Правильний спосіб принести жертву Річковому Богу | Розділ 1 - Одружившись з куркою, слідуй за куркою; Одружившись з собакою, слідуй за собакою

Останнім часом старійшинам села продовжували снитися кошмари.

Їм снилося, що Річковий Бог великої річки біля їхнього села хоче одружитися, і якщо він цього не зробить, то затопить їх.

Методом жеребкування, селяни вибрали молодицю і в сприятливий час одягнули нескінченно плачучу дівчину у вбрання нареченої, перш ніж відправити її до храму Річкового Бога під звуки гонгів і барабанів.

Наречена зі страхом чекала в храмі, але ніяк не думала, що тим, хто з'явився перед нею, буде її молодий односелець.

Цього чоловіка звали Льов Ці. Ще з юних років він прагнув стати героєм, який каратиме зло та заохочуватиме добро. Він навчився кількох прийомів у Великої Особи, яка позичала житло в їхньому селі, і тепер ніхто в селі не міг його перемогти.

Льов Ці вручив нареченій сухі пайки та одяг, а потім попросив її сховатися за каменем, щоб переодягнутися і швидко втекти.

Наречена не наважувалася піти та плакала в знак протесту:

— Якщо Річковий Бог не одружиться, він затопить усе село!

Льов Ці сильно стиснув кулак:

— Що за собаче лайно цей Річковий Бог? Якщо він дійсно наважиться з'явитися, я заб'ю його до смерті.

Врешті-решт наречена втекла. Льов Ці одягнув на себе весільні шати та з гарпуном в руці очікував на появу Річкового Бога.

Невдовзі річка почала хвилюватися так, наче закипала. Потім вода розділилася надвоє, відкривши дорогу на дні річки, де не залишилося жодної краплі води. З-під води

вийшов чоловік у весільних шатах, він виглядав надзвичайно красиво й, схоже, був сповнений радості.

— Ти Річковий Бог?

Річковий Бог склав долоні в знак привітання:

— Цей маленький — Бай Чвань.

— Я Льов Ці, — відповів Льов Ці, зважуючи гарпун у руках.

Бай Чвань мав тужливий вираз обличчя, коли навшпиньки підійшов до спини Льова Ці, уважно озираючись довкола:

— *кашель*... Де моя наречена?

Льов Ці вказав на себе і гордовито відповів:

— Це я.

Бай Чвань протер очі, перш ніж запитати:

— ...Я що, осліп? Ти схожа на чоловіка.

— Хто встановив правила, що чоловіки не можуть бути нареченими?

Бай Чвань ввічливо промовив, підбираючи слова:

— Наречена — це наречена, і, звичайно, ж це жінка. Якщо це чоловік, то це наречений.

*Це каламбур, втрачений при перекладі, в основному автор використовував 新娘 і 新爹, де буквальний переклад наречена означає «нова мати», а наречений = «новий батько».

— Саме так, я твій наречений.

Бай Чвань:

— …

Бай Чвань оглянув Льова Ці з голови до ніг, на його обличчі з'явився незадоволений вираз:

— Я не хочу тебе. Я хочу наречену.

Льов Ці втрачав терпіння:

— Як я вже сказав, це я.

Бай Чвань сердито промовив мантру:

— Я збираюся пустити воду, щоб затопити ваше село. Гм!

Після цього Льов Ці взяв свій гарпун і добряче відлупцював Бая Чваня.

Сльози застилали обличчя Бая Чваня, який все ще був у весільному вбранні. Він лежав на підлозі, побитий і виснажений.

На його голові була болісно велика шишка, коліна були розбиті від знущань, а серце

лежало в попелі.

Льов Ці сидів на Баю Чваню, як злий тиран, приставляючи до його шиї кінчик гострого гарпуна і погрожуючи йому:

— Наважишся затопити моє село, і я заріжу тебе.

Бай Чвань кліпав, надуваючи губи, і плакав:

— Я був відрізаний від людей стільки років і нарешті з великими труднощами зумів

вдосконалити себе до Річкового Бога. Я просто хочу одружитися... Вууу... Я ж не їм людей…

Льов Ці клацнув язиком:

— Скільки разів я маю повторювати? Я — твоя дружина. Якщо ти все ще наважуєшся потопити моє село, то вперед, якщо ні, — просто покірно лежи тут.

Бай Чвань заплакав ще дужче:

— Ти знущаєшся наді мною! Я збираюся змінити форму!

Льов Ці насміхався над ним:

— Ти все ще хочеш змінити форму? Якщо ти такий могутній, чому б тобі не піднятися до небес?

Як тільки він закінчив говорити, тіло Бая Чваня сильно затремтіло, перш ніж

перетворилося на промінь яскравого світла і розчинилося в повітрі.

Миттєво змінився колір хмар, і почалася сильна злива. Між небом і землею блукав

сріблясто-білий дракон, який, за легендами, мав здатність керувати дощем і повенями.

Льов Ці ошелешено прокоментував:

— Він дійсно піднявся…

Однак, щойно він закінчив говорити, Бай Чвань знову змінив свою форму на людську і впав на землю, важко дихаючи:

— Я так втомився, так втомився.

Льов Ці:

— …

Бай Чвань витер піт і щиро усміхнувся:

— Я щойно закінчив практикуватися у перетворенні на дракона, тому моя сила все ще не відповідає стандартам і я можу зберігати цю форму лише короткий час.

Тож Льов Ці ще раз притиснув Річкового Бога до підлоги своїм гарпуном.

Бай Чвань не мав вибору, він не міг перемогти його, але й не міг втекти від нього. Крім того, згідно з простим мисленням магічних істот, мати щось одне було краще, ніж не мати нічого взагалі.

Тому Бай Чвань забрав Льова Ці з собою на дно річки.

Потрапивши у світ, створений силами Бая Чваня, Льов Ці зміг з легкістю пересуватися

під річкою. Він міг дихати і ходити, майже як на суші.

Бай Чвань поправив свій одяг, сів прямо і спробував оживити тему свого шлюбу:

— Хоч ти і чоловік, але оскільки ти все ж мій наречений, то повинен слухати свого чоловіка.

Льов Ці мимоволі видав звук згоди, з цікавістю озираючись довкола. Краєвид на дні річки чудовий. Концентровані, схожі на шовк, пасма блакитної річки злегка вдарялися об прозорий, але твердий край світу, і промені світла, тонкі, як павутиння, розсипалися дном річки. Навколо плавали косяки риби, випльовуючи тендітні маленькі бульбашки повітря, які іскрилися, коли здіймалися вгору і розбивалися об поверхню річки. Старі устриці на дні річки відкривали свою масивну мушлю і показували гладкі та круглі перлини, які відбивали затишне і тепле світло.

Бай Чвань тупнув ногою:

— Ти чув, що я сказав?

Льов Ці прийшов до тями, але лише потер живіт і прокоментував:

— Я голодний.

Бай Чвань був такий розлючений, що скрипнув зубами. Він покликав кількох

креветок-богомолів і річкових крабів і попросив їх дати їжу Льову Ці.

Льов Ці з гіркотою подивився на тарілку з сирою рибою:

— Це справді їстівне?

Бай Чвань закотив очі:

— Я харчуюся цим кілька сотень років.

Обличчя Льовп Ці було сповнене жалю, коли він запитав:

— Чи можу я розпалити тут вогонь? Я підсмажу їх.

— Звичайно, ні. — насупився Бай Чвань.

У цю мить у шлунку Льова Ці голосно забурчало:

— Тоді я не можу тут залишатися, я хочу повернутися.

Бай Чвань відповів невимушеним тоном:

— Звичайно, швидше повертайтеся додому. Я знову звернуся до старійшин твого села через сон і вимагатиму іншої нареченої.

Льов Ці схопив Річкового Бога за комір і усміхнувся:

— О, красунчику, ти йдеш зі мною.

Бідолашний Річковий Бог несамовито закричав:

— Відпусти! Ти занадто жорстокий! Я відмовляюся з тобою йти!

Льов Ці удав, що не почув образ, коли тягнув його вгору за течією:

— Як кажуть: «Одружившись з куркою, слідуй за куркою; Одружившись з собакою,

слідуй за собакою».

У тоні Бая Чваня раптом з'явилися нотки серйозності:

— Зачекай, я не думаю, що цей вислів можна трактувати саме так.

Бувши тираном, якого знав Бай Чвань, Льов Ці владно відповів:

— Ні, саме так. Обережніше, бо я знову тебе відлупцюю.

Це так розлютило Бая Чваня, що він тупнув ногою у воду.

З найкращими намірами — усунути шкоду для людей, — Льов Ці силоміць відніс Річкового Бога додому і кинув його на ліжко.

Плач Бая Чваня робив його схожим на зґвалтовану дівчину.

Льов Ці сплеснув у долоні і наказав:

— Поводься добре і залишайся там. Я піду приготую щось поїсти.

— Що смачного ти можеш приготувати? — Бай Чвань подивився на нього з

презирством.

Невдовзі Льов Ці приготував кілька домашніх страв: яєчню з помідорами, смажений бекон з овочами та велику тарілку рибної юшки.

Бай Чвань принюхався і, навіть не чекаючи, поки Льов Ці його покличе, рефлекторно сів за стіл. Тримаючись за велику миску рибного супу, тільки з яєчнею з помідорами на гарнір, він вичистив дві миски рису, після чого продовжив вичищати тарілки від смаженого бекону з овочами й повністю спорожнив всі тарілки, наївшись до того, що його губи стали маслянистими. Тримаючи в руках порожню миску, Льов Ці заціпеніло дивився, як витончений і культурний Річковий Бог поглинає їжу, наче реінкарнація голодного привида.

Побачивши, що весь стіл накритий стравами потрапив у шлунок Бая Чваня, Льов Ці усміхнувся й запитав:

— Смачно?

Бай Чвань витер рот, сів прямо і спокійно та безсоромно відповів:

— Так собі.

Льов Ці:

— О.

Бай Чвань з надією облизав губи кілька разів і тихо запитав:

— Є ще?

Льов Ці ліниво відповів:

— Не наївся? Я дам тобі сиру рибу, їстимеш її.

Побачивши його ставлення, Бай Чвань обережно торкнувся Льова Ці.

— ...Ти можеш зробити ще щось.

Льов Ці лише закотив на нього очі:

— Як по-дорослому.

Тож Льов Ці знову пішов на кухню і зварив дві миски локшини, додавши до неї два

яйця і поклав кілька шматочків вареної яловичини.

Бай Чвань смачно поїв і випив увесь суп, його очі постійно дивилися в миску Льова Ці.

Льов Ці безпорадно промовив:

— Чи не завеликий у тебе апетит?

Бай Чвань почервонів, пояснюючи:

— Після того, як я їв сиру рибу сотні років, мені нелегко нарешті з'їсти щось нове. До того ж, я все ще дракон, тому мушу їсти більше…

Льов Ці лише взявся за лоба, зітхнувши:

— Це кінець. Я не можу собі дозволити утримувати тебе.

Побачивши його таким, Бай Чвань порився у своїх рукавах, дістав перлину і віддав її

Льову Ці:

— Це ж чимало коштує, чи не так?

Льов Ці:

— …

Бай Чвань, зі свого боку, не звернув уваги на реакцію Льова Ці й вихвалявся:

— Я багацько назбирав. Якщо хочеш, я можу спуститися на дно річки та дістати трохи,

там точно вистачить.

Льов Ці витер рот і поплескав Бая Чваня по плечу:

— Зачекай трохи, я піду заріжу курку. З'їмо її з червоною підливою.

Бай Чвань блаженно поклав голову на стіл в радісному очікуванні, його очі були

наповнені бажанням поїсти.

***

Автору є що сказати: Наш Річковий Бог — маленький гурман … _(:з」∠)_

Одружившись з куркою, слідуй за куркою; Одружившись з собакою, слідуй за собакою

Коментарі