Мечі та магія

Розділ 5. Мечі та магія

Тепер мені п’ять. Ми влаштували невелику вечірку, щоб відсвяткувати мій день народження.

Дні народження в цих землях не святкують щороку. У сім’ї заведено дарувати подарунки у п’ять, десять і п’ятнадцять років. Тут людей вважали дорослими у п’ятнадцять років, тож це мало сенс.

Пол подарував мені пару мечів на день народження. Один – справжній меч, надто довгий і важкий, щоб п’ятирічна дитина могла тримати його в руках, другий – короткий тренувальний меч. Справжній меч був належним чином загартований і мав гарне лезо. Він точно не підходив для маленької дитини.

– Сину, справжній чоловік завжди повинен носити меч у своєму серці. Щоб захистити те, що для тебе важливо, ти… – Мій батько завів довгий, безладний потік порад, а я лише всміхався і кивав. Його балаканина була дружньою й енергійною, але врешті-решт навіть Зеніт дорікнула йому за те, що промова надто затягнулася. Отримавши попередження, він усміхнувся і завершив: – Просто пам’ятай – тримай його подалі, коли він тобі не потрібен.

Чоловік явно хотів, аби я мав самоусвідомлення і підготовку для того, щоб використовувати меч.

Зеніт подарувала мені книгу.

– Тобі ж так подобаються книги, – сказала вона, протягнувши мені подарунок.

Це була ботанічна енциклопедія.

– О, вау, – інстинктивно прошепотів я. Книги у цьому світі доволі дорогі. Тут були засоби для виготовлення паперу, але ще не існувало друкарень, тому все доводилося писати від руки.

Енциклопедія – товста книга, заповнена корисними ілюстраціями і легкими для розуміння описами. Я міг тільки уявити, скільки вона мала коштувати.

– Дякую, мамо. Я хотів чогось такого!

Після цих слів Зеніт міцно обняла мене.

Роксі подарувала мені жезл. Це була палиця довжиною приблизно тридцять сантиметрів, із невеликим червоним камінцем на кінчику.

– Зробила його вчора, – сказала Роксі. – Повністю вилетіло з голови, бо ти давно вже користувався магією. Наставник повинен створити жезл або чарівну паличку для учня, який може використовувати елементарну магію. Перепрошую, що забула.

Наскільки Роксі не подобалося, коли її називали «наставником», та все ж вона, схоже, не бажала порушувати традиції, прив’язані до цієї ролі.

– Дякую, наставнице, – сказав я. – Я берегтиму його.

Роксі скривилася.

☆ ☆ ☆

Наступного дня я почав по-справжньому вивчати фехтування. Основна увага зосередилася на тренуванні змахів і фундаментальних формах.

У нас у дворі був дерев’яний тренувальний манекен, на якому я відпрацьовував форми й удари. Батько допомагав мені з роботою ніг, підтримкою рівноваги і тому подібне. Це було справді добре, вивчати основні і важливі аспекти володіння мечем.

Фехтування – вирішальна навичка у цьому світі. Навіть герої, які фігурували у книгах, переважно володіли мечами. Іноді вони користувалися сокирами або молотами, але це була меншість. Ніхто не використовував списи, тому що зневажені Суперди використовували тризуби; вважалося, що спис – це зброя зла. Коли у розповідях з’являвся спис, зазвичай ним володіли найзлісніші з лиходіїв, ті, хто однаково пожирали як друзів, так і ворогів, вбиваючи без розбору.

З огляду на це, мистецтво меча набагато розвиненіше у цьому світі, ніж у моєму старому. Майстер-мечник міг розколоти камінь одним ударом або помахом меча вразити далекого ворога.

У Пола було достатньо майстерності, щоб виконати перше. Я хотів зрозуміти принципи, що стоять за цим, тому він кілька разів продемонстрував цей трюк, поки я хвалив і заохочував. Ймовірно, Пол почувався дуже добре, коли юний син, який використовував магією просунутого рівня, плескав у долоні і підбадьорював його.

Однак, скільки б разів він не показував мені цей трюк, я не міг сказати, як Пол це робить. Тому попросив пояснити.

– Зроби крок уперед, як хнг, а потім фвам!

– Ось так?

– Ні, бевзю! Це був крок уперед, як хмф, а потім вхам! Я сказав хнг, а потім фвам! Ногами ступай легше!

І так воно йшло.

Це всього лише припущення з мого боку, але мені здається, що у цьому світі магія вплетена у мистецтво володіння мечем. Воно помітно відрізнялося від яскравих магічних ефектів, створюваних заклинаннями, натомість працювало над збільшенням фізичних сил і зміцненням самого металу меча. Як іще можливо рухатися з такою сліпучою швидкістю чи надвоє розрізати величезний камінь?

Пол використовував магію несвідомо. Тому і не міг пояснити, як він зробив те, що зробив. Це означало, що як тільки я зможу відтворити його дії, то зможу використовувати магію, щоб підштовхнутий себе у фізичному плані.

Мені доведеться триматися цієї ідеї.

☆ ☆ ☆

У цьому світі були три основні школи фехтування.

Перша – стиль Бога Меча. Це стиль обстоював думку, що найкращим захистом був напад, і зосереджувався на дуже швидких рухах з метою завдати опоненту удару першим, в ідеалі завершивши бій одним ударом. Якщо суперник і далі стояв, практикуючий продовжував би бити і бити, поки б не переміг. Якби мені довелося порівнювати це з чимось з мого старого світу, то найближчим би було Сацума Джіґен-рю.

Друга – стиль Бога Води, полярна протилежність Богу Меча: це оборонна форма, яка зосереджувалася на відбитті ударів, а потім на протидії. Його основний принцип – неагресивна оборона, що не давала практикуючому багато відкритих місць для атаки, але справжній майстер міг виконати контрудар будь-якої атаки на власному шляху, і коли я говорив будь-якої, то також мав на увазі відбиття снарядів і магічних атак. Зважаючи на те, що школа фокусувалася на захисті, цей стиль меча вибирали королівські вартові та вельможі.

Остання – стиль Бога Півночі. Це були не стільки якісь особливі техніки меча, як загальна бойова стратегія. Стиль не зосереджувався на особливих рухах, але дозволяв практикуючому пристосовуватися до різних ситуацій на льоту. За словами Пола, цей стиль містив багато дешевих трюків і хитрих прийомів, але опанування стилю давало справді фантастичні результати. У мене виникло враження про Джекі Чана з мечем. Оскільки цей стиль навчав відстежувати власні поранення та дозволяв битися навіть з недосконалою поставою, це улюблена школа найманців і шукачів пригод.

Разом ці школи відомі як три великі стилі, і кожен мав прихильників по всьому світу. Кажуть, що фехтувальний, який хотів довести свою майстерність до найвищої межі стукав у двері кожної школи і тренувався до смерті, хоча насправді це зробило всього кілька людей. «Швидкий» спосіб досягти бойової сили полягав у тому, щоб вибрати один із цих стилів і тренуватися аж поки не буде досягнутий рівень майстра.

В реальності, хоча Пол в основному відточував стиль Бога Меча, туди також входили деякі елементи стилів Бога Води і Бога Півночі. Здавалося, що більшість людей і кроку не зробили б у світ широкий, вирішивши триматися виключно якогось одного стилю.

Як і у випадку з магією, мистецтво меча також розбите на рівні майстерності: початковий, середній, просунутий, святий, королівський, імперський і божественний. Слово «Бог» у назві кожного стилю походить від епітета, наданому засновнику школи; перший мечник школи Бога Води, наприклад, міг використовувати заклинання води божественного рівня. Наявність божественного рівня як в умінні володіти мечем, так і в користуванні магії створювало непристойно могутнього воїна.

Крім того, це типово звертатися до фехтувальника, говорячи йому «Бог Води» чи «Святий Води» або як там потрібно, відповідно до рівня їхньої майстерності. Для магів було традицією додавати слово «рівень» до цього опису. Роксі, наприклад, «маг води святого рівня»

☆ ☆ ☆

Пол вирішив, що я вивчатиму Стиль Бога Меча і Стиль Бога Води: перший, щоб добре впоратися з нападом, а другий – для захисту.

– Але, батьку, – зауважив я, – на основі того, що ти мені сказав, Стиль Бога Півночі видається найбільш збалансованим серед трьох.

– Не будь смішним. Це навіть не стиль, це всього лише використання меча в бою.

– О, зрозумів. – Стиль Бога Півночі явно дивний серед трьох великих стилів. Або це, або Пол просто його не любив. Хоча для того, кому цей стиль не подобався, він досить добре ним володів.

– Ти маєш хист до магії, Руді, але також не завадить навчитися володіти мечем. Ти хочеш бути магом, який зможе відбити напад того, хто вміє користуватися стилем Бога Меча.

– То ти хочеш сказати, що я буди ніби лицарем-магом?

– Гм? Ні, лицар-маг – це мечник, який також може користуватися магією. Ти повна протилежність цьому.

Щиро кажучи, я не знав у чому ж різниця. Незалежно від того, починав ти як воїн, який далі взявся за магію, чи як маг, що взявся потім за меч, лицар-маг все одно знав, як користуватися і тим, і тим, правильно? У будь-якому випадку, якщо я попрацюю над своїм володінням мечем, то зможу підігнати його до того, як я використовую магію.

Проблема полягала у тому, Пол не міг навчити мене, як магією підсилити фізичні можливості. Мені потрібно або самому здобути ці здібності або досягнути їх за допомогою правильної фізичної підготовки. Мені потрібно зрозуміти принцип, як це працювало.

На мить Пол замислився, на його обличчі з’явився неспокійний вираз.

– Ти ж не любиш фехтування, так? – нарешті запитав він.

Пол сказав це лише тому, що я мав хист до магії? Мабуть, він хвилювався, що я не хочу тренуватися з мечем. Не зрозумій мене неправильно: у мене немає проблем з тренуванням і тим, як користуватись мечем. Я просто віддаю перевагу часу наодинці з Роксі і вивченню магії, замість того, щоб бруднитися та пітніти з інших хлопцем надворі.

Я людина, що більше полюбляла сидіти в будинку.

Та хей, особисті вподобання не могли стояти на заваді. Я вирішив докласти всіх зусиль для свого другого шансу на життя, а це означало викластися якнайкраще як в магії, так і у володінні мечем.

– Ні, – сказав, – я хочу бути таким же хорошим у фехтуванні, як і в магії.

Пол почервонів від гордості і радісно кивнув, беручи свій дерев’яний тренувальний меч.

– Тоді добре. Давай. Іди до мене!

Він – проста людина.

Мечі та магія. Я не впевнений, на що зрештою покладатимуся. Чесно, це буде круто у будь-якому випадку. Але це також мій обов’язок налагодити хороші стосунки з батьками, поки я юний.

– Гаразд, батьку! – вигукнув я.

У минулому житті я був тягарем для своїх батьків до останнього дня їхнього життя. Якби я був добрішим до них, можливо, мої брати і сестра не вигнали б мене з дому.

Цього разу мені потрібно бути ліпшим до своїх батьків.

☆ ☆ ☆

Поки я робив свої перші кроки у вивченні мистецтва меча, моє магічне навчання набувало все більш технічного і практичного спрямування.

– Що станеться, якщо ти начаклуєш у такому порядку Водоспад, Острів Тепла і Поле Бурульок? – запитала Роксі.

– Я створю туман.

– Правильно. А як би ти розвіяв цей туман?

– Ем… знову начаклував би Острів тепла і нагрів би землю?

– Саме так. Тепер, якщо хочеш, будь ласка, продемонструй.

Послідовно використовуючи заклинання з різних шкіл можна було створювати інші явища. Це відомо як комбінована магія. У підручнику магії були заклинання для створення дощу, але вони не мали нічого для створення туману. Тому магам доводилося використовувати заклинання кількох шкіл. Це дозволяло відтворювати різноманітні природні явища.

У цьому світі не було мікроскопів. Ймовірно, вони не відкрили всіх принципів, які керували світом природи. Комбінована магія містила в собі весь творчий геній великих магів давнини.

Ну, мені не потрібно було займатися такими дурницями. Якби я захотів створити хмару, то просто використав би заклинання для виклику дощу, і застосував його якомога ближче до землі. Ідея навмисного творення природного явища доволі проста для розуміння. З трохи нестандартним мисленням можна зробити багато чого.

Особисто для мене – це легше сказати, ніж зробити.

– Магія може все, так? – запитав я у Роксі.

– Вона нічого не може зробити, – застерегла Роксі. – Ти не повинен покладатися на неї надто сильно. Просто зберігай холоднокровність, тримай голову рівно і відточуй свої здібності, щоб робити те, що можеш, і те, що повинен. – Попри її слова, моя голова була заповнена такими зображеннями як рейкотрони й активний камуфляж. – Ба більше, якщо ти ходитимеш усюди і проголошуватимеш, як ти можеш зробити все, то зустрінешся з тим, чого зробити не зможеш.

– Говорите з власного досвіду, панно Роксі?

– Саме так.

Що ж, тоді це урок, який мені потрібно взяти близько до серця. Я не хотів проблем, з якими не міг впоратися, і які могли опустили мене на коліна.

– Чи стикаються маги з купою проблем у своїй роботі? – запитав я.

– О, так. Зрештою, користувачів просунутої магії не так багато.

Говорять, що, можливо, лише один із двадцяти може навчитися битися. І шанси знайти серед них мага складають двадцять до одного. Отже, шанси знайти здібного мага – чотириста до одного.

Проте самі маги не були також вже рідкістю.

– Лише один із сотні магів здатен належним чином навчатися і закінчити магічну школу, ставши магом просунутого рівня, – сказала Роксі.

Це означало, що магом просунутого рівня ставав один із сорока тисяч. Якщо додати до заклинань початкового і середнього рівня комбіновану магію, то кількість речей, які можна зробити, різко зростали, що, власне, і зробило цю магію такою популярною. Щоб стати вчителем магії в цьому, потрібно мати просунутий рівень або вище. Високі вимоги, але вони приносили потужні результати.

– Отже, існують магічні школи? – запитав я.

– Так. Магічні школи є скрізь у великих королівствах.

Я так і припускав, та все ж – магічні школи? Гм. Чи варто спробувати? Перейти до арки мого школярства?

– Хоча найбільшим, – вела далі Роксі, – є університет магії Раноа.

Вау, у них навіть університети є для цього?

– Чи відрізняється цей університет від інших магічних шкіл? – запитав я.

– Він має чудові умови і відповідний факультет. Гадаю, там ти матимеш доступ до більш сучасних і просунутих курсів, ніж в інших школах.

– Ви теж навчалися в університеті магії, панно Роксі?

– Так. У магічних школах дуже суворі правила і положення, тому університет магії був єдиним місцем, куди я могла потрапити.

Звучало так, ніби інші школи магії Раноа дозволили б відвідування дітям знатного походження, таким, як я, але могли б відмовити у вступі на підставі, що хтось не належав до людської раси. У нас час дискримінація демонів зменшилася, але сильні упередження досі залишилися.

– Університет магії Раноа не тримається ні за які дивні правила чи недоречну гордість. Поки ти дотримуєшся правильної теорії, тебе не виженуть за те, що ти ексцентричний, і вони приймають усіх студентів, незважаючи на расу. Різні раси навіть проводять індивідуальні дослідження власних видів магії. Якщо ти зацікавлений у подальшому розвитку своєї магічної освіти, Руді, я можу впевнено порекомендувати цей університет магії.

Ось так вона говорила про власну альма-матер. Я все одно випереджав дітей одного зі мною віку. Але якби я вступив до університету у віці п’яти років, то це було б, певно, знущання з себе.

– Гадаю, ще рано приймати таке рішення, – пробурмотів я.

– Справді. Ти також можеш погодитися зі сподіваннями пана Пола і стати фехтувальником або лицарем. Крім того, є люди, що отримали титул лицаря, і водночас відвідували університет магії. Не думай, що твій вибір лежить між мечем чи магією. Ти завжди можеш стати лицарем-магом чи кимось подібним.

– Гаразд.

Ну, добре. Здавалося, що Роксі мала відчуття протилежне до Пола і хвилювалася, що мені недостатньо подобалася магія. Останнім часом мої магічні резерви зросли, і я прийшов до розуміння багатьох теорій, що лежали в основі цього мистецтва. Як результат, я часто був неспокійним і розсіяним під час наших занять. Крім того, я був змушений ходити на уроки з трьох років. Вона, мабуть, припустила, що мене вже почало нудити від цього за останні два роки.

Пол бачив у мене талант до магії, Роксі – пристрасть до меча. З такими різними ідеями вони вказували мені на шлях посередині.

– Ми говоримо про речі в далекому майбутньому, так? – сказав я.

– Для тебе, Руді, так, – Роксі сумно посміхнулася. – Однак незабаром у мене закінчаться речі, яким я можу тебе вчити. Твій випускний дуже скоро, тож така розмова не надто передчасна.

Хвилинку… випускний?

---

Всі перекладені розділи тут.

Список романів і мальописів, які перекладаю тут.

Переклад з англійського видання без звірки з японською.