Розділ 385. Епізод 74 — Велика Війна Святих Та Демонів (1)

Синюваті електричні дуги затанцювали в повітрі, і останній андроїд, що мчав до них, впав на землю. 

Пу-шу-шук. 

Лі Джіх’є висмикнула меч з розсічених кабелів і витерла чоло. 

[Рівень виріс!] 

Ґільон, який спостерігав за нею збоку, поколупався в носі й заговорив до неї. 

— Нуно, а в тебе добре виходить, хіба ні? 

Їй дуже хотілося врізати хлопчикові по голові після того, як вона вислухала його захмарний егоїзм, але довелося зупинитися. 

[Ви не можете атакувати ціль.] 

Незалежно від усього іншого, ці двоє дітей були непереможними в цьому світогляді. Нічого доброго не вийде, якщо їх зачепити за живе. 

Вона перевела погляд на Лі Ґільона та Шін Юсон, перш ніж запитати їх:  

— Який у вас зараз рівень? 

— 84. 

— У мене 87, унні. 

— Що?! Але ж кілька днів тому у тебе був 83!!! 

— Я збрехала, дурбецало. 

Лі Джіх’є спостерігала, як двоє дітей сперечаються, і відповіла лише протяжно зітхнувши. 

— Я досі 79... 

Тим не менш, вона змогла швидко підвищити рівень завдяки цим двом дітям. Як і передбачало сказане, її ріст рівнів був блискавичним, наче вона їхала в автобусі, і це помістило їх у список найбільш розшукуваних осіб Наступніста. 

[Андроїд Лі Джіх’є — 1888Ґ] 

Точніше, тільки її. З самого початку дітей не можна було атакувати, тому вони навіть не з'явилися у списку розшукуваних. 

— Гадаю, настав час втекти з цього світогляду. 

— Думаю, все закінчиться, якщо ми зруйнуємо її, унні. 

У центрі Наступніста височіла величезна вежа, на яку вказувала Шін Юсон. На вершині цієї вежі був припаркований лінкор, і щоразу при погляді на нього, Лі Джіх’є отримувала повідомлення від свого спонсора. 

[Сузір'я «Бог Морської Війни» наполегливо рекомендує вам здобути цю зоряну реліквію.] 

— ...А оце вже дивно. Ще й від нашого скупого генерала. 

[Сузір'я «Бог Морської Війни» сухо кашляє.] 

Втім, не те що вона не могла зрозуміти серце свого спонсора. Будь-хто, хто побачив би цей лінкор, справді розумів би його причини. 

— Я просто не можу зрозуміти, чому ця штука припаркована там... 

Якщо їм вдасться захопити цей корабель, то небо над усіма світами стане океаном Бога Морської Війни. 

Лі Джіх’є міцно стиснула руків'я меча й заговорила. 

— Так, було б весело приголомшити аджоссі та мого майстра. Агов, малеча? Чому б нам вже не зачистити це місце? 

— Звісно! Постійно користуватися жучком теж стало нудно! 

— Так, гайда. 

Вони втрьох дійшли спільної згоди й вирушили до вежі, аж поки до їхніх вух не долетіло абсолютно несподіване повідомлення. 

[Оновлено аварійний патч.] 

[Починаючи з сьогоднішньої опівночі, за відповідним сценарієм буде введено в дію систему «Відключення».] 

[З 00:00 до 06:00 діти віком до 18 років не можуть використовувати відповідний сценарій.] 

Лі Ґільон та Шін Юсон, які весело бігли вперед пліч-о-пліч, раптом почали непевно хитатися. 

Хлопчик схвильовано пробурмотів. 

— Н-нуно, я хочу спати... 

— Унні, біжи..! 

Після цих слів діти впали й заснули. Лі Джіх’є піднесла руку до їхніх носів і переконалася, що вони живі. 

[Відповідний гравець перебуває у стані «Відключення».] 

Для Лі Джіх’є це була одна доволі шокуюча ситуація. 

— Що за чортівня? Я думала, що цей світогляд з самого початку був 18+? Навіщо взагалі ввели цю штуку з відключенням? 

На жаль, часу спокійно стояти та скаржитися не було — ворота вежі відчинилися навстіж, і сотні дронів одночасно почали вилазку, щоб її вбити, ось чому. 

— ...Ох, чорт. 

Здається, ця ніч для неї буде дуже довгою. 

*** 

[113-й регіональний конфлікт завершено.] 

[Результат відповідного регіонального конфлікту не може бути визначений.] 

У цій сутичці не було ні переможців, ні переможених. Тяжко поранені королі демонів підтримали один одного й відступили, а охоплена панікою Уріель зникла звідси разом з низькоранговими янголами. На порожньому полі бою залишилися тільки реінкарнатори, розкидані, як рештки розбитого війська, та п'ятеро чоловіків і жінок серед них, що впали на землю. 

— ...Я й гадки не мала, що таке може статися, — пробурмотіла Хан Суйон ошелешено. 

Те, що робила Компанія Кім Докчі після вступу в регіональний конфлікт, було досить просто — брала участь у війні між «Добром» та «Злом», і придушувала всіх інших учасників, окрім себе. А потім решта людей пішли й вели війну без переможців. 

[Результат відповідної битви не може бути визначений.] 

[Підтверджено відсутність бажання воювати в учасників відповідного бою.] 

Битва Компанії Кім Докчі не була битвою на життя або смерть, а грою, спарингом, чимось таким, де немає визначених переможців або переможених. І саме тому це не була війна між «Добром» і «Злом», і, природно, не була Великою Війною Святих та Демонів. 

[Відповідний регіональний конфлікт виключено з категорії «Велика Війна Святих та Демонів».] 

[Очікується новий 113-й регіональний конфлікт.] 

Сила, здатна насильно розділити поле бою, — ось чим володіла зараз Компанія Кім Докчі. 

— ...Мій спонсор зараз певно дуже засмучений і розчарований. 

— Цього разу нічого не вдієш, Хівон-ссі. 

— Якщо це взагалі можливо, я не хочу битися проти Уріель. 

— Я теж. 

З дещо сумними обличчями Джун Хівон та Лі Хьонсон дивилися на реінкарнаторів з поля бою. Хоча багато хто з них загинув і повернувся до циклу переродження, було кілька тих, кому все ж вдалося вижити. 

Вони розділили Есенцію Елайн Форест, якою володіли, і роздали її тим, хто вижив. Кім Докча також підтримував оточуючих реінкарнаторів одного за одним і зупиняв їхню кровотечу, натискаючи на їхні больові точки. 

Хан Суйон сказала, дивлячись на нього: 

— Ти почав все це з певним планом, чи не так? 

— Я завжди маю план, перш ніж щось починати. 

— Тоді ти повинен знати, що ми не можемо продовжувати так вічно. 

Час для цього конкретного конфлікту виявився для них вдалим, але не було жодних гарантій, що наступного разу їм так само пощастить. 

Крім того, серед сузір'їв, безумовно, були істоти на боці «Добра» або королів демонів, з якими сила Компанії Кім Докчі не могла впоратися, і якщо вони кинуться в бій із занадто великою нерівністю в бойових силах, вони також можуть опинитися в смертельній небезпеці. 

Проте Кім Докча зберігав спокій. 

—Нам не потрібно довго триматися, тож все буде добре. 

Хан Суйон почула його розслаблений голос Полуденного Союзу й стишила власний. 

—Гаразд, що далі? 

—Нам просто треба протриматися, поки кількість Балів Хаосу не перевищить 90. 

[Балів Хаосу наразі 56.] 

Немов чекаючи на цю мить, повідомлення злетіло в повітря, і Хан Суйон кинула на нього пильний погляд. 

—Що означає ця штука з балами? Це ще й звучить інакше, ніж Бали Добра/Зла. 

—Твоя правда. 

Кім Докча коротко пояснив, що це за Бали Хаосу — що вони з'являються, коли ні «Добро», ні «Зло» не перемагають, і в результаті руйнується світовий порядок. 

—Що станеться, якщо набереться максимум? 

—Почнеться Лихо Одкровення. 

—Лихо Одкровення? ...Зачекай-но, ти про Дракона Апокаліпсису? 

Дракон Руйнування з Книги Одкровення, також відомий як Останній Дракон Одкровення — істота, яку називають таким собі Драконом Апокаліпсису. 

Величезне лихо, що зійшло на 95-й сценарій під час 1863-го кола, було здатне змести сузір'я Зоряного Потоку лише одним помахом хвоста. 

Кім Докча вишкірився і кивнув. 

—Ага. Ти знала про це? 

—...Ти хочеш збільшити ці Бали Хаосу, навіть знаючи про це? Ти з глузду з'їхав?! Що ти будеш робити, якщо Дракон Апокаліпсису відродиться? Забув, що сталося під час 1863-го кола? 

Якби Дракон Апокаліпсису прокинувся за цим сценарієм, то це призвело б до руйнувань, незрівнянних з масштабами Великої Війни Святих та Демонів. 

Однак Кім Докча мав рішучий вираз обличчя. 

—Він не відродиться. 

—Звідки тобі знати?? 

Кім Докча знизав плечима й розвернувся у відповідь на її запитання. Вона була готова втратити самовладання і накричати на нього, але хтось раптом втрутився. 

— Ти ж наче письменниця, а уяви тобі бракує. 

— Що це було, виродку? 

Ю Джунхьок легко зловив маленький кулачок Хан Суйон, що летів у нього. 

Вона загрозливо загарчала.  

— Чому ти втручаєшся в чужу розмову? 

— Я не міг більше терпіти твоє жалюгідне бурмотіння, ось чому. 

— Що ти верзеш? 

— Він не єдиний, хто знає про те, що сталося під час реґресії 1863-го кола. 

Хан Суйон одразу зрозуміла, про що він говорив. 

Дійсно, Кім Докча не сам застрибнув у 1863-тє коло; він вирушив з двома архангелами на буксирі, і повернувся з одним з них. 

І це означало... 

— ...Едем також знає про те, там сталося. І він використовує цей факт на свою користь. 

План Кім Докчі був досить чітким. 

Щойно Бали Хаосу сягнуть 100, Дракона Апокаліпсису буде випущено на волю. І Едем добре знав, що станеться, якщо цю істоту випустити, оскільки мав інформацію з 1863-го кола. 

Якщо вони бажали уникнути долі бути знищеними, то повинні негайно зупинити Велику Війну Святих та Демонів. 

У цьому полягала суть послання, яке хотів передати Кім Докча. 

Хан Суйон почувалась дещо приголомшеною, дивлячись на нього, поки він з абсолютно спокійним виразом обличчя втішав реінкарнаторів. 

Хто в цьому світі міг загрожувати великій туманності? 

— Той злий чувак, він... Він фактично пропонує їм вибрати між виживанням або загибеллю разом! 

— Якщо все складеться добре, саме так і станеться. Однак замість цього може статися майбутнє, в якому загинемо лише ми. 

Вираз обличчя Ю Джунхьока був суворим, коли він полірував Чорний Небесний Демонічний Меч. Це був найбільш гідний, найбільш серйозний вираз, який він мав за останній час. 

Вона могла бачити його рішучість з цього виразу. Швидше за все, його голова була заповнена думками про найгірші можливі ситуації — план Кім Докчі закінчується провалом, потім члени Компанії Кім Докчі знищені в цьому місці, і, нарешті, у нього не буде іншого вибору, окрім як знову реґресувати. 

Хан Суйон голосно поскаржилася. 

— Невже уявляти собі жахливе майбутнє — це унікальна звичка реґресорів? 

— Тільки думаючи про найгірше, ти зможеш підготуватися до наслідків. 

— Хтось може подумати, що ти реґресував десять тисяч разів, якщо почує тебе. 

— У якомусь іншому всесвіті це вже могло статися. 

— ...Не знала, що ти можеш говорити такі речі, — посміхнулася Хан Суйон і перевела погляд на Кім Докчу, що стояв вдалині. 

Він все ще хитався, і це нагадувало їй надувну ляльку, що тремтить від вітру. 

Так само, як вона не могла зрозуміти нутрощі порожньої ляльки, вона також не могла прочитати думки Кім Докчі. Іноді їй здавалося, що вона може, але це було не більше, ніж повітря, що витікало з ляльки. 

Чому вона взагалі довіряла йому? 

Можливо, єдиним, кого вона не могла зрозуміти, була вона сама. Чому вона билася разом з Кім Докчею? 

Вона могла б знайти відповідь, якби скористалася Передбачливим Плагіатом, але Хан Суйон навмисно цього не зробила. Вона вважала, що не повинна цього робити. 

Вона подивилася вбік і побачила Ю Джунхьока, який дивився на те ж, що й вона. 

— Гей, я хочу тебе дещо запитати. 

— Дивовижно, як ти досі віриш, ніби я відповім тобі чесно. 

— Так, ти завжди до біса впертий. Тобто, ти навіть жодного разу не застогнав від болю після того, як тебе так сильно катували під час Архіпелагу Кайзенікс. 

Його обличчя застигло. 

— Я так і думав. За цим стояла ти, так? 

— Я не наказувала, але моя добра Юрі зрозуміла моє серце, ось і все. 

[Оповідь «Король Кайзеніксу» повільно киває.] 

Ю Джунхьок жодного разу не розкрив свою особистість або інформацію, пов'язану з ним, навіть коли піддавався жахливим тортурам Юрі. 

Хан Суйон витерла пил з заду й підвелася. 

— У будь-якому разі, ти справді змирився з цим? Ти ж намагався вбити Кім Докчу раніше, так? 

— Тебе це не стосується. 

— Такий, як ти, не може легко змінити свою думку. Значить, ти не передумав, а ніколи й не збирався його вбивати... 

— ... 

— Ну, що ж. Хто тебе підбурював? Метатрон? 

Густа брова Ю Джунхьока злегка сіпнулася, коли прозвучало ім'я Метатрона. 

— Гмм, тож, це пов'язано. 

— ...Здається, ти багато дізналася. 

— У мене немає вільного часу, щоб займатися таким лайном. Нє, я лише згадала про це, бо ти раптом згадав про Едем, знаєш... Але, побачивши твою реакцію, я думаю, що Метатрон не був головним підбурювачем. 

Сила дедукції Хан Суйон цього разу змусила обидві його брови здригнутися. 

— Гм, хто б це міг бути... Хто міг так засмутити нашого дорогоцінного реґресора..? 

— Це не така істота, яку може знати хтось на кшталт тебе. 

— Ага, я знала. Це ж Таємничий Інтриган, так? 

Ю Джунхьок подивився на Хан Суйон, що стояла поруч. 

Її губи трохи сіпнулися, ніби кажучи, мовляв, чому він такий здивований? 

— Ей, я не дурепа, якщо ти не знав! Я можу легко здогадатися про те, що примудряється вигадувати твоя голова. 

[Втілення «Хан Суйон» використовує «Передбачливий Плагіат».] 

— Хоча правильніше сказати, що «мене» багато. 

Оповідь, де сотні, тисячі, можливо, навіть десятки тисяч Хан Суйон зібралися разом, щоб передбачити майбутні події. 

Цього разу настала черга Ю Джунхьока запитувати. 

— Ти щось знаєш про Таємничого Інтригана? 

— Дуже могутній Зовнішній Бог, так? 

Він зобразив розчарованість на обличчі, перш ніж заговорив, переконаний. 

— ...Як бачу, навіть якщо зберуться тисячі дуреп, вони не зможуть стати одним генієм. 

— Смерті захотів?? Добре, то ти знаєш, хто це? 

— Є одна істота на гадці. 

— О-о? І хто ж це? 

Замість того, щоб відповісти їй одразу, Ю Джунхьок поринув у свої спогади. 

— ...Цей покидьок знав усі мої оповіді. Від нульової регресії до далекого майбутнього, яке я ще навіть не пережив. 

— Г-мм... 

— Якщо моя здогадка правильна, то на всій цій світовій лінії може існувати лише одна така істота. 

Хан Суйон кивнула на знак згоди. 

— Схоже на правду. Існує лише одна з досить високою ймовірністю. 

Вони деякий час дивилися один на одного, а потім пробурмотіли відповіді, які їм спали на думку. 

Однак... 

— ...Хто це, кажеш? 

— Що це була за маячня? 

Їхні відповіді відрізнялися.