Було 31 грудня, надвечір’я Нового року.
Останній день року. День, що завершує цілий рік.
Для багатьох це мав би бути шалений день підготовки до Нового року, генерального прибирання...
- Е-ем, Махіру-сан?
- Що таке?
- ...Невже й справді нормально, що я просто байдикую?
Амане ліниво відпочивав на дивані у вітальні, спостерігаючи за Махіру ззаду, як та у фартусі стояла на кухні.
Махіру прийшла зранку, щоб приготувати осечі.
П.п.: Осечі (osechi) - традиційні японські новорічні страви.
Позаяк вони вирішили провести Новий рік разом, то й осечі їм потрібно на двох.
Амане хотів просто купити в магазині, але Махіру наполягла на приготуванні. Шокувало те, як звичайна старшокласниця може впоратися з тим, що настільки проблематичне навіть для домогосподарок.
Хлопця це по-справжньому вразило, але дівчина сказала:
- Нам необхідно було замовляти наперед. Зараз це зробити неможливо.
Як тільки Амане почув пояснення, то зрозумів чого Махіру самостійно готуватиме страву, але він дійсно мав зняти капелюха перед дівчиною, що взялася за настільки трудомістке завдання.
Звичайно, Махіру спрощувала кожен можливий крок. Приготування чорних бобів потребує часу і духовки, тож натомість вона купила їх на ринку.
- Амане-кун, можливо тобі незручно бути бездіяльним, але невже ти гадаєш, що зможеш допомогти?
- Ні.
- І я так вважаю. Краще тобі послушно лишатись там, ніж створювати мені проблеми.
Тому, після того як Махіру заявила про свою сувору точку зору, хлопчина покірно залишився на дивані, але він відчував неспокій, бо не мав чим зайнятися.
Проте, не те щоб Амане взагалі нічого не робив.
Прибирати вони закінчили вчора й інгредієнтів, включно з тими що будуть використані для осечі, лишилося достатньо щоб деякий час не виходити назовні.
Наразі, порівнюючи з Махіру, Амане не надто напружувався.
- Ти певно втомився, адже вчора совав меблі й техніку. Прошу, добре відпочинь.
Висловивши турботу Амане, який робив важку роботу, Махіру продовжила готувати, не оглядаючись.
Варто зазначити, Махіру вочевидь уже завершила прибирати у своїй квартирі. Вона сказала, мовляв, прибирає регулярно, і це не зайняло багато часу.
- Ну, хоч ти й кажеш так, але... я трохи шкодую.
- Я не відчуваю втоми, бо люблю готувати.
- Але все ж...
- Все гаразд. Мені це дійсно до вподоби.
Не переживай через це, немовби натякнула Махіру, зосередившись на роботі. Не знаючи що робити, Амане обхопив голову руками.
- Махіру, я купив обід.
Усвідомивши, що приготування обіду для Махіру, коли вона вже готує осечі, буде надто обтяжливо, Амане придбав обід у продуктовому магазинчику. Враховуючи, що Махіру їсть небагато, упаковки сендвічів має бути достатньо.
Махіру зняла фартух, певно, маючи намір перепочити, тож це було якраз вчасно.
- Вельми вдячна за клопоти. Вибач, що я не мала часу зайнятися цим.
- Ні, насправді це мені треба перепросити за те, що попросив приготувати осечі... ось, нумо їсти.
Настав час відпочити і пообідати, тож Махіру слухняно повернулася у вітальню.
- Тобі сендвіч і каву з молоком?
- Так, буду вельми вдячна.
Дівчина кивнула, отримала обід від Амане і всілася поруч із ним.
- То як прогрес?
- Дещо вже готово, оскільки воно було куплено і я стараюся робити страви невеликими, тож майже завершила, більшість просто чекає на охолодження. Амане-кун, тобі, схоже, подобаються датемакі, тому я вирішила приготувати їх для тебе.
П.п.: Датемакі (datemaki) - різновид страви з яєць. До яєць додають нарізане м'ясо білої риби чи креветки, все добре перемішують, приправляють міріном (солодка приправа зроблена на основі алкоголю з рису), цукром і запікають, після чого загортають у роли. Датемакі - невід'ємна частина осечі.
- Звідки ти знаєш?
- Ти ж казав, що любиш страви з яєць, хіба ні?
Амане чув, що духовку використовують, але лише здивувався, чого б це? Вочевидь, Махіру якраз і запікала в духовці датемакі.
- Тобі подобаються трохи підсолоджені страви з яєць, так?
- Ти й справді добре мене розумієш.
- Вже пройшло кілька місяців. Я спроможна запам'ятати твої вподобання.
Чомусь, це прозвучало щасливо, а Махіру продовжила жувати свій сендвіч з шинкою і салатом.
Амане з'їв придбане ним оніґірі й глянув у бік кухні, прилип очима до джюбако, яке Махіру принесла й залишила там.
П.п.: Джюбако (Jubako) - коробка з кількома ярусами, що використовується для зберігання та подачі їжі в Японії, зокрема для традиційних новорічних страв. Зазвичай, такі коробки лаковані та елегантно декоровані.
Схоже, для їжі використають оте джюбако.
Амане не очікував, що Махіру має джюбако хоч і жива сама, і неабияк здивувався, збагнувши, що джюбако виглядає розкішно й обшите позолотою.
- Серйозно, я маю бути вдячним за таке... як би це сказати, коли я почав жити один, то не очікував так харчуватися в другій половині року.
- Я й сама вражена, що ти спромігся дожити до цього дня.
- Це було грубо. Я можу виживати на тих харчах, , що продаються в продуктовому, зрозуміло?
- Боже мій, але ж це не корисно.
Виглядаючи спантеличено, Махіру зітхнула, але в її гримасі містилося розуміння, вираз чітко промовляв: Мабуть, мені треба щось із цим вдіяти, через що серце Амане аж підстрибнуло.
- Поки я тут живу, я не дозволю всілякі нездорові звички харчування, зрозуміло тобі?
- Ти що, моя мама?
- Амане-кун, ти винен у тому, що так недбало ставився до цього. Я переконаюся, щоб наступного року твоє харчування було здоровішим.
Схоже, Махіру, з якоїсь особливої причини, збадьорилася. То ми будемо разом і наступного року? Амане трохи зніяковів від такої думки, і відвернув погляд.
Проте, дівчина сприйняла таку поведінку за намір ухилитись і жити ліниво, тож у відповідь Махіру роздратовано вп'ялася своїми оченятами. Пояснити, що він не це мав на увазі, забрало в Амане чимало часу і зусиль.
Над главою працювали:
Переклад: hecl
Редагування: mafeto1
