Частина 1

Три роки.

Нещодавно я нарешті дізнався імена своїх батьків.

Ім'я батька – Пол Ґрейрат.

Ім'я матері – Зеніт Ґрейрат.

Мене звати Рудеус Ґрейрат, але мої батьки завжди зверталися до мене просто Руді оскільки завжди скорочували імена один одного, тому я лише нещодавно дізнався своє повне ім'я.

Частина 2

— Йой, Руді дуже любить книги.

Зеніт розсміялась через те, що я часто тягав книги з собою.

Вони не сварили мене за це та не намагались забрати книгу.

Навіть за сніданком, я тримав книжку під рукою. Звісно, я не читав магічні книжки при сім'ї.

Не те щоб я приховував це. Я просто не знав, як тут ставляться до магії.

У моєму минулому світі в епоху середньовіччя відьом переслідували.

Це був час коли таких людей вважали єретиками та спалювали.

Нехай навіть тут, у цьому світі, є магічні книжки тож магія ймовірно не буде розглядатися як щось ненормальне, тут усе ще можуть ставитися до неї з підозрою та побоюванням.

Можливо, магію дозволяють застосовувати тільки дорослим.

Оскільки це небезпечна дія, яка може спричинити непритомність після перенапруження.

Тож я вирішив приховати свою магію від сім'ї.

Хоча можливо вони про це вже дізнались відтоді коли я вистрілив магічним заклинанням у вікно.

У мене не було вибору.

Я повинен був перевірити, з якою швидкістю можу стріляти.

Служниця (думаю її ім'я Лілія) іноді дивилася на мене дуже тривожним поглядом, але батьки, як і раніше, поводяться безтурботно і щасливо, тож, здається, що все гаразд.

Якщо мене спіймають, тут уже нічого не поробиш, але я не хочу проґавити період дорослішання.

Будь-який талант можна погубити, якщо не розвивати з самого початку.

Я маю використати цей період настільки, наскільки це можливо.

Частина 3

Однак, мені довелось покласти край цим таємним магічним тренуванням.

Одного разу.

Мій запас мани сильно виріс, тож я захотів випробувати магію середнього рівня, використавши заклинання водяної гармати, з бажанням просто спробувати це.

Розмір: 1, Швидкість: 0.

Я просто хотів, як і раніше, вистрілити так, щоб вода потекла прямо в діжку.

Я очікував, що вода просто заповнить бочку і все.

Але несподівано все закінчилося величезним стовпом води, яка пробила дірку в стіні.

Від шоку я не міг збагнути, що ж робити.

Діра в стіні була незаперечним доказом використання магії.

З цим я вже нічого не міг вдіяти.

Я швидко здався.

— Що сталося!!! Ух ти...

Першим увірвався Пол. А потім він уставився на стіну з відкритим ротом.

— Це, ну, що за... Руді, з тобою все гаразд?

Пол справді був гарним хлопцем.

Винен був я, як тут не поглянь, але він хвилювався тільки про мій стан.

— Монстри? У цих місцях? – навіть зараз він бурмоче щось подібне, поки з побоюванням оглядав околиці.

— Боже мій...

Незабаром і Зеніт зайшла в кімнату.

Вона була значно спокійнішою за батька.

Після огляду зруйнованої стіни й залитої водою підлоги,

— Е?

Її очі зупинилися на сторінці магічного посібника, яку я щойно вивчав.

Переводячи погляд з мене на книжку і назад, вона присіла навпочіпки навпроти мене і ласкаво подивилася прямо в очі.

Страшно.

В її очах не було посмішки.

Я постарався не відводити погляд.

Я зрозумів дещо, коли був безробітним неробою. Коли робиш помилку, спроби все заперечувати тільки погіршать ситуацію.

Тож я просто не можу уникати її погляду.

У такі моменти потрібна тільки щирість.

Не відводячи погляд, стати віч-на-віч. Тільки так я буду виглядати більш щирим.

Не важливо, що хто думає. Головне бути чесним.

— Руді, ти прочитав, те що було у цій книжці в голос?

— Вибач.

Я кивнув та попросив пробачення..

Коли щось пішло не так, просте щире вибачення найкраще.

Усе-таки, тільки я сам і ніхто інший, винен у цьому.

Будь-яка брехня рано чи пізно розкриється і довіру до мене буде підірвано.

Я без сорому брехав у минулому і врешті-решт розгубив усю довіру.

Я не зроблю тих самих помилок знову.

— Ой, це ж середній рівень...

— Кьяя!!! Ти чув це, любий?!!! Наша дитина справді геній!!!

Слова Пола, потонули в захопленому крику Зеніт.

Вона схопила обидві руки Пола, щасливо підстрибуючи.

Як енергійно.

Моє вибачення проігнорували?

— Це не може бути правдою, люба, адже ми навіть не вчили його читати!

— Нам негайно потрібен домашній учитель!!! Ця дитина стане чудовим магом у майбутньому!!!

Пол, як і раніше, був стурбований, тоді як Зеніт була просто на сьомому небі.

Схоже Зеніт була просто переповнена емоціями від усвідомлення, що я можу використовувати магію.

Напевно я дарма хвилювався упевнивши себе, що дітям не дозволяють застосовувати магію.

Лілія тим часом не виявляючи жодних ознак здивування, швидко прибралася в кімнаті.

Я побоювався, що ця служниця вже знає про мої магічні здібності або вона просто якимось чином відчула це.

Можливо вона не думала, що це погано і просто не брала близько до серця.

Або вона просто хотіла побачити щасливі обличчя моїх батьків.

— Любий, вирушай завтра до Роа і подай оголошення про найми на роботу!!! Цей талант потрібно як слід розвивати!!!

Зеніт збудившись, здійняла галас про геніальність і талант.

Мене вважають геніальним за те, що я почав чаклувати?

Було це просто думкою люблячих батьків чи факт використання магії середнього рівня справді було чимось дивовижним? Складно сказати.

Ні, можливо це і справді просто упереджена батьківська думка.

Я ніколи не застосовував магію при Зеніт.

— Мабуть, це правда. Але оскільки вона сказала ці слова, можливо вона вже вважає мене генієм.

Це безпідставно.

Ах, ні.

Я раптом згадав.

Через те, що я часто залишався наодинці з собою.

Читаючи, я любив повторювати вголос вподобані фрази.

Коли я тільки прийшов у цей світ, я бурмотів собі під ніс текст під час читання.

Спочатку японською, але коли навчився розмовляти, підсвідомо перейшов на мову цього світу.

Слухаючи моє бурмотіння, Зеніт іноді говорила мені: "Руді, це означає..." – і підказувала значення слів.

Завдяки їй я освоїв безліч унікальних для цього світу слів і назв - ніколи не замислюючись про це.

Нехай навіть я не так багато розмовляв, я вивчив букви цього світу самостійно.

Мої батьки навіть не вчили мене розмовляти.

З такого погляду це дійсно виглядає «Наша дитина може читати слова, яких ми ніколи не вчили, і читати вголос книги.»

Це безумовно геніальність.

Якби на таке була здатна моя дитина, я б теж вважав її генієм.

У минулому теж саме було з моїм молодшим братом.

Він швидко ріс і засвоював усе куди швидше, ніж я і мій старший брат.

Говорити, ходити.

Мої батьки покладали на нього великі надії. Кожного разу, коли ця дитина щось робила, вони говорили: "Ця дитина, мабуть, геній", - навіть якщо це було щось незначне...

Ну, а я – клятий невдаха, який кинув школу і розумовий вік якого перевищує 30 років.

Якщо я не зможу навіть цього, навіщо я взагалі прожив життя?

Я вдесятеро старший за трирічного!!!

— Милий, знайди учителя!!! Ми безумовно зможемо знайти вчителя магії в Роа!!!

А потім, коли вони знаходять когось талановитого, єдине, що роблять усі батьки – це дають йому якомога кращу освіту.

Батьки з мого минулого життя, захоплювалися моїм молодшим братом і дозволяли йому вчитись різним речам.

Тож Зеніт запропонувала найняти мага, щоб він став моїм учителем вдома.

Але Пол почав заперечувати:

— Почекай, хіба ми не вирішили, що, якщо народиться хлопчик, ми виховаємо його як мечника?

Якщо це хлопчик, він отримає меч. Якщо дівчинка - вона буде навчатися магії.

Схоже так вирішили ще до мого народження.

— Він може активувати магію середнього рівня в такому віці!!! Якщо він почне тренування зараз, то стане чудовим чарівником!!

— Але ж обіцянка є обіцянка, чи не так?

— Що за обіцянка!? Хіба не ти сам завжди порушуєш свої обіцянки!?

— Це не має відношення до цієї суперечки!!!

Сімейна сварка почала розгоратися.

Лілія, як і раніше, спокійно прибирала в кімнаті.

— Нехай він займається магією вранці та фехтуванням після полудня. Так буде нормально?

Поспостерігавши за сваркою деякий час і нарешті закінчивши з прибиранням, Лілія зітхнула і запропонувала цю пропозицію припинивши суперечку.

Після цього, ці погані батьки, навіть не цікавлячись бажаннями самої дитини, почали мене навчати.

Ну, якщо я вже вирішив серйозно поставитися до життя, можна вважати це непоганим рішенням.

Частина 4

З цих причин, наша сім'я прийняла рішення найняти репетитора.

Схоже плата для репетиторів дітей шляхетних була досить непогана.

Пол був лицарем, що було рідкістю для цього району, і все ще мав становище дворянина нижчого класу, тож мав дохід, що відповідав статусу.

Але це була сільська глибинка, розташована дуже далеко від столиці.

Тож тут здебільшого жили відповідні місцю люди. Не кажучи навіть про талановитих, просто маги й то були тут дуже великою рідкістю.

Чи зможуть вони найняти когось, просто відправивши запит до гільдії магів і шукачів пригод?

Навіть попри всі ці хвилювання, дехто знайшовся напрочуд швидко і мав прийти вже завтра.

У селі не було заїжджого двору, тому жити він буде з нами.

Згідно з прогнозами моїх батьків, найімовірніше це буде якийсь колишній шукач пригод на пенсії.

Молоді люди навряд чи захочуть жити в такій глушині, а серйозним магам куди простіше і вигідніше шукати роботу в столиці.

У цьому світі тільки маги просунутого рівня можуть отримати кваліфікацію вчителя магії.

Шукачі ж пригод здебільшого належали до середнього рівня або вище.

Тож, найімовірніше, це буде персона середніх років або похилого віку, що присвятив себе дослідженню магії.

Ця людина напевно має довгу бороду справляючи враження мудреця.

— Я Роксі. Чекаю на ваші вказівки.

Всупереч моїм очікуванням це була молода дівчина.

На вигляд як учениця середньої школи.

Одягнена в коричневу магічну мантію, з волоссям світло-блакитного кольору, що заплетене в коси і її витончене тіло здавалось нічогеньким.

Білосніжна шкіра, не зворушена сонцем, доповнювалася сонним знудженим поглядом напіввідкритих очей. У неї були стиснуті губи, вона не носила окулярів, але повністю відповідала образу дівчини-бібліотекаря.

Однією рукою вона притримувала сумку, а іншою стискала довгий посох, якими зазвичай користуються маги.

Таким чином вона постала перед нами трьома в цьому будинку.

— ...

— ...

Мої батьки втратили дар мови дивлячись на неї.

Цього можна було очікувати.

Це не відповідало всім нашим прогнозам.

У нашій уяві репетитором мав стати хтось набагато старший і досвідченіший.

Але людина, що прийшла виявилася юною дівчинкою на кшталт неї.

Ну, для когось, хто пройшов безліч ігор як я, чарівник, що схожий на лолі не було чимось незвичним.

Лолі, напіввідкриті очі, груба.

Об'єднуючи всі ці риси, вона просто ідеальна.

Будь ласка, будь моєю дружиною.

— Ах, так це Ви той репетитор?

— Ну, це справді...

Поки мої батьки забарилися, я швидко вставив свої п'ять копійок:

— Ви дуже маленька.

— Не бажаю чути таке від тебе.

І тут же отримав різку відповідь.

Схоже, в неї комплекси щодо цього.

Хоча я навіть не мав на увазі її груди.

Роксі зітхнула.

— Ха. Ну, де той учень, якого я маю навчати?

Запитуючи, вона озирнулась.

— Ах, це ця дитина.

Зеніт, представила мене, злегка обійнявши.

Я підморгнув їй.

Юна чарівниця розплющила очі зітхнувши.

— Хах. Іноді таке трапляється, діти, які розвиваються трохи швидше, і дурні батьки, які миттю вирішують, що в їхніх чад є талант.

Ледь чутно пробурмотіла вона.

Я чув це!!! Пані Роксі!!!

Але в принципі, я багато в чому згоден.

— Що таке?

— Нічого. Але я думаю, ваша дитина навіть не знає теоретичних основ магії?

— Це не проблема, наш Руді дуже талановитий!!!

Зеніт висловила саме те, що говорять усі самовпевнені батьки.

Роксі зітхнула знову.

— Хах. Я зрозуміла. Зроблю все можливе.

Схоже вона вирішила, що марно говорити щось іще.

Тож було вирішено, що я займатимуся з Роксі вранці та навчатимусь фехтуванню разом із Полом удень.

Частина 5

— Що ж, почнемо з вивчення магічних книг... Хоча ні, перед цим перевірмо наскільки гарно ти можеш користуватись магією, Руді.

Для першого уроку Роксі вивела мене у двір.

Заняття магії здебільшого на свіжому повітрі.

Вона розуміла, що може трапиться, якщо магію використовувати в будинку.

Вона не хотіла, щоб сталося щось на кшталт того пролому в стіні, який я створив.

— Дозволь мені продемонструвати. Даруй захист води туди, де він потрібен, направ сюди кришталево чистий потік, «Водяна куля».

Щойно Роксі вимовила заклинання, як з'явилася водяна куля розміром з баскетбольний м'яч.

І він на великій швидкості понісся в бік одного з дерев.

Влучання.

З легкістю всі гілки були обламані, а невелика огорожа наскрізь промокла.

Розмір: 3, Швидкість 4. Десь так напевно.

— Як тобі?

— Непогано. Але це дерево дбайливо вирощувала моя мати, тож, напевне вона сильно розсердиться.

— Э? Справді?

— Я абсолютно впевнений.

Був один раз, коли Пол, тренуючись із мечем, зачепив гілки. Лють Зеніт була по-справжньому лякаючою.

— Невже все так погано? Треба щось придумати!!!

Роксі стрімко кинулася до дерева і підібрала гілки, що впали.

А потім, червоніючи від сорому, почала прилаштовувати гілки назад.

— Нехай сила Божа перетвориться на щедрий врожай, і дарує тим хто втратив сили знову встати, зцілення.

Ще одне заклинання.

Гілки знову стають такими, якими вони були раніше.

— Фух.

Неймовірно.

Хай там як, треба її похвалити.

— Вау.

— Учителю, Ви теж можете використовувати магію зцілення!?

— Ну, так. Я без проблем можу використовувати заклинання аж до середнього рівня.

— Дивовижно!!! Дивовижно!!!

— Ні, якщо правильно тренуватися, будь-хто зможе досягти подібного.

Нехай навіть її відповідь була дещо зневажливою, куточки її губ зрадницьки поповзли вгору, а її ніс здавалося сам задерся від гордості. Вона виглядала дуже задоволеною собою.

Я лише двічі вигукнув "дивовижно", а вона вже щаслива. Це було справді дуже легко.

— Тепер, Руді, спробуй це.

— Добре.

Я витягнув руку...

Упс, я не вимовляв заклинання для водної кулі вже десь рік. Я не можу згадати.

Треба повторити те, що Роксі щойно вимовила, ммм, як там...

— Вибачте, що саме Ви сказали?

— Даруй захист води туди, де він потрібен, направ сюди кришталево чистий потік.

Байдуже повторила Роксі. Можливо цього вона й очікувала.

Але нехай навіть ти повторила, я не зможу запам'ятати це так одразу.

— Даруй захист води тому місцю, де він потрібен.... водяна куля.

Я дійсно не міг згадати це, тож я просто скоротив його.

Порівняно з водяною кулею Роксі, моя куля була трохи меншою і повільнішою.

Якщо я зроблю його кращим, ніж її куля, це може зачепити її почуття.

Я дуже трепетно ставлюся до молодих дівчат.

Куля розміром із баскетбольний м'яч вирушила в політ.

Дерево видало моторошний тріск і завалилося цілком.

Роксі втупился на мене з виразом, який важко прочитати.

— Ти скоротив заклинання?

— Так.

Це погано?

Якщо подумати, у посібнику взагалі-то не було жодних записів, як саме домогтися безмовних чар.

Нехай навіть я постійно використовував їх, раптом це щось заборонене?

Або, може, вона подумала, що я на 10 років замолодий для використання безмовних чар і розлютилася...

У такому разі чи не краще було б усе заперечувати? Або заявити "Що стосується цього, хто взагалі захоче використовувати ці непотрібні заклинання?"

— Ти зазвичай скорочуєш свої заклинання?

— Зазвичай... Я їх зовсім не вимовляю.

Я не знав, що відповісти, тож просто сказав правду.

Все одно це з'ясувалося б рано чи пізно, якщо вже я тепер беру в неї уроки.

— Безмовні чари?!

Роксі розплющила очі, явно насилу вірячи в таку заяву.

— ...Ось воно що. Ти зазвичай використовуєш безмовні чари. Зрозуміло. Ти відчуваєш втому?

Але майже одразу ж повернулася до звичайного знудженого вигляду.

— Власне в мене немає з цим проблем.

— Ось воно як. Я не маю зауважень щодо розміру та сили водяної кулі.

— Вельми дякую.

Роксі нарешті злегка посміхнулася.

Дуже злегка. Потім пробурмотіла про себе.

— Схоже він усе-таки гідний того, щоб навчати його.

Як я вже зазначав, я чув, що Ви щойно сказали.

— А тепер перейдемо до наступного заклинання.

Роксі виглядала затурбовано і саме тоді коли вона збиралась відкрити підручник з мігії,

— АААААААААА!!!

Позаду пролунав крик.

Зеніт зазирнула до нас, щоб перевірити, як усе проходить.

Напої разом із тацею, яку вона несла, посипалися на землю, вона втупилася на зламане дерево, прикривши рота руками.

Обличчя повне скорботи.

І тієї ж миті скорботу змінила дика лють.

Ах, це погано.

Зеніт попрямувала до нас і стала прямо перед Роксі.

— Пані Роксі!!! Не використовуйте наш будинок як майданчик для магічних експериментів!!!

— Е-е-е!!! Але це був Руді......

— Навіть якщо це провина Руді, це ж Ви та хто дозволила таке, чи не так!?

У Роксі наче вдарила блискавка, настільки вона була шокована, і врешті-решт винувато опустила голову...

Ну, не можна спихати провину на трирічного малюка.

— Так, Ви маєте рацію.

— Я сподіваюся, що таке більше ніколи не повториться!!!

— Так, мені дуже шкода, пані...

Після цього, Зеніт, використовуючи магію зцілення, майстерно відновила дерево і зникла в будинку.

— Подумати тільки, я так швидко зробила помилку...

— Вчителю...

— Ха-ха, може мене взагалі завтра звільнять.

Роксі сіла на землю і почала водити пальцем у пилу.

Схоже, що вона дійсно не може прийняти жодних невдач.

Я поплескав її по плечу.

— .......

— Руді?

Хоча я поплескав її по плечу, я не знаю, що сказати, щоб втішити її, оскільки не спілкувався ні з ким останні років двадцять.

Весь цей час у голові вперто крутилося тільки одне "вибачте"...

Ні, заспокойся.

Подумай над цим уважно. Що сказав би герой якогось симулятора побачень у такій ситуації?

Хммм, щось на кшталт такого?

— Учителю, нічого поганого не сталося.

— Ру-Руді?

— Ви просто отримали цінний досвід.

Роксі втупилася на мене.

— Т-так. Дякую.

— Без проблем. Тепер повернімось до уроку.

І так з першого ж дня мені вдалось порозумітись з Роксі.

Частина 6

Друга половина дня була присвячена тренуванням із Полом.

Оскільки тут не було тренувальних мечів, відповідний для мого тіла розміру, ми просто займалися базовою фізичною підготовкою.

Біг, відтискання та присідання.

Пол планував почати з фізичної активності.

Навіть у дні, коли Пол був зайнятий справами та не міг тренувати мене, базові фізичні вправи жодного разу не пропускалися.

У будь-якому світі база однакова.

Я буду старатися так добре, як зможу.

Оскільки я був просто дитиною і моє тіло мало межі, то я не міг займатися весь день, тож заняття закінчувалися рано вранці.

Через це я витрачав ману до обіду.

Магія вимагає різну кількість мани залежно від своєї сили.

Якщо за замовчуванням сила безмовних чар дорівнює одиниці, то для чогось потужнішого і більшого і кількість витрат мани також зростає пропорційно.

Закон збереження маси в дії.

Але всупереч цьому, чим вона менша, тим знову ж таки більше мани потрібно.

Я справді не розумію логіки.

Створення маленької краплі води потребує більше мани, ніж створення водяної кулі розміром з кулак.

Це справді дивно.

Я звернувся до Роксі з цими питаннями, але у відповідь отримав лише фразу:

— Просто так влаштовано.

Схоже, на це питання немає відповіді.

Але нехай навіть я не розумію логіки, це було не так уже й погано для тренувань.

Кількість моєї мани сильно зросла останнім часом. Якщо я не використовую якусь потужну магію, я не можу витратити її повністю.

Просто намагаючись вичерпати свої запаси, я заливаю контейнери для води по вінця ще до того, як починаю втомлюватися.

Але тепер настав час спробувати потренувати свою спритність.

Таким чином, я вирішив зосередитися на більш делікатних завданнях.

Використовуючи магію, творити що-небудь складне, витончене і філігранне.

Наприклад, створити статую з льоду, запалювати вогонь кінчиками пальців або писати слова, використовуючи магію.

Я пробував ділити землю, яку отримую з подвір'я, на частини...

І навіть такі речі, як вішати ключ на дверну ручку.

Магія землі дає змогу впливати на речі, що складаються з металу або мінералів.

Але що більше металу в складі, то більше мани потрібно для використання магії.

Напевно, дуже важко змінити речі, які є міцнішими.

Чим меншою була ціль контролю, тим делікатнішою, складнішою була задача, і чим точнішою та ефективнішою вона була, тим більше мани доводилося витрачати.

Запускаю водяну кулю розміром з бейсбольний м'яч з максимальною силою.

Спроби повільно провести нитку через вушко голки.

Кількість мани, необхідної для цих двох дій, була приблизно однаковою.

Так само я пробував застосовувати різні типи магії одночасно.

Порівняно із застосуванням кількох однотипних заклинань, на це було потрібно принаймні втричі більше мани.

Тож якщо я застосовував два типи магії, витончено, точно і швидко одночасно, я міг з легкістю витратити всю ману.

Після подібних щоденних тренувань...

Я не можу вичерпати запаси мани навіть якщо використовую її пів дня без перерв.

Цього має бути достатньо. Моє серце почало калатати.

Моя лінь почала нашіптувати мені, що цього вистачить.

Щоразу я кричав і лаяв себе.

М'язи німіють, якщо розслаблятися на тренуваннях.

Можливо, з маною те саме. Я не повинен зупинятися тільки тому, що набрав деякий її запас.

Частина 7

Частенько, займаючись магією ночами, я чув вельми дратівливі стогони й зітхання.

Звідки вони долинали? Очевидно ж, що зі спальні Пола і Зеніт.

Важко працюють.

Можливо, в не настільки віддаленому майбутньому, у них народиться мій молодший брат або сестра.

Думаю краще мати сестру.

Так, я точно не хочу молодшого брата.

У моїй пам'яті досі висить картинка мого молодшого брата, який битою розносить комп'ютер з усім, що у мене ще залишалося в минулому житті.

Я не хочу молодшого брата.

Мила сестричка куди краща.

— Боже милостивий...

У моєму минулому житті, якщо я чув такі ж дратівливі звуки, я без сорому стукав у стіни та підлогу, щоб змусити їх вщухнути.

Тож моя старша сестра ніколи не приводила додому хлопця більше одного разу.

Така ностальгія.

У той час я завжди думав, що люди, які займаються такими речами, занурюють мій похмурий світ ще глибше в безодню відчаю.

Я завжди вважав таких людей сволотами, які просто знущалися наді мною таким чином через те, що сам я не міг навіть мріяти про подібне. Тож це завжди приводило мене в лють, яку я просто не міг винести.

Однак ті, хто штовхав мене в цю темряву дивилися на мене зверху вниз і казали – «Чому ти досі там?».

Це було занадто принизливо.

Але останнім часом я змінив свій спосіб мислення.

Не впевнений, чи було це через те, що моє тіло належало дитині, чи через моїх батьків, чи через те, що я почав серйозно працювати заради свого майбутнього.

Я можу зрозуміти та навіть у чомусь підтримати цих двох.

Хм, я ж теж доросла людина...

Просто слухаючи ці звуки, я можу більш-менш точно судити про те, що відбувається.

Схоже, Пол був дуже вправний у цьому.

Зеніт починала здаватись через деякий час, але Пол, мабуть, говорив щось на кшталт: "Ще занадто рано..." - і продовжував свої атаки.

Прямо як головний герой у всяких еротичних іграх.

Невимовна кількість витривалості...

Ха, може як син Пола, я теж маю таку енергію?

Прокинься.

Заради Героїнь!!

Даруй мені майбутнє в рожевих фарбах!!!

Ну, здається, ці енергійні звуки стали потроху стихати, тож я можу по-тихому сходити до туалету, проходячи скрипучим коридором.

Просто щоб ви знали, щоразу, коли я проходив повз їхню кімнату, ці звуки зупинялися. Це було досить кумедно.

Тож цього дня, щоб нагадати про те, що їхній син поблизу, я попрямував до туалету.

Може привітати їх сьогодні?

Татку, матусю, що це ви робите голі?

Я з нетерпінням чекаю на їхні виправдання. Хехехе....

З цією думкою я тихо виходжу з кімнати.

Але тут уже був інший відвідувач.

Дівчина з волоссям кольору морської хвилі причаїлася в темряві, підглядаючи через прочинені двері.

Її обличчя зашарілось, і вона насилу стримувала прискорене дихання. Її очі були цілком поглинені тим, що відбувалося всередині кімнати.

Я тихо повертаюся до своєї кімнати.

Роксі - панянка у відповідному віці.

Я досить великодушно вдаю, що не помічаю, як вона потурає подібним речам.

...Просто жарт.

Що ж, я побачив дещо хороше.

Частина 8

Минуло 4 місяці.

Я освоїв усю основну магію середнього рівня.

Тож почав брати в Роксі вечерні зайняття.

На жаль, нічого еротичного на цих вечірніх заняттях не викладають.

Зміст занять був найрізноманітнішим.

Роксі була хорошим учителем.

Вона не зациклювалася на жорстких навчальних планах.

І коригувала їх відповідно до моїх здібностей і сприйняття.

Її здатність розуміти свого учня була дуже високою.

Вона брала тему зі своїх нотаток і дозволяла мені розібратися самостійно, якщо я вловлював суть правильно, ми просувалися до наступного пункту.

Якщо я ніяк не міг зрозуміти, вона терпляче мені допомагала розібратися.

З таким підходом я відчував, як межі мого світу поступово розширюються.

У моєму минулому житті, коли в мого старшого брата були на носі іспити, був час, коли теж найняли репетитора додому.

Я долучився до цих занять із примхи.

Але там не було жодної особливої різниці порівняно з тим, як вчили в школі.

Порівняно з ними, заняття з Роксі були цікавими й легкими для розуміння.

Заняття, на яких могли відповісти на будь-яке питання.

Крім того, мене навчала дівчина із середньої школи.

Такий розвиток подій був занадто хорошим.

Якби це був минулий я, то думки про таке змусили б мене мастурбувати рази три.

Частина 9

— Учителю, чому магія використовується тільки в бою?

— Насправді не тільки там...

Роксі завжди відповідала серйозно на мої несподівані запитання.

— Хм, з чого б почати... По-перше, магія прийшла від довговухих стародавніх рас, Високих ельфів.

Ух ти, ельфи!!!

Вони тут справді існують!?

Золотисте волосся, зелений одяг, лук і завжди обплутані щупальцями!!!

Так, заспокойся.

Можливо, вони зовсім відрізняються від того, що я знаю...

Хоча з її слів, це люди з довгими загостреними вухами...

— Ельфи?

— Хм, довговухі ельфи - це раса, що живе на північ від континенту Міліс".

Зі слів Роксі,

Давним-давно, ще до війни між людьми та демонами, коли світ був занурений у хаос і скрізь спалахували війни. У той час стародавня довговуха раса - Високі ельфи могли спілкуватися з духами лісу, і володіли силами землі та вітру для боротьби із загарбниками. Кажуть, що це була найдавніша магія у світі.

— Га? Це теж записано в історії?

— Звичайно.

Роксі згідно кивнула.

— Поточна магія з'явилася завдяки людям, їхнім спробам повторити та змінити магію високих ельфів. Люди особливо гарні в подібних речах.

— То людська раса вправна в таких речах?

— Так, людська раса завжди вміла творити щось нове.

Людям схоже просто подобається рухати прогрес.

— Причина, через яку магія використовується тільки в бою, в тому, що зазвичай тільки в бою вона і використовується. Навіть якщо не покладатися на магію, використовуючи навколишні об'єкти, можна запросто домогтися таких самих результатів.

— Речі, які нас оточують?

— Ну, наприклад, якщо тобі потрібне світло, ти можеш використовувати свічку або ліхтар, правильно?

Ясно, все цілком очевидно.

Порівняно з використанням магії, використовувати прості підручні засоби куди простіше.

Цілком логічно.

Хоча, якщо це безмовні чари, то воно все ще простіше, ніж використання інструменту.

— Крім того, не кожен вид магії підходить тільки для бою. Наприклад, за допомогою магії виклику, ти можеш викликати магічного звіра або духа, близького за рівнем.

— Магія виклику!!! Коли-небудь ти мене навчиш?

— Ні, я не використовую її. До того ж крім звичайних інструментів, існують і магічні предмети.

Магічні предмети.

Я можу в принципі уявити, що це, з назви.

— Магічні предмети?

— Предмети з особливими властивостями. Усередині приховані магічні символи, тож будь-хто може використовувати їх, навіть люди, які не вивчали магію. Однак ці магічні предмети вимагають великих витрат мани.

— Зрозуміло.

В основному, як я й уявляв.

Якщо подумати, шкода, що Роксі не може використовувати магію виклику.

Основи бойової магії та магії зцілення я ще можу зрозуміти, але абсолютно не уявляю, як працює виклик.

Так само під час уроків спливло багато нових понять.

Війна між людьми та демонами, фамільяри, духи...

— Учителю, яка різниця між магічними звірами та монстрами?

— Не така вже й велика.

В основному чарівні істоти - це істоти, які зазнали певних змін.

І щойно їхня кількість збільшиться достатньо, щоб стати повноцінним видом, через покоління вони зможуть завестися зачатками інтелекту і перетворяться на магічних звірів.

Навіть якщо вони набувають повноцінного інтелекту і стають розумними їх все ще називають монстрами, якщо вони атакують людську расу.

І навпаки, існували магічні звірі, які з поколіннями тільки деградували, і були приклади, коли вони й зовсім перетворювалися назад на монстрів.

Тут немає чіткої межі.

Монстри – атакують людей.

Магічні звірі – не атакують людей.

Поки що цього достатньо.

— Тобто раси демонів походять від монстрів?

— Ні. Демонічні раси були так названі давним-давно, під час війни людей і демонів.

— Це та війна між людьми та демонами, про яку ти щойно говорила?

— Так. Перша війна була близько 7000 років тому.

— Це звичайно дуже давні часи.

Історія цього світу дійсно була дуже давньою.

— Це не вважається такою вже давньою подією. Люди припинили війну тільки 400 років тому. І всі ці тисячі років люди та демони продовжували битися.

Я думав 400 років це багато, але якщо все це фактично тривало 7000 років...

Відносини були настільки поганими?

— Хах, зрозуміло. Ну і насамкінець, що власне із себе представляють ці демони?

— Дати загальне визначення демонічним расам досить важко...

— Але якщо це справді необхідно, то твердження – «Це раси, які воювали на боці демонів у тих війнах.» має бути зрозумілим.

Звісно, тут є й деякі винятки

— А, і щоб доповнити. Я теж із демонічної раси.

— О, зрозуміло.

Демон став репетитором.

Чи означає це, що часи нескінченних воєн забуті?

Найкраще, коли панує мир.

— Так. Формально кажучи, я належу до раси Мігурд із Біґойї, що розташована на демонічному континенті. Хіба твої батьки не були шоковані, побачивши мене?

— Я думав це через те, що вчителька виглядала занадто маленькою.

— Я не маленька.

Огризнулася Роксі. Схоже вона справді сприймає це дуже серйозно.

— Вони були шоковані, коли побачили моє волосся.

— Волосся?

Я думаю, в її волосся був доволі гарний колір.

— Поширена чутка свідчить, що чим ближчий колір волосся демона до зеленого, тим жорстокішим і небезпечнішим він є. Враховуючи, що моє волосся доволі близького за кольором при різному освітлені...

Зелений.

Схоже це колір небезпеки в цьому світі.

Волосся Роксі й справді виглядало досить зеленим, щоб змусити людей насторожитися.

Вона смикала свій чубок кольору морської хвилі, поки пояснювала.

Виглядало це дуже мило.

Якби я зустрів подібний колір волосся в Японії, вирішив би, що це якийсь хуліган або божевільна анімешниця.

Не важливо, який із цих типів, ненатуральність змусила б мене відчувати тільки огиду.

Але волосся Роксі не виглядало неприродним і не викликало жодних поганих емоцій.

Можна було навіть сказати, що цей колір дуже пасував їй та її звичайному сонному вигляду.

Якби вона була героїнею в симуляторі побачень, я б обрав її гілку однією з перших.

— У тебе дуже гарне волосся.

— ...Дякую за комплімент, але тобі краще приберегти такі слова, для дівчини, яка тобі сподобається в майбутньому.

— Але ви мені подобаєтесь вчителю.

Заявив я без вагань.

Я не та людина, яка буде соромитися.

Я буду висловлювати свою симпатію до всіх симпатичних дівчат.

— Ну добре. Якщо ти не зміниш свої почуття років через десять, ми поговоримо про це знову.

— Гаразд, учителю.

Нехай навіть мене відкинули з такою легкістю, я все одно помітив у Роксі вираз легкого щастя.

Нехай я знаю не так багато про те, як бути хорошим хлопцем, я хоча б можу спробувати застосувати свій досвід з еротичних симуляторів побачень, нехай і в іншому світі.

Не можна сказати, що це було абсолютно безглуздо.

Щось на кшталт цієї фрази про докідокі може бути банальним жартом в Японії, але це може бути вогненною стежкою до романтичного кохання.

Та що, чорт забирай, я взагалі несу?!!!

Роксі мила і симпатична. Якщо вже я можу, варто спробувати запасти їй у серце.

Але різниця у віці занадто велика.

До чого це призведе в майбутньому?

— Повертаючись до теми нашої розмови, "що яскравіший зелений колір волосся, то небезпечніший" - повне марновірство.

— Ах, це все забобони.

Я вже було подумав, що це справді щось серйозне.

— Так, раса супардів із Бабіноса, це зеленошкіра раса, яка вчинила безліч злодіянь під час війни 400 років тому. Саме через них і народився цей слух, тож насправді тут немає нічого спільного з кольором волосся.

— Безліч злодіянь?

— Так. За більш ніж десять років війни їхні злочини, що зачепили обидві сторони, викликали в тих і в інших справжні страх і ненависть. Це дуже небезпечна раса і після війни всі вони були вигнані з материка демонів.

Вигнали після закінчення війни?

Це цікаво.

— Їх справді так ненавиділи?

— Так і було.

— То що ж вони зробили?

— Ну, я знаю про це тільки приблизно... З історій почутих у дитинстві. Я чула, що одного разу вони атакували дружнє поселення демонів і вирізали всіх жінок і дітей, або що їм замало простого вбивства своїх ворогів, і тому вони заодно вбивали всіх союзників. Ну і звісно історії на кшталт того, що якщо не спати ночами, то тебе з'їсть Супард і все в такому дусі.

Шимачау оджі-сан?

— Раса Мігурд була схожа на Супардів, тож негативне ставлення поширилося і на них. Нехай навіть твої батьки розкажуть про це рано чи пізно...

— Запам'ятай одне

Особливо підкреслила Роксі.

— Якщо побачиш когось зі смарагдовим волоссям і криваво-червоним каменем у лобі, не наближайся до нього. Якщо іншого вибору, окрім як заговорити, не залишилося, постарайся не злити їх.

Смарагдове волосся, рубіновий камінь у лобі. Схоже це унікальні риси раси Супардів.

— А що трапиться, якщо викликати їхній гнів?

— Вони можуть убити всю твою родину.

— Смарагдове волосся і рубіновий камінь у лобі, так?

— Так, ця штука на їхніх лобах дає змогу бачити рух мани. Це їхнє третє око.

— Чи може бути, що до раси Супардів належать тільки жінки?

— Що? Ні, звісно, у них є чоловіки.

— А ці камені змінюють колір на синій, після якихось дій?

— А? Н-ні. Принаймні я ніколи про таке не чула.

Що ти таке кажеш? Роксі нахилила голову в розгубленості. Ну, я просто хотів уточнити це, заради власного задоволення.

— Але ж такі риси дуже легко помітити, так?

— Так. Якщо помітиш таке, негайно прикинься щось на кшталт "Мені треба терміново піти". Несподівана втеча може викликати їхній гнів.

Спроба втекти, тільки заохотить їх і змусить погнатися.

У мене був схожий досвід.

— Ґрунтуючись на згаданих фактах, все буде гаразд, якщо виявити до них повагу?

— Думаю, найкраще не ображати їх відкрито. Існує безліч відмінностей між расами людей і демонів і навіть між їхніми поняттями про здоровий глузд. Можна розлютити їх абсолютно ненавмисно. Найкраще зовсім утриматися від будь-яких зауважень.

Хм.

Схоже Супардів дуже легко спровокувати.

Але замість того, щоб зазнати нападу, краще просто відчути трохи страху.

Відчуття на кшталт "Ох, цей хлопець справді небезпечний, коли злиться, краще не нариватися". Щось таке.

Страшно.

Не думаю, що мені ще раз пощастить із реінкарнацією, якщо мене вб'ють.

Краще вже уникати зустрічей їх усіма силами.

Супарди - не зв'язуйся з ними.

Я міцно це засвоїв.

Частина 10

Наші магічні зайняття плавно прогресували.

Нещодавно я освоїв усі просунуті заклинання з книги.

Звичайно, використовуючи при цьому безмовні чари.

Порівняно з моїми звичайними тренуваннями, використання просунутої магії було легкою справою.

Хоча просунута магія здебільшого охоплює цілі сфери при застосуванні, тож її використання дещо обмежене.

Або скажімо виклик дощу - що взагалі можна зробити за допомогою цього?

Я справді так подумав спершу, але потім виявилося, що Роксі кілька разів викликала дощ на прохання місцевих жителів і отримала багато подяк за це.

Я чув це від Пола коли був вдома.

Крім цього, Роксі отримувала й інші запити від сільських жителів і допомагала розв'язувати їхні проблеми за допомогою магії.

— Я натрапив на великий камінь, коли обробляв ґрунт, допоможи мені, Рокаемон!

— Залиш це мені, Дан*рако.

— Що це за магія?

— Це магія зволожить ґрунт навколо каменю і тоді я перетворю його на бруд за допомогою магії землі, створивши магічну комбінацію.

— Вау, неймовірно!!! Камінь занурюється!

— Пффф.

Якось так. (Напевно)

— Як і очікувалося від учителя. Ти допомагаєш оточуючим.

— Допомагаю? Ні, просто збираю гроші на кишенькові витрати.

— Ти береш гроші?

— Звичайно ж.

Що за скнара!

Нехай навіть я так подумав, схоже для селян це було цілком нормальним.

Оскільки ніхто в селі більше не міг впоратися з такими завданнями, вони продовжували вихваляти Роксі.

Давати й отримувати натомість.

По-моєму якось не зовсім правильно.

Допомагати потрібно безкорисливо.

Стандартна позиція японця.

За ідеєю це нормально брати за це гроші.

З погляду здорового глузду (брати гроші) це абсолютно нормально.

Ну, через те що я був безробітним неробою, який навіть не заїкався про допомогу іншим, мене і вважали вельми проблемною особою у власній родині.

Ха-ха-ха.

Частина 11

Одного разу я запитав.

— Можу я називати тебе майстринею?

Роксі показала вираз огиди.

— Ні, найімовірніше в майбутньому ти з легкістю перевершиш мене. Краще не називати мене так.

Схоже я дійсно маю потенціал, щоб перевершити Роксі.

Почуваюся трохи ніяково, коли мене хвалять подібним чином.

— Ти б не став називати того, хто слабший за тебе, майстром, правильно?

— Ну, мабуть, ні.

— Ненавиджу таке. Хтось, хто кращий за мене, називає мене майстринею - хіба його самого не повинно таке соромити?

Чи це справді так?

— Це через те, що вчителька була сильнішою за свого наставника?

— Послухай, Руді. Бути майстром, який уже не може навчити тебе більшого і при цьому продовжує багато від тебе очікувати... Це дуже неспокійне і важке становище.

— Але Роксі ж не робитиме такого?

— Можливо буду...

— Навіть так, я все одно буду поважати вас.

Навіть, якщо Роксі зловживатиме своїм становищем майстра.

Я все одно посміхатимуся у відповідь і щиро її поважатиму.

— Ні, я можу почати заздрити потенціалу свого учня і сказати що-небудь грубе.

— Наприклад?

— Брудний демон, не повинна була взагалі приходити сюди, або щось подібне.

Її ображали подібним чином?

Бідолаха.

Дискримінація це погано.

Ну, іноді стосунки начальника і підлеглого можуть повернутися і таким чином.

—Ну все гаразд, це дрібниці.

— Просто факт того, що це ваш наставник, ще не означає, що це нормально!!! Стосунки вчителя й учня повинні будуватися на довірі, інакше вони можуть завдати обом тільки неприємностей!!!

Я був непохитний.

Схоже, стосунки Роксі з її вчителем були ще напруженішими, ніж я уявляв.

Через це я ніколи не називав Роксі майстром.

Але я вирішив, що вона назавжди стане моїм майстром у моєму серці та моїй душі.

Ця дівчина, що ще зберегла залишки дитячості, навчила мене безлічі речей, які не пояснити жодній книзі.

P.S.

Якщо хочете допомогти у розвитку перекладацької роботи, можете зробити донат за реквізитами нижче

Монобанк 5375411506298475

ПриватБанк 5457082274610455

Патреон patreon.com/Kellar126