Пролог — Три Шляхи Вижити В Зруйнованому Світі

「Є три шляхи вижити в зруйнованому світі. Що ж, дещо я забув, але одну річ можна сказати напевно. Те, що ти, хто читає це зараз, виживеш. 

—Три Шляхи Вижити В Зруйнованому Світі [Завершено].」 

На екрані мого старого смартфону світилася сторінка з текстом роману. Я прогортав її вниз і вгору, знову і знову. Як довго я вже це роблю? 

— Справді? Це кінець? 

Я поглянув ще раз, і це «завершено» не можна було сплутати ні з чим. Історія закінчилась. 

+++ 

[Три Шляхи Вижити В Зруйнованому Світі] 

Автор: tls123 

3,149 розділів. 

+++ 

«Три Шляхи Вижити В Зруйнованому Світі» були повноцінним фантастичним романом із 3,149-ма розділами. Його коротка назва — «Шляхи Виживання». 

Я регулярно читав цей роман ще з часів третього року навчання в середній школі. 

Тоді, коли наді мною знущалися шкільні хулігани[1], коли я провалив свої вступні іспити й був змушений вступити до місцевого університету, коли бісове жеребкування пішло не по плану, і мене відправили у військову частину на передову, поки я неодноразово змінював місце роботи. На даний момент я працюю підрядником для філії великої компанії... Чорт, краще не згадувати. 

Тим не менш... 

「Післямова: Велике дякую за те, що дочитали «Шляхи Виживання» до цього моменту. Я повернусь з епілогом!」 

— А... Залишається ще епілог. Тож наступний розділ дійсно останній. 

Триваючи з кінця дитинства до дорослого життя, завершувався величезний період довжиною в десять років. Зневіра в тому, що світ наближався до свого кінця, змішалася з почуттям задоволення. Я відкрив поле для коментарів заради останнього відгуку, переписавши речення кілька разів. 

—Кім Докча: Автор, дякую вам за все. Я з нетерпінням чекаю епілогу. 

Це були щирі слова. «Шляхи Виживання» був романом усього мого життя. Він не був популярним, проте для мене став найкращою книгою в житті. Мені багато чого хотілося сказати, проте я не міг написати ні слова. Своїми необачними словами я боявся образити автора. 

—У середньому 1,9 переглядів на розділ. 

—У середньому 1,08 коментарів. 

Таким був середній показник популярності «Шляхів Виживання». Кількість переглядів першого розділу була 12,000, проте вона впала до 120-ти на десятому, а згодом до 12-ти на п'ятдесятому. На момент сотого розділу був тільки один. 

—Перегляди: 1

Я був приголомшений виглядом численних «1», які з'являлися поруч зі списком розділів. В деяких випадках були «2», але хтось, імовірно, просто натискав не на ту кнопку. 

«Дякую». 

Автор публікував роман на більше, ніж три тисячі розділів, з одним тільки переглядом на розділ протягом десяти років. Це справді була історія тільки для мене. Я натиснув на «Дошку рекомендацій» та одразу ж почав набирати на клавіатурі: 

—Я раджу цей захопливий[2] роман. 

Автор написав для мене безкоштовний завершений роман, тому мені слід порадити його іншим. Я натиснув «Завершено», і до цього швидко з'явилися коментарі. 

—Схоже, новий хейтер. Я шукав ID цієї особи, вона радила один і той же роман кілька разів. 

—Хіба його рекомендації не заборонені? Автору не слід цього тут робити. 

Мені спало на думку, що я вже писав рекомендації кілька місяців тому. За мить з'явилися десятки коментарів із розслідуваннями «спостерігачів». Моє обличчя спалахнуло від сорому. 

Я був певний, що автор прочитає це. Тому я швидко спробував видалити повідомлення, проте його вже оскаржили, і видаленим воно бути не могло. 

— Це... 

Було неприємно думати, що рекомендація, зроблена мною абсолютно щиро, призвела до такої реакції. Якщо вони хоч трохи його продивилися, то чому ніхто не спробував дочитати такий цікавий роман? Я хотів підтримати письменника грошима, проте не міг собі цього дозволити, тому що був працівником, що ледве зводив кінці докупи. 

Тоді я отримав сповіщення «вам було надіслано...». 

—tls123: Дякую. 

Повідомлення прилетіло нізвідки. Мені знадобився деякий час, щоб осягнути ситуацію. 

—Кім Докча: Автор? 

tls123 — це автор «Шляхів Виживання». 

—tls123: Я зміг довести все до кінця тільки завдяки вам. А ще я виграв конкурс. 

Я не міг повірити. «Шляхи Виживання» перемогли в конкурсі? 

—Кім Докча: Вітаю! Що за конкурс? 

—tls123: Ви таких не знаєте, бо то невідомий конкурс. 

Мені стало цікаво, чи не збрехав він через сором, але я справді хотів, щоб це було правдою. Можливо, він справді міг бути популярним на інших платформах. Я трохи засмутився, проте це було чудово, коли відмінна історія набувала поширення. 

—tls123: Я хотів би надіслати вам особливий подарунок на знак подяки. 

—Кім Докча: Подарунок? 

—tls123: Завдяки моєму любому читачеві ця історія з'явилася на світ. 

Я дав письменнику свою електронну адресу, як він і просив. 

—tls123: О, точно. Я отримав графік монетизації. 

—Кім Докча: Вау, справді? Коли він починається? За цей шедевр потрібно було платити від самого початку... 

Я збрехав. «Шляхи Виживання» мали щоденні оновлення, тому я б витрачав 3,000 вон в місяць. Для мене 3,000 вон були одним обідом з міні-маркету. 

—tls123: Монетизація починається завтра. 

—Кім Докча: Тобто завтрашній епілог буде платним? 

—tls123: Так, боюсь, вам доведеться заплатити за нього. 

—Кім Докча: Звичайно мені треба заплатити! Я куплю останній розділ! 

Відповіді від автора не було. Я вийшов з сайту. Я відчув, як секундою пізніше мене накрив песимізм. Автор пішов без відповіді після того, як добився успіху?.. Моє захоплення перетворилося на дріб'язкову заздрість. Чому я був таким схвильованим? В будь-якому випадку, це не мій роман. 

«Чи дасть він подарунковий сертифікат? Було би добре, якби він був на 50,000 вон». 

Тоді я думав наївно. Я не знав нічого про те, що станеться зі світом наступного дня.  

___ 

[1] ільджін (iljin) — корейський термін для того, хто займається буллінгом в школі. 

[2] honey jam — словосполучення з корейського сленгу 꿀잼, дослівний переклад «мед» та «джем», але вживається в значенні «веселого», «цікавого».