Нін Шу використала енергію у своєму даньтяні й повалила другого кам'яного лева, після чого кинулася до палацу. Решта слідували за нею, немов бджолиний рій.

Щойно Нін Шу потрапила всередину, вона зависла. Перед нею було безліч входів. Вона не мала жодного уявлення, до якого з них зайти. Всі інші теж насупилися. Лю Циньян підійшов до Нін Шу і запитав:

— Який з них нам обрати?

— А чого ти мене питаєш? Я теж не знаю, просто вибери навмання. — Нін Шу також насупилася. Вона не знала, яка зараз ситуація у Се Юя. У найгіршому випадку він, можливо, вже працює над підкоренням небесної обителі.

Безліч людей, які володіли мистецтвом масивів, почали розраховувати найкращий маршрут. Нін Шу поспішала, тому просто заплющила очі і покружляла з витягнутим пальцем. Потім вона розплющила очі і пішла до входу, на який він вказував.

Інші побачивши таку свавільну манеру вибору, недовірливо похитали головами. Коли Лю Циньян помітив, що Нін Шу йде, йому нічого не залишалося, окрім як теж вибрати випадковий вхід. Решта учнів Секти Небесного Закону пішли за ним.

Щойно Нін Шу увійшла, на неї накинулося безліч духовних звірів. Варто було їх вдарити, і вони миттєво розсіювалися в первісну енергію, після чого знову збиралися у форми духовних звірів. Ці хвилі були нескінченними. І хоча такі духовні звірі, не завдавали великої шкоди, вони її уповільнювали.

Нін Шу продовжила пробивати собі шлях уперед. Незліченна кількість духовних звірів кинулася до неї. З холодним криком вона дістала свій меч і почала рубати, миттєво знищуючи їхні тіла.

Нарешті, їй вдалося пройти перше випробування, але потім вона виявила, що на неї чекає майданчик з кам'яними чоловічками. Кожен з них тримав в руках спис. Вони здавалися повільними, але насправді рухалися з шокуючою швидкістю, атакуючи Нін Шу.

Нін Шу одним ударом ноги розтрощила кам'яного чоловічка, підняла впавшого списа, та простромила ним решту. Незабаром, кам'яні чоловічки були повністю спотворені. Однак продовжували перепиняти шлях, тому вона просто підстрибнула і пройшлася по їхніх головах, продовжуючи рухатися вперед.

Якщо вона продовжить битися з ними, то зрештою помре від виснаження.

Щойно Нін Шу зійшла з майданчика, то почула несамовитий крик. Голос містив стільки болю, що здавалося, ніби його власник піддавався нелюдським тортурам. Це був чоловічий голос. Невже з Се Юєм щось сталося?

Нін Шу прискорилася і побігла в напрямку звуку, але її знову заблокували.

Це місце було заповнене зміями всіх розмірів, кольорів і форм. Підлога, колони, все було вкрите незліченною кількістю змій. Навіть ступити було нікуди. Повітря наповнилося шипінням змій, що ворушили язиками, а також їхнім характерним смородом.

Обличчя Нін Шу зблідло, а по всій шкірі з'явилися мурашки. Вона відчула, що у неї починається агорафобія.*

(*Агорафобія — клас неврозів, що викликають панічний страх у ситуаціях, коли потерпілий сприймає простір як небезпечний або такий, з якого неможливо втекти.)

Увесь цей час змії були замкнені в цьому палаці. Згодом, вони розмножилися і їх стало так багато, що це місце майже перетворилося на зміїну печеру.

Бляха, чи не занадто це гидко?!

Змії відчули, що в їхній палац увійшла незнайома істота і помчали до неї. У Нін Шу волосся стало дибки від видовища того, як безліч змій ковзає у її бік. Курва, як же це жахає!

Нін Шу не хотіла розбиратися з усіма цими зміями, та й крики, які йшли з іншого боку, вже почали слабшати. Вона вийняла меч, вбила найближчих до неї змій, а потім дістала трохи отруйного порошку та розкидала по підлозі. Щойно змій торкався цей порошок, вони кілька секунд конвульсивно смикалися, а потім завмирали. Мертвих змій одразу пожерали інші змії.

Схоже, для них було важливіше з'їсти мертвих, ніж розбиратися з Нін Шу. Однак з'ївши тіла, вони теж отруїлися і їх почали їсти інші змії.

Нін Шу знов дістала отруту, затиснула ніс і розкидала її всюди. Кожна змія, що контактувала з отруйним порошком, незабаром помирали і отрута передавалася далі.

Після цього Нін Шу поспішно втекла. Бути в кімнаті, повній змій, це занадто жахливо.