Як провести Різдво

– Агов, Амане, а ми можемо влаштувати різдвяну вечірку в тебе вдома?

– Ні.

Раптову пропозицію було відхилено, і Чітосе надула щічки.

Наближався Святвечір… але ця подія не мала жодного стосунку до Амане, який жив сам і далеко від родини. Чітосе та Іцукі хотіли скласти йому компанію на свято.

Тож Чітосе прибігла з цією ідеєю до класу Амане та Іцукі під час обідньої перерви, але надулася, коли Амане відмовив їй.

– Але ж ти все одно будеш сам, то в чому проб… а-а, може, у дівчині?

– Ні, ні, ні, у мене немає дівчини.

– Тоді все гаразд. Чи тобі не подобається ця ідея?

– Амане, якщо ти не хочеш, то все нормально.

Попри прохання, вони по-своєму демонстрували турботу про друга.

А ще шукали місце, де зможуть вільно поніжитися.

Проте винуватий вигляд Іцукі та Чітосе трохи засмутив Амане. Він не вважав цю ідею жахливою.

Причиною його небажання було те, що Амане буде ніяково бачити незвичну близькість Іцукі та Чітосе у власному домі, а ще доведеться докласти багато зусиль, щоб пояснити це Махіру.

Ба більше, Амане доведеться сказати Махіру не приходити в його квартиру, поки вони не підуть, і приховати усі сліди її існування в його домі.

– Не те щоб я не хочу… гаразд-гаразд, це двадцять четвертого? Ми розійдемось до ночі, тож ви зможете ще погуляти, пофліртувати і все таке. Тільки не перестарайтесь із цим у мене вдома.

Наміру відмовляти їм в Амане не було, тому він погодився. На обличчі Чітосе з’явилася усмішка:

– Мабуть, у нас нема вибору. Підемо на компроміс.

– За кого ти себе маєш? – Чітосе трохи занесло, тож Амане вщипнув її за щоку.

– Ай-й-й, Ік-к-куне, Амане знуща-ається-я-я-я~ – вона почала благати про допомогу.

– Годі, Амане, перестань кпинити з Чі. Лише мені можна щипати її за щічки.

– Добре-добре, ущипни-но її за мене.

– Довірся мені!

– Не довіряйся йому..!

Амане подумав, що для них це хороша нагода пофліртувати, тому дав Іцукі можливість зачепити Чітосе. І, очікувано, закінчилося все тим, що вони щипалися і пустували.

Хоч її і мучили, Чітосе щиро всміхалася. Спостерігаючи за цим, Амане лише знизав плечима.

– Я можу вже йти додому?

Це був його клас, але Амане хотілося опинитися подалі від парочки.

– Ні, залишся. Нам потрібно все спланувати. Підготувати пиріг і їжу!

– Я не зможу цього зробити.

Звісно, Амане не міг приготувати жодної різдвяної їжі.

Напевне, Махіру погодилася б допомогти з кількома стравами, але він просто не міг попросити її про це.

Амане помахав рукою, наполягаючи на тому, що йому нічого не вдасться, але Чітосе не зводила з ньго погляду.

– Що таке?

– Ти начебто не вмієш готувати, але чомусь такий здоровий.

– Не переймайся через дрібниці.

– Чі, в Амане також є власні справи.

– Ге-е, Ік-куне, ти щось знаєш?

– Він сказав, що розповість мені пізніше.

– Я такого не казав.

«Не треба марно обіцяти», – Амане сердито зиркнув на Іцукі, але той лише розсміявся.

Перевагою Іцукі є те, що він ніколи не тисне, а недоліком – що він миттєво може придумати найхимерніші речі.

– Боже мій… ну, можемо замовити доставку, але це треба зробити заздалегідь.

Проігнорувавши допитливі погляди, Амане озвучив реалістичний варіант.

Звісно, він не вмів ані готувати страви, ані запікати пироги на десерт, тому міг хіба запропонувати придбати уже готову їжу.

– О, тоді я хочу піцу! А по пиріг підемо в моє улюблене місце. Там має бути можливість замовити заздалегідь!

– Ми не їстимемо курочку?

– Але, Ік-куне, ти ж більше любиш піцу!

– Ну, звісно, Чі, ти добре мене знаєш.

– Ехе-хе~

Амане був не проти, бо також вважав, що піца підходить для вечірки, і вони самі вирішили її замовити.

Схоже, вони збираються взяти її в закладі, який полюбляють Амане та Іцукі.

Але щойно Амане почув про піцу, то раптом подумав про Махіру.

Він би поглянув на те, як дівчина їсть піцу, наче те маленьке звірятко – це мало б бути справді чарівно. Зазвичай Махіру дуже елегантно поводилася за трапезою.

Амане згадав, як на днях спробував погодувати її, і відчув, що його щоки горять.

«Ніколи більше не робитиму такого».

Влаштувати таке соромливе годування одне одного ще раз не вдасться. Вони не закохана парочка, як Іцукі та Чітосе, і шансу зробити таке, мабуть, більше не випаде.

– Амане, що таке?

На мить Амане поринув у роздуми, і здивована Чітосе занепокоєно схилилася до нього. Він швиденько викинув цю думку з голови і повернувся до звичного стану.

– А, нічого, усе гаразд. Залишаю замовлення пирога на вас.

– Ура~! І піцу теж замовмо~!! – схвильовано пискнула Чітосе і, почувши це, Амане вирішив запитати Махіру про плани на Різдво.

Над главою працювали:
Переклад: hecl
Редагування: шукай-шукай