День 9

Нині дощило. Я б навіть сказав лляло, немов з відра.

Маючи на руках всі ті матеріали, які ми вчора роздобули я взявся за майствання нового спорядження.

Старійшина гоблін розповідав нам раніше про голку “сталеву траву” і міцні струни “тонкий плющ”, які ростуть недалеко від печери. Вчора по дорозі додому ми вже запаслися матеріалами для зшивання панцирів броньованого танукі і шкір нічних гадюк.

Першим ділом я зробив собі нагрудну броню. Я хотів прикритися панцирем танукі і спереду і ззаду, але найголовнішою була задня частина. Так що кролячі роги з тилу перекочували на зміцнення переду. Мені вдалося закрити майже всі прогалини.

З таким захистом я нарешті зняв із себе це тряпчане лахміття.

Га, попередня броня? Що ви, то були тільки зв’язані між собою роги, одягом її не назвеш. Але набедрова пов’язка все ще на місці.

Далі я склепав дерев’яний квадрат і хотів укріпити його пластинами броні.

Може на вигляд він і некрасивий, але міцний. Це подарунок Ґобукічі. Я? Ні! Я використовую парну зброю, та й сам щит мені завеликий. А Ґобукічі у нас на передній лінії, тому щит йому в руки.

Тим паче, він уже навчився махати ломакою тримаючи її в одній руці. Не простоювати ж другій без діла?

Коли я вручив йому щит Ґобукічі дуже зрадів. Так що зараз він був озброєний великою палюгою в його зріст, щитом з єнотячих панцирів і дерев'яною нагрудною пластиною. Це навіть непогано виглядає.

Далі прийшла черга на броню для Ґобумі.

З залишків зміїної шкіри, крил семибарвного кажана і кролячих рогів я склепав докупи щось, що нагадувало національний костюм екзотичних аборигенів.

Крила семибарвного кажана додавали яскравості, вони ще й були напрочуд міцними і гнучкими.

Роги захищали тільки найкритичніші ділянки тіла, може це мінімальний захист, але все таки захист.

Я ще спробував зробити намисто з ікол семибарвних кажанів. Ну якогось додаткового бачення на їхнє корисне застосування я не бачив. Вони йшли радше бонусом.

Те що вийшло я подарував Ґобумі. Вона дуже зраділа.

Ну все, наступного разу я зроблю собі зброю, Ґобукічі - броню, а Ґобумі - лук і сагайдак. Має бути непогано.

Ага, сьогодні ми їли те ж що і тоді коли були немовлятами (байдуже, що це було лише кілька днів тому), великих гусениць. Їх напевно збирають десь у цій печері.

Цих комах не варто скидати з рахунків. Смак у них відмінний.

Але від їхнього поглинання так нічого і не отримав.