Пролог

Першого січня, 2019-ого року, світ змінився.

Ворота, монстри, система, гравці.

Ці нові концепції виникли нізвідки.

Ті, хто захищаються і ті, хто вторгаються.

Ці дві сили стикаються і борються по всьому світу.

1 рік, 2 роки, 3 роки... 5 років.

4-ого листопада, 2024 року, всі гравці отримали повідомлення від системи.

 

[Крижана Королева, фінальний бос області Земля, з’явилася].

[Після перемоги над нею будуть додані безпечні зони].

 

***

— З’явився фінальний бос! Якщо ми переможемо його, то зможемо повернутися до нашого звичного нормального життя!

Незчисленні гравці були сповнені рішучості, а в їх серцях знову запалала надія.

Один день...

Рівно стільки знадобилося, щоб ця надія перетворилася у відчай.

Коли Крижана Королева вийшла з воріт, південна частина Тихого океану миттєво замерзла після лише одного руху зап’ястям цього фінального боса. Рішучість всіх героїв замерзла разом з водами океану.

Лише п’ятеро не відступили.

Згодом, ці найкращі гравці вирушили літаком до Антарктиди.

— Давайте розберемося з Крижаною Королевою.

Все заради того, що інші вважали неможливим.

***

Фінальне підземелля, Антарктида.

Королівське Гніздо, 2-ий поверх.

П’ятеро стояли перед сходами, що вели до наступного поверху.

 

[Далі пройти може тільки одна людина].

 

— Ти що, курва, смієшся з нас?! Після всього, через що ми пройшли?

М’язистий чолов’яга, вилаявшись, гучно тупнув по підлозі.

— Тобто це означає, що решта четверо загинуть тут?

З того моменту, як група увійшла до Гнізда, їх одразу почав переслідувати Подих Крижаної Королеви. Гравцям довелося постійно просуватись вперед, щоб уникнути крижаного повітря. Іншими словами, якщо далі зможе пройти тільки один, останнім доведеться залишитись тут і замерзти на смерть.

— ... Є приблизно пара хвилин до того, як нас наздожене крижаний подих. Ми повинні прийняти рішення, — сказала великий маг Ская, окинувши оком своїх побратимів.

— Як на мене, до далі повинен іти Привид. В нього найкращі шанси здолати Крижану Королеву.

— Я також зможу її вбити.

— І хто з вас двох переможе, якщо ви вирішите побитись?

— ... Цк. Ладно, ладно, — м’язистий гігант підняв руки, визнаючи свою поразку.

Чоловік в ковбойському капелюху, Гілберто Грін, кивнув, погоджуючись:

— Підтримую. Якщо не рахувати Привида, то наші шанси проти Крижаної Королеви не дуже високі.

— ... Це правда.

Він дійсно був правий. Рахмадат Калі мав величезну фізичну силу, але цього явно не вистачило б для перемоги над фінальним босом. Одного її подиху було достатньо, щоб все навкруги замерзло. Те ж саме стосувалось і Тенмей Міо, котра захищала Японію. Вони зі Скаєю вже готувались до атаки, що наближалась з тилу.

— Отже, все вирішено.

Четверо повернулись до Привида, котрий носив чорну маску.

— Ви впевнені, що не пожалкуєте про це? — пролунав сухий голос з-за маски.

Рахмадат лише пожав плечима:

— Жалкувати? Звісна річ, ми будемо жалкувати, і дуже, курво, багато будемо. Але що нам ще лишається? В тебе насправді найвищі шанси на успіх.

— Добре. Тоді я вб’ю її до того, як вас наздожене її Крижаний Подих.

— Не парся. Це все рівно неможливо, — покачала головою Тенмей Міо.

—  Будь ласка, не поспішай через нас. Зачекай, влови момент, коли точно зможеш її вбити і тоді дій.

— Міо права. Ти точно не зможеш впоратись з босом за дві хвилини. Якшо ти зараз поспішиш, то зможеш зіграти на руку ворогові, — підключилися Рахмадат і Ская.

— Чув? Не будь нетерплячим, бийся належним чином і вбий цю тварюку, в кінці кінців. Це саме те, що ти повинен зробити, коли підеш далі.

— Не знаю, як інші, але ти точно можеш це зробити.

Привид поглянув на своїх вірних компаньйонів. Якщо б йому довелося залишитися позаду, зміг би він так підбадьорювати їх?

— ...

Він би не зміг. Прикусивши під маскою губу, він тяжко кивнув головою:

— ... Ми ще побачимось. Обіцяю.

Його товариші засміялись і відмахнулись, натякаючи, що вони все розуміють, і що йому вже слід йти. З цією порожньою обіцянкою, Привид побіг по сходах, перескакуючи по декілька сходин за раз. Він жодного разу не обернувся назад: в нього абсолютно не було на це часу.

* Тріск *

Навіть коли сходи позаду нього почали розсипатись і голосів його побратимів вже не було чутно, його погляд все одно був зосереджений лише на вершині сходів.

Тільки-но він дістався цілі...

— Отже, в своїх пошуках смерті ти прийшов сюди.

 

[Крижана Королева, фінальний бос області Земля, з’явилася].

[Після перемоги над нею будуть додані безпечні зони].

 

Крижана Королева сиділа на льодяному троні в центрі приміщення. Її ноги били схрещені, а манери — стримані і елегантні.

Проте, Привид не на секунду не повівся на її привабливу зовнішність. Аура, яку випромінювала жінка, погрожувала заморозити все навкруги.

* Шшш *

Звук витягування зброї ніби ще більше понизив температуру.

Привид промовив рівним, спокійним голосом:

— П’ять років, — саме стільки часу пройшло з тих пір, як світ перетворився на щось, подібне до гри. — Давай покінчимо вже з цим.

— Покінчимо... з цим? — Крижана Королева розсміялася, прикриваючи губи своїми тонкими пальцями. — Ахахаха! Ти дійсно нічого не знаєш про цей світ.

— Я прийшов сюди, щоб вбити тебе. Це все, що мені потрібно знати, — відповів Со Джунхо.

Від нього почала розростатись темрява, навіть лід навкруги почав темніти. Кращий гравець світу, Привид Со Джунхо, промовив:

— Все, що мені потрібно зробити — вбити тебе.

Темрява і крига зіткнулися, породивши потужний вибух.

***

— Кха-кха... — під кінець затяжної битви Крижана Королева сильно закашлялася.

Її обличчя було блідим, але в краєчках її губ можна було розгледіти посмішку:

— Я і правда добре розважилась.

— Але я — ні, — голос Привида звучав похмуро.

Він зібрав всі свої сили, що в нього залишились, та вклав їх в останній замах своїм зламаним мечем.

Почувся звук розрізання плоті.

Голова Крижаної Королева нічим не різнилася від інших живих організмів. Вона було чітко і моментально відрізана.

В той же момент пролунало повідомлення.

 

[Вітання! Крижана Королева, бос області Земля, зазнала поразки!]

[Ви отримали титул “Вісник Весни”].

[В області Земля було додано безпечні зони].

 

— Хуух... — Со Джунхо протяжно зітхнув.

Він зробив це.

Пройшло вже п’ять років з того моменту, як весь світ перетворився на справжнє пекло. Нарешті він зміг помститися всім тим монстрам, що вкрали його спокійне і нормальне життя.

“Батьку, мати...”

Згадавши своїх батьків, Со Джунхо нервово поглянув на цифровий годинник.

Його зуби глибоко впились в губу, від чого він відчув на язиці металевий присмак.

— ... Дідька. Вибачте.

Час битви: 76 годин, 48 хвилин, 16 секунд.

Його товариші, скоріше за все, вже давно замерзли.

“Я... Я не зміг стримати свою обіцянку”.

Привид подивився собі під ноги. Всю його сутність переповняли почуття сорому і втоми. В цей момент з-під землі виліз пекельний пес та почав жувати тіло Крижаної Королеви.

Роздавалися звуки розривання плоті, ломання кісток.

Покінчивши зі своєю трапезою, пекельний пес щось виплюнув, після чого одразу зник.

Ядро. Це було потужне джерело енергії, яке використовували деякі монстри. Також, останнім часом і людство почало цікавитись цим видом джерел енергії.

“Мої друзі пожертвували своїми життями...”

З жахливим виразом обличчя, Со Джунхо підняв ядро.

“Заради цього”.

Але варто йому було лише торкнутися ядра, як з’явилася ціла купа повідомлень системи.

 

[Увага! Ви розпочали процес поглинання ядра Крижаної Королеви].

[Відсоток поглинання: 0.001% ...]

[Через холод, що випромінює ядро Крижаної Королеви, ваші характеристики було понижено до першого рівня].

[Сила: 217 -> 21].

[Стійкість: 201 -> 21].

[Швидкість: 225 -> 21].

[Магія: 183 -> 21].

 

— Якого?! — переляканий, Со Джунхо хотів викинути ядро, але воно вже почало плавитися та єднатись з його рукою.

Мороз та холод почали розповсюджуватись по всьому тілу. Юнак відчув, як застигає його кров, та як його серце починає битись все повільніше і повільніше. Його підборіддя нестримно тремтіло, а зуби невгамовно цокотіли.

— Це... Це божевільне підземелля...

Со Джунхо відчув, як його свідомість почала згасати. В кінці кінців він повністю замерз.

***

Хтось запитав:

— Ну то хто відповість: що ми святкуємо одинадцятого листопада?

Раніше, всі б відповіли, що це День Пеперо. Але все змінилося в 2024-ому році.

— Хах? Та це ж День Героїв!

— Нащо таке взагалі запитувати?

День Героїв. Після 2024-ого року одинадцяте листопада стало днем, коли п’ятеро героїв врятували світ. З середини жовтня до початку листопаду квитки до Кореї розпродавалися, як ніколи раніше.

Причина цього була проста. В цей день, одинадцятого листопада, заморожені статуї п’ятьох героїв виставлялись для оглядання в Сеульському Музеї Історії.

— В результаті весь світ був переповнений різними монстрами...

Тисячі людей сиділи в своїх кріслах, слухаючи одягнену в акуратний костюм кураторку на сцені. Вона говорила корейською, проте, завдяки новій системі миттєвого перекладу, всі все одно розуміли, про що йдеться.

— ... І ось, в 2024-ому році, з’явився монстр, з яким людство ще ніколи не стикалося.

Один з дітей в жовтому капелюсі підняв руку і прокричав:

— Крижана Королева! Я чув це від мого учителя!

— Абсолютно вірно. Наш юний товариш правий, — сказала кураторка з посмішкою. — Крижана Королева була монстром, що змогла легко заморозити південну частину Тихого океану всього лише одним рухом своєї руки. Поки всі відчували лише відчай, п’ятеро людей зібрали в своїх серцях всю рішучість та надію і вирушили до Антарктиди.

— Команда Атаки на Гніздо?

— І знову вірно. Ці легендарні гравці змогли здобути найважливішу перемогу для всього нашого людства.

Вогні, що освітлювали сцену, згасли.

Кураторка окинула оком аудиторію, після чого махнула рукою. Завіса від’їхала в сторону, відкриваючи  погляду п’ять застиглих, заморожених фігур, що стояли за скляною стінкою.

— Сьогодні ми називаємо їх п’ятьма героями. Будь ласка, будьте поважні та чемні.

Моментально замиготіли спалахи сотень камер. Публіка була повністю захоплена статуями. Дехто навіть прикривав очі та читав вдячну молитву.

— Завдяки п’ятьом героям, Крижана Королева зазнала поразки, і після цього з’явились численні безпечні зони. Крім того...

Коли кураторка збиралася вже почати своє наступне детальне пояснення історії, один з дітей вказав пальцем на статую, а його очі були широко розплющені:

— С-статуя ворухнулася!

— Перепрошую, але тобі здалося, — кураторка посміхнулася, покачавши головою. — Температура за цією скляною перегородкою контролюється двадцять чотири години на добу, тому подібне попросту немож...

* Тріск! *

Почувши дивний звук, кураторка миттєво зупинилась і обернулась. Вона обережно зробила крок уперед в напрямку статуї в масці Привида. Вона дозволила своєму погляду затриматись на мить. З цими статуями завжди все було в порядку ось вже протягом двадцяти п’яти років.

— О-отже, як я і казала раніше, ніяких змін попросту не мо... — тільки-но жінка збиралася продовжити свою промову, як одна із статуй розлетілася на куски, а на підлогу впало людське тіло.

— Агх... Кха... — повідомлення системи заполонили зір і слух хлопака, що тільки-но почав приходити до тями.

 

[Відсоток поглинання: 99.9999% ...]

[Відсоток поглинання: 100% ...]

[Вітання! Ви повністю поглинули ядро Крижаної Королеви!]

[Ви отримали нову навичку “Мороз(ЕХ)”].

[Рівень ініціалізовано].

 

“Якого... Так холодно...”

Він повільно підняв голову, поглянувши перед собою, і побачив шокований натовп людей, що витріщалися на нього широко розплющеними очима.

— В-він рухається?

— Holy shit! [1]

— Він живий... Привид живий! Хей! Хто-небудь, покличте лікаря! Скоріше!

— Ой-ой! Та це ж матеріал для першої сторінки! Треба почати писати статтю прямо зараз! Маю на увазі, якщо вони нам дозволять. Це ж величезні новини!

За мить аудиторія вибухнула неймовірним галасом.

---

1. В оригіналі дана враза була написана англійською.