

Як і під час репетиторства, Уйон слухняно прибрав телефон. Що чотири роки тому, що зараз, на будь-яке слово Дохьона тіло Уйона рухалося рефлекторно.

***

П’ятниця перед їхнім походом у кіно тягнулася повільніше, ніж будь-коли. Навіть після ранкових занять, походу з Дохьоном до клубної кімнати й обіду з учасниками клубу – була лише друга година дня. Оскільки лекцій після обіду в нього не було, Уйон постійно поглядав на годинник, з нетерпінням очікуючи, коли Дохьон закінчить.

– Агов, Уйоне, у тебе зараз очі повилазять.

Ґарам, яка розкинулася на імпровізованому ліжку в кімнаті клубу, дражнила Уйона. Попри те, що сьогодні в неї не було занять, Ґарам, як завжди, лежала без діла. Раптово сівши, вона запитала невимушеним тоном.

– У тебе якісь плани? Чому ти схожий на цуценя, якому терміново треба на вулицю по справах?

– О, сьогодні…

Уйон на мить завагався, а потім похитав головою. Це ж навіть не справжнє побачення, просто Дохьон пообіцяв показати йому фільм в нагороду за хороші результати на екзамені, тож не було потреби тримати це в таємниці.

– Сонбе пообіцяв, що покаже мені фільм, якщо я добре складу іспит.

– Кім Дохьон?

– Так, – відповів Уйон і знову втупився в годинник.

Він перестав дивитися на телефон і перевів погляд на настінний годинник – відсутність секундної позначки в телефоні дратувала надто сильно. Час спливав нестерпно повільно, як кволий черв’як.

– Справді? Який фільм збираєтеся дивитися?

Ґарам, не виявляючи зацікавлення, знову лягла, коли Уйон сказав їй назву фільму. Вона зморщилася й сказала: «Фу, жах який», – і перевернулася на бік.

– Ви з Дохьоном, здається, досить близькі, разом навіть у кіно йдете.

Уйон не відповів, лише злегка кивнув. Ґарам, усміхаючись своєю звичною зухвалою усмішкою, виглядала так, ніби щось замислила.

– Уйоне.

Це було не стільки звертання до нього, скільки сигналом до початку запитання. Уйон відвів погляд від годинника і подивився на Ґарам, ніби питаючи, про що вона хоче поговорити. Очікуючи якоїсь легковажної розмови, він здивувався, коли Ґарам підняла тему, яка дійсно цікавила Уйона.

– Тобі ж цікаво, як я подружилася з Кім Дохьоном?

Уйон і справді замислювався над цим. Їхні характери зовсім не схожі, спільних захоплень теж немає, але в клубі вони були надзвичайно близькі.

– Хіба ви не подружилися просто так, природно?

– Як ти з Сонґю?

Ґарам похитала пальцем, показуючи, що Уйон помиляється. Потім вона вказівним пальцем ткнула в підлогу кімнати клубу.

– Я випадково вступила до клубу, але до Дохьона підійшла навмисно – щоб подружитися.

– …

Уйон поступово заглибився у спогади. Коли вони курили разом або просто розмовляли, ці двоє здавалися не більше ніж друзями. Хоч їм і було комфортно в компанії одне одного, але Уйон не думав, що між ними були якісь особливі почуття. І все ж, із легким занепокоєнням, він обережно запитав:

– …Можливо, вам подобається сонбе?

– Ні! Абсолютно, категорично ні!

Ґарам миттєво його перебила з щирим виразом огиди на обличчі, прикривши рот, ніби її от-от знудить. Уйон, який потай мав почуття до Дохьона, відчув, як щось стислося всередині.

– Він зовсім не в моєму смаку. Мені подобаються миліші й мініатюрніші.

Справді, Дохьон був далекий від «милого» і «мініатюрного». Уйон пригадав Мінджон, яку зустрів на вечірці після іспитів – імовірно, саме та сонбе відповідала ідеальному типу Ґарам.

– Тоді чому ви до нього підійшли?

– Людина, яка мені подобалася, була закохана в Кім Дохьона, – буденим тоном сказала Ґарам.

Уйон напружився і поглянув на неї. Реакція вирвалася мимоволі – він навіть не встиг приховати її. На щастя, Ґарам була надто зайнята телефоном і не дивилася в його бік.

– Може, тричі? Дохьон подобався кільком людям, тож мені стало цікаво, який він насправді, і я почала його дражнити – так ми і здружилися.

– …Ви чіплялися до нього?

– Авжеж. Він мене бісить.

Тепер, думаючи про це, Уйон усвідомив, що Ґарам справді поводилася з Дохьоном особливо різко. Виявляється, це була не просто манера спілкування між друзями, а звичка ще з часів, коли вона постійно його зачіпала. Поглянувши на кінчики її пальців, Уйон спробував якнайприродніше поставити наступне запитання.

– Л-люди, яким подобався Дохьон сонбе… 

Уйон знав, що Дохьон був популярним, але почути конкретне число – три – було несподівано. Адже навряд чи Ґарам подобалися всі, хто захоплювався Дохьоном, тож це, мабуть, лише верхівка айсберга.

– Вони зустрічалися?

Кохана людина вчителя. Ані раніше, коли він був його учнем, ані зараз, будучи хубе, він ніколи не чув про це. Колись давно Уйон запитував Дохьона про його ідеальний тип, але отримав лише дивну умову: «аби вони не мали друга дитинства».

– З Дохьоном?

Ґарам насмішкувато скривилася, ніби почула щось абсурдне, і на її обличчі промайнула лукава усмішка. Її гострі очі з одинарними повіками блиснули.

– Він ніколи не зустрічався з кимось зі свого факультету.




*R – Особи, які не досягли 17-річного віку, допускаються на сеанс тільки в присутності батьків.

Підтримати Команду

Допоможемо створити та перекласти ще більше захоплюючих історій рідною мовою!

Коментарі

Наразі відгуки до цього розділу відсутні!

Увійти, аби лишити коментар!