Розділ 177. Епізод 33 — Читання Знову (9) 

Я тримався за Незламну Віру. Мої м'язи налилися кров'ю від потужних оповідей. У моєму серці ніби текла кров дракона. 

[Рухайся, поки сила наростає. Треба зробити прогалину.] 

Ю Джунхьок виступив першим. 

— Я виграю якомога більше часу. 

Рухи щупалець були більш активними, ніж раніше, і земля була майже в руїнах. Ми намагалися відсунути цього хлопця якомога далі від членів групи. 

— А-а-а-ап! 

Ю Джунхьок підняв свою магічну силу і рушив вперед. Тим часом я рушив за Пожирачем Мрій. Я мав знайти місце, де міг би завдати якомога більшої шкоди головному тілу, не зачепивши щупальця. Тіло було щонайменше кілометр у діаметрі, тож знайти слабке місце було непросто. 

Тим часом Чок Джуньон нарощував свою силу. Один меч і два мечі були досить потужними, але їх не можна було порівняти з величезною силою, що накопичувалася в моїй правій руці. 

Важко було повірити, що це справді сила сузір'я історичного рангу. 

[...Чорт, це межа для цього тіла. Стільки можливо за підтримки ймовірності.] 

Буркнув Чок Джуньон, коли накопичення енергії майже закінчилося. 

[Не надто тішся. Я не знаю, чи зможу я відрізати всі щупальця і завдати шкоди тілу з такою силою.] 

— Гадаю, що так. Зрештою, супротивник — зовнішній бог. У тебе є план? — запитав я з деяким очікуванням. Він говорив так впевнено, що я подумав, що у Чок Джуньона є контрзахід. 

Чок Джуньон замислився на мить, перш ніж відповісти: 

[Я вдарю його Стилем Трьох Мечів і сподіваюся, що він достатньо втомиться, щоб повернутися назад.] 

— ...Хіба ти не казав, що захистиш мене? 

[Я захищу тебе. Я присягнув своїм ім'ям.] 

— Найсильніша людина на Корейському півострові покладається на удачу в цій ситуації? 

Я здригнувся від магічної сили, яка вибухнула від Незламної Віри. Чи був він розлюченим? Однак Чок Джуньон заспокоївся. 

[Я знаю «Демона Горизонту».] 

Демон Горизонту. Почувши це ім'я, я подивився на Ю Джунхьока, який продовжував битися. 

Здавалося, він не міг чути нашу розмову. Чок Джуньон продовжував говорити. 

[Я попрошу його відправити тебе в інший світ. Дев'ятий сценарій не обмежений у часі. Якщо ти втечеш туди, то зможеш прожити деякий час. Звичайно, тобі доведеться самому подбати про все, що буде після цього.] 

— Що за демон має таку силу? 

[Це не демон... він ближчий до бога. Тобі не потрібно знати подробиць. Краще молися, щоб не зустрітися з ним.] 

Я не знав про стосунки між Чок Джуньоном і Демоном Горизонту... 

Я прикидався, що це не так, але я знав це ім'я. Це було тому, що Демон Горизонту був істотою, яка послала сюди Шін Юсон з 41-ї реґресії і постачала «лиха» для доккебі. 

Я не був певен, звідки Чок Джуньон знав Демона Горизонту, але, можливо, саме він допоміг, коли Чок Джуньона вигнали зі сценарію. 

— Чи можуть інші люди втекти таким чином? 

[Така велика кількість ймовірності не допустима. Доккебі також не дозволять.] 

— Але щойно це станеться... всі люди, що залишаться тут, помруть. 

Якщо я втечу, людей тут поглине Пожирач Мрій, і їхні оповіді будуть проковтнуті. Чок Джуньон прицмокнув язиком. 

[Це не моя справа. Не хвилюйся за інших. Потурбуйся про своє життя. Однаково життя — це самотність.] 

Як і слід було очікувати від Чок Джуньона. Його життєва філософія була дуже песимістичною через те, що його життя було сповнене зрад. 

[Проміжок! Біжи!] 

Я використав Електрифікацію і з усієї сили полетів вперед на раптовий крик Чок Джуньона. 

Я пролетів крізь два чи три щупальця, але ще п'ять чи шість перегородили шлях. Наближатися було небезпечно. Там було місце, де я мав зупинитися. 

— Перший Мечу Корьо. У мене є ідея. 

[Ідея? Що за ідея? Зосередься, замість того, щоб нести нісенітницю!] 

— Чесно кажучи, неможливо вбити його Стилем Трьох Мечів. Ти, певно, це вже знаєш. 

Земля, якої торкнулися щупальця, просіла. Я б миттєво загинув, якби мене торкнулися, попри захист Чок Джуньона. 

Однак тиск Чок Джуньона вбив би мене раніше, ніж щупальця. Я закричав, коли сила Чок Джуньона притиснула мене до землі.  

— Я кажу це не для того, щоб спровокувати тебе. Просто подумай про це реалістично! 

Тиск Чок Джуньона зменшився після моїх слів. 

[...То що? Ти знаєш, як його перемогти?] 

— Знаю. Якщо ти допоможеш, можливо, я зможу вбити зовнішнього бога. 

Чок Джуньон ошелешено розсміявся. 

[Вбити Зовнішнього Бога? Ти розумієш, що ти зараз говориш? Це ж зовнішній бог. Це було б важко навіть для тих клятих хлопців з Олімпу та Вед.] 

— Якби це був інший бог, я б нізащо не сказав цього. Однак, Пожирач Мрій... це може бути можливо. 

[... Я слухаю. Який метод?] 

— Поранити його тіло і кинути туди мене. 

Чок Джуньон був збентежений і не знаходив слів. Гігантські щупальця знову наближалися. 

[Якщо ти це зробиш, ти помреш. Ти не переживеш, коли він тебе з'їсть. Хіба ти не чув слів того симпатичного хлопця раніше? Коли він тебе з'їсть—] 

— Я виживу. 

Я був переконаний, слухаючи його. 

Я був впевнений, що зможу вижити, коли мене з'їсть цей зовнішній бог. Жодне сузір'я, не кажучи вже про смертного, не могло відчути цієї впевненості. Чок Джуньон затремтів, наче розлючений, і відкрив рота. 

[...Ти можеш щось зробити?] 

— Не можу сказати на 100%. 

Можливо, я зможу отримати допомогу від Демона Горизонту через Чок Джуньона. Але мені нічого не залишиться, якщо я виживу сам. Втеча була запереченням усього, що я побудував до цього часу. 

Тому я обрав такий підхід. 

[Кухук...] 

Мовчазний Чок Джуньон раптом голосно розреготався. Це був сміх, який, здавалося, заповнив рівнину. 

[Я прожив достатньо довго, щоб побачити цей день. День, коли така людина, як ти, повірить, що зможе боротися з цим богом.] 

Нарешті, верхня частина тіла Пожирача Мрій почала з'являтися. 

Відкрилося перше око, що дивилося на світ. Щойно погляд Пожирача Мрій торкнувся землі, відчуття наповнило мене більшим трепетом, ніж я коли-небудь відчував. 

Якби я бився з ним, я б загинув. Що б я не робив, я не зміг би перемогти його. Чок Джуньон зітхнув. 

[Дурне сузір'я.] 

— Так. 

[Ти мені подобаєшся. Тож не вмирай.] 

Я кивнув і побіг. Гора щупалець злетіла в небо. Я використав Електрифікацію, і скрізь, де я проходив, залишався синьо-білий слід. 

[Прийди, зовнішній боже!] 

Чок Джуньон схопив меч у моїй руці. Всі оповіді Чок Джуньона були зібрані, і Стиль Трьох Мечів був вираженим. 

[Я, Чок Джуньон, заріжу тебе!] 

Етерний клинок збільшився. 

Лезо довжиною 10 метрів збільшилося до 20 метрів. Лезо, що було 20 метрів, збільшилося до 30 метрів. 

Сила, що перевершила мою магічну силу і мою оповідь, падала сюди. 

Стиль Трьох Мечів, Три Мечі, що Розрубають Океан. 

Я знав це в ту мить, коли витягнув меч. Це... 

У моїй голові я побачив Чок Джуньона, що стояв перед морем. Чок Джуньон дивився на море від світанку до заходу сонця. 

Усі ці роки він дивився на море, дивився на далекий горизонт, поки не побачив «ціль». 

Це була одна лінія, яка спотворювала баланс часу і простору. Хвилі розділилися і води мали ілюзію розколу. 

Це був меч, створений, щоб розрубати море. 

[Сузір'я «Бог Морської Війни» захоплюється силою Першого Меча Корьо!] 

[Сузір'я «Дракон Чорного Полум'я Безодні» захоплюється силою щиро людського сузір'я!] 

[Сузір'я «В'язень Золотого Обруча» виявляє великий інтерес до Першого Меча Корьо!] 

Повітря вибухнуло і поглинуло всі звуки. Я замахнувся мечем, попри те, що моє тіло ніби пропускали через блендер. 

Один меч, два мечі, три мечі. Після трьох ударів мечем, запобіжник моєї свідомості був повністю зламаний. 

Справді, зачекайте хвилинку. 

[...Вставай!] 

Тоді Чок Джуньон покликав мене. 

[Прокидайся! Дурне сузір'я!] 

Я ледве розплющив очі і побачив кілька пасем щупалець, що зависли у повітрі. Однак щупальця були вже не такими, якими я їх пам'ятав. Сім з дванадцяти щупалець були розрізані і впали на землю. 

Чок Джуньон був сузір'ям історичного рангу. Він відрізав половину щупалець за допомогою власної сили. Тим не менш, Чок Джуньон говорив так, ніби він був розлючений. 

[...Я не зміг завдати глибокої рани через брак сили. Я не зміг розрубати його мечем, що розрубає море.] 

— Ні, цього достатньо. Цього достатньо для успіху. 

Чок Джуньон досяг успіху. За щупальцями, на основному тілі був величезний горизонтальний шрам. Стиль Трьох Мечів відрізав щупальця і поранив основне тіло. 

Це була невелика рана порівняно з його розміром, але досить широка для мене, щоб увійти. З боку Пожирача Мрій вирвався болісний крик. 

Я повинен був бігти туди. Я повинен був зробити це прямо зараз. До того, як його рана загоїться, я повинен був увійти в рану. Це був спосіб закінчити цей сценарій. 

[Туманність «Веди» насміхається з ваших негараздів.] 

Чорт забирай, я хотів нанести удар по тих клятих туманностях. До речі... 

[Туманність «Папірус» висміює ваш сценарій.] 

Мої ноги не рухалися. Скільки б сили я не докладав, мої ноги не хотіли рушити. Ні, я навіть не відчував своїх сил. 

Що... 

[Сузір'я «Королева Найтемнішої Весни» дивиться на вас сумними очима.] 

Я подивився вниз і зрозумів, у якому я стані. Я не міг бачити нічого нижче своїх колін. 

Мої гомілки зникли, наче їх щось відрізало. З порізаних ділянок постійно текла кров. Напевно, це були щупальця, поки я використовував Стиль Трьох Мечів. 

Прокляття. Я був майже там, але сталася така ситуація. 

Тим часом тривалість Електрифікації закінчилася. Мало-помалу рана на божестві загоювалася. Це була відстань, яку я не міг би подолати у стані, коли втратив ноги. 

— Кім Докча. 

Я повернув голову і побачив закривавленого Ю Джунхьока. Ю Джунхьок похитуючись підійшов до мене, схопив мене за комір і підняв на плечі. 

Він подивився на рану на божестві і запитав:  

— Я маю кинути тебе туди? 

— ...Зможеш це зробити? 

Ю Джунхьок не відповів. Він просто показав це своїми діями. Ю Джунхьок стрибнув на те, що здавалося сходами в повітрі. 

Він ступив на щупальця, використовуючи Повітряні Кроки. Я почув легкий скрип з боку тіла Ю Джунхьока. Його тіло вже було на межі. Попри це, Ю Джунхьок не здався. 

Він підіймався і підіймався знову. Незабаром після цього далекий вітер намочив мої щоки. 

Ю Джунхьок зупинив свою магічну силу і зупинився. Я подивився вгору і побачив, що рана на божестві була прямо переді мною. 

Попри брак часу, Ю Джунхьок завагався. Він вагався, міцно тримаючи мій комір.  

— ...Ми ж не повинні влаштовувати ще один похорон, так? 

Я посміхнувся через запитання Ю Джунхьока.  

— Навіть якщо я помру, я воскресну. 

— Я не це маю на увазі. 

Вираз обличчя Ю Джунхьока був серйозним. Між мною і Ю Джунхьоком подув сильний вітер. 

Я подивився на нього якусь мить, перш ніж запитати:  

— Ти пам'ятаєш другий сценарій? 

Станція метро Оксу. Це було місце, де Ю Джунхьок вперше з'явився, все розтрощивши. Він був холоднокровним реґресором, який використав би будь-які засоби, необхідні для досягнення результату. 

Спокійні очі Ю Джунхьока здриґнулися від моїх слів. 

Хто б міг знати тоді? Я і цей хлопець, ми насправді закінчимо як компаньйони. Я не хотів цього визнавати, але тепер мусив. Речі, які здавалися неможливими, стали реальністю. Я навіть проходив сценарії разом з ним. 

Ось чому я можу зараз це сказати. Так само, як і тоді, коли вперше зустрів його на мосту через річку Хан. Це був спосіб, який підходив нам найкраще. 

— Розмикай свою руку та забирайся, бісів покидьок.