602 бали, 9 клас

TW: вбивства, кров, психологічний тиск

★★★★★

Чим спокійніше і невимушеніше Дзон Дзьов відповідав на запитання, тим більше цікавився вчитель Нань, що таємно за ним спостерігав.

Як учитель біології усього класу, останніми днями №1 не тільки насолоджувався "виставою", але й управляв маріонетками, які нишпорили по класах, підглядаючи за подіями. Часом він сам виходив на сцену, розпалюючи ситуацію, і оволодівав цінною інформацією.

Оскільки Фань Джво і Дзон Дзьов обмінювалися інформацією приватно, інші класи, звісно, не збиралися сидіти склавши руки та очікувати смерті, маючи у своїх руках підказки. Наприклад, старости 5-го і 10-го класів, які наполягали на тому, щоб усі невдахи із їхніх класів стали «безликими», або нейтральна група спостерігачів із кількох інших класів.

Але жодні з цих хитрощів не могли залишитися непоміченими демонічними очима №1. Йому було цікаво спостерігати, як ці стажери борються за виживання в цьому пекельному квесті.

№1 безперестанку сновигав перед Дзоном Дзьовом, але той навіть не удостоїв його поглядом. Кінчик його ручки плавно ковзав по аркушу, залишаючи чорнильні сліди на екзаменаційній роботі.

Хоча він і розклав Таро, аби передбачити результат цього іспиту, карти показали, що дев'ятий клас успішно складе іспит без пригод.

Однак навіть такий упевнений результатом Дзон Дзьов не міг розслабитися і дозволити собі помилки.

Навпаки, щоб підвищити середній бал класу, останніми днями він старанно розв’язував завдання, а завдяки чудовій пам’яті навіть вивчив напам’ять багато зразкових відповідей. Якщо траплялися подібні питання, він просто відтворював текст, як по шаблону.

У тиші, що панувала в класі, час швидко сплив.

[Так цікаво, які класи досягнуть норми, я так хвилююся!]

[Я теж! Останніми днями я мандрував між різними класами, але двоє з них усе ще не досягли норм.]

[О, я лише хочу знати, як там 9-ий клас. Хтось може щось сказати?]

[Хахахаха, я теж люблю 9-ий клас. Минулого разу вони ледве склали іспит, просто дивом. Знову все вирішить доля.]

[Прошу, нехай 9-ий клас пройде. Їхня атмосфера мені дуже подобається, сподіваюся, вони не зазнають повного краху.]

Настав час перевірки робіт.

№99 не знаходив собі місця.

Його обличчя набуло кольору свинячої печінки. Він підняв тремтячу руку:

- Учителю, можна вийти в туалет? Я… я перед іспитом перенервував, випив забагато води, тепер дуже хочеться попісяти…

Ха!

Його голос лунав на мовчазному спортивному полі, і його чули всі. Початкова серйозна атмосфера була зметена, і всі розреготалися.

Учням не потрібно було ні пити, ні їсти, але загалом, навіть якщо вони не їли в поганій їдальні середньої школи №1, вони все одно пили воду. Щоб не спати допізна, вони пили гарячу воду або готували собі каву. Рідко хто не торкався й краплі води.

Однак також рідко можна було побачити когось на кшталт №99, який тримався за сечовий міхур, тому що він випив занадто багато.

Декан зневажливо глянув на студентський номер на грудях і не відповів.

Асистент вчителя, який стояв збоку, холодно сказав:

- Якщо після оголошення результатів, коли доведеться стратити клас, Ви не повернетесь – ми перетворимо ваше життя на пекло.

Ця справді було загрозливо. Це змусило інших стажерів, які мали таку ж ідею, відступати один за одним.

Спочатку всі хотіли випробувати метод сечовипускання, щоб побачити, чи можна виграти час. Тепер ніхто не смів.

№99 здригнувся на місці.

- Добре! Я повернуся якомога швидше.

Закінчивши говорити, він прикрив промежину і пробіг підтюпцем аж до навчального корпусу. Виглядало так, що йому дуже хочеться спустошити сечовий міхур.

Це був не перший випадок, коли №99 облажався. Учні 9 класу сміялися і нічого не говорили. З іншого боку, Ту Юмен із 7 класу також підняв руку, щоб піти до туалету. Пізніше кілька слабших учасників також пішли в туалет один за одним.

В екзаменаційній кімнаті на кращих учнів чинився менший тиск, аніж на гірших. Чи зможе клас перетнути потрібну позначку? Це залежить не лише від того, як проявлять себе кращі учні, а й від балів, отриманих нижчими в списку успішності.

На цей маленький епізод ніхто не звертав особливої уваги.

Тільки Дзон Дзьов дивився на спину №99, коли той відходив, і відвів погляд убік, ніби нічого не сталося.

Нарешті, приблизно через п’ятнадцять хвилин, результати були готові.

Коли оголосили результати, учні 9-го класу скрипнули зубами, а на їхніх обличчях вже була готовність померти.

За тиждень до проміжного іспиту вже з'явилися четверо безликих стажерів.

Коли розпочався проміжний іспит, крім 1 та 9 класів, у всіх інших класах з’явилася принаймні одна безлика особа. Особливо 5 клас, у якому було троє, і він миттєво перескочив у верхню ланку рейтингу.

Декан оголошував оцінки за середнім балом.

Перехожі класи підбадьорювали та аплодували.

- 614 балів, 7 клас!

7 клас на мить був приголомшений, а потім усі зааплодували.

Хтось пробурмотів тихим голосом:

- Якби не те, що в нашому класі з’явилась безлика особа, то нас точно затягнув би №10.

- Це правильно… Ми змогли уникнути смерті в цей раз, але чи зможемо ми уникнути наступного разу? Він S-ранг, і його навіть не можна повчати. Це дивовижно.

Вони не мали наміру приховувати свій шепіт, і майже все дійшло до вух Ту Юмена, який стояв на задньому плані.

Незважаючи на те, що він був рівнем S, Ту Юмену, здавалося, було нелегко. Учні в класі насмілювалися на нього злитися, але не наважувались нічого сказати.

На щастя, у нього був гарний характер, і навіть якщо він не був лідером, він все одно міг розважитися, і ніколи не відмовився б від себе. Він не хотів слухати, що говорять інші, і, хоча був поганим учнем, все одно серйозно вчиться.

Ні з ким, хто міг би стати класом S серед тисяч військ, не було легко мати справу. Крім інших речей, вони, мабуть, стикалися з незліченною кількістю життєво важливих і смертельних ситуацій у підземеллях жахів, і їхній кругозір був набагато ширшим, ніж у інших. Якби цей невеликий тиск міг перемогти їх, то Ту Юмен міг би просто зректися і відмовитися від своєї позиції.

Побачивши цю сцену, Дзон Дзьов торкнувся свого підборіддя, думаючи, що він міг би залучити №10 до своєї команди.

Щоб бути в безпеці, він повернеться і перевірить це за допомогою карт Таро пізніше.

- 607 балів, 2 клас!

...

Тепер, коли оцінки були трохи більше ніж 600, учні 9-го класу мали болісний вираз на обличчях.

За такої невеликої різниці в балах важко було статися ще одному диву. Оголошена оцінка буде нижчою за 607, хто знав, чи не буде вона рівно 599?

Але тепер було принаймні три класи, бали яких не оголошено. Деякі з учнів цих трьох класів навіть почали зводити руки разом і співати молитви.

- 602 бали, 9 клас.

9 клас!

Учні 9-го класу переглянулися, і після секунди мовчання почулися приголомшливі вигуки. Вони встали та аплодували зі щирими та невимушеними посмішками, привертаючи багато уваги.

Серед такої кількості класів в інших не панувала така підбадьорююча атмосфера, а староста 5 класу навіть вийшов на перший план і посміхнувся:

- Що тут радіти? Ви можете на деякий час сховатися, а чи вийде сховатися на все життя? Настане ваша черга на наступному місячному іспиті.

На відміну від радості 9 класу, інші два мали нажахані і пригнічені обличчя.

Один із них був із 10 класу, який завжди був добрим товаришем старости 5 класу.

Староста 10 класу тепер тремтів разом із партою та стільцем.

Спочатку в їхньому класі не було нікого в першій десятці, але після появи безликої людини в класі виникли конфлікти та розбіжності, що призвело до погіршення успішності, і тепер вони всі шкодували про це.

Інший клас, 4, був ще гіршим. Під час останнього тижневого іспиту безликий чоловік нарешті з’явився й підняв рейтинг, тож стажери, ймовірно, трохи розслабилися. Вони не очікували, що на цьому проміжному іспиті хтось помилиться і знесе набрані бали.

Стажери цих двох класів дивилися на декана, що стояв перед трибуною, чекаючи останнього дива.

На жаль, декан відклав білий папір у його руці.

В одну мить у них замерзла кров.

- Раніше було наведено класи з прохідними балами для цього проміжного іспиту. Прохідний бал на наступний місячний іспит становитиме в середньому 800, прошу підготуватися всіх класів. Далі, не пов’язаних людей прошу покинути поле, страта почнеться негайно.

Усі стажери вдихали холодне повітря, і навіть чат-куля не могла у це повірити.

[Трясця, що відбувається з цим груповим підземеллям, вони справді всіх уб’ють?]

[Так не повинно бути, ви бачили підземелля для стажерів інших рангів? Насправді вихід є.]

[Я бачив, але, з усією повагою, я справді не бачу, де цей вихід у цьому шкільному підземеллі.]

[Ех, вихід є завжди, але все-таки це групове підземелля… Знаєте, головна мета системи — знищувати людей. Навіть якщо вихід є, то він точно залишається лише у невеликої кількості людей. У цьому підземеллі судилося не дати всім вижити.]

Потрібний бал був 800!

Що це була за концепція? Загальний можливий результат був лише 1150 балів, і після виключення 100 балів за ці складні олімпіадні запитання загальний результат у 800 балів був майже еквівалентним отриманню понад 120 балів за мови китайську з англійською, математику та понад 70 балів за кожен інший предмет.

Знову ж таки, для стажерів, які повинні були вчитися лише три місяці, це, безперечно, було так само важко, як піднятися на небеса.

Багато стажерів класу B навіть закривали обличчя і плакали на полі. Їхні обличчя були сповнені відчаю.

Це підземелля було надто довгим, і такого високого рівня страху та гноблення було достатньо, щоб знищити розум більшості людей.

Вони витрачали стільки часу, вивчаючи шкільні знання, які були для них абсолютно марні, лише щоб врятувати собі життя.

Розпач огорнув поле.

...

Після того, як несуттєві люди покинули поле, цього разу ніхто не мав настрою спостерігати за трагічною сценою на полі.

Переживши це двічі, така сцена вже змусила всіх заціпеніти.

Крики, крики болю та випадкові рвучі звуки здіймалися й стихали один за одним.

Дзон Дзьов повернувся до класу, подивився на №99, і вони разом пішли в коридор.

Використовуючи шум знизу як прикриття, вони підперлися в коридорі й почали тихо розмовляти.

- І як? - запитав Дзон Дзьов.

- Те місце замкнене, і там нікого немає, але ми також не можемо туди потрапити.

№99 похитав головою:

- Вони відкривають двері лише тоді, коли щось стається зі студентами, а потім підмітають трупи віником, як сміття, - №99 нерішуче сказав: - Просто… коли я стояв ззовні, я відчув, що всередині дуже холодно.

Холодно?

Згадавши твердження Ту Юмена, що це не надприродне підземелля, в очах Дзона Дзьова спалахнули ідеї.

Звичайно, така справа потребувала допомоги професіонала. Можливо, йому доведеться обдурити Ту Юмена.

Біловолосий юнак зігнув палець і постукав по поруччю:

- Перед другим місячним іспитом ми повинні один раз увійти до басейну трупів.

У щоденнику було речення, яке залишила дівчина. 4 липня вона сказала, що знайшла його, і це було прямо біля басейну трупів.

Це речення виникло нізвідки, але воно привернуло увагу Дзона Дзьова.

На жаль, перші кілька сторінок щоденника були мокрими, інакше вони змогли б знайти більше підказок.

У басейні трупів повинні бути деякі підказки, які вказують на ключ до цього підземелля.

Однак прикро було те, що «Басейн трупів» зазвичай будували під будівлею школи, і він замикався на металеві двері. Були й асистенти, які стояли на варті, а виходили лише під час іспитів. Ось чому Дзон Дзьов попросив №99 попроситися в туалет публічно.

На щастя, їм все ж вдалося отримати деяку цінну інформацію.

Єдине, про що він хвилювався, це те, як вони відчинять замкнені двері за басейном трупів і як уникнуть очей асистентів. Перед цим йому доведеться привести такого екстрасенса, як Ту Юмена, щоб дослідити місце події.

Якби вони просто дотримувалися звичайного шкільного розкладу, басейн трупів суворо охоронявся, і було б важко знайти вільне місце.

На щастя, їм не довелося довго чекати цієї можливості.

Через тиждень після проміжних іспитів середня школа №1 раптово оголосила, що, оскільки старші вимагали всебічного розвитку чеснот, розуму та краси, у відповідь на заклик Управління освіти вона вирішила виділити цілий день, щоб провести баскетбольний матч.

Почувши цю новину, очі Дзона Дзьова спалахнули.

Ось і нагода.

★★★★★

Якщо помітите помилки, будь ласка, скажіть про них.