— Дейзі, я з тобою говорю, — коли дядько побачив, що Нін Шу тупо дивилася, нахиливши голову, то не міг не зітхнути: 

— Ніби не достатньо того, що ти була такою повільною, у тебе навіть з вухами проблеми. 

Нін Шу повернулася до тями і попрямувала до ванної. Однак прямо в той момент пролунав дзвінок у двері і вона поспішно пішла їх відчиняти. Там стояв Головнокомандувач. Нін Шу була здивована, побачивши його: 

— Головнокомандувач, ви шукали мене? 

— Не тебе, а твого компаньйона, — чоловік увійшов до кімнати і роззирнувся. Не побачивши у ній шкільного лікаря, він спитав: 

— Де він? 

Був тут лише хвилину тому.

— Він, мабуть, пішов одягатися. — відповіла Нін Шу. 

Дядько вийшов із ванної з обгорнутим навколо тіла банним рушником.

Головнокомандувач подивився на Нін Шу і спитав: 

— Ти в такому віці спиш із ним? 

Нін Шу: ... 

Він подумав, що дядько голий, бо він займався цим із нею? Губи Нін Шу сіпнулися. Яким би збоченцем дядько не був, вона навіть не знала, чи подобаються йому жінки. 

Через деякий час у кімнату зайшов лікар. На ньому була біла сорочка під тією ж старою чорною вітровкою. Він не здивувався гостю. 

— Мені б хотілося дещо з вами обговорити. Поговоримо зовні? — старший командир звертався дуже шанобливо. 

Шкільний лікар глянув на Нін Шу, потім кивнув. Однак, перш ніж вони пішли, він обернувся і сказав: 

— Якщо ти голодна, з'їж печиво. Не торкайся іншої їжі. Краще дочекайся, коли я повернуся і приготую все сам. 

Нін Шу кивнула. Вона не знала, про що вони будуть розмовляти, але те що вони не обговорювали це перед нею, мабуть, означав, що це якийсь секрет? 

Незабаром після того, як вони пішли, дверний дзвінок знову задзвонив. Нін Шу була трохи здивована. Так швидко повернулися? Однак, відчинивши вона виявили що це прийшла Фенікс. 

Фенікс холодно подивилася на Нін Шу, тому та рефлекторно спробувала зачинити двері. Фенікс швидко відреагувала і зупинила їх, потім холодно запитала: 

— Дейзі, що за ставлення?

Нін Шу зібрала усі сили і зачинила двері, а потім відійшла. Ніхто не відвідує чужий будинок без певної мети. Цей відвідувач безперечно приховував недобрі наміри, тому вона навіть не захотіла дати Фенікс можливість висловитися. 

Жінка постукала у двері, але Нін Шу відмовилася відповісти. 

— Дейзі, я б порадила тобі поквапитися і відчинити двері, або я зламаю їх своєю здібністю. — холодно сказала та. 

Нін Шу спитала, не відчиняючи: 

— Навіщо ти тут? 

— Я шукаю не тебе. Я шукаю твого сусіда по кімнаті. Дейзі, відчини двері. 

Хіба сьогодні особливий день? Чому стільки людей прийшли саме цього дня? Не може бути, що їх всіх вразили навички стрільби дядька. 

— Дядька немає. Приходьте завтра, — сказала Нін Шу. 

— Дейзі, я кажу тобі відчинити двері! Що це за ставлення? Може, ти думаєш, що можеш робити все, що захочеш, бо на цій базі головнокомандувач? І крім нього є ще одна людина, яка готова тебе захищати? 

Гучний голос Фенікс долунав до неї навіть крізь зачинені двері.