Мінджон здивовано подивилась на нього і нахмурилась. «Якщо він домінантний…», – запитала вона, сподіваючись, що помиляється.
– Омега?
– Так.
– Ох...
Уйон стягнув сорочку, яку Дохьон недбало накинув йому на голову. Хоча феромони Дохьона освіжали, тканина, що затуляла йому зір, душила. Дохьон знову накинув сорочку на плечі Уйону і спокійно поглянув йому в очі.
– Ти випускаєш феромони.
– Феромони?
Уйон завагався, міцно схопившись за сорочку Дохьона. Якщо подумати, то він зовсім забув про контроль своїх феромонів. Коли Уйон, зморщивши ніс, сховав свої феромони, Ґарам зітхнула з полегшенням.
– Агов... Уйон зараз дійсно п’яний? Він виглядає цілком нормально.
– Минулого разу він теж виглядав нормально.
– Я не п’яний.
– Ні, п’яний, – рішуче відповів Дохьон і приніс пляшку з водою.
Уйон потер очі, намагаючись сфокусувати свій розмитий зір.
– Не три очі. Випий це.
Йому в руку сунули склянку холодної води. Ніби розуміючи, що це не спрацює, Дохьон навіть сам напоїв його водою. «Ого, який турботливий», – Уйон мовчки милувався ним, ковтаючи воду.
– Поблизу ж немає інших альф, так?
Мінджон взяла телефон і підвелася. Вона підійшла зі своєю сумкою і вибачилася.
– Я відвезу тебе додому. Вибач, Уйоне, я не знала. Я бета і не відчуваю феромонів.
– Усе гаразд.
Мінджон не потрібно було вибачатися. Уйон сам пив, а Мінджон просто зробила для нього сомек, як він і просив. Уйон схвильовано похитав головою, а Дохьон нахилився перед ним.
– Скільки пальців ти бачиш?
Уйон повільно підняв очі. Крізь затуманений зір він побачив, що Дохьон показує два пальці. Уйон нічого не відповів, хапаючи вказівний і середній пальці Дохьона обома руками.
– ...
Акуратно вигнуті брови Дохьона насупилися. Він спробував висмикнути пальці, але Уйон, надувши губи, запротестував.
– Навіщо ви їх забираєте?
– Дитина напилася до чортиків, – зауважила Ґарам, прицмокуючи язиком.
Уйон притулився чолом до тильної сторони долоні Дохьона. Прохолодна температура шкіри Дохьона і його освіжаючі феромони викликали в Уйона дивне відчуття збудження.
– Уйоне, твої феромони.
– ...Ах.
Зітхнувши, Уйон неохоче сховав свої феромони. Під час МТ такого не було, але дивно, що саме зараз його феромони почали вивільнятися. Подумавши про це, він зрозумів, що його тічка вже не за горами. Через усі ті події він і забув про це.
– Уйоне, нуна відвезе тебе додому. Ходімо.
– Ви впевнені, що впораєтесь, онні?
– Все гаразд. Порівняно з Пак Сундже він крихітний.
– Я не крихітний.
– Навіть якщо Уйон і крихітний, він все одно більший за онні.
– Я ж сказав, я не крихітний.
– ...Гаразд, ти не крихітний, – тихо відповів Дохьон, і нарешті зміг звільнити свою руку.
Коли Уйон жалісно похнюпився, ніби ось-ось заплаче, Ґарам холодно промовила:
– Просто віддай йому руку. А якщо дитя заплаче?
– Не мели дурниць.
Дохьон, провівши рукою по волоссю, озирнувся навколо. Побачивши, що Дохьон не повернув йому свою руку і навіть не подивився на нього, Уйон не витримав несправедливості і сам потягнувся, цього разу схопивши праву руку Дохьона.
– ...
Дохьон, у якого знову відібрали руку, незграбно зігнувся. Уйон, рішуче налаштований не відпускати цього разу, міцно обійняв руку, яку схопив. Дохьон лагідно запитав:
– Ти знаєш, чия це рука?
– Знаю.
– А здається, що ні.
Ніби якесь дежавю. Уйон схилив голову набік і потерся щокою об руку Дохьона. Оскільки Дохьон зняв свою сорочку раніше, Уйон міг безпосередньо відчути прохолодну температуру його тіла. Він підвів очі й подивився на Дохьона.
– Хіба сонбе не може відвезти мене додому?
Його голос був сповнений благання, але Дохьон мовчав. Мінджон підійшла, намагаючись переконати Уйона, але той лише заплющив очі і сховав обличчя в руці Дохьона.
– Тоді я нікуди не піду.
Якщо це був не вчитель, він дійсно не хотів іти. Не те, щоб йому не подобалася Мінджон, але Дохьон був кращим за неї. Доки він стискав руку Дохьона, чиясь обережна долоня опустилася на його голову.
– Я зрозумів, тож відпусти. Ти маєш відпустити, якщо хочеш разом повернутися додому.
Уйон вагався, але зрештою відпустив руку Дохьона. Якщо це була брехня, він планував схопити її знову. Однак Дохьон перевірив свій телефон і гаманець, а потім закинув рюкзак Уйона через плече.
– Я піду першим, тож, будь ласка, скажіть Сундже хьону.
– Ти впевнений? Ґарам каже, що його феромони – не жарти.
Мінджон нахмурилась і подивилася на Ґарам. Увесь цей час Ґарам трималася на відстані від Уйона і не підходила до нього. Дохьон підійшов до Уйона і зав’язав рукава сорочки на ньому.
– Все гаразд. Йому ще далеко до тічки. Уйоне, подивися на мене. Ти можеш стояти?
Уйон взявся за простягнуту руку Дохьона і, похитуючись, піднявся на ноги. Його тіло похитнулося, але Дохьон швидко підхопив його. Ситуація зовсім не сприяла самостійному пересуванню.
– Я не можу йти.
– Хочеш, я понесу тебе?
– Ви не можете просто обійняти мене?
Дохьон міцно стиснув губи на прохання Уйона. Сприйнявши це як відмову, Уйон похмуро опустив очі. Нести на спині було нормально, а обійматися не дозволялося. Він не міг зрозуміти цієї логіки.
– Я викличу таксі. Тож допоможи йому поки просто спуститися.
Мінджон поклала свою сумку і першою вийшла з бару. Вона, мабуть, планувала викликати таксі і повернутися. Тим часом, дивлячись на Уйона, що спирався на Дохьона, Ґарам різко заговорила.
– Йому двадцять.
Її голос був низьким, від чого атмосфера навколо них похолоднішала. Дохьон не відповів, але Ґарам продовжила більш рішуче.
– Я вірю, що ти його не чіпатимеш.
– ...
Уйон кліпнув очима та підвів погляд. Голова була запаморочена від алкоголю, тому він не міг зрозуміти, про що вони говорили. Дохьон ніжно погладив його по голові і відповів спокійним голосом.
– Я не смію торкатися його.
* * *
Уйон прокинувся, лежачи на м’якому ліжку. Не знаючи, коли встиг заснути, він розплющив очі і побачив, що опинився в незнайомому місці. Поки він повільно кліпав очима, перед ним з’явилося знайоме обличчя.
– Прокинувся?
Це був Дохьон. Вчитель із ніжними рисами обличчя і подвійною повікою лише на одному оці. Його доброзичливо вигнуті очі уважно оглянули Уйона.
– Гадаю, ти ще не зовсім протверезів.
– Де я?
– Тобі справді... не варто пити.
Дохьон зітхнув, наче нарікаючи, і присів на край ліжка. Він обережно відкинув чубчик Уйона і ніжно торкнувся його чола.
– Хто б міг повірити? Ти виглядаєш цілком нормально, хоча досі п’яний.
– Я не п’яний.
– Це тобі так здається.
Можливо, через те, що в кімнаті було темно, голос Дохьона був незвично низьким. Уйон взяв його руку, що пестила його чоло, і притиснув до своєї щоки. Прохолодна температура тіла Дохьона допомогла трохи прояснити його свідомість.
– Якщо ти так вестимеш себе і в тверезому стані… буде ще гірше... Розумієш?
– Розумію.
– Тепер, коли я думаю про це, навіть твої відповіді звучать саркастично.
Замість того, щоб прибрати руку, Дохьон подивився прямо в очі Уйону. Крізь затуманений зір Уйон побачив розширені зіниці Дохьона. Йому здавалося, що погляд Дохьона випромінював тепло.
– ...Мені спекотно.
– Спекотно?
Уйон, який лежав на боці, мляво підвівся, обпершись рукою на ліжко. Озирнувшись навколо, – ліжко, стеля, шафа – усе було незнайомим, і навіть Дохьон здавався незнайомим.
– Це не мій дім...
– Правильно. Це мій дім, – відповів Дохьон і спробував знову вкласти Уйона на ліжко.
Однак Уйон відпустив руку Дохьона і незграбно позадкував до узголів’я ліжка. Коли він сів і притулився спиною до стінки, Дохьон прибрав руку.
– Я відвіз тебе до твого будинку, але ти не сказав мені пароль, тому ми прийшли до мене.
– Сказати вам мій пароль?
– Ні, вже не треба.
Дохьон похитав головою і з серйозним виразом обличчя додав, що Уйон ніколи і нікому не повинен його розголошувати, незважаючи ні на що. Уйон слухняно кивнув і смикнув Дохьона за край одягу.
– Але мені дуже спекотно.
Він відчував це ще раніше; температура в кімнаті була надто високою. Ні, можливо, це тіло Уйона було гарячим. Тепло, що повільно поширювалося, наростало з кожним подихом. Дохьон розгублено нахилив голову.
– Це через алкоголь?
– Ні, не через алкоголь...
Чи то через алкоголь, чи через щось інше, не мало значення, чому йому було спекотно. Уйон, злегка надувши губи, схопив свій одяг.
– Можу я це зняти?
Він не забув, що перед ним Дохьон. Уйон не міг ігнорувати феромони, які той випускав, і які були незаперечною ознакою його присутності. Однак Уйон не міг мислити раціонально, щоб зрозуміти, що не повинен роздягатися перед Дохьоном.
– Зняти?
– Занадто спекотно, тож я мушу...
Уйон опустив голову і почав совати руками. Спочатку він спробував зняти худі, але піднімати руки було надто складно, тож він відмовився від цієї ідеї. Замість цього він розсунув стегна і поклав руки на верхній ґудзик шортів.
Однак, перш ніж він зміг щось зробити, його раптово схопили за зап’ястки.
– ...Уйоне.
Дохьон міцно стиснув обидва зап’ястки Уйона і притулив їх до узголів’я ліжка. Будучи безпосередньо поруч, Дохьон вивільняв сильні феромони, і приглушеним голосом застеріг його.
– Отямся.
Хоча порада була явно адресована Уйону, але прозвучала так, ніби Дохьон говорив це самому собі. Уйон спробував висмикнути руки, що застрягли в пастці, і заскімлив, надувши губки.
– Мені боляче.
– ...
– Боляче... Будь ласка, відпустіть.
Це була явно перебільшена скарга, але Дохьон охоче підкорився йому. Щойно він відпустив його руки, Уйон знову потягнувся до поясу шортів. Однак, будучи п’яним, пальці не хотіли його слухатися.
– Чому не виходить...
Насупившись, Уйон намагався розстібнути шорти. Він спробував схопити ґудзик і натиснути іншою рукою, але той не піддавався. Зневірившись, він вирішив попросити допомоги у Дохьона, який був прямо перед ним.
– Будь ласка, допоможіть мені з цим.
Куточки його очей жалісно опустилися. Наче щиро засмучений, Уйон схопив Дохьона за руку і підніс її до пояса своїх шортів, наголошуючи:
– Просто розстібніть ґудзик, будь ласка. Цього буде достатньо.
