Глава 225. Вороги й коханці
Цучімікадо чекав у страху цілий день, але протягом цього часу не з’явилося жодних новин, не кажучи вже за самого Мага.
Така ситуація, мов камінь, що утопає у морі, робила його все більш і більш підозріливим щодо слів Джуґе Аня.
Переживши той інцидент в останні секунди дитбудинку, тепер чимало стажерів та уцілілих мали дедалі складніші почуття щодо №3.
Довгий час в головах усіх міцно трималося враження, що Джуґе Ань незбагненний, підступний та хитрий, зі збоченою особистістю. Коротше кажучи, з ним нелегко було мати справи.
Битва, яка принесла йому славу, його дебютна битва — справді щось у стилі потрійних шпигунів з «Подвійної рокіровки». Він не лише майстерно обдурив три основні сили, але й вийшов цілим і здоровим, після чого жодна з трьох сил навіть не оголосила його ворогом у розшук — хто б наважився?
А в результаті ніхто й подумати не міг, що така людина добровільно використає себе, як приманку, в найкритичніший момент в інстансі S+ рангу, аби решта змогли вибратися живими.
Не буде перебільшенням сказати, що якби Джуґе Ань не допоміг, то тих, хто вижив, могло бути набагато менше. Навіть менше п’ятдесяти.
Подейкують, після того, як вони подивилися відеозапис з інстансу дитбудинку, опублікований Головною Системою, багацько уцілілих стали фанатами Джуґе Аня, а їхнє враження про нього суттєво змінилося. Вони почали виправдовувати його на форумі, навіть викопали багато речей, зроблених Джуґе Анем раніше, але які тоді зловмисно перекрутили.
Подивившись назад, усі виявили, що цей хлоп насправді хороша людина!!!
Ми все неправильно зрозуміли!!
Але Онмьоджі від них відрізнявся.
Байдуже, як сильно інші хвалили Джуґе Аня, він, як людина, яку той обдурив на Балі-маскараді, ніколи його не пробачить! Він завжди пам’ятатиме, хто був винний у тому, що він голови підняти не міг перед своїм старим другом, Екзорцистом, і у тому, що форумом поширилося фото дівчинки у матроській формі!
Тому, хоча Цучімікадо скептично ставився до слів Джуґе Аня про повернення Дзон Дзьова, він все одно сподівався, що з Магом все було гаразд.
Коли він подумав про ключ, який дав йому Маг, у нього на серці стало надзвичайно складно.
Якби він знав, що існував лише один ключ, він би ніколи не використав його, не здався і залишився б там, не зважаючи ні на що.
Через день Цучімікадо, нескінченно страждаючи, більше не міг стримуватися. Він виповз з ліжка, накинув на себе одяг та почав розбиратися в інформації Головної Системи.
Ці дні йому зовсім не хотілося грати в ігри чи дивитися фільми й серіали. Він почувався так, ніби втратив задоволення від життя.
Він не смів йти шукати Джуґе Аня. Поміркувавши, він вирішив, що може лише залишити повідомлення, щоб той побачив його якнайшвидше, якщо справді повернеться.
Тому Цучімікадо написав листа і попросив Головну Систему його передати.
Головна Система: [……]
Головна Система: [Якщо ви хочете знайти Мага, то він у своїй кімнаті]
Цучімікадо: «……???»
Тож Онмьоджі поспіхом надягнув плащ, вистрибнув з-за стола, побіг до відкритих дверей, кинувся до номеру №9 та почав шалено стукати.
Поки він біг, його не залишало хвилювання.
Чому після повернення Маг не з’явився на публіці? Було це тому, що він був занадто серйозно травмований та навіть Система не могла його вилікувати, чи…
Цучімікадо подумав про темну атмосферу всюди в інстансі Божевільного цирку та збочені думки, що поширювалися, мов чума. Погане передчуття у його серці ставало дедалі сильнішим.
Як усім відомо, Головній Системі було тяжко лікувати психологічну шкоду. Раніше вже був приклад такого стажера, який зайшов в інстанс покарання та нарешті став тим, хто вийшов звідти живим, проте настільки постраждав психологічно, що був кинутий до кабінету примусового лікування.
Якою б серйозною не була травма, Головна Система могла її вилікувати, якщо стажер не забруднений кармою або його душа не пошкоджена незворотно, від чого він впав би у кому. Якщо подумати про Мага, від якого не з’явилося жодних новин за весь день, то, можливо…
Ціла купа стажерів, які відпочивали, милувалися морем, випивали й балакали у барі на даху, побачили №10, що пронісся як вітер, а потім почав шалено стукати у двері №9, вигукуючи, «Відчини двері, швидко, відчини двері. Якщо у тебе була можливість повернутися, то відчини двері. Якщо можеш, відчини двері.»
Решта спостерігачів: «……?»
«Хіба це не той хлоп, Цучімікадо? Чому він перед дверима Мага?»
Вони почесали голови й спантеличено обмінялися поглядами. Після того, як оцінювання завершилося, усі гадали, чому два боса S-рангу, Маг та Онмьоджі, не відправилися у дитячий будинок разом з ними. Пізніше Головна Система опублікувала офіційну заяву, у якій по суті йшлося про те, що через неконтрольовані умови просторового переміщення ці двоє випадково стали обраними серед тисяч щасливчиками, яких спіймав інший, окремий інстанс S+ рангу.
Хоча ця новина звучала неймовірно, вона все ж не дивувала, якщо подумати про статус Цучімікадо як невдахи.
«Як прикро для Мага... Шкода»
Стажери похитали головами й зітхнули, «Зараз залишилося лише вісім гравців S-рангу, а позиції №1 та №9 вакантні. Не знаю, хто зрештою стане найкращим. Дуже цього чекаю.»
«Їм варто сформувати альянс.»
Інша людина здогадалася, «№2 Фань Джво, №3 Джуґе Ань, №4 Екзорцист і №10 Цучімікадо вже давно утворили альянс. Тепер, коли особистість Інструктора викрита, №5 Азан у чорній мантії, №6 Посейдон, №7 Месія та №8 Темний Шаман публічно висловили свою підтримку й лояльність тому Лорду. Дві сили стоять одна проти одної — схоже, в інстансі фінальної битви буде люта бійка.»
«Саме так». Відгукнулися всі, «Якби Маг не потрапив у неприємності, альянс по цю сторону очевидно був би сильнішим, проте зараз… справді складно сказати.»
У битві, хоча й здавалося, що рейтинг сторони Диявола був трохи нижчим, поки там був Месія, цілитель, останнє слово буде за ними.
«Думаю, старший братець Цучімікадо дуже скорбує, тому прийшов до дверей №9.»
Після цих слів вони мовчазно перезирнулися, усе зрозумівши.
Два боса S-рангу незрозумілим чином увійшли в інший інстанс S+ рангу, а вижив лише один. Ймовірно, вони потоваришували. А недавно до них ще й долинула чутка, що Маг сам віддав свій єдиний шанс на виживання та дозволив Онмьоджі повернутися в гуртожиток для стажерів.
Варто сказати, у майбутньому справді не треба судити людей за зовнішністю.
Один Джуґе Ань і один Дзон Дзьов змусили усіх неправильно себе зрозуміти.
……
У темній кімнаті по ту сторону дверей двоє людей, які билися весь день, досі боролися на підлозі.
Однак цього разу бійка повністю відрізнялася від попередніх.
Холод у повітрі зник, та інша, дивна й невимовна атмосфера огорнула це місце.
Недалеко потріскував камін, а вогонь витягував їхні тіні, які зливалися в одну, невеличку.
Диявол лежав на спині, ліниво обмотуючи сріблясто-біле волосся навколо зап’ястя, і задоволено розглядав мітки, які залишив на тілі іншої людини.
Від шиї до ключиць, до плечей і по спині, на зап’ястях, лопатках, на щиколотках і кінчиках пальців... Навіть внутрішня сторона його ніг була вкрита червоними слідами поцілунків — мов бруньками багряних троянд, що заворожувало.
Волосся його суперника було розпатлане, груди неспокійно здіймалися, брови ліниво, втомлено зведені, а обличчя було червоним після інтенсивних дій. Було очевидно, що вони щойно запекло боролися, і обидві сторони відмовлялися здаватися, тому це перетворилося на справжній марафон.
Й казати не треба — коли Маг для себе вирішує когось відлупцювати, посилює зап’ястя та наступає удар за ударом, це справді було боляче. Якби це був хтось інший, можливо, він би не зміг цього витримати. Лише Диявол міг показово запитувати суперника, чи не втомився він після бійки.
Це перетягування канату тривало достатньо довго. Спочатку Диявол скористався нагодою двічі його поцілувати, а пізніше, поки тримав його притиснутим донизу, почав кусатися, лизати та гратися з ним, мов скажений, не стримуючи себе. Вони нагадували двох диких звірів, які бажали залишити по всьому тілу іншої людини сліди, що казали «він належить мені».
Вони билися увесь день, а потім на якомусь етапі щось пішло не так — і ось вони вже закотилися один на одного. З темної кімнати вони перекотилися до сіро-біло-блакитної, що належала Дзон Дзьову. З підлоги, глибоко-чорної, немов вічна ніч, на богемський килим перед каміном.
Температура має здатність передаватися. Коли Дзон Дзьов адаптувався до температури тіла Диявола, він також забарвив його власним теплом.
Билися вони довго і надзвичайно вперто: ніхто не давав Системі відновлювати їхню фізичну силу й ніхто не використовував спеціальні реквізити. Просто боролися найпримітивнішим шляхом. Завдяки факту, що один із них не був людиною, а другий покращив свої фізичні якості до найвищого, залишалося небагато синців та шрамів.
За панорамним вікном кімнати №1 був величезний трояндовий сад, поки за панорамним вікном кімнати №9 був чорний ліс, на який з денного неба йшов сильний сніг.
Не турбуючись за чужий допитливий погляд, юнак витягнув свої прекрасні кінцівки. Його біле волосся впало до талії, час від часу торкаючись кінчиків пальців чоловіка, та зливаючись зі сніжним пейзажем позаду.
Дзон Дзьов ліниво поклав голову на край дивану, мружачи очі з розширеними зіницями і дивлячись на сніжне поле за вікном. Він дозволяв чоловіку неперервно штовхатися, зрідка вдаряючи Диявола ногою, коли той надто розходився, і, мов гордий кіт, кажучи йому бути ніжнішим чи повільнішим.
Після такої тривалої бійки він був виснажений, однак не хотів показувати ані краплини слабкості, як і не хотів потайки просити Головну Систему відновити сили його неймовірно розм’яклого тіла, адже через це б здавалося, ніби він з нізвідки опинився у нижчому становищі.
Диявол також радісно задовольняв прохання свого маленького чарівника, але йому, вочевидь, подобалося вдавати слухняність, а потім повертатися до своїх маленьких трюків.
Іноді, коли він ловив туманну неуважність у світло-рожевих очах і мить тремтіння його тіла, то відразу почувався щасливим і бадьорим, ніби отримав цукерку — а потім той бив його за надто голосний сміх.
Давній ворог, коханець чи партнер по ліжку — Дзон Дзьов не мав нічого проти.
Вороги й суперники могли зробити його нудне життя цікавим, легко збудити спокійні, мов застигла вода, емоції та змусити кров кипіти в диму битви.
А щодо коханців чи партнерів по ліжку — доки вони здатні принести йому задоволення, то ці слова, які могли співіснувати, для нього мало чим відрізнялися.
Вони смертельні вороги, а також коханці.
Але якщо вже виокремлювати з цього слова, які могли описати їхні стосунки—
Майже усі його вороги потрапили до пекла, а що стосувалося коханців та партнерів — Магу ніколи не були потрібні такі безглузді речі.
Дзон Дзьов неквапливо розмірковував про це у ритмі підйомів та спадів, підсвідомо оминаючи найважливіше питання «Чому лише Дияволу було дозволено це робити».
Можливо, глибоко всередині він не хотів думати над відповіддю, яка торкалася межі.
Саме у цей момент у двері постукали.
Головна Система дуже завбачливо надіслала №9 повідомлення про візит №10.
[Стажер S-рангу Цучімікадо просить зустрітися біля дверей]
Біловолосий юнак збирався-но розвернутися, але був схоплений чорноволосим Дияволом, який раптово доклав сили.
Чоловік міцно притиснув його до панорамного вікна, обхопив руками талію, що несвідомо вигнулася, а темно-золоті зіниці були сповнені сміху.
Він поцілував його, нечітко промовляючи низьким, хрипким голосом.
«Ще не кінець, Ваша Високоповажносте Магу.»
