Метатрон оглянув спустошене, зруйноване місце проведення перемовин. Королі демонів та архангели, що ще нещодавно тримали свою зброю, нерухомо лежали на підлозі.
Оповідь Добра та Зла розсіювалася.
Наслідки Балів Хаосу, що прорвали критичну межу, тепер вдиралися в сіру сферу.
Один з янголів, які все ще були при свідомості, простягнув до нього руку.
Разом з «Пео-ґео-ґеок!», Михаїл розтрощив його голову п’яткою. Ногою авн відштовхнув мертвого янгола, а потім витягнув архангела розміром з маленьку дитину, захованого в мантії полеглого.
Непритомний архангел повис у руці Михаїла, коли його підняли в повітря.
[Чи варто мені також вбити Рафаїла? Трохи шкода відпускати його отак…]
[Якщо хочеш. Не важливо, чи він житиме. Зрештою, Бали Хаосу вже сягнули максимуму.]
[Ну, в такому разі, як щодо того короля демонів?]
Метатрон перевів погляд в той бік сфери, де все ще тривала запекла битва. Там був Агарес та його важко поранене тіло.
Асмодей та інші Шукачі Кінця завдавали йому скоординованих атак, але король демонів Агарес не виявляв жодних ознак падіння, хоча оповіді лилися з усього його тіла, а його два ока горіли зневагою жахливого привида.
Навіть застрягши в смертельній битві, король демонів продовжував смоктати сигарету. Не одну, а кілька, насправді.
[Стигму «Одна Цигарка для Неймовірної Сили Lv. ???» активовано.]
[Стигму «Одна Цигарка для Спритності Lv. ???» активовано.]
[Стигму «Одна Цигарка для Магічної Сили Lv. ???» активовано.]
Це була стигма Агареса, Універсальна Цигарка, у дії. Її особливість розроблена після дуже тривалого життя курця. Унікальна стигма для короля демонів, яка володіла оповіддю для покращення здібностей тіла втілення.
Навіть отримавши комбіновані атаки п'яти-шести королів демонів, Агарес продовжував стояти, що спонукало Асмодея сказати захоплено:
[Як і очікувалося, я бачу, що слава Володаря Східного Пекла була недаремною. Але як довго ти зможеш так триматися?]
Агарес не відповів, просто вирішив витягнути нову сигарету та запалити її.
Метатрон і Михаїл перетнули нині мертве поле бою та наблизилися до короля демонів.
[Метатроне, тобі краще подумати ще раз. Ти не зможеш захистити «Добро та Зло» таким чином. Який сенс у пам’яті про них після того, як усі загинуть??]
[Поки є пам’ять, вони знову відродяться колись у майбутньому.]
[Відродяться? Як твій проклятий Порочний Янгол?]
[Король демонів «Король Порочних Янголів» вивільняє свій статус!]
Статус Михаїла повалився на нього бурею, змусивши Агареса відступити, водночас втрачаючи більше своїх оповідей. Однак погляд короля демонів все ще був пильно спрямований на Метатрона.
[Який сенс намагатися продовжувати так? Це не ми. Ми, відроджуючись таким чином, більше не будемо «Метатроном» чи «Агаресом», а просто «Небесним Писарем» та «Володарем Східного Пекла»!
[Це саме те, чим ми і є, о, «Володарю Східного Пекла».]
За спиною Метатрона тепер текла певна вічна оповідь — оповіді, які він читав, проживав і в які вірив.
[Найдавніше Добро широко посміхається.]
Це був Небесний Писар, той, хто записував Добро світу. Існування, яке судило, що є Добром, і стало його провідним стандартом.
Дивлячись на свого найдавнішого суперника, Агарес також відчував, що оповідь неспішно тече поруч із ним.
[Найдавніше Зло нахиляє голову.]
Це була незмірно довга оповідь Зла, яку він переслідував досі — історія опору Добру, усунення ним і покарання за це.
У ту мить Агарес відчув, що тисячі років його життя тепер підсумовуються в одній комі.
Цей «потік» не закінчиться тут, доки «Володар Східного Пекла» буде живий, а «Небесний Писар» продовжуватиме існувати. Доки вони воюватимуть один з одним і повторюватимуть свої війни знову й знову.
Навіть якщо Метатрона та Агареса вб’ють, хтось інший стане «Небесним Писарем» та «Володарем Східного Пекла».
[Якщо таке є «Добром та Злом», то…]
Агарес сплюнув на підлогу та гірко посміхнувся.
[…Я відмовлюся від «Зла».]
Сигарета вилетіла з пальців Агареса. Вона закружляла в повітрі, випускаючи густий дим.
Асмодей поспішно крикнув:
Закручений дим охопив усе тіло Агареса.
[Стигма «Одна Цигарка для Боягузтва Lv. ???» активується!]
Сіруватий, каламутний дим вибухнув, коли атаки посипалися зливою.
Дим розвіявся, і на місці залишилася лише сигарета. Шукачі Кінця не мали іншого вибору, окрім гірко прибрати зброю.
Метатрон подивився на викинуту сигарету на підлозі. Густий дим клубочився в повітрі від її кінчика.
Його ворог зник, і залишилося лише «Добро». Чи це було відчуття самотності, чи свого роду свобода? Метатрон не міг сказати.
Хтось розтоптав хирляву бруньку і вбив її.
[Найдавніше Зло уважно спостерігає за новим «Злом».]
Він підняв голову й побачив, що Асмодей манірно йому посміхається.
[Яка невдача. Я думав про те, щоб загрести «Стіну» Агареса.]
Метатрон подивився на короля демонів і відповів:
[Ти скоро нею володітимеш.]
Хай там як, мета тепер досягнута.
[Поточні Бали Хаосу: 100]
Бали Хаосу досягли максимуму, і Дракон Апокаліпсиса вступив у послідовність відродження. І незабаром мав розпочатися апокаліпсис.
[Місце проведення перемовин розпадається.]
Сіра сфера, що огортала місце проведення перемовин, потроху розсипалася, а трупи архангелів падали на землю.
Асмодей тим часом, наче насолоджуючись цим видовищем, запитав:
[До речі, чи справді так має бути?]
Метатрон мовчав. Час сперечатися, чи буде це добре, чи ні, давно минув. Він спостерігав, як падають янголи, і дав найбільш стандартну відповідь, яку тільки міг придумати:
[Все згідно з волею «Добра». Щоб досягти найідеальнішого ■■…]
Найзаповітніше бажання всіх сузір'їв, а також те, де закінчиться оповідь зірки.
[■■… Здається, всі сузір'я, які його шукають, зрештою стають досить схожими одне на одного. Ти справді схожий на когось, кого я знаю. Однак ваші характери абсолютно протилежні.]
Перш ніж Метатрон встиг запитати, про кого він, він почув, як Виття Дракона розриває небо.
Дракони, яких легко налічувалося понад кілька тисяч, вільно блукали небесами, щоб вести криваву війну. Вибухи лунали, здавалося, нескінченно. Дракони з розірваними крилами падали назад на землю.
Це було не те видовище, яке очікував побачити Метатрон.
…Дракон Апокаліпсиса ще не відродився?
[Чому ти такий здивований? Зрештою, ми не єдині, хто переслідує ■■.]
Асмодей подивився у відповідь на певного чоловіка, який дивився на них з землі, і яскраво посміхнувся.
[Сузір'я «Дракон Чорного Полум’я Безодні» реве!]
Дракон Чорного Полум’я був справді сильним.
Він піднявся метеором, розриваючи десятки драконів, що вкривали небо, і оголосив про свою присутність демонстрацією свого могутнього статусу.
Як і очікувалося від одного з найсильніших сузір'їв у «Шляхах Виживання».
Хан Суйон схвилювалася, коли її спонсор почав шаленіти, і закричала, розмахуючи бинтами:
— Я пишаюся тобою вперше в історії, Драконе Чорного Полум’я!! Убий їх усіх!!
— Будь сильним, дракон-химеро!
Шін Юсон міцно стиснула руки й подивилася на небо з палким виразом обличчя.
[Відчуття присутності Дракона Чорного Полум’я Безодні посилюється!]
[Відчуття присутності дракона-химери посилюється!]
Щоразу, коли Дракон Чорного Полум'я та дракон-химера перемагали своїх супротивників, їхні статуси також піднімалися. Від спостереження за їхньою запеклою битвою, навіть моє серце, здавалося, сильно калатало.
Оглянувши драконів якийсь час, я поглядом подав знак Ю Джунхьоку.
Він відповів на мій погляд і разом з іншими нашими компаньйонами зробив свій хід. Його завданням тепер було зв'язатися з туманностями поруч з нами, перш ніж Дракон Апокаліпсиса зробить свій хід.
І мені також було чим зайнятися тим часом. Я спостерігав за кожним з драконів, що летіли в повітрі, і думав.
Це не перший раз, коли Дракон Апокаліпсиса відроджується. Цілком ймовірно, що попередній Дракон Апокаліпсиса також був серед лав драконів над нашими головами.
[Кілька королів драконів відчули вашу присутність.]
Я рефлекторно активував Електрифікацію та захистився від Подиху Дракона. Кілька королів драконів пильно глянули в мій бік, але потім знову полетіли, схиливши голови. Вони наче побачили щось досить дивне.
…Що з ними таке? Не кажучи вже про те, що я навіть не був драконом.
Але потім я почув певне повідомлення.
[Ви маєте право взяти участь у «Фестивалі Дракона».]
[Ви візьмете участь у «Фестивалі Дракона»?]
Моя голова тимчасово затуманилась після того, як це повідомлення раптово з'явилося в моєму полі зору.
Ні, зачекайте хвилинку. Я може й сузір'я, але я точно не був драконом, тож звідки таке повідомлення…
— Чому ти не береш участі в заході?
…Коли ж до мене так близько підійшли?
Я насторожився і повернувся до джерела голосу.
Там стояв надзвичайно красивий гуманоїд, стать якого було неможливо визначити. Їхнє волосся сяяло яскраво-червонуватим кольором; я не міг відчути жодного могутнього статусу, але все ж зовнішній вигляд мав певну, незрозумілу містичну ауру.
На цьому острові жила невелика кількість справді могутніх істот, які приховували свої сили, як-от Ю Хосон, Єдиний Нездоланний Кулак.
— Я питаю, чому ти ще не брав участі.
— Я не впевнений, що ви маєте на увазі, але мені бракує кваліфікації.
— Чому? Хіба в тебе немає серця дракона?
Тільки тоді я нарешті це зрозумів.
[Частина оповіді «Розбите Серце Молодого Золотого Дракона» хвилюється!]
Якщо так подумати, моє серце насправді колись належало Золотому Дракону, частині оповіді, яку я поглинув ще в давно в Горизонті Оповіді.
[Частина оповіді «Розбите Серце Молодого Золотого Дракона» хоче взяти участь у Фестивалі Дракона.]
Мені було цікаво, чому моє серце так шалено калатало раніше… То це причина?
Реінкарнатор знову запитали мене:
— Якщо ти справді дракон, ти маєш бути розлючений через цю ситуацію.
— Ситуація, в якій великих і благородних драконів витрачають як матеріал для якогось сценарію.
Прямо тоді моє серце, як сильно билось, так само раптово швидко охололо.
— «Добро та Зло», спілкування, цикл життя… У великих темах Зоряного Потоку дракони постійно експлуатуються. Якщо ти справді дракон, тоді ти повинен увійти у Фестиваль. Стань Останнім Драконом, який втілить Одкровення в реальність і зробить внесок у знищення світу. І стань свідком кінця сценаріїв, які вкрали твою ідентичність, твоє існування.
Я уважно оглянув реінкарнатора.
Добро та Зло, спілкування, Сансара… Якщо вони були реінкарнатором, що прожили дуже, дуже довго, то могли й пережити всі ці теми Зоряного Потоку.
Це якщо вони справді були реінкарнатором, які прожили дуже довго.
Я трохи подумав, перш ніж відповісти:
— Не кожна оповідь сценаріїв пов'язана між собою низкою нещасть. Деякі речі були виявлені лише тому, що сценарії існують. Ви могли не знати про це, перебуваючи на Острові Реінкарнаторів, але, безсумнівно, сценарії змінюються.
Я ненавидів себе за ці слова, але все ж, принаймні з половиною з них я був щирим.
Я бачив, як Ю Джунхьок та мої компаньйони зустрічаються з іншими сузір'ями.
Таємничий реінкарнатор спостерігали за тими ж сценами, що і я, перш ніж відповісти:
— Змінюються? Як тоді змінилися сценарії? Чи можуть дракони чи монстри стати головними героями оповідей зараз?
— Однак, вони, мабуть, досить непопулярні.
— Деякі з них досить популярні, насправді. Деякі навіть з минулого. Я впевнений, що ви вже чули про них раніше? Наприклад, «Пісня про Нібелунгів» або «Легенда про Святого Георгія»...
— Дракони ніколи не були головними героями цих оповідей.
Кілька драконів у повітрі заблукали та зіткнулися один з одним, перш ніж знову впасти на землю.
— Дракони завжди були істотами, на яких полювали. Їх називали джерелом усього зла, і зображували як не що інше, як жалюгідних лиходіїв, які викрадають людських принцес або накопичують гори золота. Якщо подумати, це досить кумедна оповідь, чи не так? Нащо дракону золото чи самки інших видів?
— Це не єдині оповіді. Існує багато сценаріїв, де дракони також виходять у світ людей, щоб розважитися. Наприклад…
— Дракони, які «перетворюються на прекрасних людей». Ти справді думаєш, що вони чисті дракони?
— Десятки тисяч років тому драконів експлуатували точно так само. Зрештою, кожен сценарій був призначений для інших видів, для інших сузір'їв.
Продовжуючи говорити, я відчував, як з його голосу все більше й більше витікає зловісний статус.
— Жоден сценарій не ставився до дракона як до Дракона. Дракони завжди експлуатувалися, були прикуті до обмежень і вважалися сценарною ціллю поневолення. Ймовірно, нічого суттєво не змінилося навіть зараз.
Дихати ставало все важче й важче. Навколишнє повітря нестабільно змінювалося.
Статус, здатний прив'язати до місця таке сузір'я оповідного рангу, як я, — Дракон Чорного Полум’я Безодні, який до цього часу ревів у небі, почав поспішно летіти в моєму напрямку.
Я втупився в Дракона Чорного Полум’я і сказав:
— Я подбаю про те, щоб дракони більше ніколи не зазнали такої жалюгідної долі.
[Сузір'я «Таємничий Інтриган» дивиться на вас.]
Погляди зірок зосереджувалися на нас.
[Величезна кількість сузір'їв дивиться на вас.]
[Багато сузір'їв панікують, побачивши, хто поруч з вами!]
«Реінкарнатор» подивилися на мене беземоційними очима.
Далі почав змінюватися їхній зовнішній вигляд. Вони були «поліморфами», володіли магією, яку часто використовують дракони, щоб «розважитися».
— Десятки тисяч років тому був собі доккебі, який запропонував мені точно те ж. Він сказав, що створить світ, де дракони зможуть стати господарями сценарію.
Відчуття було таке, ніби все перед моїми очима потемніло. Усі п'ять моїх почуттів не хотіли мене слухати. Мій затьмарений зір почав неконтрольовано тремтіти, поки оповіді потекли з моїх ніздрів.
Шін Юсон, яка підбадьорювала дракона-химеру, звалилася, як лялька з перерізаними нитками; кров лилася з рота та носа Хан Суйон, коли вона шоковано дивилася на нас.
Навіть коли шум у вухах, настільки гучний, що розривав мої барабанні перетинки, продовжував ревіти, її послання якимось чином дійшло до моєї голови.
—Кім, Докча, що, чорт, забирай, це…
Мої руки й ноги тремтіли. Я впав на зад та щосили намагався підняти голову.
Як це взагалі можна назвати Статусом??
[Сузір'я «Демоноподібна Вогняна Суддя» закликає вас тікати!]
[Сузір'я «Королева Найтемнішої Весни» дивиться на вас з наполегливим виразом обличчя!]
[Сузір'я «Батько Багатої Ночі»..!]
Наступним у мої вуха увірвався безмежний Голос Дракона.
[Доккебі, який обдурив мене тоді, тепер став Королем Доккебі.]
Сонце зникло, і весь світ тепер вкрила чиясь тінь.
Дракон кінця часів, Останній Дракон Книги Одкровення, нарешті розправив свої крила Лиха.
