Розділ 186. Епізод 35 — 73-й Король Демонів (6) 

Члени команди досі дивились на мене розгублено. По їхніх обличчях було видно, що вони досі не розуміють, що за чортівня відбувається. Ю Джунхьок досі кашляв кров’ю біля стіни. 

Я глянув на них на мить перед тим, як глипнути на стіну залу. Мій вигляд віддзеркалювався на полірованому камінні стіни. 

З моїх плечей проросли чорні крила, і невеликі роги виросли з голови. Сліди демонічної енергії відбилися на моїй шкірі, наче стигма. Моє тіло було втричі чи у чотири рази більшим, ніж зазвичай, і всі мої м’язи значно виросли. 

— Ц-це просто смішно! Чому Докча-ссі король демонів?.. 

— Що це в біса таке? Що нам робити? 

Ю Сана та Лі Джіх’є кричали. 

Джун Хівон, Лі Хьонсон, Лі Ґільон, Шін Юсон... навіть Чо Юнран та Ґон Пільду. Всі дивилися на мене шоковано. 

Я спостерігав за ними та відкрив рота: 

— Тепер вам треба мене вполювати. 

[Почнеться перша фаза «73-го Короля Демонів».] 

[Обмеження в часі атаки складає 30 хвилин.] 

— Часу небагато. Починайте негайно. 

З мого тіла витікала грізна енергія. Навіть якби мені наносили пасивну шкоду, я не міг не думати, чи встигнуть члени моєї команди зменшити рівень мого здоров’я за відведений час. 

Джун Хівон та Лі Хьонсон глянули на мене з відчаєм та вигукнули: 

— Я не хочу битися з Докчею-ссі! 

— Я не можу виконати твій наказ! 

Я міг зрозуміти їхні почуття. Я б також вагався, якби був на їхньому місці. Я навмисне засміявся з них. 

— Не розумію, чому ви такі серйозні. Ви забули, хто я? Я — Кім Докча. Я не помру, навіть якщо мене вб’ють. 

Невинного Лі Хьонсона приголомшили мої слова: 

— ...Ти й цього разу повернешся до життя? 

— Так. 

— Але я чув!.. 

— Ю Джунхьок-ссі навмисне намагається спровокувати мене. 

Я не використав Підбурення, але на їхніх обличчях з’являлися суперечливі емоції. Можливо, їхня віра в мене та тягар нападу на мене боролися всередині них. 

— Довіртеся мені. Це найбільш ідеальний спосіб. 

Членам команди зрештою доведеться мене атакувати. Іншого шляху не було. Якщо вони мене не вб’ють, помруть всі. 

Хан Суйон витріщалася на мене страшними очима. Я послав їй сигнал до того, як вона встигла відкрити рота. 

«Хан Суйон». 

Хан Суйон побіліла, прочитавши по моїх губах. 

«Ти єдина. Тобі слід взяти відповідальність». 

Я знав це, і Хан Суйон також. Члени команди були сильнішими за інші втілення, але вони не були рішучими в цій ситуації. З іншого боку, Хан Суйон була швидша та більш реалістична в судженнях, ніж будь-хто з присутніх. 

— ...Ти завжди такий, Кім Докча, — процідила Хан Суйон крізь зціплені зуби. — Думаєш, я беземоційний монстр? 

Хан Суйон переводила погляд між мною та членами команди. Всі погляди зосередилися на ній. Наче все вирішиться з її словами. 

Хан Суйон важко дихала перед тим, як сказати: 

— Народ, прокиньтеся. Ви хочете, щоби ми всі пішли до пекла? 

Я посміхнувся. Так, вона діяла чудово. 

— Нам треба вбити Кім Докчу. 

Це й була Хан Суйон. 

— Я не хочу! Я не хочу! Хьоне! 

Хан Суйон схопила Лі Ґільона, коли він кинувся до мене. 

— Дурне хлопчисько. Слухай уважно. 

Лі Ґільон хапав повітря ротом та звивався. Хан Суйон загарчала, схопивши його за комір. 

— Не ний. Хочеш сам померти замість Кім Докчі? 

— А-аххх... 

— І решта вас така ж. Ви не хочете жертвувати собою, тому не будьте лицемірами. Замість того, щоби померти, подякуйте та змахніть своєю зброєю. 

Клони Хан Суйон, яких збільшилось на десяток, одночасно заговорили. 

— Не знаю, чи повернеться Кім Докча чи ні. Ми помремо, якщо ми не вб’ємо його за наступні 30 хвилин. Це єдине, що мені треба знати. 

Клони Хан Суйон кинулися до мене з почервонілими очима. Я мовив їй одними губами: «Дякую». 

Хан Суйон закусила губу, поки та не почала кровити, та замахнулась на мене своїм кинджалом. Дощ атак не завдав багато шкоди моєму тілу, але це був лише початок. 

Ю Сана спіймала мій погляд та повільно підвелась. 

— Докча-ссі. 

Було важко зрозуміти, що вона вирішила, через невідомі емоції у її очах. Я кивнув у відповідь, поки отримував удари від Хан Суйон. 

— Думаю, Докча-ссі — не та людина, яка зашкодить іншим, не подумавши. У тебе є план? Ти навмисне направив сценарій так? 

— Так, так і є. 

— Справді? — Ю Сана плакала. — ...І мені вірити тобі знову? Як завжди... 

Я знав, що це станеться. Я був радий це чути. Ю Сана грубо витерла сльози. Вона підняла свій кинджал та доєдналась до битви. 

Губи Хан Суйон сіпнулися. 

— ...Я думала, ти сидітимеш у ваганні та нитимеш. 

— Прошу, мовчи. 

Кинджали Хан Суйон та Ю Сани робили невеликі рани на моїх плечах та спині. Однак їм не вистачало сили. 

Залишалося 25 хвилин. Це було жорстке обмеження в часі, якщо вони хотіли використати стрій. 

Я глянув на Лі Хьонсона. 

— Лі Хьонсоне-ссі. Ти дозволиш членам команди померти? 

— ... 

— Хіба ти не сказав, що ніколи більше не загубиш порожній патрон? 

— Д-Докча-ссі... 

— Це не просто один патрон. 

Очі Лі Хьонсона тремтіли, наче море, яке зустріло вітер. 

[Сузір’я «Повелитель Сталі» глибоко занурене.] 

Пройшов час, перш ніж Лі Хьонсон закричав у небо. Він використав Сталеву Трансформацію та кинувся до мене. Тверде тіло врізалось у мене, викликавши сильний шок. 

Мій зір трохи затрусився. Лі Хьонсон використав Великий Гірський Удар, але, здається, радше захищався, ніж атакував мене. Коли б я ще побачив чоловіка з розмірами ведмедя, який плакав? 

Наступним був звук пострілів магічних турелей. Я засміявся, коли почув його, та повернувся в той бік. 

Справді, ось чому я не міг його ненавидіти. Ґон Пільду супився так важко, як міг, коли активував турелі Збройної Фортеці. Звичайно, я не просто отримував удари. 

[Ймовірність сценарію домінує у вашому тілі.] 

Незалежно від моєї волі моє тіло діяло як король демонів. Звичайно, атаки були в ідеальних патернах, тому члени команди могли легко з ними справлятися. 

— Народ, будьте при тямі. Тепер друга фаза. 

Друга фаза 73-го короля демонів починалась. Для того, щоби її зірвати, була потрібна особлива підтримка. 

— Чо Юнран-ссі. 

Чо Юнран спіймала мій погляд та активувала силу Методу Масиву Механічних Воріт. Демонічна енергія зникла в дірі, що вона створила, наче повітря, яке висмоктувалося через вентиляцію. Її обличчя швидко біліло, поки вона справлялась з енергією короля демонів. 

З її губ полилась кров, коли вона сказала мені: 

— Сукьон-ссі буде сумно. 

— Вона вже знає. 

Моя демонічна енергія зменшилась, і члени команди атакували знову. Однак їм досі не вистачало шкоди. Я звернув увагу на тих, хто ще не брав участь. Лі Джіх’є кусала губи та нарешті витягнула свого меча. 

— Аджоссі, не мстись пізніше. 

— Не буду. 

Лі Джіх’є слабко посміхнулась моїм словами. 

— ...В будь-якому випадку, мої атаки слабкі та не зашкодять. Моє сузір’я тільки історичного рангу. 

— Герцог Відданості та Війни не такий слабкий. Джіх’є скоро про це дізнається. 

Лі Джіх’є використала Пісню Меча та націлилась на мої слабкі місця. Атаки перекривали одна одну, і мою шкіру почало поколювати. Погрози було достатньо. Тепер мені потрібні люди, які завдадуть фінального удару. 

— Джун Хівон-ссі. 

Наче вона тільки цього й чекала, Джун Хівон повільно витягнула меча. 

— Колись давно... пам’ятаєш, що ти попросив мене? 

— Що? 

— Ти попросив мене бути твоїм компаньйоном. 

Я пам’ятав. У Театральному Підземеллі я попросив Джун Хівон стати моїм надійним компаньйоном. 

— Тепер Докча-ссі просить свого компаньйона зробити щось подібне. 

Я не мав слів. 

— ...Які компаньйони? — Джун Хівон підняла меча та побігла до мене. — Що за компаньйон має вбити іншого компаньйона, аби жити? 

Джун Хівон активувала Вбивство Демонів та почала атакувати моє тіло. Однак меч тільки видав грубий звук. 

Я мовив їй: 

— Саме тому, що ти надійний компаньйон, я віддаю своє життя у твої руки. 

— ... 

— Хівон-ссі, тобі треба зробити все, як слід. Подумай, що я повернусь до життя знову, та штрикни мене так сильно, як тільки можеш. 

— Докча-ссі справді... 

Джун Хівон підняла меча в мій бік. Сила Запалу Пекельного Полум’я з’явилась навколо її тіла. 

Очі Джун Хівон були червоними, коли вона почала зосереджувати свою силу. Її справжня сила була в поєднанні сил Судді Знищення та Запалу Пекельного Полум’я. 

Кім Докча став королем демонів та був придатною ціллю для такої сили. 

[Персонаж «Джун Хівон» активував «Судний Час»!] 

[Багато сузір’їв системи абсолютного добра погоджуються на активацію здібності.] 

[Є тільки одне сузір’я, яке повністю проти активації здібності.] 

[Активацію здібності скасовано.] 

Розгублена Джун Хівон витріщилась на мене, а я глянув угору. Очевидно, хто був проти використання Судного Часу. 

— Демоноподібна Вогняна Суддя. 

[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» прикриває очі з болем на обличчі.] 

— ...Уріель. 

Іскри заповнили повітря у відповідь на мій заклик. 

— Будь ласка, погодься на активацію Судного Часу. 

[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» шалено трусить головою!] 

— Якщо ти цього не зробиш, твоє втілення помре. 

[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» каже, що якщо вона це зробить, то ви помрете.] 

Як би було добре, якби всі сузір’я були як вона? Шкода, що мені треба завдати Уріель шкоди. 

— Уріель, ти знаєш. Це просто оповідь, — я говорив як доккебі. — Ти вже, напевно, бачила смерті багатьох людей. 

[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» у відчаї.] 

Самі тільки повідомлення все чітко зображали. Я пам’ятав малу та вродливу Уріель, яку побачив на бенкеті. 

[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» ридає та трясе головою.] 

Мале обличчя, що продовжувало плакати та труситися. Вона була янголом, який не підходив під модифікатор «демона». 

— Роби те, що потрібно. Тільки так оповідь буде завершена. 

[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» дивиться на вас униз.] 

За мить я почув повідомлення, на яке чекав. 

[Всі сузір’я системи абсолютного добра виступають за «Судний Час».] 

Нарешті з тіла Джун Хівон зросла кривава аура. 

— ...Чорт, я справді ненавиджу назву цієї здібності. 

Аура Судного Часу поєдналась із Запалом Пекельного Полум’я та створила приголомшливу хвилю магічної сили. Вона мала силу знищити все лихе на світі. 

Суддя Знищення замахнулась на груди короля демонів своїм вогняним мечем.