01
Останнім часом старійшинам села продовжували снитися кошмари.
Їм снилося, що Річковий Бог великої річки біля їхнього села хоче одружитися, і якщо він цього не зробить, то затопить їх.
Методом жеребкування, селяни вибрали молодицю і в сприятливий час одягнули нескінченно плачучу дівчину у вбрання нареченої, перш ніж відправити її до храму Річкового Бога під звуки гонгів і барабанів.
02
Наречена зі страхом чекала в храмі, але ніяк не думала, що тим, хто з'явився перед нею, буде її молодий односелець.
Цього чоловіка звали Льов Ці. Ще з юних років він прагнув стати героєм, який каратиме зло та заохочуватиме добро. Він навчився кількох прийомів у Великої Особи, яка позичала житло в їхньому селі, і тепер ніхто в селі не міг його перемогти.
Льов Ці вручив нареченій сухі пайки та одяг, а потім попросив її сховатися за каменем, щоб переодягнутися і швидко втекти.
Наречена не наважувалася піти та плакала в знак протесту:
— Якщо Річковий Бог не одружиться, він затопить усе село!
Льов Ці сильно стиснув кулак:
— Що за собаче лайно цей Річковий Бог? Якщо він дійсно наважиться з'явитися, я заб'ю його до смерті.
03
Врешті-решт наречена втекла. Льов Ці одягнув на себе весільні шати та з гарпуном в руці очікував на появу Річкового Бога.
Невдовзі річка почала хвилюватися так, наче закипала. Потім вода розділилася надвоє, відкривши дорогу на дні річки, де не залишилося жодної краплі води. З-під води
вийшов чоловік у весільних шатах, він виглядав надзвичайно красиво й, схоже, був сповнений радості.
— Ти Річковий Бог?
Річковий Бог склав долоні в знак привітання:
— Цей маленький — Бай Чвань.
— Я Льов Ці, — відповів Льов Ці, зважуючи гарпун у руках.
Бай Чвань мав тужливий вираз обличчя, коли навшпиньки підійшов до спини Льова Ці, уважно озираючись довкола:
— *кашель*... Де моя наречена?
Льов Ці вказав на себе і гордовито відповів:
— Це я.
Бай Чвань протер очі, перш ніж запитати:
— ...Я що, осліп? Ти схожа на чоловіка.
— Хто встановив правила, що чоловіки не можуть бути нареченими?
Бай Чвань ввічливо промовив, підбираючи слова:
— Наречена — це наречена, і, звичайно, ж це жінка. Якщо це чоловік, то це наречений.
*Це каламбур, втрачений при перекладі, в основному автор використовував 新娘 і 新爹, де буквальний переклад наречена означає «нова мати», а наречений = «новий батько».
— Саме так, я твій наречений.
Бай Чвань:
— …
04
Бай Чвань оглянув Льова Ці з голови до ніг, на його обличчі з'явився незадоволений вираз:
— Я не хочу тебе. Я хочу наречену.
Льов Ці втрачав терпіння:
— Як я вже сказав, це я.
Бай Чвань сердито промовив мантру:
— Я збираюся пустити воду, щоб затопити ваше село. Гм!
Після цього Льов Ці взяв свій гарпун і добряче відлупцював Бая Чваня.
05
Сльози застилали обличчя Бая Чваня, який все ще був у весільному вбранні. Він лежав на підлозі, побитий і виснажений.
На його голові була болісно велика шишка, коліна були розбиті від знущань, а серце
лежало в попелі.
Льов Ці сидів на Баю Чваню, як злий тиран, приставляючи до його шиї кінчик гострого гарпуна і погрожуючи йому:
— Наважишся затопити моє село, і я заріжу тебе.
Бай Чвань кліпав, надуваючи губи, і плакав:
— Я був відрізаний від людей стільки років і нарешті з великими труднощами зумів
вдосконалити себе до Річкового Бога. Я просто хочу одружитися... Вууу... Я ж не їм людей…
Льов Ці клацнув язиком:
— Скільки разів я маю повторювати? Я — твоя дружина. Якщо ти все ще наважуєшся потопити моє село, то вперед, якщо ні, — просто покірно лежи тут.
Бай Чвань заплакав ще дужче:
— Ти знущаєшся наді мною! Я збираюся змінити форму!
Льов Ці насміхався над ним:
— Ти все ще хочеш змінити форму? Якщо ти такий могутній, чому б тобі не піднятися до небес?
Як тільки він закінчив говорити, тіло Бая Чваня сильно затремтіло, перш ніж
перетворилося на промінь яскравого світла і розчинилося в повітрі.
Миттєво змінився колір хмар, і почалася сильна злива. Між небом і землею блукав
сріблясто-білий дракон, який, за легендами, мав здатність керувати дощем і повенями.
Льов Ці ошелешено прокоментував:
— Він дійсно піднявся…
Однак, щойно він закінчив говорити, Бай Чвань знову змінив свою форму на людську і впав на землю, важко дихаючи:
— Я так втомився, так втомився.
Льов Ці:
— …
Бай Чвань витер піт і щиро усміхнувся:
— Я щойно закінчив практикуватися у перетворенні на дракона, тому моя сила все ще не відповідає стандартам і я можу зберігати цю форму лише короткий час.
Тож Льов Ці ще раз притиснув Річкового Бога до підлоги своїм гарпуном.
06
Бай Чвань не мав вибору, він не міг перемогти його, але й не міг втекти від нього. Крім того, згідно з простим мисленням магічних істот, мати щось одне було краще, ніж не мати нічого взагалі.
Тому Бай Чвань забрав Льова Ці з собою на дно річки.
Потрапивши у світ, створений силами Бая Чваня, Льов Ці зміг з легкістю пересуватися
під річкою. Він міг дихати і ходити, майже як на суші.
Бай Чвань поправив свій одяг, сів прямо і спробував оживити тему свого шлюбу:
— Хоч ти і чоловік, але оскільки ти все ж мій наречений, то повинен слухати свого чоловіка.
Льов Ці мимоволі видав звук згоди, з цікавістю озираючись довкола. Краєвид на дні річки чудовий. Концентровані, схожі на шовк, пасма блакитної річки злегка вдарялися об прозорий, але твердий край світу, і промені світла, тонкі, як павутиння, розсипалися дном річки. Навколо плавали косяки риби, випльовуючи тендітні маленькі бульбашки повітря, які іскрилися, коли здіймалися вгору і розбивалися об поверхню річки. Старі устриці на дні річки відкривали свою масивну мушлю і показували гладкі та круглі перлини, які відбивали затишне і тепле світло.
Бай Чвань тупнув ногою:
— Ти чув, що я сказав?
Льов Ці прийшов до тями, але лише потер живіт і прокоментував:
— Я голодний.
Бай Чвань був такий розлючений, що скрипнув зубами. Він покликав кількох
креветок-богомолів і річкових крабів і попросив їх дати їжу Льову Ці.
Льов Ці з гіркотою подивився на тарілку з сирою рибою:
— Це справді їстівне?
Бай Чвань закотив очі:
— Я харчуюся цим кілька сотень років.
Обличчя Льовп Ці було сповнене жалю, коли він запитав:
— Чи можу я розпалити тут вогонь? Я підсмажу їх.
— Звичайно, ні. — насупився Бай Чвань.
У цю мить у шлунку Льова Ці голосно забурчало:
— Тоді я не можу тут залишатися, я хочу повернутися.
Бай Чвань відповів невимушеним тоном:
— Звичайно, швидше повертайтеся додому. Я знову звернуся до старійшин твого села через сон і вимагатиму іншої нареченої.
Льов Ці схопив Річкового Бога за комір і усміхнувся:
— О, красунчику, ти йдеш зі мною.
07
Бідолашний Річковий Бог несамовито закричав:
— Відпусти! Ти занадто жорстокий! Я відмовляюся з тобою йти!
Льов Ці удав, що не почув образ, коли тягнув його вгору за течією:
— Як кажуть: «Одружившись з куркою, слідуй за куркою; Одружившись з собакою,
слідуй за собакою».
У тоні Бая Чваня раптом з'явилися нотки серйозності:
— Зачекай, я не думаю, що цей вислів можна трактувати саме так.
Бувши тираном, якого знав Бай Чвань, Льов Ці владно відповів:
— Ні, саме так. Обережніше, бо я знову тебе відлупцюю.
Це так розлютило Бая Чваня, що він тупнув ногою у воду.
08
З найкращими намірами — усунути шкоду для людей, — Льов Ці силоміць відніс Річкового Бога додому і кинув його на ліжко.
Плач Бая Чваня робив його схожим на зґвалтовану дівчину.
Льов Ці сплеснув у долоні і наказав:
— Поводься добре і залишайся там. Я піду приготую щось поїсти.
— Що смачного ти можеш приготувати? — Бай Чвань подивився на нього з
презирством.
Невдовзі Льов Ці приготував кілька домашніх страв: яєчню з помідорами, смажений бекон з овочами та велику тарілку рибної юшки.
Бай Чвань принюхався і, навіть не чекаючи, поки Льов Ці його покличе, рефлекторно сів за стіл. Тримаючись за велику миску рибного супу, тільки з яєчнею з помідорами на гарнір, він вичистив дві миски рису, після чого продовжив вичищати тарілки від смаженого бекону з овочами й повністю спорожнив всі тарілки, наївшись до того, що його губи стали маслянистими. Тримаючи в руках порожню миску, Льов Ці заціпеніло дивився, як витончений і культурний Річковий Бог поглинає їжу, наче реінкарнація голодного привида.
Побачивши, що весь стіл накритий стравами потрапив у шлунок Бая Чваня, Льов Ці усміхнувся й запитав:
— Смачно?
Бай Чвань витер рот, сів прямо і спокійно та безсоромно відповів:
— Так собі.
Льов Ці:
— О.
Бай Чвань з надією облизав губи кілька разів і тихо запитав:
— Є ще?
Льов Ці ліниво відповів:
— Не наївся? Я дам тобі сиру рибу, їстимеш її.
Побачивши його ставлення, Бай Чвань обережно торкнувся Льова Ці.
— ...Ти можеш зробити ще щось.
Льов Ці лише закотив на нього очі:
— Як по-дорослому.
09
Тож Льов Ці знову пішов на кухню і зварив дві миски локшини, додавши до неї два
яйця і поклав кілька шматочків вареної яловичини.
Бай Чвань смачно поїв і випив увесь суп, його очі постійно дивилися в миску Льова Ці.
Льов Ці безпорадно промовив:
— Чи не завеликий у тебе апетит?
Бай Чвань почервонів, пояснюючи:
— Після того, як я їв сиру рибу сотні років, мені нелегко нарешті з'їсти щось нове. До того ж, я все ще дракон, тому мушу їсти більше…
Льов Ці лише взявся за лоба, зітхнувши:
— Це кінець. Я не можу собі дозволити утримувати тебе.
Побачивши його таким, Бай Чвань порився у своїх рукавах, дістав перлину і віддав її
Льову Ці:
— Це ж чимало коштує, чи не так?
Льов Ці:
— …
Бай Чвань, зі свого боку, не звернув уваги на реакцію Льова Ці й вихвалявся:
— Я багацько назбирав. Якщо хочеш, я можу спуститися на дно річки та дістати трохи,
там точно вистачить.
Льов Ці витер рот і поплескав Бая Чваня по плечу:
— Зачекай трохи, я піду заріжу курку. З'їмо її з червоною підливою.
Бай Чвань блаженно поклав голову на стіл в радісному очікуванні, його очі були
наповнені бажанням поїсти.
***
Автору є що сказати: Наш Річковий Бог — маленький гурман … _(:з」∠)_
Далі
Розділ 2
10 Того вечора Бай Чвань знову був побитий Льовом Ці, коли вони готувалися до сну. Чому? Тому що він таємно доторкнувся до сідниць Льова Ці. Згодом він навіть шукав смерті, розтираючи їх. Льов Ці поклав Бая Чваня обличчям униз собі на коліна, кілька разів шльопнув його по сідницях і злобно запитав: — Ти ще наважишся доторкнутися до неї в майбутньому? Бай Чвань несамовито заплакав, запитуючи: — Хіба ми не одружені? Чому мені не дозволяють провести шлюбну ніч? Льов Ці трохи почервонів: — Мені не подобаються чоловіки. — Мені також. — Бай Чвань заплакав у відповідь. — Тоді що ти, в біса, робиш!? — Рано чи пізно нам все ж доведеться провести шлюбну ніч. Навіть якщо мені це не подобається, я однаково мушу це робити. Чи ти очікуєш, що я допомагатиму собі рукою все життя? — Бай Чвань відчував, що його безмежно скривдили. — Звичайно, просто допоможи собі рукою. — безсердечно відповів Льов Ці. Бай Чвань паралізовано впав на ліжко, виглядаючи так, ніби якщо в його житті не буде нікого, кого можна було б покохати, немає сенсу жити: — Я не хочу більше жити. — О. — Відповідь Льова Ці все ще була холодною, як лід. Бай Чвань проковтнув слину і почав торгуватися: — Але якщо ти спечеш для мене два м'ясних рулета, можливо, я зможу прожитще кілька днів. Льов Ці накрився ковдрою і приготувався до сну. — Не пектиму. Не бажаючи здаватися, Бай Чвань притиснув тіло Льова Ці, намагаючись задобрити його. — Тоді просто підсмаж кілька яєць пашот, і я зможу прожити до завтрашнього сніданку. Льов Ці зі щирим поглядом сказав: — Тоді просто піди та помри. Голодний і ненажерливий пан Річковий Бог обурено зайшов на кухню, його голодні очі яскраво блищали. Він нишпорив в усіх ящиках і шафах, нарешті знайшовши кілька холодних булочок. Пошукавши ще раз, він знайшов баночку соусу чилі та з радістю вмочив у неї булочку, щоб насолодитися. Соус чилі, який Льов Ці приготував власноруч, насправді був дуже смачним. Як тільки він почав їсти, він просто не міг зупинитися. «Було б набагато краще, якби були свіжоспечені м'ясні пиріжки. — кисло подумав пан Річковий Бог, енергійно запиваючи холодною водою. — Новоспечена дружина зовсім мене не любить.» 11 Вранці Льов Ці з жахом виявив, що вся банка соусу чилі, який він використовував для приготування їжі на кухні, зникла. Тим часом Бай Чвань, щойно повернувся з вигрібної ями, тримаючись за живіт, і говорив сам з собою з болючим виразом обличчя: — *шипіння*... Так боляче, так боляче. Він був гострим, коли входив у мій шлунок, але на виході він чомусь став ще гострішим. Побачивши його в такому стані, Льов Ці вказав на порожню банку: — Ти таємно з'їв вміст? Бай Чвань прямо засудив Льова Ці: — Я все ще Величний Річковий Бог, навіщо мені красти у простолюдинів соус чилі, щоб поїсти? Не обмовляй мене. Потім Льов Ці тихо промовив: — А я казав, що вона використовувалася для зберігання соусу чилі? Бай Чвань одразу ж побіг до дверей з нечистим сумлінням. Льов Ці потягнув його назад за комір рукою, його тон був загрозливим: — Хочеш втекти? Бай Чвань звивався, звисаючи в повітрі: — Ти не маєш права знову мене бити, це велика неповага. У будь-якому випадку, я все ще дракон. Я можу піти на небо і подати скаргу… Льов Ці розсміявся: — Все ще хочеш поскаржитися? Не боїшся втратити обличчя? Бай Чвань був зворушений, його очі наповнилися сльозами: — Розумно. Затягнувши його до будинку за комір, Льов Ці штовхнув його на ліжко: — Лягай. Бай Чвань продемонстрував задоволений вираз обличчя. — Серед білого дня ти кажеш, що... Хе-хе-хе... А, так, я хочу бути зверху, інакше ти можеш обпектися. У Льова Ці був складний вираз обличчя, і він підняв руку, щоб ударити його по голові: — Зверху моєї дупи, я допоможу тобі розтерти живіт. Бай Чвань був трохи розчарований: — О. Руки Льова Ці злегка обхопили живіт Бая Чваня і почали його масажувати. Після кількох розтирань зсередини почулися звуки «буль-буль». Вуха та обличчя Бая Чваня почервоніли, він відштовхнув руки Льова Ці: — Мені ще потрібно в туалет. Льов Ці відійшов убік: — Просто випусти це, і все буде добре. Обличчя Бая Чваня ще більше почервоніло: — Як вульгарно. Льов Ці: — …Поспішай. 12 Через те, що він з'їв забагато гострої їжі, Бай Чвань пізніше міг їсти лише прості каші та легкі гарніри, оскільки страждав від розладу шлунку. Він кусав кінчики паличок, заздрісно спостерігаючи, як Льов Ці жує курячі гомілки. Він навіть не помітив, як його слина почала капати на одяг. Льов Ці обурено подивився на нього, який не відповідав своєму образу Річкового Бога: — Ти поводишся, як дитина. Крики Бая Чваня були схожі на пташині, коли він скаржився: — Я вже три дні їм виключно легку їжу. Льов Ці у відповідь лише відламав куряче крило: — Хто дозволив твоєму шлунку постраждати? Бай Чвань засмутився, і в ту мить, коли він вибіг з дому, він піднявся в небо. Льов Ці задумливо дивився на маленького білого дракона, що ширяв у небі, але, врешті-решт, побіг за ним. 13 Бай Чвань деякий час зберігав свою драконячу форму, але його магія майже вичерпалася. Побачивши, що довкола пусто і немає людей, він спустився вниз. Льов Ці не зміг його наздогнати. Бай Чвань обережно вийняв маленьку перлину з мішечка, який тримав при собі, а потім побіг купувати смажену курку з таким щасливим відчуттям, наче в дитини, що поверталася додому зі школи. Власниця, яка продавала смажену курку, радісно подивилася на Бая Чваня, перш ніж запитати: — Що хоче замовити цей молодший брат? Дорослий, схожий на дитину, який ледь не пускав слину, зробив замовлення: — Я хочу смажену курку, а ще окремо запакуйте дві курячі гомілки. Вони мають бути дуже жирними. Загортаючи їжу в промаслений папір, власниця запитала: — Я раніше не бачила цього молодшого брата, ти, мабуть, не з нашого села? Бай Чвань був настільки занурений в аромат курячої гомілки, що не міг відірватися і тому несвідомо відповів: — Я — Річковий Бог. Власниця: — … 14 Закінчивши покупку, Бай Чвань схвильовано розгорнув промаслений папір. Щойно його губи торкнулися жирної шкірки курячої гомілки, як її з тріском вирвали з рук. Саме тоді перед ним з'явився захеканий Льов Ці: — Я гнався за тобою, поки... Майже задихнувся... З'ївши на один шматочок менше... Це вб'є тебе? Бай Чвань був на межі сліз, облизуючи олію на своїх губах: — Так добре пахне. Льов Ці: — … Бай Чвань попрямував назад у напрямку їхнього будинку в розпачі, вся його постать була уособленням слова «смуток». Льов Ці більше не міг на це дивитися і, вдихнувши холодного повітря, передав курячу гомілку: — Просто з'їж. Бай Чвань скривив губи: — Не їстиму. Я все ще Величний Річковий Бог, тож я повинен мати хребет. Льов Ці вирішив не викидати слова на вітер. Натомість він просто засунув курячу гомілку до рота Бая Чваня. Бай Чвань блискавично опустив голову з тихим «Ау», відкусивши навіть курячу кістку. — А як щодо твого хребта? — подражнив Льов Ці. Бай Чвань нічого не відповів, його рот був зайнятий пережовуванням великого шматка курки. Льов Ці погладив його по голові та зітхнув: — Якщо завтра твій шлунок не болітиме, я накрию тобі стіл, повний смачної їжі. Бай Чвань мило штурхнув Льова Ці рукою, і охоче погодився. 15 Наступного ранку Бай Чвань задоволено їв бенкет. Після того, як Бай Чвань кілька днів не їв повноцінної їжі, у нього був дуже гарний апетит. Його очі кольору персикового цвіту вигнулися в блаженстві, щоки налилися кров'ю, а рот був вкритий олією. Льов Ці, з іншого боку, вже давно закінчив їсти. Він сидів біля столу, дивлячись, як їсть Бай Чвань. Бай Чвань з вдячністю подивився на іншого. — Дуже смачно, справді дуже смачно. Льов Ці лише підчепив паличкою шматочок ребра і подав йому: — З'їж цей шматок, тут багато м'яса. Бай Чвань щиро похвалив: — Така дружина, як ти, чудова. Льов Ці деякий час дивився на нього, а потім розсміявся і видав «пфф». Він простягнув руку, щоб вщипнути Бая Чваня за щоку. — Все гаразд, доки ти знаєш, що я чудовий. Бай Чвань енергійно кивнув. — Так. Однак Льов Ці ще якусь мить помовчав, перш ніж раптом запитав: — Ти все ще хочеш іншу наречену? Бай Чвань енергійно похитав головою. — Не хочу, не хочу, я не зможу доїсти їжу, яку мені готуватимуть дві дружини. Льов Ці на мить приголомшився, перш ніж зареготати: — Ти тільки й думаєш, що поїсти! Бай Чвань: — Хе-хе. 16 Після того, як Бай Чвань закінчив їсти, Льов Ці прибрав зі столу тарілки змащені олією, і поклав їх у великий таз, який пізніше поставив біля колодязя, перш ніж поманити Бая Чваня: — Йди помий. Бай Чвань махнув рукою, і вода в колодязі злетіла в небо. Потім струмінь води у формі водяного дракона вилився у великий таз і почав котитися по ньому, ніби жив власним життям, змиваючи бруд з тарілок. Бай Чвань стояв поруч, спостерігаючи, час від часу ворушачи пальцями, щоб спрямувати потік води. Льов Ці не здивувався, лише виніс ще один тазик з брудним одягом і відклав його вбік: — Це теж вимий. Бай Чвань лише зітхнув, і направив ще один потік води, щоб випрати одяг. Льов Ці: — Також переконайся, що підлога чиста. Бай Чвань: — Добре. Льов Ці позіхнув і повернувся до ліжка, щоб відпочити. *** Автору є що сказати: Серце гурмана втомилося... _(:з」∠)_.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!