Темний, проте теплий потік повітря дістався до нас позаду. Оскільки я знав, чиїм це був статус, невелика посмішка виросла на моїх губах.
[Зробити Потойбіччя відповідальним за ймовірність, потрібну для цього виклику...]
— Я досі в тому віці, коли покладаються на батьків.
[Я чув, що молодь Корейського півострова рано починає жити незалежно, але, виходить, я помилявся.]
Я пригадав день, коли я залишив будинок родичів, перебравшись до хостела. Мені було сімнадцять.
Я знизав плечима, усміхнувшись.
— Ну, знаєш. хтось такий молодий, як я, має дотримуватися балансу.
[Сузір’я «Королева Найтемнішої Весни» втілилося у сценарій!]
Моє серце раптово закололо в самому краєчку. Це нагадало мені про порожні місця для батьків на подіях, в яких я брав участь ще школярем.
Мені завжди було цікаво, як тоді почувалися мої друзі. Як воно було — мати когось для цих місць, мати когось, хто прийшов би, якби їх покликали?
[Сузір’я «Королева Найтемнішої Весни» випускає свій статус!]
І тепер, здається, я нарешті міг зрозуміти, як це.
Персефона стала біля мене, і, дивлячись на Аїда, який блокував потужну хвилю жару, мовила:
[Ми ж погодилися, що моя черга водити Плутона... він і його запал.]
Заблокований Аїдом жар поширився в повітрі попелом. Можливо, усвідомивши, що з’явився могутній противник, Дракон Апокаліпсиса також підсилив свій імпульс.
Попереду вдалині Плутона повільно відштовхували, поки він мав справу з цим жаром. Це було логічно; Аїд ще не випустив свій статус.
[Сузір’я «Батько Багатої Ночі» хитається, озираючись на свою дружину.]
[Я ж казала, що сам ти не справишся, хіба ні?]
[Сузір’я «Батько Багатої Ночі» дивиться на свою дружину нещасними очима.]
Персефона гучно зітхнула та підняла руки, наче диригент перед концертом. І відразу ж після — маленькі, схожі на музичні ноти предмети почали вилітати з кінчиків її пальців.
Наче вступ до класичного твору, оповідь почала розкриватися.
[Сузір’я «Королева Найтемнішої Ночі» збирає ймовірність «Потойбіччя»!]
Аїд був не єдиним правителем Потойбіччя. Дійсно, Персефона не просто королева-дружина, а королева-правителька — тобто, вони вдвох володіли рівною кількістю часток Потойбіччя.
Атрибутами Аїда були темрява та вогонь. Вартовий ночі та пекла Олімпу нарешті підіймав свій статус.
[Сузір’я «Батько Багатої Ночі» випускає свій статус!]
На мить мене охопила неймовірна шокова сила, наче все моє тіло почало кидати навсібіч. Я похитнувся, мій зір затрусився, та все ж я підвів голову, щоби побачити, як Плутон стояв попереду, наче втілення темряви та вогню.
[Сузір’я Останнього Сценарію сильно незадоволені!]
[Сузір’я Останнього Сценарію уважно слідкують за «Батьком Багатої Ночі»!]
[Сузір’я Останнього Сценарію скаржаться на втручання «Потойбіччя»!]
[Велика кількість сузір’їв вражена участю «Батька Багатої Ночі»!]
Аґні з Вед помер, в той час, як сузір’я і з Асґарду, і з Імператора, чиїм завданням було протистояти вогню, втекли вже давно. Сур’я ж використовував свої промені світла, щоби створити щось схоже на полум’я та продовжувати битву таким чином, але половина його оповіді вже розпалася. Такою була сила Лиха, яке не могли зупинити сотні сузір’їв.
І Аїд блокував це Лихо самотужки.
[Аїде, багато ж часу пройшло, відколи ти востаннє отак давав собі волю?]
Аїд заревів, і Персефона продовжила свій активний супровід в унісон його ревінню. Оповіді, що лилися з її рук, насичували всю фігуру Плутона.
Такою була сила Потойбіччя, яка довго ховалася в тіні Олімпу. Вони нарешті показували себе.
[Зброя оповіді «Плутон» використовує Зоряну Реліквію «Щит Егіди»!]
Сузір’я Олімпу також додали свої сили. Атена позичила свого щита, а інші — ймовірність власних гігантських оповідей для більшого підсилення.
До сих пір я завжди бумав, що сузір’я нічного неба не були такими вже й неймовірними. Але тоді я вперше усвідомив, сьогодні, що мої думки повинні змінитися.
[Багато сузір’їв вдячні втіленню Короля Потойбіччя.]
[Абсолютна більшість сузір’їв поважає «Батька Багатої Ночі»!]
[Абсолютна більшість сузір’їв виспівує оди «Королеві Найтемнішої Весни!»]
Тепер, коли мені вдалося засвідчити, як Аїд доблесно захищав світ від руйнування, я справді зміг оцінити, чим був «міф».
Готовність жертвувати своїм життям при зіткненні з кінцем світу; можливо, це був епік героїв, яких 1-ше покоління доккебі хотіли показати сузір’ям.
— Чого ти завис? Це ще не кінець, зберись.
Я озирнувся, щоби побачити, як Ю Джунхьок зі своїм кам’яним виразом витріщався на мене. Він теж жертвував собою для кращого блага. Що він думав зараз, спостерігаючи за Аїдом?
[Хахаха, гей, чоловіче-стрибунцю! Це — моя істинна сила! Кеке, кекекеке!]
З голови Плутона почувся голос Кім Намвуна.
[Сузір’я «Дракон Чорного Полум’я Безодні» насолоджується безумством Плутона.]
Ага, це дійсно парочка з оригінального сюжету...
[Друга Фаза скоро завершиться.]
У будь-якому разі, це було нам вигідно. Полум’я потужної спеки стрімко зменшувалося, і Аїд вміло нас від цього захищав. Здається, витривалість Плутона була більш ніж достатньої для подібної роботи, і кількість сузір’їв, які додавали свою ймовірність, також потроху зростала.
Скільки так минуло часу? Зрештою полум’я погасло.
[Вітаю. Ви успішно здолали другу ударну хвилю «Першого Помаху Хвоста!»]
Ми змогли витримати цю фазу, бо всі працювали разом.
Якби Джун Хівон і Хан Суйон не виклалися на повну, якби Лі Джіх’є не кинулась вперед зі своїм лінкором, якби пара з Потойбіччя не прибула вчасно...
Якби хоч однієї частини бракувало, ми б не впорались.
[Абсолютна більшість сузір’їв насолоджується цією гігантською оповіддю.]
[Сузір’ям Останнього Сценарію некомфортно від цієї гігантської оповіді.]
Зрештою, ми змогли пережити дві з трьох фаз.
Всі фази Першого Помаха Хвоста треба було втамувати на початку для того, щоби мінімізувати шкоду. Якби це сталося в оригінальній історії, десятки туманностей вже було б зруйновано, і принаймні одна восьма неба розсипалась би в забуття.
І ми знову мали отримати якийсь вільний час перед останньою фазою.
Я швидко озирнувся, почувши голос Джун Хівон, і побачив, як щось насувалося від хвоста Дракона Апокаліпсиса.
Але хвиля інтенсивної спеки вже завершилась? Такого не могло бути.
Метатрон наче озвучив мої думки:
[Це набагато швидше, ніж очікувалось.]
[Ймовірність сценарію коригується через вхід сузір’їв міфічного рангу.]
[Ймовірність сценарію підвищила прогресію фази.]
[Третя Фаза розпочнеться за тридцять секунд.]
Ніби щоби зупинити початок фази, Аїд використав свій статус, щоби натиснути на Дракона Апокаліпсиса. Навіть Персефона та інші сузір’я здавалися справді занепокоєними.
Якщо зараз почнеться третя фаза, то навіть Аїд не зможе її зупинити.
Його атрибутами були темрява та полум’я; тобто, він не був потрібним сузір’ям для захисту від третьої шокової хвилі.
— Коли печатка буде готовою?
[Я не впевнений, що вчасно.]
Слабкий слід відчаю пофарбував обличчя архангела. Він певно десь зараз і усвідомлював, що наробив.
Це сказав Михаїл; він зберігав свій статус до цього часу. Можливо, його стимулювали попередні дії Аїда, тому що він почав випускати статус та махати крилами.
Він був наполовину «Добром» та наполовину «Злом».
Метатрон глянув на оповідь, що з’являлася на обличчі Михаїла, та сказав:
[«Демоне-Королю Спасіння». Я переконаний, що ти вже знаєш. Третій хвилі можуть протистояти лише істоти, які володіють силою «Хаосу».]
Вдалині почала ворушитися шокова хвиля.
Попередні дві технічно були несправжніми «шоковими хвилями», але передвісниками третьої. Те, з чим нам тепер треба зіткнутися, було істинним Першим Помахом Хвоста.
[Ти також маєш когось із силами «Хаосу», хіба ні?]
Я оглянув своїх компаньйонів, як і інші сузір’я.
Чесно кажучи, не було сенсу цього робити. Навіть Ю Джунхьок не міг використовувати атрибут «Хаосу».
Адже «Хаос» не був атрибутом, а більш схожим на антиатрибут. Оригінально «хаос» був не тією силою, якою могли насолоджуватися сузір’я чи королі демонів.
[Сила «Плоду Добра та Зла» звивається всередині вас.]
Знову ж таки, я водночас був сузір’ям та королем демонів, — існування, яке не можнабуло віднести до жодної категорії.
Король демонів, який спожив Плід Добра та Зла.
[З тобою це має бути можливим.]
Природою «Хаосу» буз безлад. Якщо я виступив проти порядку і «Добра», і «Зла», то міг би стати проти сили «Хаосу» теж.
Тоді хтось схопив моє плече.
В її очах я побачив Кільця Хаосу. Її волосся, тепер сліпучо-біле, повільно танцювало вгору під загадковою та моторошною аурою.
Я миттєво усвідомив, ким вона пробудилась.
Насправді я вже якийсь час шукав присутність конкретного сузір’я на нічному небі, та, на жаль, я не міг його відчути. Якби він нам допоміг, ми б якось здолали це. Я навіть мав вже якийсь план...
[Третя Фаза розпочинається!]
Здається, було вже запізно.
[Король демонів «Король Порочних Янголів» випускає свій статус!]
[Сузір’я «Спаситель Порочності» випускає свій статус!]
Існування, яке володіло двома модифікаторами, — Михаїл розкрив свою істинну силу та кинувся на передову. Справді, тих статусів було більш ніж достатньо, щоби змусити його почуватися впевненим в собі.
Його спеціалізація, що майже довела мене колись до смерті, почала розтягуватися до шокової хвилі Хаосу. То була судна стіна, дарована цьому світові божою благодаттю.
Так зване невразливе Поле все ж було легко розтрощене. Можна забути про захист проти хвилі — воно не змогло виграти й секунди. Михаїл голосно закричав, дивлячись, як Судне Поле розсипалось, наче скло.
Лихо 89-го сценарію, шокова хвиля хаосу, яка перевершила свою версію з оригінального сюжету, згодом розтрощила тіло Михаїла та повністю його стела.
За мною прогримів голос Ю Джунхьока.
Здається, Ю Джунхьок усвідомив, що щось було не так. Ця шокова хвиля точно була на іншому рівні в порівнянні з попередніми двома.
Я прийняв рішення та приготувався виступити вперед, але Джун Хівон стала на моєму шляху.
— Будь ласка, закрийся. Я знала, що подібне станеться.
Повернута до мене, її спина не виказувала жодного руху — наче вона знала, що я збирався зробити. Величезна фігура Лі Хьонсона досі звисала на її спині. Я бачив його спляче обличчя, того, хто заснув сталевим сном для того, щоб захистити когось.
— Хівон-ссі. Якщо хтось має ризикувати життям, то...
— Навіть не намагайся. Я здурію, якщо тільки спробуєш.
[Оповідь «Демон-Король Спасіння» почалась.]
[Гігантська оповідь «Весна Царства Демонів» почалась.]
Наче резонуючи з її емоціями, почалися дві оповіді. Їх було отримано через досвід подібних обставин.
[Стигму «Жертовна Воля Lv. 8» наразі активовано.]
Цю стигму також було отримано через переживання подібних ситуацій. Я добре знав, наскільки вона ранила Джун Хівон.
Навіть так, я все ж мусив сказати.
— Якщо цю хвилю не зупинити тут, то Хьонсон-ссі помре.
Я мусив стати більш бездушним, ніж інші.
— Є спосіб це зупинити. Хівон-ссі, що б ти зробила на моєму місці?
— Я не хочу цього чути, будь ласка!
Джун Хівон розвернулася, її очі почервонілі від сліз.
— Так, в тебе таки є спосіб! Я вже знаю! Ти людина така, Докча-ссі! Ти завжди маєш клятий смердючий план, який знаєш тільки ти, і коли ти його притримуєшся, то завжди помираєш!
— Здається, ти помиляєшся. Я не помру.
Вона не мала здібності Детектора Брехні.
— Тепер зовсім не так, як у минулому. Хівон-ссі, ти та інші наші компаньйони змінилися, правда ж? Я обрав це зробити, бо я у вас вірю. Ось чому... — я говорив, відвертаючи голову. — Хівон-ссі. Ти мусиш врятувати мене пізніше.
Я використав сили Шляху Вітру та Електрифікації, щоби відштовхнути її назад.
У мить, як я зустрів шокову хвилю, що кидалась мені в обличчя, я заревів своїм істинним голосом з усієї сили.
Після мого крику мене підібрав потяг, який вирушив уперед. Наче поспіхом створений, потяг був досить химерним, від нього існував тільки перед.
Коли я відчув підтримку статусу Сур’ї, потяг поїхав.
[Гігантська оповідь «Факел, що Поглинув Міф» почалась!]
Потяг використовував гігантську оповідь, як паливо для руху — повз частини оповідей та до хвилі Хаосу.
У компанії імпульсу сили, схожої на те, наче все моє тіло розбивалося на шматки, уламки потягу розліталися повсюди.
Наполовину зруйноване тіло втілення Михаїла, застрягле в штормі, дивилось на мене.
Я проминув його та продовжив рухатися вперед. Це відчувалось, наче моя свідомість згасала. Четверта Стіна продовжила тривожно дзвеніти, і всі мої оповіді кричали від болю.
Вони всі кричали в унісон, що ми не могли вистояти проти цього. Що ми всі помремо.
За шоковою хвилею, яка перетворювала всі існування на пустку, я відчув, як на мене впав погляд Дракона Апокаліпсису.
[Ти не можеш це зупинити.]
Відчувши це, я посміхнувся.
Ти маєш рацію. Я не можу тебе зупинити. Ну, ти все-таки не звичайне життя, яке можна вбити, але «лихо» власною персоною. Ти — це «щось», що сильно перевершує сузір’я та королів демонів.
Неможливо, щоби єдине сузір’я змогло протистояти такому Лихові.
Однак я знав інше Лихо подібного масштабу.
[Сузір’я «Зоряного Потоку» зрозуміли ваш план та божеволіють!]
[Сузір’я Останнього Сценарію сильно вражені вашим планом!]
[Всі доккебі Бюро дивляться на ймовірність сценарію...]
Вибухнула заледве правдоподібна кількість іскор, шаленіючи в повітрі. Таку реакцію викликала лише спроба проголосити його ім’я. Я дозволив усі ймовірності, яку сузір’я зібрали, вибухнути у відкритому просторі, та вигукнув ім’я певної істоти ще раз.
Істота, яку, навіть знаючи її істинне ім’я, ніхто не смів запросити до свого сценарію.
Поза шоковою хвилею було видно зовнішній простір Зоряного Потоку; шторм наслідків, спричинений перекошеною ймовірністю, кидався всередину.
Наступ велетенського туману темряви почав стирати сліди зірок та туманностей. Мене охопило тремтіння, достатньо потужне, щоби я майже втратив свідомість, коли величезне око на дальньому, дальньому кінці здавалося б безкінечного туману зупинило на мені свій погляд.
Я був свідком цієї штуки ще давно в 73-му Царстві Демонів. Тоді то був всього лише клон. Однак зараз все було інакше.
[«Невимовна Далечінь» дивиться вниз на «Останнього Дракона Книги Одкровення».]
Зовнішній Бог, народжений посеред Хаосу; велике лихо, яке спричинило руйнування мого Царства Демонів, тепер насувалося на Острів Реінкарнаторів.
