Фух, ще з однією справою впорався. Тепер треба лише завершити підписання контракту та пробудити її.
— Казати те, чого я зазвичай не кажу — неймовірно ніяково. Швидше підписуй, тоді я зможу пробудити тебе.
— Гаразд. Ах, це справді смішно.
— Не смійся.
— У тебе навіть шия почервоніла!
— Ніби в тебе ні.
Сміючись, Пак Єрім підписала контракт. Щойно два рядки для підпису були заповнені, контракт слабко засяяв. Потім його поверхня стала гладкою, наче покритою ламінуванням. Єрім-і здивовано торкнулася його пальцем.
— Схоже, тепер змінити його неможливо.
— Якби можна було, він не мав би сенсу.
Я забрав контракт та поклав його до інвентарю. Усі приготування завершені.
— Тоді я зараз використаю навичку пробудження.
— А, зачекай хвилинку.
Вона струснула руками та випросталась, ніби збираючись медитувати. Потім глибоко вдихнула.
— Я пробуджуся одразу?
— Якщо пощастить. В іншому разі протягом тижня.
Навичка Перспективного Паростка активувалася миттєво, та я свідомо вказав термін у тиждень. Я просто не був упевнений, чи зможу правильно застосувати ключові слова, пробуджуючи когось іншого.
— Гаразд, зроби це!
Немає потреби так нервувати. Я використав оптимізовану навичку пробудження Перспективного Паростка на Пак Єрім. І одразу ж...
— М-меню повідомлень справді з'явилося! Аджоссі! Мій ранг, як перевірити мій ранг?
— Просто подумай про відкриття вікна статусу. Можеш навіть сказати це вголос.
— Вікно статусу! Га? Ого!
Рот Пак Єрім широко відкрився. Ніби слово "здивування" відбивалося на її обличчі десятки разів.
Так, це було справді приголомшливо. Ранг характеристик S із навичками рангу SS. Єрім, охоплена хвилею емоцій, закричала й сперлася руками на стіл...
— Аджоссі! Я S...!
Трісь!
Га? Стіл зламався? Ні, вона встромила руку в нього? На товстій поверхні залишився слід у формі руки. Ой.
— Гм...
— Н-не рухайся!
Трясця. Юхьон-і казав, що S-ранги та вище мають проблеми з адаптацією до раптових змін у фізичних здібностях. А оскільки Єрім-і стала S-рангом... Я припустився помилки.
— Ти тепер значно сильніша, ніж раніше. Тому нічого не торкайся. Зрозуміла?
— Так, так.
— Гаразд. Ходімо обережно. Рухайся дуже повільно. Уяви, ніби хочеш йти, не видавши жодного звуку.
Єрім-і повільно та обережно підвелася. Її рухи були невпевненими, наче вона балансувала на канаті. Дивлячись на неї, я сам почав нервувати, ніби спостерігав за дитиною, яка може впасти будь-якої миті.
На щастя, ми були на першому поверсі, і тут не було підвалу. Навіть якщо підлога провалиться, ніхто не постраждає.
— Повільно, крок за кроком. Так, ось так.
— Гадаю, я поступово звикаю.
— Та все ж таки, не поспішай. Думаю, адаптація займе щонайменше день.
Не відводячи від неї погляду, я відчинив розсувні двері. Спершу взувся сам, потім узяв її кросівки. Вони були старими. Ба більше, здавалися надто великими для її ніг. Треба купити їй нове взуття, а не давати вживані речі.
— Я взую тебе, просто простягни ноги.
— Гаразд. Ух... Незручно стояти на одній нозі.
— Тоді обережно сідай. Повільно...
Ах, на підлозі залишився легкий слід від руки. На відміну від столу, лише невелика тріщина. Коли я взував кросівки на її ноги, вона, здається, знайшла щось смішним, бо розсміялася.
— Хіба це не кумедно?
— Більш напружено, ніж кумедно.
Що тут може бути кумедним? Я ще раз нагадав їй не торкатися нічого, і ми вирушили до каси. Схоже, мені слід заплатити й за стіл.
— Ось чек. І стіл трохи пошкод...
— А, муха!
— Не треба!
Трісь!
Край столу розкришився, мов печиво. Єрім-і знов розсміялася, пробурмотівши "от халепа".
— Я ловила всіх комах в ресторані. Тож, мабуть, це вже стало звичкою, ахаха.
Не варто зараз сміятись. Працівник ресторану з великими очима переводив погляд то на пошкоджений стіл, то на Єрім-і. Перепрошую за свою дитину. Я перепросив та простягнув картку.
— Будь ласка, додайте до рахунку вартість столу, за яким ми сиділи, і цього теж.
Можете взяти навіть більше.
Дорога до гільдії Хейон була відносно спокійною. Підголівник переднього сидіння трохи прим'явся, а коли ми виходили, Єрім-і залишила на тротуарі тріщину від свого кроку, але поки ніхто не постраждав — все гаразд.
Тож, Єрім, не підходь до мене надто близько. Вона постійно намагалася за мене вхопитися. Напевно, раптові зміни змушують її нервувати, але якщо ти хоч раз візьмеш мене за руку, вона просто миттєво розтрощиться — у мене ж характеристики рангу F.
У гільдії Хейон я розповів про Пак Єрім лише Юхьону. Якщо інформація про неї просочиться назовні, можуть виникнути проблеми. Я планував розкрити факт про новий S-ранг лише під час оцінки рангу в Асоціації Мисливців.
Поки Кім Сонхан стежив за тим, щоб ніхто не постраждав, ми зайшли в ліфт. Був вечір суботи, тож, на щастя, людей в холі майже не було. Для доступу на поверхи, крім першого, другого та третього, потрібно було проходити перевірку безпеки, але завдяки тому, що Юхьон попередив охорону заздалегідь, нас пропустили без неї.
— Я трохи нервую.
Щойно двері ліфта зачинилися, Єрім-і знову наблизилася до мене.
— Я ж сказав не хапатися за мене. Тут я нікуди не втечу.
— Я й не збиралася торкатися тебе. Ти що, думаєш, що я не здатна контролювати свою силу аж настільки?
— І це ти кажеш після того, як зім'яла підголівник? Якби там сидів хтось, ти б стала вбивцею.
Щойно я вимовив слово "вбивця", Єрім-і образливо надула губи. Я на мить задумався, чи не перегнув палицю, але зважаючи на її майбутнє, краще, попередити її зараз. Різниця між звичайною людиною та тим, хто має характеристики S-рангу, настільки величезна, що їх можна вважати істотами різного виду.
Щоб уникнути нещасних випадків, їй слід завжди пам'ятати, що вона не звичайна.
У кабінеті гільдмайстера, окрім Юхьона, нікого не було. Щойно ми зайшли, він привітно усміхнувся.
— Ласкаво просимо, Пак Єрім-ян*.
*-ян (양) — це нейтральний та трохи формальний спосіб звертатися до дівчини або жінки, особливо в офіційних або професійних ситуаціях.
— ...Вітаю.
Єрім-і незграбно кивнула на знак вітання. Дивно, вона не здавалася тією, хто ніяковіє перед незнайомцями.
— Спершу я проведу вас до місця, де ви зможете перебувати під час адаптації до нових здібностей. У середньому S-ранги адаптуються за один день. Потім ви зможете повернутися до звичного життя, тож не хвилюйтесь.
Юхьон-і говорив ввічливо, але з якоїсь причини він здавався відстороненим. Втім, враховуючи цінність S-рангового пробудженого, таке ставлення було цілком виправданим. Можливо, я занадто неформально розмовляю з Єрім?
— Будь ласка, пройдіть сюди.
Юхьон-і попрямував до виходу. Що мені робити? Вже час годувати Мира, тож чи можу я йти?
— Аджоссі, чому ти не йдеш?!
Поки я розгублено стояв, Пак Єрім махнула мені. Вона навіть кинула на мене такий погляд, ніби питаючи, чого я зволікаю. Точно, я ж взяв на себе роль її опікуна. Мабуть, варто піти.
Ми спустилися до підвалу іншим ліфтом. Цей не зупинявся на перших трьох поверхах. У підвалі розташовувався тренувальний центр для пробуджених.
Поки ми йшли довгим коридором, Юхьон-і продовжував пояснювати:
— Другий та третій підвальні поверхи призначені для тренувань. Однак для повноцінних бойових тренувань понад A-рангу необхідно їхати в тренувальний центр у провінції Кьонґі. У центрі міста заборонено використовувати навички, особливо смертельні, тож будьте обережні.
— ...Схоже, мені треба багато чого ще навчитись.
— Як тільки вас зареєструють як пробуджену, ви пройдете офіційне навчання. До того часу головне — обережно користуватися навичками.
— Гаразд.
До речі, цікаво, які все ж ефекти у навичок Єрім.
— Це тренувальна кімната на витривалість, де Пак Єрім-ян залишиться на день.
Ми зайшли до просторого приміщення, заповненого тренажерами. Стеля була висока, а стіни й підлога — очевидно не зі звичайних матеріалів, і це одразу впадало в око.
— Якщо пошкодите тут обладнання — нічого страшного. Використовуйте його, щоб звикнути до нових здібностей. Стіни та підлога витримують ударну силу S-рангу першого рівня. У вас сила понад 100?
— Ні. Вона 61.
— Тоді все буде гаразд.
Її сила становила 61. Це було утричі більше за загальну суму моїх характеристик. Сам лише показник сили перевищує мій у п'ятнадцять разів. Звісно, це не означає, що вона буквально в п'ятнадцять разів сильніша за мене фізично, але це точно різниця яка давала розуміти, що краще надто близько до неї не підходити.
— Там також є душ та спальня. Якщо ці зони будуть пошкоджені — нічого страшного, але все ж краще користуйтеся ними вже після того, як хоча б частково звикнете до своєї сили.
— Що робити, якщо мені щось знадобиться?
— У спальні є телефон, через нього можна надіслати запит. Якщо випадково його зламаєте — натисніть аварійну кнопку біля дверей.
Юхьон-і поцікавився, чи залишилися ще якісь питання. Пак Єрім у відповідь лише похитала головою.
— Тоді інше ми обговоримо завтра, коли ви адаптуєтеся до своїх здібностей.
Після цих слів Юхьон-і розвернувся. Мені також варто було піднятися та погодувати Мира. Він, мабуть, вже чекає.
— Аджоссі, куди ти йдеш!?
Щойно я збирався розвернутися, Єрім-і закричала. В сенсі "куди ти йдеш"?
— Йду додому.
— І залишаєш мене саму!? Як ти можеш?! Ти ж сказав, що візьмеш відповідальність!
Вона мала рацію, але те, як вона це сформулювала, було трохи дивним. Юхьон-і зупинився й повернув на мене голову.
— "Відповідальність", хьоне?
— Я сказав, що буду її опікуном.
— Опікуном?
— У неї немає батьків, а з дядьком, у якого вона зараз живе, стосунки, схоже, погані. Вона сказала, що не хоче мати нічого спільного з цією родиною.
Нічого поганого в цього не було. Проте вираз обличчя Юхьона був не дуже хорошим.
— Якщо опікуном неповнолітнього пробудженого виступають не його батьки, то зазвичай це інший пробуджений такого ж або вищого рангу. Оскільки лише так їх можна контролювати. Якщо їй дійсно потрібен опікун, було б краще, якби я...
— Власне, аджоссі вже погодився ним стати.
Пак Єрім перебила слова Юхьона. Її вираз обличчя був холодним, і він змусив мене згадати Крижану Відьму Пак Єрім — і минулу, і майбутню. Чому вона так гостро відреагувала?
— Пак Єрім, це неможливо хоча б із міркувань безпеки вашого опікуна. Відомо вже кілька випадків, коли пробуджені низького рангу, без родинного захисту, зазнавали нападу від своїх підопічних під час наставницького процесу.
Ох... Тож бувають й такі проблеми. Насправді не так легко мати справу з підлітком, який значно перевершує тебе силою та ще й переживає непростий період дорослішання.
Коли я замислився про це, стало трохи моторошно. У контракті було зазначено, що Єрім має мене захищати... але чи справді все буде гаразд?
— Я підписала контракт, що буду захищати аджоссі. Тому з його безпекою немає жодних проблем. І завдавати шкоди аджоссі я зовсім не збираюсь.
— Втім, є ще інше питання — чи зможе мій хьон справді стати хорошим опікуном. Тим паче при такій значній різниці в рангах виникне чимало інших складнощів.
— ...Щодо цього сказати не можу. Та все ж...
Пак Єрім на мить кинула на мене погляд та продовжила говорити:
— Якщо ви не дозволите аджоссі стати моїм опікуном, я не вступлю до гільдії Хейон.
...Що? Ні, стривай, що!?
