— Добре до мене ставитися?

Нін Шу сильно штовхнула Кая в груди. Той приглушено застогнав, але не відійшов.

— Кай, припини читати мені нотації та повторювати, що ти робиш це заради мене, — холодно сказала вона. — Мій тато загинув, рятуючи тебе, тож у мене більше нікого залишилося. А тепер ти намагаєшся наступити на мене, щоб вислужитися перед Цзя? Це твоє добре ставлення? Ти вважаєш мене дурепою?

Кай мовчки слухав її.

— Вона божественна діва, вона дивовижна, але яке це має відношення до мене? Може я маю стати на коліна та лизати їй ноги? Якщо тобі так подобаються її кляті ноги, то йди та лижи їх сам.

Нін Шу прибрала руки й витерла їх об своє хутро.

— Це огидно, кохати чужу дружину, — сказавши це, вона пройшла повз Кая, штовхнувши його плечем.

Бурштинові очі Кая злегка тремтіли, а його мідна шкіра зблідла, поки він стояв там, застиглий від шоку. Потім він побіг за Нін Шу.

— Я не закоханий у Цзя, я просто її поважаю. Вона божественна діва та дружина Жуя. Я ніколи не думав, що вона мені подобається. Не варто так говорити.

Навіть доісторична людина може поводитися так боязко та сором'язливо? Нін Шу відчула цілковиту огиду до Кая. Вона закотила очі й рушила далі. У якому б світі вона не опинялась, завжди зустрічала таких чоловіків. Просто огидно.

Неможливо було дивитися на чоловіків, які перебували під впливом ореолу Мері Сью. Вони всі починали страждати на синдром восьмикласника. Немов головна жінка була для них усім. Від одного погляду на це вона відчувала нудоту.

— Не розмовляй зі мною більше, — вказала вона на Кая, — інакше я всьому племені розповім, що тобі подобається жінка Жуя. Побачивши її, ти завжди пускаєш слину, мов вовк. Хотіла б я подивитися, як тоді ти зможеш залишатися в цьому племені.

— Ти... — Кай насупив брови, колір його обличчя став дуже непривабливим. Його обличчя було сповнене обуренням та збентеженою злістю через те, що його таємні думки були викриті.

— Цао, чому ти стала такою?

Нін Шу: Ха. Ха...

Коли вона повернулася до печери, то побачила, що Чжі плете кошик. Помітивши порожні руки Нін Шу, вона запитала:

— Тобі не дали солі?

— Я посварилася з Цзя, але це не має нічого спільного з тобою, тому не турбуйся про це і продовжуй.

Нін Шу взяла кошик, щоб зважити його у руках.

— Чжі, зроби більший кошик. Сьогодні вночі я піду до родовища за сіллю.

Колір обличчя Чжі стрімко змінився, вона поспішно запитала:

— Цао, ти підеш до родовища солі? Ти хоч знаєш, де воно? Вождь казав, що членам племені не дозволяється ходити за сіллю самим. Якщо тебе спіймають, тебе виженуть з племені! Ще й вночі підеш? Це ж дуже небезпечно! — Чжі занепокоєно дивилася на Нін Шу. — Цао, що саме сталося?

Нін Шу взяла палицю завтовшки з дитячий кулак та почала загострювати її каменем. Чим гостріша палиця, тим більша сила атаки.

— Все заради виживання. Я посварилася з божественною дівою і вона більше не дасть мені солі. Якщо ти будеш просити у неї сіль, це займе багато часу й ми ніколи не отримаємо достатньо, щоб зберегти необхідну кількість їжі. Тому я принесу трохи солі, щоб ми могли виварити її самі. Якщо мене викриють, просто скажи, що ти нічого не знала, і що я все зробила сама, — Нін Шу продовжувала гострити палицю. Як тільки з'явилося гостре вістря, вона розім'яла кілька трав та натерла ними тіло.

Чжі побачила, що сонце вже сідає. Від одного лише погляду на невідому темряву їй стало лячно. Вона дуже не хотіла, щоб Цао так ризикувала, тож знову спробувала її відмовити:

— Цао, не йди. Надворі так темно. Вночі дуже небезпечно. У нас вже є стільки м'яса, нам вистачить. Якщо вождь тебе зловить, то покарає.

— Цього шматка м'яса навіть близько не вистачить. Не хвилюйся, зі мною все буде гаразд.

Нін Шу натерла себе травами, що відлякують комах, а потім прив'язала до спини кошик. Наплічні лямки, зроблені зі старої лози, були трохи незручними, але досить міцними. Взявши дерев'яну палицю, вона вийшла з печери.

Чжі дивилася, як постать Нін Шу зникає в темряві, наче темрява поглинає її. Чжі не могла позбутися відчуття тривоги, вона сіла та з занепокоєнням чекала повернення подруги.