Смішно

«Він був би моїм першим» — усвідомив Хан, повертаючись на площу.

Хан вбивав багато разів, але загадковий чоловік був його першою людиною. Проте він знав, що його рішучість не похитнулася б, навіть якби він подумав про цю деталь раніше.

Люди, Ніколси, Стали, Ґуко, Еф’і та Кред були для нього однаковими. Одні були тупими, інші ледве виражали емоції, але Хан не міг знайти відмінностей між цінністю їхніх життів.

Проблема з таємничим чоловіком була досить простою. Він погрожував убити Кору, тож Хан був готовий усунути небезпеку. Такою була справжня натура Хана, і він не бачив у цьому нічого поганого. Він більше не відчував жодних сумнівів щодо себе.

Наближаючись до площі, Хан відчув три знайомі присутності. Гонитва за таємничим чоловіком завела його вглиб нетрів, тож Амбер, Грант і Кора все ще шукали його. Проте, побачивши його постать вдалині, вони без вагань засяяли щасливими посмішками.

— Хане! — майже одночасно вигукнули Амбер і Кора, але їхні посмішки застигли, коли їм вдалося оглянути його стан.

На щоках Хана було два довгих порізи, один з яких знаходився в небезпечній близькості від його правого ока. Дві великі плями крові заплямували його боки, такі ж плями були на руках і ногах. Найглибша рана була на правому плечі, але він бачив і гірше.

Кора та Амбер підійшли до Хана менш ніж за секунду й оглянули його поранення. Їхнє занепокоєння було очевидним, і це почуття лише посилилося, коли вони помітили стан його плеча.

— Зі мною все гаразд, — спробував заспокоїти жінок Хан. — Права рука трохи болить, але це швидко заживе.

— Ми повинні поспішати назад до казарми, — вигукнула Амбер. — — Твої рани можуть погіршитися через весь цей бруд. Швидше роздягайся.

Хан виконав наказ Амбер, але ситуація погіршилася, коли він зняв свій пошарпаний одяг. Тепер обидві жінки могли як слід оглянути його стан. Було очевидно, що Хан пройшов через інтенсивний бій.

— Я не повинна була залишати тебе одного, — прошепотіла Кора, коли її боязкі пальці обмацували краї поранень Хана.

— Що ти взагалі кажеш? — Хан зітхнув, поклавши руку на голову Кори. — Я виграв, але він втік.

— Ти можеш пояснити, що сталося? — запитав Грант, наближаючись до Хана.

— Хтось із маскувальним закляттям шпигував за нами, — відповів Хан. — Мені вдалося отримати кілька відповідей, але я не зміг його зловити. Мені дуже шкода.

Далі виникла низка запитань. Грант хотів знати кожну деталь про цю потенційну загрозу, і Хан описав майже все. Він збрехав лише тоді, коли мова зайшла про угоду.

— Я загнав його в кут, — зітхнув Хан. — Але я відволікся, коли він почав відповідати на мої запитання. Я не розрахував, скільки у нього залишилося мани.

— Не звинувачуй себе, — прокоментував Грант. — Ти переміг воїна другого рівня і навіть отримав від нього відповіді. Нам пощастило, що ти був на місці події. Інший воїн першого рівня загинув би.

Хан кивнув і на цьому прикидання закінчилося. Він скаже правду Корі пізніше, бо не хотів, щоб між ними була брехня. Амбер також заслуговувала на його чесність, але обидві жінки не могли думати про місію, поки він був у такому пораненому стані.

Таємничий чоловік поділився не лише простими вказівками. Він також сказав Хану почекати один день, перш ніж вирушати до місця призначення. Він не зміг розкрити причину цього, але Хан був не в тому становищі, щоб розпитувати його.

Хану явно не подобалася така відсутність контролю. Йому довелося довіритися ненадійній людині, але це була його найкраща надія знайти підказки про лабораторію чи таємну організацію. Проте сутичка виявила ваду в його відчуттях, і він планував її негайно виправити.

Група не мала сенсу залишатися на вечірці, тож вони поспішили повернутися до свого житла. У них був план, але до нього потрібно було підготуватися. Крім того, Хану потрібна була медична допомога.

Майже розвиднілося, тож в оселі стояла цілковита тиша. Всі спали, але Грант покликав Ітана та чотирьох студентів, щоб розповісти їм про останні події.

Тим часом Кора, Хан і Амбер пішли до своїх кімнат, щоб привести себе в порядок. Потім Кора та Амбер підійшли до Хана, щоб залатати його, і ця ситуація неминуче породила серію жартів.

— Я не думав, що ти так серйозно сприймеш жарт про «жінку номер два», — вигукнув Хан. — Ну, я не буду скаржитися, поки Кора не проти.

— Ти можеш бути серйозним хоча б зараз? — Амбер зітхнула. — Ти міг там загинути.

— Все було під контролем, — заявив Хан, поки дві жінки зав’язували останні бинти.

— Наступного разу я не буду тягарем, — прошепотіла Кора.

— Що ти взагалі кажеш? — вилаявся Хан люблячим тоном, обіймаючи Кору. — Супротивник був хитрим воїном другого рівня. Ти без вагань зробила те, що я сказав. Це врятувало мене від багатьох неприємностей.

— Хане, — покликала Амбер, кладучи руку на плече Хана. — Я б хотіла, щоб ти не переживав усе сам.

Ситуація була б неймовірно незручною, якби ці троє не мали добрих стосунків. Хан лежав на своєму ліжку, вдягнувши лише спідню білизну через поранення на ногах. Кора лежала між його руками, а Амбер сиділа поруч.

— У мене зараз дуже смішні ідеї, — зізнався Хан, оглядаючи обох жінок.

Кора нічого не сказала. Вона обмежилася тим, що обійняла Хана, намагаючись не торкатися бинтів. Тим часом Амбер ніяк не відреагувала на цю заяву. Вона продовжувала дивитися на Хана зі своїм стурбованим виразом обличчя.

— Ти не можеш на нас трохи більше покластися? — запитала Амбер найсерйознішим тоном, який коли-небудь чув Хан. — Я думала, що ми друзі.

Від цих слів Кора міцніше стиснула його обійми. Хан відчув, що на нього напали з двох різних боків. Схвильоване обличчя Амбер заповнило його зір, а тепло Кори затьмарило всі інші почуття.

— Він не втік, — зітхнув Хан. — Я притиснув його до землі, але він запропонував угоду. Я знаю, що це небезпечно і трохи нерозумно, але тепер я знаю, як протистояти його невидимості. Я хотів провести деякі дослідження про це, перш ніж розповісти тобі все.

— Що? — Амбер ахнула, а Кора відокремилася від тулуба Хана, щоб подивитися йому в обличчя.

— Без нього ми б ніколи не змогли продовжити розслідування, — продовжував Хан. — Я нічого не сказав Гранту, бо він може звинуватити мене, якщо ми повернемося з порожніми руками, але я довіряю вам. Сподіваюся, ви збережете це в таємниці.

Амбер і Кора не знали, що відповісти. Вони не заперечували, що Хан прийняв це рішення самостійно, і не мали наміру його здавати. Проте зараз вони відчували, що їм бракує слів.

— Цього достатньо? — Хан хихикнув, погладжуючи Кору та Амбер по голові.

Амбер нарешті усвідомила свою ситуацію. Хан був практично голий, а вона була надто близько до нього. Кумедні ідеї, про які він раніше згадував, з’явилися в її голові, і вони перетворили її стурбований вираз на докірливий погляд.

— Це моя Амбер, — засміявся Хан, лягаючи та тягнучи за собою обох жінок.

— Яка ще «моя Амбер»! — Амбер поскаржилася, але не відштовхнулася, боячись знову відкрити рани Хана. — Кора, скажи йому щось!

Кора засміялася, притискаючись до грудей Хана. Намір вбити, який Хан демонстрував перед битвою, непокоїв її, але вона відчула заспокоєння, побачивши, що він поводиться нормально.

— Ти ідіот, — насміхалася Амбер, здаючись і відпочиваючи на грудях Хана. — Я рада, що з тобою все гаразд.

— Гей, я справді сильний, — просто сказав Хан, пестячи обидві голови. — А ще я б побіг до вас, якби ситуація стала надто небезпечною.

— Будемо сподіватися, що завтра ми щось знайдемо, — зітхнула Амбер.

Хан кивнув і заплющив очі. Йому ще треба було перевірити мережу для своїх досліджень, і сонливість намагалася взяти контроль над його свідомістю. Він також мав заспокоїти своїх студентів, але всі ці справи могли зачекати. Приємно було мати людей, яким можна довіряти.

Проте самообмеження Хана мало свою межу, і присутність двох жінок на його оголених грудях змушувала його швидко наближатися до критичної точки.

— Якщо ви обидві не хочете здійснити одну з моїх фантазій, думаю, нам час розійтися, — сказав Хан грайливим тоном.

Амбер випростала спину і сіла біля Хана. Вона дивилася на нього, але її погляд врешті-решт зупинився на спокійному обличчі Кори. Амбер зрештою посміхнулася, але все одно поскаржилася: «Ти повинна сварити його, коли він говорить такі речі».

— Він не зробить нічого поганого, — вигукнула Кора. — Ви однакові. Я довіряю вам обом.

— Ти занадто гарна для цього ідіота, — зітхнула Амбер.

— Ідіот хотів би зараз побути наодинці зі своєю милою дівчиною, — пожартував Хан, обіймаючи Кору і притягуючи її ближче. — Не забудь надіслати детальний звіт. Сподіваюся, Глобал Армі дасть нам щось проти маскувальних заклинань.

— Я впевнена, що Грант вже подбав про це, — відповіла Амбер, підводячись з ліжка. — Скоро ми отримаємо відповідь.

— Побачимося пізніше, — відсалютувала Кора.

— Не дай йому так легко зіскочити з гачка, — порадила Амбер перед тим, як вийти з кімнати.

Хан без вагань повернувся, коли двері зачинилися. Кора опинилася під ним, і вона розкрила теплу посмішку перед його напруженим поглядом. Вона обійняла його за шию, і з її вуст злетіла пропозиція: «Тобі слід медитувати, щоб належним чином загоїти свої рани».

— Ми в нашій кімнаті, — прошепотів Хан. — Час надолужити згаяне за минулу ніч.

Кора була стурбована станом поранень Хана, але знала, що тепер його вже ніщо не може зупинити. Частина її навіть не хотіла, щоб він стримувався. Її розум затьмарився, щойно їхні губи торкнулися одне одного, і після цього все пішло шкереберть.

Хан робив усе можливе, щоб не звертати уваги на свої поранення. Йому було байдуже, якщо вони знову відкриються, але Кора буде хвилюватися, а він хотів, щоб її розум залишався зосередженим на зовсім інших взаємодіях.

Коли вони закінчили, був ще ранок. Хан прокинувся з Корою на грудях. Вони обоє були вкрай втомлені, але Хан чекав на повідомлення від Глобал Армі, а Кора змушувала себе не спати.

— Я ніколи не бачила тебе таким розлюченим, — зрештою розкрила Кора причину своєї боротьби.

— Він погрожував тобі, — не приховував Хан. — Звісно я був розлючений.

— Що було б, якби він не запропонував тобі угоду? — продовжувала Кора.

— Я б його схопив, — відповів Хан. — Ну, на полі бою я діяв би інакше.

— Як інакше? — запитала Кора, не приховуючи слабкого вагання.

— Я б убив його, — зізнався Хан.

Хан не міг не відчути, що Кора підняла на нього погляд. Він міг би зробити покерний вираз обличчя під час відповіді, але вирішив показати свою рішучість у цьому питанні. Він не хотів ховатися від Кори.

— Ти страшний, коли робиш таке обличчя, — заявила Кора.

— Я тебе лякаю? — запитав Хан, зустрівши погляд Кори.

— Ні, — похитала головою Кора. — Я просто не знала, що ти вмієш робити таке обличчя.

— Це частина мене, — сказав Хан, повертаючись обличчям до Кори. — Я можу робити погані речі, щоб захистити себе, тебе і моїх друзів.

Під час цього одкровення Хан був на піку своєї чесності. Задавнені страхи, які вгамував Джордж, повернулися, і Кора помітила це. Вона бачила, як важко було Хану говорити все це. Вона також розуміла, що Хан хвилюється за її відповідь.

— Тоді я подбаю про те, щоб ти більше не потрапив у подібну ситуацію, — заявила Кора, коли її руки торкнулися щік Хана. — Я не дозволю тобі стати страшним.

Кора справді була втіленням милості. Її милість викликала у Хана закохану посмішку, і вони знову поцілувалися. Проте Хан думав про проблеми, пов’язані з цим твердженням, під час цього жесту.

Кора приймала темну сторону Хана, але хотіла запобігти її появі. Її наміри були чистими, але Хан знав, що її підхід має важливий недолік. Кора не розуміла, що Хан не відмовиться від цієї частини себе.

— Я покажу приємне обличчя, якщо ти дозволиш Амбер бути тут з нами, — дражнився Хан, вирішивши змінити тему.

— Бачиш, я люблю цю твою частину, — хихикнула Кора, перш ніж відвести погляд і повернути свій боязкий вираз обличчя. — Крім того, я вже твоя. Не стримуйся, якщо хочеш більшого.

Хан забув про свої турботи й дозволив пристрасті взяти верх над собою. Він відчув, що змушений контролювати себе лише тоді, коли до кімнати надійшло повідомлення Глобал Армі нарешті надіслала дослідження, пов’язані з маскувальними заклинаннями.