Розділ 134

 

«Тато пішов, а мама не витримала і двох років, тому пішла за ним. Мої брат і невістка вважали, що ми з матір’ю невдахи, тому вони припинили з нами будь-який зв’язок. Можна сказати, що ми з Пінпін дійсно залежали один від одного.»

Ма Хунмей трохи помовчала та продовжила:

«Хоча життя важке, Пінпін — розумна й працьовита дитина. Її оцінки від початкової до середньої школи були одні з найкращих у школі. Того року, коли Пінпін отримала результати вступних іспитів до коледжу, вона сказала, що хоче вивчати журналістику в університеті Хуачен. Спочатку я не погодилася й хотіла, щоб вона навчалася в університеті Ланьчен, який був недалеко від дому, і я могла подбати про неї. Але вона сказала, що факультет журналістики університету Хуачен є одним з найкращих в країні. Якби вона пішла туди вчитися, то змогла б знайти роботу після закінчення університету кращу, ніж студенти звичайних університетів. Я довго вагалася, але заради майбутнього життя Пінпін погодилася. Якби я знала, що буде в майбутньому, я б пішла з нею, навіть якщо б довелося закрити крамницю.»

    Голос Ма Хунмей був забитий риданнями. Лін Хуа Ань не знав фактів і не міг нічого сказати. Він просто намацав серветку на столі й простягнув її їй, кажучи:

«Що сталося після цього?»

 «Дякую.» — Ма Хунмей дістала серветку, витерла куточки очей —«Тоді я орендувала магазин у повітовому місті й продавала кілька закусок ручної роботи. Бізнес йшов непогано. Усі наші витрати залежали від цього, тому я не могла поїхати з нею. Пінпін дуже добре поводилася. Вона дзвонила мені по відео зв’язку кожного дня рівно о шостій вечора, розповідала про те, з чим вона зіткнулася протягом дня, спілкувалася зі мною та давала мені знати, що вона може добре попіклуватися сама про себе. Вона також представила мені своїх нових однокласників і найкращу подругу.»

«Це була Лін Фанлу, так?»

«Так. У той час між Пінпін та Лін Фанлу були дуже хороші стосунки, і вони справді вважали одна одну хорошими друзями. Крім того, родина Лін Фанлу була в хорошому стані, і вона зазвичай добре піклувалася про Пінпін. Я також була дуже вдячна. Кожного разу, коли Пінпін поверталася з канікул до навчання, я просила її передати більше закусок Лін Фанлу, і я майже вважала її іншою донькою.»

Побачивши, як Ма Хунмей зупинилася, Лін Хуа Ань запитав:

«Їхні стосунки розірвалися в другому семестрі останнього курсу. Чому?»

 

«Через дипломну роботу.» — Тон Ма Хунмей був сповнений образи — «Наближався випускний, але Лін Фанлу не встигла написати свою дипломну роботу, тому що була зайнята побаченнями, а час уже минув. Вона ще навть не задумала про тему, але Пінпін вже закінчила свою. Лін Фанлу потайки здала дипломну роботу Пінпін. Після її здачі вона відчула провину та неспокій, тому сказала про це Пінпінг. Пінпін була дуже розлючена, але тримала це в таємниці через свою минулу дружбу. На щастя, коли Пінпін писала дипломну роботу, вона написала два варіанти, що не призвело до жодних наслідків. Саме через цей інцидент стосунки між ними обірвалися.»

 

«А після цього?»

 

 «Обидві успішно закінчили навчання, Пінпін вирішила працювати, а Лін Фанлу вибрала навчання, і вони повністю втратили контакт. Після цього Пінпін працювала репортером розважальних програм у медіакомпанії. Хоча вона не була щаслива, вона все ж працювала два роки, щоб зробити моє життя кращим. Одного разу через два роки Пінпін зателефонувала мені і сказала, що телекомпанія Huacheng шукає журналістів і вона хоче спробувати. Я знаю, що бути журналістом завжди була мрією Пінпін, тому я її дуже підтримувала. Пінпін подала заяву про звільнення до своєї початкової компанії та зосередилася на підготовці до співбесіди через півмісяця.»

 

 «Капітан Цзян сказав мені, що через те, що на той час було занадто багато людей для інтерв’ю, телевізійна станція Huacheng збиралася створити спеціальну програму для запису процесу відбору. Людина, яка зрештою виграла чемпіонат, мала право приєднатися до телевізійної станції. У той час популярними кандидатами були Ма Цюпін і Лінь Фанлу, чи не так?»

 

«Так. Пінпін сказала, що на той момент в інтерв’ю брали участь сотні людей, і вона та Лін Фанлу були першими. Було вирішено вибрати з них двох, але заступник директора телевізійної станції спеціально зробила з набору шоу, заради рейтингів. Тих, хто вибув, викликали назад, щоб записати програму, і дали їм можливість показати свої обличчя перед публікою. Насправді, усі вони в глибині душі знали, що Пінпін і Лін Фанлу — це ті кандидати, на яких студія зупинила свій вибір.»

 

«Кажуть, що Лін Фанлу раптово знялася зі змагань під час фіналу. Що сталося?»

 

 «Через свою дипломну роботу Лін Фанлу почувалася винною та боялася, що якщо Пінпін викриє її, її імідж буде зруйнований. Не кажучи вже про Huacheng TV, навіть ці маленькі телевізійні станції не захотіли б її, тому вона знялася під час фіналу.»

 

 «Ма Цюпін виграла конкурс і успішно приєдналася до телевізійної станції Huacheng. Було сказано, що вона була дуже популярною в той час і мала отримати більше пропозицій. Чому вона звільнилася менш ніж через півроку після приходу на роботу?» — Лін Хуа Ань висловив свої сумніви.

 

 «Після завершення шоу, під навмисною розкруткою телеканалу, Пінпін дійсно на деякий час стала популярною. Вона отримувала схвалення, знімала рекламу та навіть брала участь у різноманітних вар’єте. Таким чином, Пінпін ставала все більш популярною. Більшість заходів в яких вона приймала участь були банкетами, які проводили багаті люди, і я поступово зрозуміла деякі негласні правила в цьому колі. Ті знаменитості, які виглядають гламурно, — це просто актори, якими можна як завгодно грати в очах можновладців і заможних. Пінгпін — хороша дівчина, яка зберігала свою чесність. Вона відмовлялася приймати таку угоду, а також їй не подобалася така робоча атмосфера. Після того, як вона дала зрозуміти, що не погодиться на це, пропозицій поступово ставало все менше. Лише за місяць вона втратила роботу, і телеканал знову рекламував нову зірку. У той час Пінпін знала, що вона повинна була здатися. Вона все це мені розповіла, і я підтвердила її вибір і порадила їй звільнитися, навіть якщо вона поїде додому, щоб разом зі мною вести маленький магазин, це було б краще, ніж якщо її там образили б.»

 

«Що сталося далі?»

 

«Пізніше Пінпін вирішила піти у відставку і сказала, що поїде додому максимум через півмісяця.» — Але голос Ма Хунмей перервався. Вона глибоко вдихнула, заспокоїлася і продовжила — « 24 січня 2014 року, я чітко пам'ятаю той день. Я рано прокинулася, щоб купити сніданок. Коли я відчинила двері, то побачила, що хтось сидить на сходах біля дверей. Уважно подивившись, я зрозуміла, що це була Пінпін. Вона підняла голову й подивилася на мене заплаканими очима. Кути її очі та рот були в синцях, а на обох щоках були явні сліди від ударів, все обличчя опухло.»

 

    Ма Хунмей затнулася і знову замовкла. Лін Хуа Ань не говорив, просто тихо чекав.

 

Ма Хунмей витерла сльози і на деякий час заспокоїлася, перш ніж продовжити:

 

«Я тоді була налякана. Я відвела її додому і запитала, що відбувається, але вона просто плакала і не говорила. Я так хвилювалася, що ми просто плакали разом. Через деякий час вона встала і сказала, що йде купатися, коли я побачила, що вона заспокоїлася, я поставила їй воду, щоб вона вмилася. Вона зачинила двері, щойно увійшла. Я довго чекала і не бачила, як вона вийшла. Я запанікувала, тому швидко взявши ключ, відчинила двері. Я знайшла її одягненою, вона сиділа навпочіпки під душем, обіймаючи себе і плачучи. Я кинулася вперед, вимкнула душ і міцно обняла її. Тоді я почала здогадуватися, що щось сталося. Але коли я побачив тілесні ушкодження на тілі Пінпін, я повністю знепритомніла. Моя донька, до якої я ставилася як до свого скарбу з дитинства, була доведена до такого стану.»

 

    Ма Хунмей зламалася і почала плакати. Вона все ще не могла змиритися з тим, що з її донькою так поводилися.

 

    Лін Хуа Ань зітхнув, але не знав, як її втішити. Він міг лише тихо сидіти й слухати, як вона висловлює свою образу та сум.

 

    Ма Хунмей деякий час плакала, а потім повільно прийшла в себе. Лін Хуа Ань вчасно запитав:

 

«Чому ви тоді не викликали поліцію?»

 

 «Я сказала, що викличу поліцію, але Пінпін відмовилася. Вони не тільки знущалися над Пінпін, але й зняли відео та погрожували їй, що якщо вона посміє подзвонити в поліцію, вони завантажать відео в Інтернет.»

 

«Тоді чому ви вирішили знову викликати поліцію через місяць?»

 

«З тих пір, як Пінпін повернулася додому, її стан почав погіршуватися з кожним днем. Вона щодня нервово лежала у ліжку і нікуди не ходила. Вона не дозволяла нікому наближатися, крім мене. Ставала все гірше і гірше. Я знаю, що так було завжди. У неї була психічна хвороба, яку потрібно було лікувати. Тому щоб її вилікувати, я викликав поліцію. Але Пінпін на той момент була вже без свідомості, і поліція не могла взяти показання, більше того, через місяць після інциденту не було жодних доказів, і справа навіть не була порушена.»

 

«Чи сказала вам Ма Цюпін, хто над нею знущався?»

 

«Сказав. На той час Пінпін вже подала заяву про відставку, але Лі Мінхуей сказав, що їй дозволять взяти участь в останньому заході. Пінпін скоріше виплатила б штрафні, ніж відмовилася б. Того дня Пінпін зателефонувала Лін Фанлу, яка сказала, що вона має щось їй сказати. Пінпін спочатку не хотіла йти, але, думаючи про те, щоб незабаром залишити Хуачен, вона вирішила зустрітися з нею, але хто знав, що ця зустріч зруйнує все її життя.»

 

«Ви маєте на увазі, що Лін Фанлу була причетна?»

 

 «Так. Якби вона не хотіла піднятися до влади і догодити цим покидькам, Пінпін не зазнала б знущань і не покинула б мене так рано. Найбільше покарання заслуговувала Лін Фанлу!»

 

«Хто ці люди?»

 

«Лі Мінхуей, заступник директора телевізійної станції, Ван Ян, віце-президент філії C компанії з виробництва предметів розкоші DA, і Гао Йонг, син голови Guanghua Industrial, були трьома покидьками, які знущалися над Пінпін.»  

 

Говорячи, Ма Хунмей скреготіла зубами, і цілком можна було почути її образу на цих людей.

 

«Чому ви хочете помститися за Ма Цюпін через сім років?»

 

 «Я жінка і в мене забагато ворогів, помститися нелегко. Я хочу поспостерігати за ними, зрозуміти їх, а потім убити.»

 

 «Причина, чому ви вбили Лінь Фанлу біля дверей поліцейської дільниці, полягала в тому, щоб привернути увагу поліції і дозволити їй знайти вас, щоб смерть Ма Цюпін сім років тому привернула увагу поліції, чи не так?»

 

«Так, я хочу помсти, а також хочу, щоб те, що сталося тоді, було викрито, інакше вони завжди будуть жертвами, і люди не дізнаються справжнього обличчя цих покидьків.»

 

«Це через вас недавно виїхала машина поліції кримінального розшуку, кого ви вбили?»

 

«Містере Лін, ви справді розумні! Правильно, перш ніж я прийшла до вас, я особисто мала справу з Лі Мінхуєм і відправила пару зустрітися біля Жовтих вод.»

 

Тон Ма Хунмей був дуже складним, включаючи образу на своїх ворогів, хвилювання після помсти та трохи страху, про який вона навіть не підозрювала.

 

«Ви ще не закінчили свою помсту, але приходите до мене, хоча викрили себе, з якою метою?»

 

«Містере Лін, я хочу, щоб ви допомогли мені, ні, щоб допомогти Пінпін очистити її ім’я.»

 

«Допомогти вам?» — Лін Хуа Ань гірко посміхнувся — «Ма Хунмей, ви занадто високо про мене думаєте. Ця справа тягнеться вже сім років. Поліція Сюанчена тоді нічого не змогла зробити. Що я, сліпий, можу зробити? Більше того, доказів немає, навіть якщо те, що ви говорите, правда, що ви можете зробити з цими людьми?»

 

«У мене є докази.»

 

Від перекладача: Хоч ця розповідь має жанр жахів, найстрашніше тут не привиди, а люди…. Кожна історія настільки реально відчувається, що я ніби переживаю це разом з героями. І мені подобається, як автор підіймає доволі гострі соціальні теми. Ця частина хороший приклад, що якби важко не було, в таких ситуаціях завжди треба одразу звертатися до поліції. Любі читачі, будьте обережні, та не дозволяйте поганим людям себе кривдити….а тепер трохи ниття….ви б бачили, яка там купа іерогліфів…думала помру 😊