Наступного дня Нін Шу встала рано-вранці. Мяо Цін допомагла їй розчесати волосся. Нін Шу подивилася в дзеркало на Мяо Цін і побачила, що та здавалася трохи розсіяною, а її очі були опухлими і червоними. В її очах була нестримна паніка, і довкола очей був натяк на темні кола. 

На вигляд вона погано спала минулої ночі. Нін Шу притримала своє волосся і сказала:

— Допоможи мені надіти шпильку з феніксом. 

— Принцеса, ви про шпильку з білого мармуру, кольору сливи, у вигляді дев'ятивостого фазана, з драконом та чотирма феніксами?

Нін Шу просто сказала "угу". То була така довга назва, як вона могла її запам'ятати? Мяо Цін негайно дістала шпильку зі скриньки для коштовностей і закріпила нею волосся Нін Шу. 

Після того, як привела себе до ладу, Нін Шу вийшла з Палацу Саду Орхідей. Вона побачила, що біля її скринь стояла дюжина імператорських гвардійців. У скринях були всі речі хоста.

Гарне обличчя Мяо Цін зів'яло. Як їй побачити Його Величність після того, як вони покинуть палац? 

Нін Шу обернулася і глянула на неї. Вона лагідно сказала: 

— Мяо Цін, ти залишаєшся доглядати за Палацом Саду Орхідей.

Обличчя Мяо Цін наповнилося радістю, але майже відразу вона впала в депресію. Хоча вона залишиться у палаці, це не означає, що вона зможе побачити Імператора. Чи буде він все ще відвідувати Палац Саду Орхідей, коли принцеси там більше не буде? 

Нін Шу не потрудилася звернути увагу на складні емоції Мяо Цін і покинула палац із Юань Дун. Юань Дун повернулася, щоб подивитися на Мяо Цін, яка притулилася до дверей.

Нін Шу хотіла спочатку попрощалася з Лі Венем. Як тільки вона дісталася дверей палацу, побачила, що Лі Вень уже чекав там. Поруч із ним стояла Імператриця у яскравому золотому вбранні з вишитим феніксом. За ними був величезний натовп дружин. Вони були тут, щоб побачити принцесу. 

Нін Шу поспішно підійшла. Було досить страшно очікувати, що Імператор чекає на неї, і тим більше, коли це був Лі Вень. Вона підійшла ближче і повернулася до Лі Веня:

— Молодша сестра виявляє повагу до старшого брата-Імператора. 

Лі Вень сказав "гм", і оглянув Нін Шу з ніг до голови. Потім глянув на людей, що стояли за нею: 

— Щодо Дуань Сінхуея ти все вирішила, сестро? — голос Лі Веня був байдужим, — Ти можеш сумувати, але не перестарайся.

Нін Шу раптом зрозуміла. Лі Вень був Імператором. Як він міг дозволити своїй сестрі бути настільки сумною та вбитою горем? Це б шкодило престижу Імператорської сім'ї. Хост, ймовірно, вже втратила милість і терпіння Лі Веня, коли сумувала за Дуанем Сінхуеєм. 

Дії хоста після повернення Дуань Сінхуея, ймовірно, викликали у Імператора відразу. 

Нін Шу була вражена цим раптовим усвідомленням. Вона на мить зустріла погляд Лі Веня, потім опустила голову і сказала: 

— Молодша сестра — Принцеса Династії Юн. Дуань Сінхуей — не що інше, як звичайна людина. Сестра думала про це. Оскільки він вже помер, Принцеса повинна відпустити його і не розчаровувати старшого брата-Імператора.

Лі Вень кивнув головою. Помітивши, що з нею була тільки одна служниця, він спитав: 

— Чому з тобою лише одна людина?

Насправді Лі Вень, цей Імператор дуже добре ставився до справжньої господарки тіла. Поки хост не перетинала кордонів влади Лі Веня, він був готовий берегти її обличчя. Наприклад, ця сцена просто зараз. Він привів усіх дружин зі свого Внутрішнього палацу — це було достатнім виявом його поваги до неї.

Нін Шу, схоже, почала справляти сприятливе враження на Лі Веня. Кохання було не єдиним у житті, але деякі люди, заради кохання, відмовлялися від усього і кидалися до нього, як моль на полум'я. 

Нін Шу, нарешті, по-справжньому посміхнулася Лі Веню: 

— Одна дівчина не хотіла покидати палац, тож Принцеса вирішила просто залишити її у палаці.

Лі Вень був приголомшений, побачивши усмішку Нін Шу. Потім його очі потемніли, коли він сказав: 

— Це невірна слуга. Звільнення від неї — буде правильним вибором.