Умитий чарівник

TW: кров, фізичне насилля, торгівля людьми, ув'язнення проти волі, смерті, опис хірургічних операцій, масові вбивства,вживання психотропних речовин, зґвалтування, голодування, канібалізм, самогубство, переслідування, психологічний тиск, боді-горрор.

(Це попередження до повного роману, і вони з часом поповнюються. Надалі попередження стосуватимуться конкретного розділу, на початку якого і будуть зазначені.)

★★★★★

Том 1: Гуртожиток для стажерів
Розділ 1: Умитий чарівник

★★★★★

Годинна стрілка впевнено вказувала на сьому.

Холодна, сліпуча лампа світила на ліжка, осяюючи обличчя сплячих.

[Усі стажери, будь ласка, вмийтеся за тридцять хвилин і зберіться в студії на третьому поверсі.]

[Усі стажери, будь ласка, вмийтеся за 30 хвилин і зберіться в студії на третьому поверсі.]

[Усі стажери, будь ласка, вмийтеся за 30 хвилин і зберіться в студії на третьому поверсі.]

Раптом у повітрі пролунав беземоційний голос, який тричі повторив ті самі інструкції.

Той, хто лежав на нижній койці, здригнувся. Він поспішно піднявся з ліжка і мало не покотився на землю.

Інша особа, що також тільки-но прокинулась від легкого сну, мала розгублений та нажаханий вигляд.

- Чи... ви чули цей голос?

Кілька людей перезирнулись, побачивши в очах один одного неприхований страх.

Не дивно, що ці люди мали такий вираз.

Бо за минулу добу вони вже перевернули цей тісний гуртожиток догори ногами.

Кімната була проста і груба. У ній не було вікон, чотири стіни були пофарбовані в смертельно білий колір, усередині стояли чотири двоповерхові ліжка із залізними каркасами, а від постільної білизни доносився вогкий запах цвілі.

У вбиральні було лише одне дзеркало. Раковина була брудна й пожовкла, а на стіні звисав самотній згорток паперових серветок. Не було навіть приземкуватих туалетів, а щілини в стіні були оброслі мохом.

Під стелею підвішена застаріла, тьмяна й похмура електрична лампочка. Приміщення було страшенно тісним і вистачало лише на одну людину.

У гуртожитку не було обладнання для трансляції чи зв'язку. Але попри це, механічний голос усе ще гримів у вухах присутніх.

У тиші хтось запнувся, запитуючи:

- ...Що тут у біса відбувається?

Перш ніж з'явився цей механічний голос, минули цілі день і ніч.

Протягом цієї однієї доби нічого суттєвого не сталося. Було мирно і спокійно.

Ніхто не знав, чому вони тут з'явилися.

Вони прибули з усього світу, з усіх куточків землі, з усіх верств суспільства. Вони були не схожі один на одного. Більшість серед них були звичайними та безіменними в натовпі, але було й багато найкращих талантів та професіоналів у різних галузях. Були такі звичайні люди, як санітари, які щодня підмітали вулиці, безпритульні волоцюги, які жебракували біля дороги; були також люди з індустрії розваг із суспільним визнанням, яких можна було побачити лише на кіноекрані, і навіть мільярдери, занесені до списку Форбс.

Але тепер усі ці люди були змушені зібратися в гуртожитках цієї естради під назвою «Стажер жахів».

Секунду тому вони могли бути на знімальному майданчику шов-бізнесу, готувалися до спуску з літаку, готували свої заяви в суді, використовували медичне обладнання в операційній, виступали з трибуни...

Наступної секунди, вони всі без винятку опинились тут. Подібно до просторового зсуву у фільмах, чи фантомної телепортації в Гаррі Поттері, усі вони були перенесені в це абсолютно незнайоме середовище.

Це вислизало від розуміння кожного.

Ніхто не міг розумно пояснити цей дивовижний феномен. Люди, яких сюди привезли, також не змогли відчинити двері гуртожитку, тому були змушені сидіти.

- Я хочу подати до суду на цю програму за незаконне ув'язнення!

Надзвичайно красивий молодий хлопець сильно вдарив по ліжку.

Він був вокалістом хлопчачої групи, яка нещодавно здобула популярність в індустрії розваг. У нього було багато шанувальників; його повсякденні публікації та ім'я часто потрапляли в список найпопулярніших запитів на Weibo*. Хоча інші в гуртожитку не були людьми, які ганялися за знаменитостями, у них все одно більш-менш склалося враження про нього.

*Sina Weibo(新浪微博) - китайська соцмережа, що набула в КНР великої популярності, завдяки тому, що є чимось середнім між twitter/x та facebook. Загалом, саме значення "weibo" означає мікроблог, але конкретно Sina Weibo стала досить популярною, тому коли говорять вейбо, то мають на увазі її.

Ся Чвань* палав від нетерпіння.

*夏 (xià): "Літо".
川 (chuān): "Річка".

Будучи популярним молодим актором, його графік завжди був насичений. З ранку до вечора йому доводилося записувати всілякі рекламні відео.

Якщо він був відсутній протягом дня без причини, він, можливо, міг вибачитися, сказавши, що він хворий. Але тепер він застряг тут, не маючи змоги вибратися. Якщо так триватиме й надалі, сума грошей, яку йому доведеться заплатити за порушення контракту, буде величезною, і компанія навряд чи покриє її за нього.

Але зараз…

- Ся-ґе*, не хвилюйся, хіба цей голос щойно не сказав, що ми скоро зберемося внизу? Може, хтось за деякий час прийде, щоб відчинити нам двері.

*Ґе(哥) - в Китаї до незнайомих людей звертаються "старший брате - ґеґе(哥哥)", або додають до його прізвища ґе (哥), аби висловити повагу.

- Ти популярна зірка. Якщо ти раптом зникнеш, то не лише така велика кількість шанувальників, а й твоя компанія також збиратимуться викликати поліцію. Не варто поки що хвилюватись.

Ся Чвань збирався говорити, коли почув шурхіт із верхнього ліжка.

Довгі пасма білого волосся розсипалися з краю ліжка, ніби хтось легко глянув із верхньої полиці й дуже швидко відвів погляд.

Одразу після цього щиколотка, прекрасна, як морозний місяць, сповзла з верхньої койки, ступаючи по залізній драбині, і легко зіскочила на землю.

Шкіра юнака була блідою. Через те, що він був таким струнким, великий одяг здавався порожнім, наче прохолодний вітерець міг легко продути крізь нього. Його довге біле волосся було розкидане позаду, кінці звисали до пояса, сяючи білим, як плаваючий лід, навіть під теплим освітленням кімнати. Але, мабуть, у такому трюку світла й не було потреби; навіть якщо він стояв невимушено, він легко міг стати центром уваги в натовпі.

Вставши з ліжка, він не сказав ні слова. Він просто позіхнув і необережно попрямував до невикористаної вбиральні, закриваючи штору.

Інші семеро людей дивилися один на одного з недовірою.

Ніхто з них не спав минулої ночі після такого повороту подій. З іншого боку, коли вчора всі були в паніці, цей біловолосий чоловік сидів поряд і розминав пальцями, наче це не мало до нього жодного стосунку. Вночі він спав міцно, ніби його зовсім не хвилювало його становище.

Хтось тихо пробурмотів:

- Симпатичний претензійний нахаба.

Це не було неправильним. Він дійсно був дуже гарний.

Можливо, це слово було б недоречним для чоловіка, але якби хтось побачив це обличчя, то недоречне почуття зникло б.

Це була краса, яка виходила за межі статі.

У тиші першим пирхнув Ся Чвань:

- Що хорошого в тому, що чоловік виглядає так жіночно*?

*Використаний у оригіналі вираз «娘们唧唧» - зневажливий вислів, що вказує на жіночність у чоловікові.

Невиразно визнавши його лідером, інші повторювали його слідом.

- Саме так. Великі зірки, такі як братик Ся, що мають чоловічий шарм, виглядають краще. Якби я не придивився до цього його біленького обличчя, я би подумав, що він дівчина!

Вони не мали жодного наміру стишити свої голоси. З-за тонкої пластикової завіси ці насмішки легко дійшли до вух Дзона Дзова*.

*宗 (zōng): клан/предки/релігія.
九 (jiǔ): дев’ять.

Дзон Дзьов байдуже підвів очі, його довгі пальці перекрутили та прив'язали надзвичайно клопітне довге волосся до потилиці чорною гумкою.

Його пальці дивно рухалися. Не лише його суглоби були задерев'янілими, але й кінчики пальців несвідомо тремтіли в повітрі.

Чоловік у дзеркалі мав гарне обличчя й довгі тонкі очі. Завдяки байдужості, яка випромінювалася, коли його вії здіймалися, від його погляду захоплювало дух.

Порівняно з фальшивим оптимізмом невиспаних і напружених людей ззовні, він виглядав значно зібранішим.

Автор, використовуючи величезну кількість епітетів, створив образ цього персонажа з настільки прекрасною зовнішністю, що неможливо було визначити, чоловік він чи жінка. Його красу звеличували до небес, як щось унікальне, неперевершене — вище за золоту осінь і нефритову росу, краще за все, що є на землі, настільки, що всі навколо були зачаровані ним.

Коли Дзон Дзьов прочитав книгу, він подумав, що цей опис справді жирний і перебільшений. Лише після того, як він перевтілився в цього персонажа, він зрозумів, наскільки точний авторський опис; ця краса була справді вище будь-якої похвали, яку можна було передати словами.

Все вірно. Він переселився. До того ж в роман з нескінченним потоком* і шов на виживання.

*无限流 (wú xiàn liú): жанр "безмежного потоку", що включає жахи, виклики та ігри на виживання. Персонаж викликаний в унікальні простори, відокремлені від реального світу, і повинен виконувати завдання, як правило, такі речі, як головоломки, ігри на виживання або жахи. Також може називатись «нескінченною петлею», «нескінченним жахом».

Учора вранці Дзон Дзьов прочитав перше підземелля* у книзі «Стажер жахів». Він відклав книгу після того, як прочитав про жахливу смерть актора другого плану, з яким, на жаль, мав однакове ім’я.

*Певний сценарій у жанрі нескінченного потоку.

Але чого він ніколи не міг очікувати, так це того, що в одну мить ока він не лише переселився в книгу, але перенісся в неї, замінивши це гарматне м'ясо, яке носило таке ж ім'я, як і він.

Обставини Дзона Дзьова були дуже особливими. Переселилася не його душа, а тіло.

Це тіло перед дзеркалом було тим самим тілом Дзона Дзьова до того, як він переселився в книгу.

Зміни полягали в тому, що тіло помолодшало, його привабливість різко покращилася. Навіть колір його волосся й очей змінився на той, який був описаний у книзі, а мозолі на його руках, наслідки багатьох років практики магії з дитинства, зникли.

Що стосується того, чому Дзон Дзьов міг бути впевнений, що це його тіло, це було тому, що...

Його руки все ще не виявляли жодних ознак одужання чи покращення.

Молодий біловолосий чоловік схилив голову, докладаючи зусиль, щоб облити себе холодною водою. А потім помасажував скроні.

Крізь завісу було чути, що дискусія про нього зовні стихла. Натомість обговорювалося найгостріше питання.

Ці люди були єдні у своїй позиції; тобто всі вони були категоричні, що програма стажера жахів була шахрайством.

- Чи може це бути якесь приховане шов, яке потрібно проводити в умовах, коли артисти про це не знають?

- Мені цей стиль не зовсім підходить, швидше за все, це робота терориста.

- Відтоді, як ми приїхали сюди, у нас не було жодного мобільного зв'язку, і ми не знайшли жодного блокувальника сигналу в кімнаті. Вони точно були підготовлені. Немає можливості навіть викликати поліцію; минуло стільки часу, ми ми ж не помремо, застрягши в цьому місці, чи не так?

Прислухаючись до голосів ззовні, Дзон Дзьов роздратовано похитав головою.

Протягом приблизно двадцяти годин з моменту прибуття вони не відчували жодної фізіологічної потреби їсти чи пити.

Ці люди навіть не замислювалися про те, чому голос головної системи буде точно звучати у всіх біля вух. Чому вони могли миттєво приїхати сюди з відстані за тисячі миль. Якби хтось запам'ятав час, навіть якщо його телефон не міг під'єднатися до Інтернету, він би помітив, що різниця в часі становить менше хвилини.

А може, помітили, але просто не сміли про це думати.

Люди завжди були такими. Вони ігнорували те, що говорили їм факти та докази; вони могли назавжди залишитися прихованими у своїх упертих фантазіях, хапаючись за причини, щоб переконати себе.

Дзон Дзьов зірвав паперову серветку й витер краплі води зі свого обличчя.

Не мало значення, якби це була звичайна книга, у яку він би переселився. Але це просто повинна була бути книга в жанрі нескінченної петлі.

«Стажер жахів» був нескінченним потоком, написаним у стилі кількох точок зору. Оскільки не було фіксованої точки зору, не було фіксованого головного героя. Таким чином, автор міг поставити «точку зору головного героя» на цю людину і змусити персонажа померти наступної секунди.

Ще страшнішим було те, що він прочитав лише половину першого примірника - він бачив лише смерть «головного героя» і нічого не знав про майже мільйон слів сюжету, що стоїть за нею.

Якби це був хтось інший, вони, ймовірно, впали б у істерику на місці, не маючи змоги визнати, що вони не знали подальшого сюжету, у той же час знаючи, що вони були на порозі своєї неминучої смерті.

Але Дзон Дзьов не злякався.

Він не тільки не боявся, але навіть був схвильований невизначеністю цього майбутнього.

З дитинства Дзон Дзьов завжди був людиною з дуже невеликою кількістю емоцій. Спектр його емоцій значно відрізнявся від звичайних людей, настільки неглибокий, що їх практично не було. Почуття співчуття чи симпатії, які могли легко виникнути у глядачів, були для нього неймовірно важкими.

Він почав вивчати магію з трьох років і став одним із провідних карткових чарівників у світі, коли йому було двадцять, щоб оголосити про своє прощання з великої сцени у віці двадцяти п'яти років і більше ніколи не з'являтися на людях.

Все це сталося через раптову автомобільну аварію.

Після автомобільної аварії Дзон Дзьов одужав, але його руки були розчавлені та зламані.

Для провідного карткового чарівника, який повністю покладався на спритність своїх пальців, це, безперечно, було шокуючою та сумною новиною.

Можливо, він все ще міг би торгувати своїм розумом, трюками з монетами чи іншими ситуативними з використанням реквізиту, але його улюбленим все одно залишалися карткові.

Провідні хірурги-ортопеди світу проводили для нього семінари, але всі хитали головами, зітхаючи.

Тепер Дзон Дзьов перейшов у цей безмежний світ, наповнений дивацтвами та чудесами.

Що це означало?

Це означало, що він міг би скористатися цим місцем, щоб знайти ефективний спосіб для відновлення своїх рук і взяти свої карти заново.

І цей цікавий світ перетвориться на найдивовижнішу, чарівну, неймовірну грандіозну сцену в історії!

Як захоплююче.

Кутики рота Дзона Дзьова згорнулися.

Дзон Дзьов скривив губи, наспівував беззвучну пісню й відкрив завісу.

Ванна була біля дверей. Вийшовши, він прямо поклав руку на іржаві металеві двері гуртожитку.

Люди, які балакали один з одним, випадково побачили цю сцену.

- Що ти робиш?! Ми вчора цілий день намагалися. Хтось замкнув двері ззовні, ти їх не відчиниш. Замість того, щоб витрачати свої зусилля, чому б просто не почекати, поки хтось відкриє...

Перш ніж чоловік встиг закінчити речення, він витріщився з відкритим ротом, як двері повільно відчинилися.

Учора вони семеро працювали разом і використовували всілякі методи, щоб вибивати, трощити і бити двері ногами, але вони все одно не рухалися з місця. Тепер під тонкими руками біловолосого юнака двері обережно, зі скрипом, відчинилися.

Почувши звук, Ся Чвань нетерпляче обернувся. На його обличчі з'явилася радість - двері відчинені!

Але ця радість тривала лише кілька секунд, бо незабаром його тон був сповнений підозри:

- Ми так довго намагалися відкрити їх учора, але безрезультатно, чому вони відчинилися, щойно Ви торкнулись їх?

Решта гуртожитку відразу ж підтримала це. Вони щільно сиділи разом навколо Ся Чваня, з першого погляду було очевидно, як розподілені команди.

Однак Дзон Дзьов не міг турбуватися про деталі. Він просто сказав одне речення:

- Якщо ви не хочете померти, то краще дотримуйтесь вказівок голосу.

Нечисленні люди в гуртожитку були вражені, і якусь мить ніхто не відповідав.

Не те щоб не наважилися, а не змогли.

Чомусь при вигляді цих світло-рожевих очей, які, здавалося, були позбавлені емоцій, вони відчули, як їх поколює мурашками, а по спині пробігає холодок.

Коли Дзон Дзьов повернувся, щоб піти, той холодний механічний голос знову залунав.

«Залишилося 10 хвилин до зборів. Якщо ви не прибудете в призначене місце протягом зазначеного часу, ви несете відповідальність за наслідки.»

«Залишилося 10 хвилин до зборів. Якщо ви не прибудете в призначене місце протягом зазначеного часу, ви несете відповідальність за наслідки.»

«Залишилося 10 хвилин до зборів. Якщо ви не прибудете в призначене місце протягом зазначеного часу, ви несете відповідальність за наслідки.»

Люди нарешті прийшли до тями і зрозуміли, що їхні спини просочені холодним потом.

- Пфф, що ти намагаєшся зробити? Для чого ти ведеш себе таким високим і могутнім?

Один із них поквапився:

- З моєї точки зору, це, мабуть, має нерозривний зв'язок із симпатичним хлопчиком. Він повинен щось знати. Інакше, коли нас так багато бігало по колу, він був єдиним, хто взагалі не реагував.

- Це так, і він ще й говорить про смерть. Нас так багато, а вбивати людей незаконно. Він тільки вміє людей лякати!

Ся Чвань навіть закотив очі:

- Як не пощастило. Забудьте про це, двері відчинені, ходімо першими.

Група людей вийшла з гуртожитку.

Усі вони мовчки погодилися не згадувати про холодне зауваження Дзона Дзьова, зроблене раніше.

Надворі був довгий коридор з однаковими за розміром залізними дверима з обох боків, що тяглися нескінченно, скільки сягало око.

Як і вони, багато хто вже помітив відмикання залізних дверей.

Люди, які сиділи в пастці цілі день і ніч, вийшли натовпами, штовхаючись і поспішаючи, прокльони й лайки з шумом падали з вуст кожного.

- Чому так багато людей?

- Де це, де це? Що відбувається?

- Хто в біса так жартує?

Безліч людей дивилися один на одного.

Після того, як вони були замкнені так довго, було достатньо страху, щоб пронизати натовп. Обличчя всіх були сповнені тривоги.

- Швидше сюди, тут є сходи.

Ся Чвань помітив сходи посередині коридору. Виглядаючи звільненим від важкого тягаря, він повернув голову назад, щоб покликати:

- Нумо, поспішаймо й вирушаємо.

- Так, звісно, Ся-ґе!

На сходовій клітці було прохолодно й одноманітно. На голій стіні поруч висіла табличка. Група людей збилася попереду, щоб прочитати:

"7-й поверх: Гуртожиток для стажерів рангу S"

"6-й поверх: Гуртожиток для стажерів рангу A"

"5-й поверх: Гуртожиток для стажерів рангу В"

"4-й поверх: Гуртожиток для стажерів рангу С"

"3-й поверх: Студія"

"2 поверх: їдальня"

"1-й поверх: головний хол"

"Підвал 1: Гуртожиток для стажерів рангу D"

"Підвал 2: гуртожиток для стажерів рангу E""

"Підвал 3: Гуртожиток для стажерів рангу F"

"Поточний поверх: гуртожиток для стажерів рангу E"

Хтось спантеличено запитав:

- Що означає ця табличка? Стажерський гуртожиток?

- На біса! Що тут коїться?!

Побачивши знак, кремезний чоловік вилаявся:

- Ми ще під землею? Нам треба підніматися наверх?

Усі хором згадали механічний голос, що з'явився біля вух нізвідки.

Все було так бентежено.

Ся Чвань посміхнувся. Він раптом передумав, склав руки і прямо сів на сходи:

- Я нізащо у це не повірю. Невже закон зник у цьому світі?

Спочатку Ся Чвань підозрював, що це одержимий фанат чи викрадач, але тепер, коли людей було так багато, він нарешті відчув полегшення.

Якщо це можна було б вважати інцидентом на суспільному рівні, то цього було б достатньо, щоб пояснити його раптову відсутність на рекламних заходах.

- Добре, досить. Нумо всі сядемо і спокійно зачекаємо.

- Але, але братику Ся. Ця трансляція... - неспокійно запитав той, хто йшов за ним.

- Боже, яка трансляція, нас вже випустили, а ви все ще боїтеся? Якщо ви справді хочете застрягти тут, тоді чекайте там, - нетерпляче перервав його слова Ся Чвань. - Нас тут так багато, що нам може зробити та людина, яка нас сюди привела?

У натовпі також було чимало людей, які впізнали Ся Чваня. Можливо, заражені цією емоцією, вони підключилися:

- Це вірно!

Зрештою, Ся Чвань був національним улюбленцем і дійною коровою* для компанії. Агент, який слідував за ним, безумовно, першим подзвонить у поліцію.

*Метафора для позначення джерела великого доходу.

- Тут є навіть знаменитості! Не хвилюйтеся, хто знає, поліція може приїхати наступної секунди.

- Правда... Оскільки людей так багато, чому б просто не сісти разом і не чекати допомоги.

Всі, без паніки. Нас тут так багато, у нас все буде добре!

На мить люди, які хотіли виконати вказівки механічного голосу, щоб піднятися нагору, зупинилися на місці, на їхніх обличчях відбилась нерішучість.

Сходова клітка була повністю заблокована, оскільки все більше і більше людей впевнено приєднувалися до неї. Вони спонтанно почали формувати людську стіну, загороджуючи сходи, радячи всім не підніматися.

Після того, як вони надовго зупинилися, механічний голос знову заговорив.

Цього разу він не повторився тричі.

«5 хвилин до зібрання.»

Хлопець, який мовчки йшов за ними, раптом згадав слова: "Якщо не хочеш померти, то краще дотримуйся вказівок голосу."

Він зціпив зуби, прошепотів слова вибачення Ся Чваню і раптом зробив блискавичний крок уперед, прориваючи стіну людей. Він кинувся до сходів.

Ся Чвань не зміг ухилитися, і його відкинуло вбік.

Він потер плече, холодно сміючись:

- Хтось справді повірив у дурниці цього гарненького хлопчика.

- Він просто старшокласник, як він може зрозуміти, на що здатний Ся-ґе,- підліток улесливо помасажував його плече. - Братику Ся, сідай, не сердься через малолітнього, не варто.

Дзон Дзьов, який уже піднявся на третій поверх, опустив очі, м'яко дивлячись униз крізь щілину між сходами.

Він уже зробив їм відповідне попередження, він міг вважати цю благодійність виконаною. А що вони вибрали, то це їх особиста справа.

Тепер... у нього були більш нагальні справи.

Молодий біловолосий чоловік підвів голову, вигинаючи й витягаючи з-під рукавів руки, настільки задерев'янілі, що вони майже втратили чутливість. Він не поспішаючи зайшов до студії разом з людьми, які продовжували збиратися з усіх боків, ступаючи по м'якому червоному килиму на підлозі, повільно зайшов у студію етеру.

★★★★★

Якщо помітите помилки в тексті, будь ласка, скажіть про них.

На даний момент триває редакція, тому в наступних розділах дещо може відрізнятись!!

Знайти мене можна в Telegram «Лагідна українізація | Переклади»