Роззділ 213. Епізод 40 — Вилуплення (5) 

...Нове сузір’я? Вже? Це раніше, ніж очікувалося. Я подумав, що підписки будуть тільки після іще кількох інцидентів... 

[Сузір’я дивиться на втілення, не розкриваючи модифікатора.] 

Не здавалося, що це сузір’я, яке я вже зустрічав. Я був трохи розчарований. Я сподівався, що це буде Таємничий Інтриган чи Дракон Чорного Полум’я Безодні. 

— Т-ти чув повідомлення щойно? 

— Яке повідомлення? 

— Я почув непряме повідомлення! 

Я не знав, чи воно було багате, чи ні, але нове сузір’я розсипало непрямими повідомленнями з самого початку. Бію кричала зі свого місця на моєму тілі. Можливо, Бію отримувала зараз багато монет. Нормально, що вона здивована. Тепер вона знала, як заробляти монети як доккебі. 

「Кім Докча подумав: «Сподіваюсь, вони хороша особа».」 

Схильність початкових підписників визначить природу каналу. Стимул та складність сценарію будуть визначені відповідно до того, будуть перші сузір’я «шукачами втілень» чи «шукачами веселощів». 

Зрештою, кожна деталь, яку не могли визначити доккебі, була зроблена у відповідь на бажання сузір’їв. 

Насправді це те, про що я хвилювався найбільше. Шін Юсон 41-ї реґресії вже зазнала численних ран від доккебі. Для того, щоб продовжити сценарій в майбутньому, Бію мусить постійно стикатися з бажаннями сузір’їв. 

— Баат? 

Я поставив долоню їй на голову. 

[Сузір’я, яке не розкривало свій модифікатор, розкриває свій модифікатор.] 

[Сузір’я «Зміїний Бос-Нувориш» не схвалює присутні втілення.] 

Я насупився через повідомлення. 

...Це був поганий початок. Я пригадав, що чув про Зміїного Боса-Нувориша в «Шляхах Виживання». 

[Сузір’я «Зміїний Бос-Нувориш» знуджене розвитком сценарію.] 

[Сузір’я «Зміїний Бос-Нувориш» не задоволене наївним розвитком доккебі.] 

Зміїний Бос-Нувориш. Його хобі — входити на канали, які містили слабкі сузір’я, розкидатися монетами та руйнувати сценарій. 

[Сузір’я «Зміїний Бос-Нувориш» хоче стимуляції.] 

Я пам’ятав, що «Шляхи Виживання» розповідали про те, як багато каналів втратили підписників або повністю були зруйновані через нього. Його згадували тільки мимохідь, але тепер мені довелося зіткнутися з ним напряму. 

[Сузір’я «Зміїний Бос-Нувориш» не хоче, щоб «раби-збирачі» вціліли.] 

[Сузір’я «Зміїний Бос-Нувориш» проголошує, що задонатить монети будь-кому, хто вб’є раба-збирача.] 

Громадяни почали озиратися навколо через повідомлення. Хтось мав збентежений вигляд, не знаючи, що це означає, інші — вагалися. Когось охопила паніка, коли вигулькнули погані спогади. 

Однак хтось із них потайки витягував зброю. Джан Хайон помітив це та закричав: 

— Заждіть! Що це ви робите? 

Він був на крок позаду. Щойно вони побачили одну людину, що витягувала зброю, дії громадян пришвидшилися. Один, два, три. Кількість зброї зросла. 

— Агов, ви серйозно? Це не те! — Марк схопив громадянина, який наближався до раба-збирача. — Тільки тому, що вони раби-збирачі, не означає, що вони втрачені. Хтось досі при здоровому ґлузді! 

— Більшість з них — це ті, хто продав душу герцогу! 

— Не всі такі! Хіба ти не знаєш? 

— Хіба вони вже й так не мертві? Це чудово! 

Громадяни були засліплені монетами, та витягнули свої клинки. 

[Сузір’я «Зміїний Бос-Нувориш» збуджене через посилення конфлікту.] 

[Сузір’я «Зміїний Бос-Нувориш» промовляє, що задонатить 3,000 монет втіленню, яке вб’є найбільше рабів-збирачів.] 

3,000 монет. Це була вишукана сума для промислового комплексу, де монети були дорогоцінними. 

— П-просто убиймо їх. Нам треба жити!.. 

— Точно! Голово ради, просто убиймо всіх та повернімося назад! 

Баланс голосів порушувався стрімко. Кількість громадян, які витягнули зброю, збільшилася. Марк знову закричав, щоб зупинити їхню жадобу. 

— Вони колись були громадянами! Чим ви відрізняєтесь від дворян, якщо так дієте? 

— Заберися з дороги! Якщо ми нічого не зробимо зараз— 

[Сузір’я «Зміїний Бос-Нувориш» насолоджується розколом між громадянами.] 

Тієї миті, коли в боротьбі Марка штовхнули на дупу, з'явилося наступне повідомлення. 

[Сузір’я «Зміїний Бос-Нувориш» промовляє, що задонатить 300 монет втіленню, яке вб’є громадянина.] 

Громадяни одразу застигли, шоковані. Вони озиралися між собою та швидко віддалилися одне від одного. 

— Е... 

— З-зачекайте-но! 

Я, здається, знав, про що вони думали. 

「Так, сценарій спочатку був таким.」 

Колись громадяни цього місця брали участь у «першому сценарії». Піднімаючи клинки одне на одного та вбиваючи, щоб вижити. 

— Е-ее... 

Громадяни переглядалися між собою, тримаючи зброю. Сузір’я сказало кілька слів, і зв’язки між громадянами, що зібралися в ім’я «революції», поступово тьмяніли. 

[Сузір’я «Зміїний Бос-Нувориш» задоволене реакцією втілень.] 

Моя ненависть до сузір’їв, про яку я на деякий час забув, знову ожила. Колись я міг бути як і ці громадяни. Я підігравав би сузір’ям за одну чи дві монети, пристосовувався до оповіді сузір’їв та став би зневіреним, кажучи «це — неминуче». 

「Кім Докча подумав.」 

Це було неминуче... 

「Нема нічого неминучого.」 

Я відступив та повністю розтрощив підлогу. Я використав цю силу, щоб стрибнути в натовп громадян. Тоді я схопив за шию того, хто штовхнув Марка. 

— К-кьоок! 

— 300 монет за тіло. 

— Куоок... Р-революціонере? 

— 300 монет. Хіба не надто дешево? 

Громадянин, якого я тримав, борсався, але я стиснув міцніше замість того, щоб відпустити. Зовсім скоро блідий громадянин впустив свою зброю, а його оточення закричало. Коли громадянин майже задихнувся, я грубо опустив його на землю. Їхні нажахані очі слідкували за мною. 

— 300 монет за особу... скільки буде, якщо я вб’ю тут всіх? 

— У-ухх... 

— Якщо ви вб’єте рабів-збирачів, він дасть 3,000 монет. Тож разом — це 13,000 монет... справді, важко таке ігнорувати. 

13,000 монет. Більшість громадян ніколи не бачили такої суми. 

— ...Але хіба ви не знаєте? Ви не можете нічого змінити з 13,000 монет. У кращому разі, це буде кілька слабких здібностей та трохи спорядження. 

Очі громадян почали труситися. Ті, хто ніколи не використовував Сумку Доккебі, не могли знати. 13,000 монет були дрібною кількістю грошей для сузір’їв високого рангу. Що б вони могли зробити в цьому світі з такими грошима? 

Я глянув униз на громадянина на землі. 

— То що ти збираєшся робити далі? 

— Т-так? 

— Що ти робитимеш з 13,000 монет після того, як вб’єш всіх? 

Емоції повільно пройшлися обличчями громадян. Страх, страх та... 

— Я, я... 

Громадяни бурмотіли голосами, які звучали так, наче вони провалилися в безодню. 

— Н-нічого... 

Я дивився на шоковані обличчя громадян. Насправді, я знав. Вони не робили цього з чіткою ціллю. Можливо, громадяни й самі не розуміли, чому намагалися зібрати монети. Вони просто мали примус вижити та зібрати більше монет, ніж інші втілення. Сценарії зробили втілення рабами оповіді. 

У цій важкій тиші громадяни усвідомили, що вони планували, та розридалися. 

— Р-революціонере. Я... 

Я підвівся, ігноруючи їхні погляди. Тоді я заговорив буденно: 

— Оскільки канал відкрився, більше сузір’їв прийде в майбутньому. 

Громадяни дивилися на мене поглядами, що трусилися з різним світлом. 

— Не продавайте свої оповіді тільки за одну чи дві монети. Якщо хочете їх продати, робіть це за правильну ціну. 

Я не знав, наскільки вони сприймали мої слова. Я не дуже вмів говорити. Навіть так, це все, що я міг зробити. 

Люди навколо мене кусали губи із сумними обличчями. Тоді було схоже, наче вони щось вирішили. Громадяни опустили голови та почали ховати свою зброю. Ніхто з них не розкривав рота, але лише їхні вирази облич були достатньою відповіддю. 

Однак не всі прийняли мої слова. 

[Сузір’я «Зміїний Бос-Нувориш» витріщається на вас.] 

[Сузір’я «Зміїний Бос-Нувориш» відчуває сильну лють на вас.] 

[Сузір’я «Зміїний Бос-Нувориш» просить сценарій полювання.] 

Сценарій полювання. Так, щось таке було. Це був клятий сценарій, який з’являвся на прохання сузір’їв. 

— ...Революціонере? 

Здивовані громадяни глянули на мене з наляканими обличчями. Ціль була очевидна, якщо сценарій полювання був викликаний зараз. Цієї миті Бію піднялась з моєї голови та злетіла в повітря. 

[Баат.] 

Інші доккебі добровільно прийняли б сценарій полювання, але Бію не могла так зробити. Тіло Бію надулося, наче щоб відмовитися від прохання. 

[...Баат?] 

Тоді слабкі іскри полилися з малого тіла Бію. 

[Б-баат. Баааат!..] 

Тоді я усвідомив, що станеться. 

[Сузір’я «Зміїний Бос-Нувориш» просить сценарій полювання.] 

[Сузір’я «Зміїний Бос-Нувориш» просить сценарій полювання.] 

Бію боролась зі своїми інстинктами. 

「На противагу звичним непорозумінням, доккебі не навмисне створювали заохочувальні сцени.」 

А саме через інстинкти зустріти вимоги сузір’я, яке підписалося на канал. 

「Чим більш природний стример, тим сильніші ці інстинкти. Це інстинкт — створити сценарій, який бажають більше істот. Всі доккебі живуть з такими інстинктами.」 

Бію досі була дитиною, і для неї було набагато важче подолати такі інстинкти. Я потягнувся та легко схопив Бію. 

— Все гаразд. На цьому каналі не «один» підписник. 

[Сузір’я «Демон-Король Спасіння» не погоджується з викликом сценарію полювання.] 

Іскри одразу ж розкинулися кінчиками моїх пальців. 

[У запиті сценарію полювання відмовлено.] 

[Сузір’я «Зміїний Бос-Нувориш» шоковане.] 

Я підвів голову. 

— Зміїний Босе. Оповідь, яку ти хочеш, не тут. 

Я дивився на слабкі сузір’я, які сяяли в нічному небі, та промовив незворушно. 

— Я зайнятий, тому забирайтеся.