Частина 1

Через пів року після зникнення регіону Фітттоа. Роксі нарешті дісталася сюди. Широко розплющивши очі вона дивилася на абсолютно порожні землі. Лише степи. Вона була ошелешена. Зараз Роксі стояла на головній дорозі королівства Асура, вимощеній бруківкою. Вимощена бруківкою широка дорога, що простягнулася від одного краю країни до іншого. Має бути саме так. Але дорога попереду просто зникла, скільки вистачало погляду, наче тут ніколи нічого й не існувало. Лише безкраї луки.

-...

Тут має бути хоч щось. Щось, що допоможе розібратися. Що тут сталося. Що це невідомо. Усе що вона знає - тільки наслідки. Наслідки полягають у тому, що вся територія Фіттоа зникла, навіть село Буена зникло.

Той юнак на ім'я Рудеус, його доброзичлива сім'я, яка так тепло прийняла представника демонічної раси на кшталт неї, все це зникло. Це єдине, що вона знає. Вона вже чула про це багато разів, дорогою сюди. Вона думала, що подібне просто неможливо, що її просто обманюють. У будь-якому разі, вона ніколи не вірила в це. Доти, доки не побачила правду на власні очі, у неї ще залишалася остання крихта надії. Роксі впала вниз, на коліна.

- Ви теж втратили тут члена сім'ї?

Перш ніж вона усвідомила це, візник, який доправив її сюди, встав позаду неї.

- Свого найкращого учня.

- Учня, хмм, але якщо він навчався магії, ви маєте бути готові, що він міг розпрощатися з життям у будь-який момент.

- Йому було тільки десять років.

- Це справді... дуже рано...

Кучер поплескав її по плечу, щоб утішити, і, зітхнувши, сказав.

- Взагалі-то є табір уцілілих із Фіттоа. Хочете поїхати туди? Ну, це важко, вижити для десятирічного, але все ж є можливість, що він там.

Роксі підняла голову.

- Я поїду!

Рудеусе, решта точно в порядку. Він безумовно вижив з його швидким розумом і, мабуть, щасливо живе в таборі.

Роксі знову вхопилася за цю соломинку.

Частина 2

Табір складається з кількох дерев'яних будинків. І не скажеш, що це табір тих, хто вижив, більше схоже на повноцінне село. Але все одно це місце зберігає якусь депресивну атмосферу.

(Хто б міг подумати, що я зіткнуся з такими настроями в королівстві Асура.)

Королівство Асура, яке знала Роксі, - це країна достатку. Місце, де кожне обличчя наповнене енергією та посмішками. Повно їжі й дуже мало монстрів, місце схоже на рай. Але зараз не видно посмішок. Нехай навіть ніхто й не голодує. Ця місцевість, як і раніше, багата, можна хоч травою харчуватися і не знати голоду. Ці люди, які не знають голоду, повинні посміхатися. Нехай навіть є речі, які роблять людей нещасними, але тут не повинно бути атмосфери як на Демонічному континенті, де все намагається вбити тебе. Але сцена, що розгортається перед очима Роксі, тільки змушує її насупитися. Тимчасове представництво гільдії шукачів пригод у таборі тих, хто вижив. Перед дошкою оголошень тут панує дуже похмура атмосфера. Чоловіки, які втратили членів своїх родин і свої домівки, через пів року діставшись назад, плачуть і кричать, запитуючи, чому таке сталося. Священик, який жбурнув хрест Міліса, символ своєї роботи, у бруд. Він більше ні в що не вірить. Торговець, який спробував перерізати собі горло ножем просто тут і насилу зупинений оточуючими. Він втратив тут щось більше, ніж життя. Це справжнє пекло на землі, сповнене відчаю. Роксі теж потрапила під вплив цієї атмосфери і почала збирати інформацію в такому настрої, наче ось-ось удариться в сльози.

Частина 3

Приблизно за годину Роксі зібрала достатньо відомостей про те, що ж сталося. Після появи в небі незвичайного феномена, почався величезний Катаклізм Мани. Щось, що нагадувало ефект від заклинання, що зачепило величезну територію, але це не був вибух, усі люди з Фіттоа були випадково телепортовані й розкидані по всьому світу. Будинки і ліси просто зникли, тільки людей розкидало всюди. Люди, які повернулися додому, подолавши стільки труднощів, виявили що тут нічого не сталося і зневірилися. Роксі подивилася на дошку оголошень. Тут був список загиблих і список зниклих безвісти. На іншій дошці розміщувалися записки, залишені для членів сімей.

[Якщо ви побачите цих людей під час ваших подорожей, прошу, надішліть їх сюди], незліченні прохання, подібні до цього повідомлення, вишикувалися там. Загиблі та зниклі безвісти. Можливо, хтось із мандрівників бачив їх.

Але через те що вміст чуток про людей, які виникли з повітря, важко перевірити, ніхто особливо не звертає на це уваги.

Роксі почала зі списку загиблих. Тут було не так багато імен, і жодного з них вона не знала. Порівняно з цим, число зниклих безвісти просто пригнічує. Вони були телепортовані всюди, і, цілком імовірно, що багато хто з них були вбиті монстрами, не залишивши після себе жодної кісточки. Багато хто, ймовірно, помер одразу, будучи телепортованим у товщу землі, високо в повітря або глибини морів. Це вже добре, якщо вдається добути інформацію хоча б про смерть.

- Я знайшла їх...

Хмурячи брови, Роксі відшукала Рудеуса та інших у списках зниклих безвісти. Рудеус Ґрейрат, Зеніт Ґрейрат, Лілія Ґрейрат, Айша Ґрейрат. Роксі знала про інцидент, після якого Лілія стала дружиною Пола. У листі Рудеуса вже говорилося про це раніше. Ця людина на ім'я Айша, мабуть, сестра, тут має бути ще одна сестра.

Виявивши, що Пола і Норн немає серед імен списку, Роксі обміркувала це з сумом у серці і знову заглибилася в списки загиблих. Усе-таки їх тут немає. Вони ймовірно живі. Ні, можливо, частина інформації була просто пропущена, ще занадто рано радіти.

- У будь-якому разі, я повинна радіти, якщо вони не загинули...

Роксі злегка затуманеним поглядом дивилася на дошку із записками тих, хто вижив. За змістом, вона може з легкістю уявити скільки зусиль і емоцій вкладено в кожну з них. Вона навіть відчула легку заздрість до зниклих. Якщо вона одного разу пропаде ніхто не буде її шукати, докладаючи всіх своїх зусиль. Вона подумала про батьків. Минуло вже багато часу відтоді, як вони посварилися і вона втекла з села. Утім для раси Мігурдів не так вже й багато.

Час справді летить. Вона подумала, що краще написати їм листа.

- Це...

Вона знайшла повідомлення, автором якого був Пол Ґрейрат.

[Для Рудеуса. Зеніт, Лілія та Айша зникли. Норн зі мною. Нехай я й не знаю, де ти опинився, але я думаю, ти зможеш знайти дорогу сюди. Тож я поки що відклав убік ідею відшукати тебе. Я збираюся на континент Міліс, місце де народилася Зеніт. Я також залишив повідомлення в рідному місті Лілії, вирушай і пошукай там. Якщо ти знайдеш їх, зв'яжися зі мною способом, описаним нижче. Якщо це Зеніт або Лілія, зв'яжіться зі мною тим самим методом. Так само, якщо ви просто знаєте мене або членів моєї сім'ї, або ви колишній член групи «Ікла Чорного Вовка», прошу допоможіть мені знайти їх. Адже колишні члени «Іклів Чорного Вовка» все ще пам'ятають мене, чи не так? Я не буду говорити щось на кшталт «пробачте і забудьте». Це нормально, якщо навіть ви проклинаєте мене. Я навіть готовий лизати ваші черевики, якщо вам заманеться, але все моє майно зникло, тож я не можу заплатити вам. Прошу, я благаю вас, допоможіть мені відшукати мою сім'ю.

Контактна інформація: Континент Міліс, столиця святого королівства Міліс, Гільдія шукачів Пригод Мілішіона. Ім'я загону «Пошуковий загін Буени», Ім'я клану «Пошукова група Фітттоа» Пол Ґрейрат]

Пол усе ще живий. Роксі відчула легке полегшення, дізнавшись, що з Полом усе гаразд. Нехай Рудеус і описував його як непотрібного у своїх листах, він і досі досить надійний у подібній ситуації. Роксі задумалася, чи варто приєднатися до загону. Ця сім'я прийняла її, і вона прожила з ними два роки. Навіть зараз вона все ще зберегла теплі спогади про них. З якого кута не дивись, немає необхідності шукати тут особливі причини, щоб допомогти.

(Добре, я приєднаюся до групи, щоб відшукати їх.) - Роксі зважилася.

Але як же їй їх відшукати?

«Ікла Чорного Вовка» це напевно старий загін Пола. Вони ймовірно не зустрічалися з Рудеусом раніше. Вони не зустрічалися і з Лілією теж. Вона вирішила спочатку відшукати Рудеуса. Пол схоже вважає, що Рудеус здатний повернутися назад самостійно, і цей хлопчик здатний добре пристосовуватися. Він міг навіть оселитися десь ще до телепортації. У такому разі, їй необхідно розповісти йому, що сталося, і привести сюди. І все ж, звідки почати пошуки? Пол вирушив до столиці Святого Королівства Міліс. Що значить він напевно залишав повідомлення на своєму шляху. Кордони Асури, Східний Порт країни Короля-Дракона, Західний Порт Святого Королівства Міліс. Принаймні в цих трьох областях були залишені повідомлення. Тоді, напевно, буде краще пошукати в інших місцях. Північні області Центрального континенту, Континент Бегарітто, Демонічний континент. Десь у цих районах. Нехай навіть Роксі ніколи не була на континенті Бегарітто, вона чула, що там трапляється безліч монстрів і підземель.

Вона трохи знайома з Демонічним континентом, але туди небезпечно вирушати самотужки. Заради власної безпеки, вона повинна вирушити в північні області... Ні, тому що там небезпечно, вона і повинна вирушити туди. Причини, через які так мало людей ризикують досліджувати їх, це їхня небезпека.

(Я вступлю в групу, що вирушає в одне з цих двох місць.)

Гаразд, якщо вже я вирішила, не варто тут затримуватися. Я негайно вирушу в Східний Порт країни Дракона-Короля. А там я знайду групу, що вирушає на Демонічний континент або континент Бегарітто.

І Роксі, згідно з цим планом, вирушила на південь.

Рудеус живий.

 

Вона твердо вірить у це.

P.S.

Якщо хочете допомогти у розвитку перекладацької роботи, можете зробити донат за реквізитами нижче

Монобанк 5375411506298475

ПриватБанк 5457082274610455

 

Патреон patreon.com/Kellar126