Насправді Ань Жун не пам'ятала, що тоді сталося. Все, що залишилося в її пам'яті — вона вдарила ногою по столу і він врізався в спину Лін Сюе. Згодом здалося, що тисячі валунів тиснуть на її тіло. Після цього вона нічого не пам'ятала. А коли прокинулася минуло кілька днів. Коли Ань Жун почула, як Лінь Цзяцзя сказала, що у Лін Сюе були надсили — перше, що прийшло на думку — той нищівний тиск. 

— Гей, Лінь Цзяцзя, все, що ти сказала правда? — зарозуміло вимагала Ань Жун. 

Нін Шу закотила очі: 

— Тобі вирішувати, вірити мені чи ні.

Після цього вона увійшла до клубу. Він засліпив її розкішшю. У головному залі лунали витончені звуки скрипки. Висока вежа шампанського випромінювала солодкий та п'янкий аромат. Люди збиралися групами по двоє-троє й балакали з келихами в руках. Їхні рухи були елегантними та красивими. Вони не здавалися старшокласниками — вони були елітою суспільства. 

Коли Нін Шу увійшла, гості, побачивши її одяг, зневажливо кривилися. Нін Шу не звернула уваги на ці погляди та сіла на диван у кутку. Вона подивилася на блюдо з фруктами на кавовому столику. Плоди були барвистими та апетитними. Нін Шу взяла один і почала їсти. Смак був чудовий! 

— Гей, ти бачиш, щоб хтось ще тут їв? Селючка. — Ань Жун підійшла і сіла поряд. 

Нін Шу глянула на неї, потім проігнорувала і продовжила їсти. Ань Жун штовхнула її. Нін Шу повернула голову і сказала: 

— Що ти робиш? Відсунься. Не схоже, що ми близькі. 

— Скажи, у Лін Сюе справді є надсили? — Ань Жун подивилася на Лін Сюе, яка стояла неподалік. Та була одягнена в дивовижну чорну вечірню сукню. Її розкіш затьмарювала всіх інших у цьому місці. Нін Шу простежила за поглядом Ань Жун. Вона побачила постать, що сяє здоров'ям та енергією. Всі люди у залі дивилися на неї. В їхніх очах була заздрість, ревнощі та обожнювання. Хто ж міг бути цією постаттю, окрім Лін Сюе? У такої жінки, впевненої в собі та незрівнянної краси, неодмінно мало бути багато шанувальників. Проблема полягала в тому, що у неї під ногами опинялося безліч гарматного м'яса. І ця незадоволена меншість, не вагаючись, запропонує свої душі та запросить допомоги у системи. 

— Лін Сюе не схожа на людину з надздібностями, — продовжувала Ань Жун. Однак через поранення вона відчувала, що це правда.

— Хто знав, що Супермен це Супермен, перш ніж побачив його перетворення? Хіба суперсила — це щось, що можна просто побачити?  — Нін Шу закотила очі.

Ань Жун розсердилася, але не могла спростувати, тому сказала: 

— Хіба ти не можеш говорити ввічливо? 

Нін Шу закотила очі, зовсім не намагаючись бути ввічливою.

В цей час вся зала затихла. Був лише елегантний звук скрипки. Бог довголіття*, принц-ідіот, вийшов дуже ефектно. 

(*Той, чий день народження справляють гості) 

Нін Шу не любила Лен Ао з багатьох причин. Найбільшою з яких була реакція цього тіла. Щоразу, коли вона бачила Лен Ао, її тіло хотіло кинутися в його обійми. Це її дуже дратувало. 

Коли Ань Жун побачила Лен Ао, на її обличчі з'явився вираз обожнювання та туги. Рум'янець навіть додав кольору її блідому обличчю. 

Лен Ао йшов до Лін Сюе дуже церемонно. Вклонившись, він простяг руку, щоб запросити її на танець. Вона в досить пихатій манері поклала свою руку на його, потім вони закружляли в легкому і граціозному танці. 

Всі у залі просто спостерігали за цим танцем.