Нині дощило. Я б навіть сказав лляло, немов з відра.

Маючи на руках всі ті матеріали, які ми вчора роздобули я взявся за майствання нового спорядження.

Старійшина гоблін розповідав нам раніше про голку “сталеву траву” і міцні струни “тонкий плющ”, які ростуть недалеко від печери. Вчора по дорозі додому ми вже запаслися матеріалами для зшивання панцирів броньованого танукі і шкір нічних гадюк.

Першим ділом я зробив собі нагрудну броню. Я хотів прикритися панцирем танукі і спереду і ззаду, але найголовнішою була задня частина. Так що кролячі роги з тилу перекочували на зміцнення переду. Мені вдалося закрити майже всі прогалини.

З таким захистом я нарешті зняв із себе це тряпчане лахміття.

Га, попередня броня? Що ви, то були тільки зв’язані між собою роги, одягом її не назвеш. Але набедрова пов’язка все ще на місці.

Далі я склепав дерев’яний квадрат і хотів укріпити його пластинами броні.

Може на вигляд він і некрасивий, але міцний. Це подарунок Ґобукічі. Я? Ні! Я використовую парну зброю, та й сам щит мені завеликий. А Ґобукічі у нас на передній лінії, тому щит йому в руки.

Тим паче, він уже навчився махати ломакою тримаючи її в одній руці. Не простоювати ж другій без діла?

Коли я вручив йому щит Ґобукічі дуже зрадів. Так що зараз він був озброєний великою палюгою в його зріст, щитом з єнотячих панцирів і дерев'яною нагрудною пластиною. Це навіть непогано виглядає.

Далі прийшла черга на броню для Ґобумі.

З залишків зміїної шкіри, крил семибарвного кажана і кролячих рогів я склепав докупи щось, що нагадувало національний костюм екзотичних аборигенів.

Крила семибарвного кажана додавали яскравості, вони ще й були напрочуд міцними і гнучкими.

Роги захищали тільки найкритичніші ділянки тіла, може це мінімальний захист, але все таки захист.

Я ще спробував зробити намисто з ікол семибарвних кажанів. Ну якогось додаткового бачення на їхнє корисне застосування я не бачив. Вони йшли радше бонусом.

Те що вийшло я подарував Ґобумі. Вона дуже зраділа.

Ну все, наступного разу я зроблю собі зброю, Ґобукічі - броню, а Ґобумі - лук і сагайдак. Має бути непогано.

Ага, сьогодні ми їли те ж що і тоді коли були немовлятами (байдуже, що це було лише кілька днів тому), великих гусениць. Їх напевно збирають десь у цій печері.

Цих комах не варто скидати з рахунків. Смак у них відмінний.

Але від їхнього поглинання так нічого і не отримав.

 

Далі

Розділ 10 - День 10

Я пішов на полювання. Сьогодні ми розжилися Рогатими Кроликами, Нічними Гадюками і Броньованими Танукі. Нам так і не вдалося вполювати Семибарвних Кажанів. Я відчував, що був близько до того, аби витягнути щось з їхнього м’яса, та що поробиш. І таке трапляється. Взагалі то, ми зустрічали на своєму шляху значно більше істот, але всі вони виглядали набагато сильнішими, тому ми їх уникали і полювали на вже перевірених суперників. Ну знаєте як то, крок по кроку прокачуємо рівні. Все одно, раніше чи пізніше, але ми вполюємо їх всіх. Так як з полюванням на сьогодні у нас вже всьо, то поясню-но я вам за рівні. Рівні. Якщо по простому, то це спосіб показати індивідуальну силу простими числами. Може я і не розумію сам принцип як воно там працює, але якщо трохи примружиться, то в полі зору плаватиме число. Це є ї рівень. Найбільший доступний рівень це 100. Далі перестрибнути неможливо. Щоб ви знали, зараз в мене 86 рівень , а для гобліна це ого як багато. Може це не так вже й важливо, але всеодно скажу, що в Ґобукічі 78-й рівень, а у Ґобумі — 55-й. Ми посилюємось в таки хорошому темпі. Проте, навіть 100 рівня гоблін у порівнянні з іншими расами все ще дрібна риба. Так що зараз ці рівні взагалі ніякої ролі не грають. Проте. Цей світ серед своїх правил має щось значно цікавіше ніж рівні. Як говорив Ґобуджій, ріст рівнів зупиняється після 100. Але є ті, чий потенціал до подальшого росту не те що зупиняється, навпаки, є штука яка посилює їхній ріст завдяки підняттю в “ранзі”. Коротше кажучи, особа, яка виконала певні умови може еволюціонувати у представника вищої раси і стати в рази сильнішою. Якщо припустити те, що я продовжу набирати рівні, то в певний момент еволюціоную спочатку до хобгобліна, а потім до огра. Це загальноприйнятий шлях. Замість того щоб стати огром існують також інші стежки еволюції існують. Однак є певні умови. Раса в яку можна еволюціонувати залежить від дій, які перед цим виконувалися. Наприклад, хтось став огром і з радістю п’є кров своєї здобичі. Якщо ця здобич матиме високий інтелект, силу, а понад все велику гордість, то можна піднятися в ранзі до вампіра. Або ще таке. Якщо огр надає перевагу важкій зброї, сокири там великі мечі тощо, а на додаток має велику силу та стійкість, тоді така особа може еволюціонувати в мінотавра. Якщо новоспечений хобгоблін буде їсти гнилі трупи і все в тому дусі, то є ймовірність, що він зможе пожирати навіть душі і стати [Гулем]. А ще такий варіант. Хобгобліни, які вправні у володінні певним типом зброї: мечі, катани, списи; мають високий інтелект, а також навички близькі до людських, тоді такі особини еволюціонують ще в інших істот [Напівкровних Правителів], які в свою чергу є частиною системи [Правителів]. Згідно цій системі, я б еволюціонував, у такому випадку, на щось близьке до огра. Якщо чесно, цей закон еволюції в інші види дуже дивний. Але заперечувати його у світі де виживає найсильніший просто нерозумно. Навіть навпаки, ця система мені на руку. Старий Ґобуджій говорить, що [Еволюція] явище не швидке. Мені аж руки чешуться перевірити наскільки  далеко я зумію зайти. Та й взагалі якщо приймати це все як виклик, то буде навіть весело. І якщо я все таки стану огром, яка ж саме еволюційна стежка на мене чекає? Не думаю, що стану Вампіром, надмірна гордість мені не притаманна. І не мінотавром, швидше за все. Я надаю перевагу не важкій зброї, а колючій. І аж ніяк я не хочу стати гулем. Гуль — він же немертвий. І вампір теж немертвий. Тобто немертвих у яких можна еволюціонувати є кілька. А ще є заклинатель [Ліч], чи безголовий вершник [Дуллахан]. Це все, якщо вірити старому Ґобуджію. Коли б я захотів стати монстром типу немертвий, то еволюція у гуля легша ніж у вампіра. Але втрата власної плоті таки серйозний мінус. Виходячи з пояснень старого, найкращим для мене варіантом було б еволюціонувати в [Правителя], так як він використовує різні типи зброї. Ну але це так, роздуми.Переді мною ще довга дорога. І в найближчому часі цього не станеться. Стомившись від балаканини старого діда я заснув щойно стемніло.   

Читати


Відгуки

Наразі відгуки до цього розділу відсутні!

Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!