Частина 1

"Святе Королівство Міліс.

Столиця Мілішіон.

Можна розглянути все місто цілком прямо з Тракту Святого Меча.

По-перше «Річка Ніколаус», що стікає з «Гірської Гряди Синього Дракона. Вона впадає у блискуче синє «Велике Озеро». У самому центрі «Великого Озера» ширяє величний білий замок, «Білий Палац». Якщо пройти далі за течією «Річки Ніколаус», на шляху ви виявите сяючу золотом «Велику Церкву» і блискучу сріблом «Штаб-квартиру Гільдії Шукачів Пригод». Якщо опинившись там, ви придивитеся до свого оточення, то помітите впорядковані міські краєвиди, що тягнуться навколо. І нарешті зовні міста ви можете помітити сім великих веж і луки, що розкинулися навколо.

Велич і гармонія. Оскільки воно має обидві ці якості, його можна назвати найпрекраснішим містом світу.

Уривок із книги «Пішки по світу» шукача пригод Кривавий Граф.

Частина 2

Воно безумовно прекрасне. Таку гармонію між синім і зеленим можна знайти тільки у світі фантазій. До того ж, міський ландшафт має настільки струнку структуру, схожу на Едо або Саппоро. *

Еріс мовчала і просто дивилася, розкривши рота. Руджерд же лише примружив очі милуючись. Я думав для цих двох «Данго важливіше квітів» *, але схоже вони ще ясно пам'ятають, що таке цінувати прекрасне.

- Дивно, чи не так?

З якоїсь причини, Ґісу почав хвалитися цим. Чому взагалі ти відчуваєш гордість з цього приводу? Ось що я думав, але справді, один вигляд цього міста змушує тебе пишатися тим, що ти його бачив. Але навіть якщо я й розумію, я справді не хочу, щоб цей хлопець ставав надто самовпевненим.

- Дивно, але хіба в них немає проблем із цим гігантським озером під час сезону дощів?

Я почав робити негативні зауваження про це. Хоча це щире запитання. Місто розташоване майже в центрі гігантського озера. Тільки не давно на північ звідси у Великому лісі три місяці поспіль безперервно йшли зливи. Зазвичай це мало б хоч якийсь вплив тут.

- Здається, у них безумовно були проблеми в минулому, але тепер ці сім магічних веж ідеально контролюють воду. Тому вони змогли розслабитися і побудувати замок у самому центрі озера. Тут же немає стін, вірно? Усе тому, що ці вежі створюють захисний бар'єр навколо.

- Ясно, іншими словами, щоб напасти на Святе Королівство Міліс, спершу потрібно так чи інакше знищити ці сім веж.

- Не кажи нічого такого небезпечного, якщо ці святі Лицарі почують таке, вони схоплять тебе, навіть якщо це всього лише жарт, знаєш.

- ...Я буду обережний.

Якщо вірити тому, що Ґісу розповів мені, поки ці вежі стоять, місто ніколи не підпаде під удар жодної катастрофи чи чуми. Я не дуже розумію, як це все працює, але звучить досить зручно.

- Покваптеся, ходімо вже! - збуджено крикнула Еріс і ми продовжили рухатися далі на своєму екіпажі.

Частина 3

Місто Мілішіон розділене на чотири райони.

На півночі розташований «Житловий район». Тут розміщені приватні будинки і житлові квартали. Місця проживання дворян і лицарів дещо відрізняються від будинків звичайних жителів, але здебільшого вони всі живуть у приватних будинках житлового кварталу.

На сході - «Торговий район». У цьому районі збираються торговці всіх мастей. Тут безліч магазинів, але нічого масштабного. У цьому місці багато компаній збираються, щоб укласти і розширити торговельні договори, це своєрідний діловий район цього світу. Такі речі як ковалі та аукціонні будинки теж розташовані тут.

На півдні - «Район Шукачів Пригод». Місце де збираються шукачі пригод. Концентруючись навколо Штабкватрири Гільдії Шукачів Пригод, тут розташовані всі види магазинів і готелів, розрахованих на шукачів пригод. Також тут розташовано щось на кшталт нетрів для шукачів пригод, які занепали, там коїться всяке, на кшталт азартних ігор та іншого, тож краще бути там обережніше. Ну і здебільшого ринок рабів теж розташований у цьому районі, а зовсім не в торговому.

На заході - «Святий район». Тут живуть люди, пов'язані зі Святою Церквою Міліса. Величезна Велика Церква теж там. Крім того, в цьому районі розташована штабквартира Святих Лицарів Міліса.

Це все повідав нам Ґісу дорогою.

Частина 4

Ми зробили гак і увійшли в місто з боку Району Шукачів Пригод. Згідно з Ґісу, якщо шукачі пригод спробують увійти через інші ворота, а не через Район Шукачів Пригод, їх піддадуть допиту, і це займе чимало часу. Що за проблемне місто.

У ту мить що ми увійшли в місто атмосфера відчутно змінилася. Якщо дивитися з боку, Мілішіон прекрасний, але зсередини він не особливо відрізняється від будь-якого іншого міста.

Біля входу в місто були ті самі готелі та стайні. Вервечка людей за прилавками голосно підкликала до себе клієнтів. Трохи далі по головній дорозі я побачив збройовий магазин. А в цих провулках, ймовірно, є дешевші готелі. До речі, блискучу сріблом Штабквартиру Гільдії Шукачів Пригод, що виблискувала сріблом, було видно від самого входу в місто.

Зараз ми якраз залишаємо наш екіпаж на стайні. Якщо послухати, у них є послуга з доставки багажу прямо в обраний вами готель. Таких послуг не було в інших містах. Ну, врешті-решт у такому великому місті вони просто змушені пропонувати чудовий сервіс, інакше їх просто викинуть із бізнесу.

- Ну а тепер, у мене є кілька місць, які я хочу відвідати, так що прошу на цьому мене вибачити! - щойно ми залишили коней на стайні, як Ґісу раптово заявив це.

- Е? Ми вже розлучаємося?

Думаю, я був здивований. Я думав ми хоча б зупинимося разом в одному готелі.

- Що таке? Невже ти почуватимешся самотнім, старший?

- Так, я почуватимусь самотнім.

Я чесно відповів на ці слова, що мали радше мене подражнити. Ми знайомі з Ґісу не так давно, але він не поганий хлопець. Відшукати супутника, з яким перебуваєш на одній хвилі, справжній скарб під час мандрівки. Як ви думаєте, якої кількості стресу я позбувся завдяки Ґісу? До того ж я відчуваю депресію, коли думаю, що наша їжа знову стане жахливою, якщо він піде.

- Не варто, старший. Ми можемо ще зустрітися, якщо вже перебуваємо в одному місті.

Ґісу знизав плечима і потріпав мене по голові. Потім попахавши рукою розвернувся і пішов геть. Але Еріс уже стояла в нього на шляху.

- Ґісу!

Схрещені на грудях руки і гордо випнуте підборіддя, її звичайна зухвала поза.

- Коли ми зустрінемося наступного разу, навчи мене готувати!

- Ось чому я і сказав нізащо. Ти наполеглива.

Ґісу обігнув її збоку, зніяковіло почухуючи голову. При цьому він не забув поплескати Руджерда по плечу.

- Бережи себе, пане. *

- Ти теж себе бережи. Не роби занадто багато поганого.

- Я знаю.

Цього разу Ґісу остаточно розчинився в натовпі, все ще махаючи * рукою на прощання. Все сталося в одну мить. Неважливо що ви думаєте, ми провели разом два місяці. А розлучилися в одну мить.

І ось коли мавпяче обличчя майже зникло, раптово він обернувся.

- Ах, точно, старший. Обов'язково покажіться в Гільдії шукачів пригод!

- Хн? Ах, звісно!

Ми в будь-якому разі мусимо вирушити до Гільдії шукачів пригод, у нас немає іншого способу заробити грошей. Однак мені цікаво, чому він сказав про це саме зараз.

Я справді не розумію, але почувши мою відповідь Ґісу вже знову зник у натовпі.

Частина 5

По-перше пошук готелю. Відшукати готель це базова дія, коли вперше прибуваєш до нового міста. У Мілішіоні велика кількість готелів розкиданих по всіх околицях головної вулиці. Якщо звернути у провулок і пройти трохи далі потрапиш у щось на кшталт району готелів. Оглянувши кожен ми нарешті визначилися з місцем проживання.

Готель «На Зорі».

Цей готель був трохи далеченько від головних вулиць. Проте він був далеко і від району нетрів, тож громадський порядок тут непоганий. Враховуючи деякі додаткові послуги, які вони надають, цей готель був розрахований на шукачів пригод з рейтингами C-B. Факт, що тут замало сонячного світла теж був недоліком, якщо звісно таке можна назвати недоліком.

Відшукати готель і підготувати речі до подальшої подорожі, якщо час дає змогу відвідати гільдію Шукачів Пригод і ознайомиться з пропонованими в місті товарами, якщо залишиться ще час присвятити його відпочинку й огляду околиць, потім повернутися до готелю і провести збори про плани на майбутнє. Зазвичай події так і розвиваються.

- Хіба не було б усе нормально, якби ми зупинилися в дешевшому місці? - запитала Еріс зі здивованим обличчям.

Що вона сказала абсолютно правильно. Нам варто бути ощадливішими з нашими грошима. Це те, що я завжди кажу. Хоча зараз у нас цілком вистачає маневру, щоб не надто економити. Гроші що ми заробили допомагаючи захищати село Дорудія. І гроші що ми отримали як вибачення від Ґ'єса. Якщо скласти їх разом, вийде трохи більше 7 золотих монет Міліса. Це звісно вірно, що нам потрібно накопичити грошей, але наше поточне становище зовсім не таке важке. Тож трохи розкоші не зашкодить. Навіть мені хочеться спати в м'якому ліжку час від часу.

- Ну, хіба не нормально дозволяти собі таке час від часу?

Подивившись на Еріс, я зайшов у кімнату. Це дуже чиста і гарна кімната. А факт що тут є стіл і стільці робить її взагалі чудовою. Двері в кімнату замикаються на ключ, а на вікнах навіть є віконниці. Це не порівняти навіть із бізнес-готелями в моєму попередньому світі, але в цьому світі така якість явно вища за середню.

А тепер наші дії після заселення в готель уже вирішені. Відремонтуємо нашу екіпіровку і зробимо нотатки про витратні товари, які потрібно поповнити. Просушити ліжка, відіпрати простирадла, і підмести тут. Цей розпорядок став уже настільки звичним, що мені немає потреби щось говорити, кожен мовчки взявся до роботи.

На той час, як ми закінчили, сонце вже схилилося до заходу сонця, і зовні стемніло. Все-таки ми прибули вже десь близько полудня. Час для відвідування гільдії було втрачено. Ну, навіть якщо ми зачекаємо з візитом до гільдії один або два дні, нічого особливо не зміниться.

Ми повечеряли в барі по сусідству з готелем і повернулися в наші кімнати. Потім сіли в гурток, обличчям один до одного. Настав час зборів з обговорення планів на майбутнє.

- Отже, час розпочати збори команди «Смертельний Тупик». Це наші перші збори в столиці Міліса, тож давайте зробимо все трохи більш захопливим.

Я ляснув себе по щоках і почав аплодувати, інші лише злегка поплескали. Вони зовсім не вміють слідувати настрою. Ну та неважливо.

- І ось, нарешті ми дісталися так далеко - я заявив, що початковий етап закінчено.

Усе-таки це була довга подорож. Трохи більше року на Демонічному континенті, а потім чотири місяці у Великому Лісі. Півтора року. Минуло вже півтора року і нарешті. Нарешті ми знову досягли місць, де живе раса людей.

Ми залишили позаду небезпечні місця. Тут уже дороги рівні й про них як слід дбають. Якщо порівнювати з усім, що було досі, їх можна навіть назвати безпечними.

Хоча з точки зору дистанції нам ще належить пройти довгий шлях. З Міліса до Асури. Дистанція цієї подорожі проходить через пів світу. Не важливо якою легкою буде поїздка, це не скоротить відстань, яку нам залишилося покрити. Схоже, це займе ще рік чи щось на кшталт того. У такому разі проблемою номер один будуть... Гроші.

- Наразі нам слід затриматися в цьому місті й заробити грошей.

- Чому?

Я ввічливо відповів на запитання Еріс:

- Я зрозумів це, після відвідин Демонічного континенту і Великого лісу, ціни в місцях проживання людської раси набагато дорожчі.

Потім я пригадав усі ринкові ціни, які бачив досі. Я не зміг перевірити ціни у Святому Порту, тож згадав основні ціни демонічного материка і ціни того міста готелів. Порівняно з ними, ціни у Святому Королівстві Міліс і королівстві Асура куди вищі. Навіть ціна за цей готель, якщо порівнювати з готелями на демонічному континенті, досить висока, щоб очі вискочили з орбіт.

Раса людей також куди більше покладається на торгівлю, ніж інші раси. І я нічого не буду говорити про жадібність.

- Курс валюти в Мілісі високий. Він поступається лише курсу королівства Асура, іншими словами він другий у всьому світі. Ринкові ціни високі, але це означає і що нагороди за завдання теж будуть високими. На відміну від демонічного континенту, де ми зупинялися приблизно на тиждень у кожному місті, щоб заробити грошей, буде набагато ефективніше затриматися в цьому місті на місяць, щоб зібрати побільше.

Курс валюти Міліса високий. Інакше кажучи, якщо ми заробимо достатньо грошей у Мілісі, то нам не доведеться більше хвилюватися, у нас не виникне проблем із виплатою мит, щоб перебратися на Центральний Материк.

- Ми досі не знаємо, як багато грошей тут коштуватиме дозвіл пустити супарда на борт корабля.

Коли я згадав слово «корабель», обличчя Еріс стало явно незадоволеним. Мабуть, вона згадала про свою морську хворобу. Напевно для неї це були погані спогади, але для мене вони були хорошими. Я готовий допомогти тобі з цим у будь-який час.

- Тож ми зберемо гроші тут і вирушимо прямо в королівство Асура. Хоча в такому разі ми не зможемо як слід розповісти всім про супардів і Руджерда. Це нормально?

Руджерд мовчки кивнув. Ну, я займаюся популяризацією супардів здебільшого тому, що мені це подобається.

Якби все залежало тільки від мене, я вважав би за краще не поспішати і присвятити трохи більше часу виправленню репутації супардів. Пів року або цілий рік. Якщо вже це велике місто, то значить і ефект від цього буде більшим.

Однак, тільки на те щоб дістатися сюди ми вже витратили півтора року. Півтора року. Це чимало. Я не хочу поки що витрачати зайвий час.

Якщо подумати про це, то вже півтора року як я пропав. Моя сім'я мабуть хвилюється. Цікаво як у них зараз справи?

Замислившись над цим, я раптом усвідомив, що так і не послав їм листа. Я все думав «Відішлю один, відішлю один», але так багато всього трапилося, що я зовсім про це забув.

Лист, так? Добре.

- Давайте завтра влаштуємо вільний день.

Ми використовували цю ідею з вихідними днями досить часто досі. І хоча спочатку вони були створені, щоб дати Еріс зітхнути вільніше, але в якийсь момент вони перетворилися на щось потрібне лише мені одному. Еріс ніколи не показує втоми, а Руджерд і зовсім як скеля. Єдиний хто тут жалюгідний і слабкий - це я.

Звісно, навіть я здобув силу, яку й порівняти не можна з моїм минулим життям. Може я не можу зрівнятися з цими двома, але в мене має бути достатньо сили, щоб відповідати середньому шукачеві пригод у цьому світі. Тому справа не у фізичній втомі. Це розумова втома. Моє серце слабке. Кожен монстр якого я вбивав у цій мандрівці посилював мій стрес.

Хоча цього разу я ще не видихався. Збір інформації, перегляд завдань у гільдії та багато інших речей. Якщо я зосереджуся на них упевнений я знову забуду про лист. Адже так і траплялося досі. Тому я весь завтрашній день присвячу відправленню листа, тож цього разу я точно не забуду.

- Рудеусе, тобі знову погано?

- Ні, цього разу все інакше. Я думав про відправлення листа.

- Листа?

У відповідь на запитання Еріс я кивнув.

- Так, лист, щоб повідомити, що ми в безпеці.

- Хммм... ну, все буде нормально, якщо я просто надам це Рудеусу.

- Так.

Завтра я напишу листа. Раз вже я почав згадувати про село Буена, я напишу листа Полу і Сільфі. Він казав мені не посилати жодних листів, але в такій ситуації він просто не зможе сказати «ні». Хоча шанс що лист дійде не такий уже й високий... Коли я листувався з Роксі, відсилаючи листи з королівства Асура до королівства Широн, один із семи так ніколи й не дійшов. Тож ми відправляли по кілька листів з однаковим змістом. Я зроблю так і цього разу.

- А що ви двоє збираєтеся робити?

- Я збираюся виконати завдання на знищення Гоблінів, - у відповідь на моє запитання відгукнулася Еріс.

- Гоблінів?

Якщо вже сказано Гобліни, то це мають бути ті Гобліни, про яких я думаю. Десь у половину людського зросту, озброєні кийками і носять екіпіровку, з жовтувато-зеленою шкірою і дуже плідні. Вони майже завжди з'являються в еротичних іграх фентезійного типу, виконуючи свою роль атакуючи персонажів.

- Я щойно чула в місті, що в околицях з'явилися гобліни. Якщо вже я шукачка пригод, то впевнена зможу відшукати кількох Гоблінів! - енергійно сказала Еріс.

Гобліни все одно що щури в цьому світі. Сильна здатність до розмноження і доставляють людям чимало проблем. Здебільшого вони здатні говорити, тож можна розглядати їх як різновид магічних звірів, але навіть якщо вони і можуть розмовляти, їхні дії все ще ґрунтуються на інстинктах, вони просто розмножуються, поки хтось їх не знищить.

- Зрозуміло. Руджерде, побудеш охоронцем?

- Все буде гаразд, навіть якщо я сама виступлю проти Гоблінів!

У відповідь на мої слова Еріс підвищила голос. Схоже, вона образилася на те, що я сказав.

Я задумався над цим. Еріс сильна. З погляду сили Гобліни тільки монстри рівня E. Їх не було на Демонічному континенті, тож фактично я ніколи їх не бачив, але небезпека має бути низькою. З таким противником впорається навіть дитина з невеликим досвідом фехтування. Якщо вже порівнювати, Еріс здатна битися на рівних із монстрами B рівня.

Думаю, змушувати Руджерда доглянути за нею в такій ситуації трохи занадто?

Але ж... Якщо жінка шукачка пригод буде переможена гоблінами, то їй прямий шлях у їхні сексуальні рабині. Я не так вже й багато знаю про гоблінів цього світу, але Гобліни в моєму світі майже всі чинять саме так. Якби я був гобліном і мені якось вдалося позбавити Еріс свідомості...

Я б точно почав жити повноцінним життям гобліна відтоді. Будь-хто б почав. І я почав би.

Думаю здебільшого все буде гаразд. Однак... Хоча... Якщо в ту мить, коли я не зможу за нею доглянути, з Еріс трапиться щось подібне, я просто не зможу потім зустрітися віч-на-віч із Ґіслен і Філіпом.

- Рудеусе, все добре. Дозволь їй спробувати.

Поки я розмірковував Руджерд раптом прийшов на допомогу. Яка рідкість. Протягом цих останніх півтора року, Руджерд навчав Еріс методів боротьби зі всілякими монстрами. Я насилу розумію його методи навчання, але Еріс добре все засвоїла. У такому разі все нормально, я думаю.

- Я зрозумів. Еріс, навіть якщо супротивник слабкий, будь впевнена що не розгубиш пильність.

- Звичайно!

- Також переконайся, що підготувалася належним чином.

- Я знаю це!

- Якщо виявиться небезпечно, біжи без оглядки.

- Я ж сказала, я знаю!

- У гіршому випадку хапай супротивника за руки і кричи якомога голосніше: «Тут збоченець!»

- Ти починаєш дратувати! Навіть я впораюся зі знищенням гоблінів!

Я розлютив її. Я все ще сильно переживаю, але давайте повіримо в цьому досвідченому воїну Руджерду.

- У такому разі я більше не буду нічого говорити. Постарайся як слід.

- Так, я викладуся на повну! - Еріс задоволено кивнула.

- Тоді, Руджерде, що ти збираєшся робити?

- Я хочу відвідати знайомого.

Це вперше коли я почув слово «знайомий» від Руджерда.

- О-о, знайомий? Навіть у Руджерда є знайомі?

- Звісно.

Я думав, він завжди був один... Ну, гадаю, якби ви прожили п'ятсот років, у вас був би принаймні один чи два знайомих. Але чому тут, у цьому місті Мілішіон, ось що я було подумав, але ж навпаки, у такому великому місті, дуже можливо для Руджерда мати тут знайомих.

- Що за знайомий?

- Воїн.

Інший воїн, так? Якщо вже так, то, мабуть, це ще одна особистість, яку Руджерд врятував під час своїх поневірянь Демонічним континентом, я думаю. Ну, не буду надто цікавитися. Я ж не його батько, буде занадто грубо розпитувати про те, з ким він там збирається зустрічатися у вихідний, зрештою.

Частина 6

Наступного дня Еріс і Руджерд пішли окремо. Я також вийшов назовні, щоб купити в місті папір, перо і чорнило.

І поки я буду цим займатися я також планував вивчити ринкові ціни Священного Королівства Міліс. У плані їжі ціни тут виявилися трохи дешевшими, ніж на Демонічному материку. А вже її якість була такою високою, що з Демонічним континентом не варто було й порівнювати. Тут були всі сорти свіжого м'яса і риби, на щастя тут продавалися навіть сирі овочі.

Але що мене вразило найбільше - це яйця. Курячі яйця продавалися тут за неймовірно низькими цінами. Свіжі яйця, це були яйця буквально відкладені сьогодні. На демонічному континенті теж часто можна було відшукати в продажу яйця. Однак це були не курячі яйця, а яйця магічних звірів. Їх отримували завдяки запечатуванню, а потім цих магічних звірів тренували потрібним чином. Очевидно що ці яйця не були призначені в їжу. І ціни на них були зовсім не такими низькими, щоб смажити їх з примхи.

До речі птахи справді є в цьому світі. Навіть у селі Буена була людина, яка тримала курей. Якщо бути точнішим, це були птахи дуже схожі на курей. Здається куряче м'ясо досить поширене в Мілісі.

Я насилу подолав бажання скуштувати сире яйце, змішане з рисом. ТКҐ. Тамаґо Каке Ґохан *. Це досконала і повноцінна їжа.

Однак тут немає соєвого соусу щоб додати до рису. Я пробував пошукати на ринку, щоб просто перевірити, але схоже тут немає нічого схожого. Як і в королівстві Асура, схоже основний продукт харчування у Святому Королівстві Міліс теж хліб.

Хоча я вже переконався що рис існує в цьому світі. Місця, де рис є основним продуктом харчування, це Північна та Східна частини Центрального материка.

В одному з листів Роксі згадувалося, що рис можна також відшукати в королівстві Широн. Змішування м'яса, овочів і різноманітної риби з рисом у щось на кшталт паельї - це начебто основний метод його приготування.

Однак... адже...

У цих областях немає птахівництва. Може це через клімат чи в них просто немає курей, у будь-якому разі, яйця там майже неможливо відшукати.

Тим більше немає нічого схожого на соєвий соус. В енциклопедії рослин було щось, що сильно нагадувало соєві боби, але, схоже, ніхто не намагався дати їм заграти і перетворити на соус. Хоча якщо пошукати, можливо десь він і існує. Зрештою яйця ж і рис тут є. Будемо сподіватися, що одного разу я роздобуду його у свої руки. І тоді я нарешті скуштую тамаґо каке ґохан.

І мене не надто турбує санітарний стан яєць. Навіть якщо я захворію, я завжди зможу використовувати магію для зцілення зрештою.

Частина 7

Після вивчення ринкових цін я попрямував назад до готелю, розмірковуючи дорогою, що ж мені написати в листі.

Якщо подумати, то взагалі перший раз коли я збираюся надіслати листа Полу і Сільфі. Цікаво, чи маю я спочатку описати життя в будинку Бореас. Ні, куди важливіше повідомити, що ми ще живі. Було б непогано розповісти їм, що нас телепортувало на Демонічний континент. Якщо подумати, багато всякого сталося. Подорож із супардом, зустріч із Великою Імператрицею Демонів, три місяці проведені в селі звіролюдей... Цікаво, вони взагалі повірять? Принаймні той факт, що я зустрів Велику Імператрицю Демонів і отримав магічне око, вже щось неймовірне. Ну неважливо, повірять чи ні, факт що все це сталося.

Якщо вже мова зайшла про звіролюдів, цікаво, чи все гаразд із Ґіслен? Оскільки вона така сильна, якщо тільки її не закинуло в якесь дивне місце, з нею, найімовірніше, все гаразд.

Упевнений кожен із родини Бореас теж хвилюється. Філіп, Саурос, Гільда. А також дворецький Альфонс і всі ті служниці. Байдуже куди закинуло старого Сауроса, упевнений, він так само енергійно реве на весь голос.

Розмірковуючи над цим, я звернув у провулок.

У Мілішіоні є ціла низка таких вузьких провулків. Якщо подивитися на карту, коли вони ще були новими, ймовірно, вони виявляться вельми просторими вуличками, але в міру тривалого періоду руйнування і перебудови всіляких будинків, вони повільно почали звужуватися, ось так і з'явилися ці вузькі провулки. Хоча, можливо, тому, що початкове впорядковане планування не змінилося, тут все одно неможливо загубитися.

Тому я не сумніваючись пішов іншим маршрутом, повертаючись до готелю. Може я зможу десь тут відшукати гарне містечко для побачень. Ця рудоволоса може й трохи жорстока, але варто їй одягнутися у щось пристойне і вона починає виглядати досить красивою. Якщо вже ми збираємося залишитися тут на місяць, у нас цілком може бути шанс на побачення. Якщо справа дійде до такого, мені потрібно заздалегідь скласти план і переконатися, що зможу відвести її в по-справжньому чудове місце і справлю на неї гарне враження.

Але щойно я замислився над цим, як побачив п'ятьох чоловіків, які поспішно йшли провулком у моєму напрямку. Вони не виглядали шукачами пригод. Я б сказав, що вони, мабуть, міські бандити. Весь їхній одяг був створений для залякування. Якщо спробувати описати це одним словом - панки.

Однак я не можу думати про них добре, коли кілька дорослих чоловіків входять у такий вузький провулок. Дороги створені для компромісів. Навіть якщо я дитина і малий, якщо вдертися в такий провулок і зайняти його від стіни до стіни ми просто вріжемось один в одного. Може час якраз прикинутися мерзенним злочинним лідером і зиркнути на них один на один подаючи сигнал до взаємного компромісу?

- Рухайся!

Я покірно притулився до стіни.

Ні, будь ласка, не зрозумійте неправильно. Я просто хочу уникнути непотрібних конфліктів. Схоже, вони кудись поспішають, а я от нікуди не поспішаю.

Не те щоб я уникав їх тому, що побоююся м'язистих придурків. Ну здебільшого. Це не брехня. Ви ж розумієте, що не можна ухвалювати рішення, ґрунтуючись тільки на зовнішньому вигляді людей? Вони схожі на бандитів, але один із них цілком може виявитися широко відомим фехтувальником. Якщо не бути обережним зі своїми супротивниками і одразу застосувати насильство, вони несподівано можуть виявитися, скажімо, Молодими Дворянами Божевілля. Щось таке цілком може трапитися. Варто враховувати, що це світ, у якому раптово можна зіткнутися з Великою Імператрицею Демонів, яка помирає від голоду в глухому провулку. Так. Краще вже уникати непотрібних конфліктів.

Ось що я подумав, але...

У ту мить, коли вони проходили повз, я помітив у двох у центрі великий мішок. Вони несли його удвох пліч-о-пліч. А потім я помітив маленьку ручку, що стирчала з мішка. Більш ніж імовірно, що всередині мішка дитина.

- Ще одне викрадення, так?

Тут справді багато таких викрадень у цьому світі. Варто злочинцям побачити підходящу ціль, як вони просто беруть і викрадають дітей. У королівстві Асура, на Демонічному континенті, у Великому Лісі, у Святому Королівстві Міліс, вони дійсно готові до викрадення майже скрізь.

Згідно з Ґісом, викрадення досить прибуткові. Нині подекуди з цим борються, але здебільшого все йде мирно, кількість рабів у центральній і північній областях Центрального материка досить мала. Однак кількість людей, охочих роздобути раба, велика. Особливо в багатих країнах на кшталт королівства Асура або Святого Королівства Міліс.

Іншими словами, це питання попиту і пропозиції. Якщо ви когось викрадете, то зможете потім продати за високою ціною. Ось чому викраденням немає кінця. Така правда. І єдиним способом позбутися викрадень буде розв'язати повномасштабну війну, щоб вирватися з цього порочного кола.

Тоді... але... Це ж дитина, так?

Якщо вже вони зібралися вп'ятьох, щоб нести це, мабуть, це було щось заздалегідь сплановане. Що значить усередині мішка, найімовірніше, дочка або син дворянина чи багатого купця.

Чесно кажучи, я не дуже хочу в це вплутуватися. Якщо я спробую врятувати дитину, все знову може закінчитися тим, що мене помилково приймуть за викрадача і кинуть до в'язниці. У мене вже був настільки гіркий досвід, лише кілька місяців тому.

Тоді мені варто їх просто проігнорувати? Ні, я не можу вчинити так. Той факт, що викрадення ніколи не припиняться в цьому світі, і факт, що я вже пережив через це щось вельми неприємне, не має до цього стосунку.

Правило «Смертельного Тупика» номер один. Ніколи не кидати дітей у біді.

Правило «Смертельного Тупика» номер два. Абсолютно ніколи не кидати дітей у біді.

«Смертельний Тупик» - союзники справедливості. Перемагають поганих хлопців без жодних сумнівів. Рятують усіх дітей. Просто роблячи так ми потроху очистимо ім'я супардів.

Я пішов за цією п'ятіркою.

Частина 8

Мої шпигунські навички схоже помітно зросли. Цікаво, це тому, що я тренувався шпигувати за Еріс та іншими дівчатами в селі Дорудія? П'ятеро чоловіків так і не помітили, що я стежу за ними, і увійшли в самотній склад. Які необережні хлопці. Ну, якщо хочете відшукати мене, вам слід було краще тренувати свої носи. Якщо навчитеся визначати запах сексуального збудження, відшукаєте мене в одну мить.

Склад розташовувався в тінистій частині Району Шукачів Пригод. І був навіть далі від основних вулиць, ніж готель, у якому ми зупинилися. До нього взагалі не вела жодна з основних вулиць, єдиним способом потрапити сюди було пройти тими вузькими провулками. Очевидно що жоден візок не зможе під'їхати сюди, оскільки дорога така вузька, так що сюди навіть неможливо підвести будь-який великогабаритний вантаж. Це майже змусило мене прямо покликати цих підозрюваних і запитати навіщо їм знадобилося будувати склад у такому місці. Це ж справжній мертвий простір.

Найімовірніше, склад був побудований одним із перших. І тільки потім його оточили будівлі, побудовані пізніше. Переконавшись, що чоловіки зайшли всередину, я обійшов будівлю ззаду. Використовуючи магію землі, я підняв себе над поверхнею і увійшов через вікно, маючи намір поспостерігати за складом.

Я пішов прямо в центр, сховався в дерев'яному ящику і почав розбиратися в ситуації.

П'ятеро розмовляли про те про се. Схоже, більша частина їхніх товаришів у барі по сусідству. Я почув як вони кажуть щось про те, що завдання виконано і час когось покликати.

Гадаю, мені варто подбати про все, перш ніж вони покличуть союзників, чи може спершу варто хоча б побачити обличчя їхніх союзників звідси зверху, а потім просто врятувати дитину. Звісно, я виберу останнє. У такому разі, мені варто ще ненадовго затриматися в цьому дерев'яному ящику.

Однак, хоча тут темно і я не можу переконатися, але що тут узагалі зберігається в цьому ящику? Схоже на тканину. Це-то я зміг зрозуміти, але для одягу воно занадто маленьке. Хоча, перебуваючи в оточенні цього, я з якоїсь дивної причини почуваюся таким умиротвореним. Я спробував розібратися, взявши одну з цих речей у руку. Це відчуття і форма... Я безумовно вже відчував таке раніше. Міцно зшитий шматочок тканини, в якому було три отвори. Один шматочок тканини непомітно перетворився на двадцять два, я почав відчувати щось дивовижне і раніше невипробуване.

- Це ж трусики!

- Хто тут?!

Ох ч... Чорт! Мене знайшли. Прокляття. Вони підготували таку підступну пастку. Що за ігри?

- Усередині цього ящика?

- Виходь!

- Гей, клич лідера та інших.

Це погано. Якщо я зволікатиму, вони покличуть товаришів. Змінюємо плани. Я просто швидко врятую дитину і швидко змиюся. Так, так і зробимо. Однак вони побачать моє обличчя...

Ні, це не проблема. У моїй руці якраз є чудова маска. Фуооооооо! Я відчуваю екстаз! Взагалі-то ні, хоча... Якщо подумати, найкраще було б прикрити обличчя своєю мантією, але я залишив її, вирушаючи за покупками. Я не те що мантію не одягнув, я навіть свій посох не захопив.

- Уоооооо!

- Він... Він одягнув трусики на голову...

- Збоченець...

І поки двоє чоловіків відступили, побачивши такого, я почав свою виставу.

- Коли сила зіштовхується з силою, ви, хто намагається задовольнити свої непривабливі бажання, маєте відчувати сором за свої дії. Люди називають таке жахливим!

- Хто ти, виродоку?!

- Руджерд зі Смертельного Тупика!

- Що? Смертельний Тупик?

О, ні, прокляття. Я просто сказав це за звичкою. У цьому місці я мав би сказати: «У мене немає імені, щоб називати його таким, як ви». Вибач за це, Руджерде. Відсьогодні ти тепер збоченець, що натягує трусики на обличчя коли рятуєш людей! Однак я все ж врятую дитину!

- Виродки викрадачі! Це все ваша провина, що одна людина зараз піддається помилковим звинуваченням! Я справді не пробачу вас!

- Гей, малюче, якщо хочеш пограти в поборника справедливості, йди роби це де-небудь ще. Ми знаєш...

- Немає вам прощення! Атака Висхідного Сонця!

- Гуге!

Я якраз вистрілив кам'яною кулею. Усе-таки хто б'є першим - виграє. Якщо пригадати, я вивів з ладу того старого збоченця і лоліконщика одним ударом ззаду, коли він уже збирався накинутися на Велику Імператрицю Демонів.

- Отримай, отримай!

- Ге!

- Уго!

За лічені секунди четверо, що залишилися, були приведені в несвідомий стан. Я кинувся до дитини.

- З тобою все гаразд, хлопчику?! Як я і думав, ти непритомний.

Здається, я вже бачив десь цього юнака раніше. Дійсно я впізнаю його. Ха? Але де і коли це було? Не можу згадати. Ну гаразд. У мене немає зайвого часу на подібні речі. Якщо я не поспішу, до ворогів прибуде підкріплення. Варто було мені про це подумати, як одразу кілька людей з'явилися один за одним.

- Уо! Усі у відключці!

- Це дитина, але не варто її недооцінювати, швидко поклич лідера та інших!

- Лідер уже напився!

- Він сильний навіть п'яним!

Двоє з них поспішно вибігли назовні. Тут їх уже був цілий десяток, але схоже їх буде ще більше. Це погано. Дуже погано. Усе-таки може кинути його було б кращою ідеєю. Я міг би порадитися з Руджердом завтра. Я все зіпсував. Тут уже не залишилося варіантів, крім як здолати їх усіх і пробитися назовні.

- Що за хлопець, він натягнув трусики на обличчя.

- Може він прийшов сюди їх вкрасти!

- Це означає, що він ворог усіх жінок?!

Якщо придивитися, серед них виявляється є кілька жінок. Вибач, Руджерде. Мені справді шкода.

Я почав бій, щиро вибачаючись у своєму серці.

На щастя, вони виявилися не надто сильними. Якщо вони намагалися втекти або підійти ближче, я контратакував кам'яними кулями. Вони не могли ухилитися від них і кожному більш-менш вистачало одного пострілу. У них навіть зброї не було і ніхто з них не застосував магію, легка перемога.

- Не... Не наближайтеся до нього.

- Що таке, він що, використовує якийсь магічний предмет?

- Лідера ще немає?

Коли приблизно половина з них вийшла з ладу, ті, що залишилися, почали турбуватися. Якщо все піде так і далі, я зможу з цим впоратися, ну або це я так думав.

- Ах, вибачте за очікування.

З'явилося підкріплення. Це справді досить швидке прибуття. Хоча це природно, якщо вже вони начебто були в барі по сусідству.

З'явилися п'ятеро суворого вигляду. Розслаблено вони стояли біля входу на склад.

Їхній лідер здався людиною, яку я вже бачив раніше. Його обличчя викликало якесь ностальгічне почуття. Однак я знову не зміг згадати. Але куди важливішою була сестричка, що стояла позаду нього.

Бронебікіні. Насправді це не така вже й рідкість у цьому світі, але те, яке вона демонструвала, було на рідкість відкритим. На Демонічному материку не зустрічалося жодної жінки, що оголювала б так багато.

Ще одна жінка, навпаки, була щільно закутана в мантію, і щось у її обличчі було невловимо дивним.

- Тсч, ти тут справді твориш усе, що заманеться. Ік... Хлопці, не чіпайте його. Не варто кидатися всім натовпом на єдину дитину, я сам усе зроблю.

Чоловік схоже був упевнений у своїй майстерності, але при цьому його всього хитало. Навіть здалеку я міг сказати, що його обличчя все червоне від пияцтва. Однак, і справді, я вже десь бачив це обличчя раніше... Темно-русяве волосся, погляд придурка, трохи нагадує Пола. Ну голос точно як у Пола. Ну, хоча він і схожий, водночас він зовсім не схожий на Пола. Якби Пол зовсім опустився і вся його звичайна рухливість зникла, думаю, може, наприкінці він і мав би такий вигляд. Чомусь, дивлячись у це обличчя, по-справжньому важко зібратися й атакувати його.

- Сволота, я дивлюся, ти тут добре розважився з членами моєї групи, тож краще готуйся!

Поки говорив, чоловік уже увійшов у бойовий режим і витягнув два мечі. Ніторю, так? * Він швидше за все фехтувальник просунутого рівня. Цікаво, чи зможу я з ним впоратися тільки кам'яними кулями? Навряд чи, але, я дійсно не хочу вбивати його...

Поки я був у нерішучості, чоловік уже кинувся на мене. Я вже відстаю на один хід. Машинально я вистрілив кам'яною кулею. Реакція чоловіка виявилася швидшою.

Він відбив снаряд мечем у правій руці.

- Стиль Бога Води!

- Ще не все!

Чоловік виступив уперед. Я рефлекторно випустив ударну хвилю і відлетів назад.

- Хеее!

- Ох!

Завдяки своєму передбаченню, я зміг зазирнути вперед і уникнути удару. Швидкість його меча була швидкою. Хоча сам він і нетвердо стояв на ногах. Ймовірно, тому що п'яний. І якщо вже так, то я, мабуть, зумію сяк-так впоратися.

- Отже, цей хлопець рухається так ніби може бачити це...! Віра! Шера! Допоможіть мені!

Жінка в бронеліфчику і та, схожа на мага, виступили вперед. Бронеліфчик кинувся до мене, інша почала заклинання. Це погано.

Атаки чоловіка були важкими. Мені доводилося намагатися з усіх сил, щоб ухилятися від них. Хоча, у мене ще залишилися деякі можливості.

- Ва!!!

- Угх!!!

Я використав магію голосу * і змусив чоловіка завмерти на мить. Одночасно я створив ударну хвилю і відправив їхнього лідера в політ вистрілив кам'яною кулею. Крім того, коли носійка бронебікіні напала, я, використовуючи передбачення, завдав їй удару у відповідь.

Кам'яна куля дістала чарівницю, поки вона цілком була зосереджена на заклинанні, і відправила її в нокаут. Удар по володарці бронеліфчика збив її з ніг, але вона схоже ще в порядку, вона так і втупилася на мене, бурячи поглядом. І тут чоловік почав нову атаку.

- Шера! Ти покидьку!

Варто було йому кинутися вперед, як я створив трясовину, щоб перешкодити його рухам. Ноги лідера повністю загрузли і він упав у найнепривабливішому вигляді.

- Лідере!

Не варто витріщатися на всі боки. Я не сказав цього, я просто мовчки вистрілив кам'яною кулею, цього разу добивши носійку бронеліфчика.

- Віра! Прокляття!

Чоловік вклав один із мечів у піхви, а інший стиснув зубами. Передбачення.

«Він біжить на руках і ногах»

Цей хлопець як собака.

Я почав відступати стріляючи кам'яними кулями для контратаки. Однак це маленький склад. Я просто не можу втримати його на відстані.

- Уоооохора!

Він стрибнув з усіх чотирьох, зігнувши тіло. Цей рух нагадував звіриний, і тут він витягнув меч із піхов. Його рухи стали стрімкішими. Навіть із такої дивної позиції він може вихопити меч.

«Одночасно, він відпустив меч, що тримав у зубах, перехопив лівою рукою і повністю змінив напрямок удару, несподівана атака.»

Оригінальна атака. Він перевершив мої очікування. Якби в мене не було ока передбачення, найімовірніше, я б не зміг ухилитися від цього.

Його атака лише злегка зачепила кінчик мого носа. Я відчув там легкий поколюючий біль.

- ...

Моє серце скажено забилося. Я досі не хочу вбивати людину. Однак, вона намагається вбити мене. Я просто зрозумів цей очевидний факт.

Якщо я не буду серйозним, мене вб'ють. Подумавши про це, я встав у стійку. Я згадав тренування з Руджердом і Еріс.

Ці схожі на звірині рухи, якщо порівнювати, то це нагадує Руджерда, коли він серйозний. Однак цей чоловік не так добре володіє своїм тілом як Руджерд. Це просто нестандартні рухи. Я маю бути в змозі впоратися з цим. Коли він нападе наступного разу, контратакою...

Щойно я зібрався, як зрозумів, що чоловік завмер. Озирнувшись, я зрозумів, що трусики, які я використовував, щоб приховати обличчя, валяються на землі. Це погано, моє обличчя побачили?

- Руді...?

Руді.

Є тільки один чоловік, який називатиме мене цим ім'ям. І цей приголомшений голос, змішаний із залишками гніву, уже не п'яний, але той, що я так звик чути.

- ...Батьку?

---

Перша зустріч із Полом Ґрейратом за довгий час, його обличчя змарніло, мішки під очима, щетина, неохайне волосся, дихання повне перегару, та й усе його тіло різко здало.

Тут не було нічого від Пола з моїх спогадів.

↑ Приб. пер. Японські міста.

↑ Приб. пер. Японська приказка, що означає, що для деяких матеріальні цінності важливіші за духовні. Хоча й інших відтінків сенсу вистачає. Данго, до речі, це різновид японських солодощів.

↑ Приб. пер. Нарешті англійці прокинулися. Я ж не знаю японської для таких тонкощів. Їхня замітка свідчить, що хоча використовуване тут «Danna» і є дуже ввічливим зверненням, сама мова Ґісу при цьому залишається грубуватою і фамільярною.

↑ Приб. пер. як не дивно все за правилами. Махая теж можна.

↑ Приб. пер. «Tamago kake gohan» - власне і перекладається як яйце з рисом. Традиційний і досить популярний в Японії сніданок. Сире яйце виливається зверху на приготований рис. Часто додають соєвий соус. І все перемішують. Ось і вся страва.

↑ Приб. пер. Відомий в Японії стиль фехтування двома клинками. Настільки відомий, що його ім'я стало загальним для всіх стилів, які використовують парні клинки.

 

↑ Приб. пер. нагадаю, це та магія звіролюдей.

P.S.

Якщо хочете допомогти у розвитку перекладацької роботи, можете зробити донат за реквізитами нижче

Монобанк 5375411506298475

ПриватБанк 5457082274610455

Патреон patreon.com/Kellar126