Посмішка на обличчі знахаря застигла, й у паніці він пробелькотів щось незрозуміле:

 

— Еее, йой-йой...

 

Хоча сільський лікар був не дуже надійним, люди в селі вірили в його медичні навички. Тому, коли він видав ці звуки, більшість людей вирішила, що Цзян Лю вже не оклигається. Стара, трохи схожа на нього, худа та чорна від засмаги, змучено осіла на землю.

 

— Мій Лю-цзи, первісток мій! — на повний голос заридала Мяо Цайфен, матір оригіналу в цьому світі.

 

— Це ти у всьому винна! Ходяче нещастя! З того дня, як він взяв тебе за дружину, нічого доброго не відбувалося. За стільки років ти не подарувала моєму синові жодної дитини. Якщо він зараз помре, то стане неприкаяним*! Ти, чорна душа! Ти згубила нас, залишивши Цзян Лю без нащадків! Чому ти не померла замість нього?! — заволала Мяо Цайфен, схопилася на ноги, кинулася до жінки, яка заклякла у кутку, та вчепилася їй у волосся однією рукою, а другою заходилася щипати й бити її по чому попало.

 

// * П.п.: У Китаї досі широко поширений культ предків, однією з основ якого є вірування, що душі померлих продовжують гідне існування лише якщо їх згадують нащадки під час щорічних обрядів. Ті ж, хто таких нащадків не мають, стають спочатку неприкаяними духами, голодними привидами, а потім зникають назавжди.

 

А жінка, здавалося, зовсім не відчувала болю. Вона невідривно дивилася на ліжко, де лежав чоловік зі скривавленою головою, і в очах її була знесилена розгуба. 

 

— Тітонько Мяо, припиніть колотнечу. Ще невідомо як складуться справи Лю-цзи. Якщо ви не стримаєтеся й скалічите невістку, хто ж потурбується про вашого сина?

 

— Цілком вірно, тітонько Мяо. Лю-цзи був поранений каменем, ніхто не хотів, щоб це сталося. Це не має ніякого відношення до Сюй Сюсю.

 

Оточуючі подбали про те, щоб якнайшвидше розвести бійку, проте Сюй Сюсю на цю мить вже мала жалюгідний вигляд. На її обличчі й руках набрякли червоним глибокі подряпини від нігтів, а волосся перетворилося на вороняче гніздо. 

 

Односельці знали, як важко жилося Сюй Сюсю у родині Цзян. Старі Цзяни віддавали перевагу парі дракона й фенікса*, що народилися пізніше, а старшого сина, на жаль, лише примушували працювати як вола. Але Цзян Лю був сповнений синівського благочестя до повної дурості. Він не тільки сам слухняно працював до знемоги, але й дружину свою примушував працювати разом з ним, кожну копійчину віддаючи родичам.

 

// * П.п.: «Дракон та фенікс» — китайська ідіома для позначення близнюків-двійнят: хлопчика та дівчинки. Народження такої пари вважається благословенням небес.

 

В родині Цзян ця пара старших дітей була тими, хто найбільше працював, але найменше їв. Та не дивлячись на це, сусіди часто чули, як тітка Мяо сварить старшу невістку. Всі думали, що для Сюй Сюсю вийти заміж в родину Цзян було те саме, що увійти в вовче лігво.

 

Але що ж вона мала робити? Мати Сюй Сюсю рано померла, а мачуха не турбувалася про те, щоб вона гарно жила. Тому тепер не було нікого з материнської сім’ї, хто б підтримував Сюй Сюсю. Навіть якщо її хтось жалів, то не наважувався втручатися у домашні справи чужої родини.

 

— Бригадире Гуаню, я не можу вилікувати рану Цзян Лю. Мабуть, варто написати супровідні документи й відправити його у повітову лікарню. Й краще поквапитися, інакше, боюся, він може стекти кров'ю, — запропонував знахар майстру Гуаню, бригадиру комуни й виконувачу обов'язків старости.

 

— Відправити у повітову лікарню? Це ж скільки буде коштувати? Наша сім’я не має таких грошей! — раптом вигукнула Мяо Цайфен, яка все ще борюкалася в руках у людей, з усіх сил намагаючись дотягнутися до невістки.

 

Можливо вона відчула, що її слова були занадто холодні, як для матері, й швидко додала:

 

— Що за лиха доля в мого Цзян Лю! Він всього себе віддав такій бідній родині, як наша, ще й за дружину має таку пропасницю!

 

З цими словами вона знов впала на землю і почала плакати та бідкатися зі скорботою на обличчі.

 

Люди навколо почали перезиратися, неспроможні втямити, що відбувається.

 

Варто лише поглянути на ридаючу Мяо Цайфен, як спадає на думку, що наскільки б вона не була упереджена до свого старшого сина, та все ж має до нього якісь почуття. Але у той момент, коли лікар порадив відправити Цзян Лю до повітової лікарні, щоб врятувати йому життя, стара рішуче відмовилася. Цзян Лю з дружиною стільки років важко працювали, заробляючи трудові бали для родини. Я вийшло, що вони не змогли заощадити ані копійки? В цілому  виходить, Мяо Цайфен не відчувала потреби витрачати гроші на цього сина...

 

— Лю-цзи скалічився під час роботи на греблі, тож я попрошу контору комуни відшкодувати половину вартості лікування. Що стосується решти, то я чув, що в повітових лікарнях діє правило: спочатку вилікуйся, потім плати. А щодо селян, які не мають грошей на руках, то вони можуть вираховувати частину з трудових балів щомісяця, доки все не буде сплачено повністю.

 

В решті решт старий Гуань був бригадиром над усіма робочими загонами, а Цзян Лю постраждав під час ремонту греблі. Якщо він не буде турбуватися про своїх людей, то всі члени команд охолонуть до нього.

 

— Лікуйте. Неодмінно полікуйте його! — тишу прорізав хрипкий жіночий голос.

 

Сюй Сюсю зробила кілька кроків уперед, а тоді опустилася на коліна та стала благати старого Гуаня:

 

— Дядько бригадире, будь ласка, допоможіть, підпишіть проїздні документи. Незалежно від того чи буде врятований Цзян Лю, ми будемо пам’ятати ваше добро. Що стосується грошей на лікування, то хай їх вирахують з робочих балів, як ви й сказали. Допоки я жива, я зможу розрахуватися з цим боргом.

 

Сюй Сюсю добряче подумала про це. Так чи інакше усі здобутки їхньої важкої праці проходять повз них. Хоча Цзян Лю був засліплений синівською набожністю, у нього не було звички бити свою дружину, як у багатьох чоловіків в селі. Як тільки він помре, її сім’я неминуче примусить знову вийти заміж. А для жінки, що не змогла завагітніти протягом десяти років, це друге заміжжя може принести ще більше горя, бо швидше за все їй дістанеться або самодур, або ледацюга. То вже краще відправити Цзян Лю до лікаря. Коли прийде час розраховуватися за лікування, вона буде винна бригаді цілу купу трудових балів. Тож навіть якщо мачуха схоче видати її заміж вдруге, команда з цим не погодиться.

 

Все її життя звелося до цього. Обличчя Сюй Сюсю вкрилося млою, ніби важким рядном. В неї вже навіть не було сили сердитися.

 

— Добре, якщо сім'я старшого сина готова влізти у борги, то нас це не обходить.

 

Спочатку, коли Мяо Цайфен почула слова невістки, її обличчя аж скривилося від невдоволення. Але враховуючи сказане, вона ж, як мати, не може перешкоджати синові відвідати лікаря, чи не так? Тому вона неохоче погодилася. 

 

Та це все-таки велика повітова лікарня. Хто знає, у скільки грошей обійдеться лікування? Мяо Цайфен боялася, що цей борг стане тягарем для всієї родини й потягне за собою молодшого сина Цзян Хая та молодшу доньку Цзян Цзюань.

 

Всі також здогадалися про те, що в неї на думці. А дивлячись на старого Цзяна, який мовчки стояв у стороні, не втручаючись, кожен відчув, як в серці зростає зневага до цієї корисливої пари.

 

— Тоді так і вирішимо. Швидше перенесіть його на воза.

 

Старий майстер Гуань більше не зволікав. Він швидко покликав сина, аби той підігнав воза, запряженого волами. Потому взяв трохи грошей і талони на їжу та разом з Сюй Сюсю попрямував до воза.

 

Цзян Чуаньґень та Мяо Цайфен, здавалося, боялися що їм доведеться самим сплачувати поїздку до лікарні, тому рішуче стали осторонь.

 

Помітивши їхні дії бригадир Гуань звелів синові швидко їхати та більш не чекати цю літню пару.

 

— Мій бідолашний Лю-цзи! То моя провина, що я така нікчемна мати! Ах, моє серце ножем крає!...

 

Навіть коли віз від’їхав вже досить далеко, ті, хто сидів на ньому, все ще чули, як Мяо Цайфен скрикує й плаче від горя. Ніби вона боялася, що люди не будуть знати, як вона «страждає» через стан Цзян Лю.

 

А пасажири возу були настільки поглинені тривогою, що ніхто не помітив, як на обличчі нібито непритомного Цзян Лю з’явилася саркастична посмішка.

=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі: @smakolyky_tl або на сайті https://smakolykytl.site.