Поцілувати друга (2)

Розділ 14: Поцілувати друга 2

 

— За те, щоб сьогоднішній день пройшов мирно, — ми разом дзенькнули келихами та випили вино. Для мене було досить рідкісним явищем пити з кимось у власній кімнаті в такій манері, без жодних обмежень. Однак я не відчував ніяковості, навпаки, це було чудово.

 

Я ніколи не був балакучим, але з Ніделем мої розмови часто ставали жвавими. Ми потрапили до королівського палацу приблизно в один і той же час, і коли ми говорили про те, що ми дізналися, розмова розгорталася досить жваво. Нідель часто заходив до моєї кімнати, але у нас ще не вичерпалися теми для розмов, і ми з комфортом проводили час, спокійно спілкуючись один з одним. Він усміхався набагато більше, ніж я очікував.

 

— Командир знову отримав короткий кінець палиці, — сказав Нідель, злегка сміючись і проводячи пальцем по келиху. Його руки виглядали красивими, і були майже як у жінки. Можливо, це тому, що він часто маніпулював магічними пристроями, але його пальці здавалися досить спритними.

 

Я нахилив голову на його слова, зосередившись на цій руці, і запитав: — Це правда?

 

Нідель часто казав мені, що на мене "навалили роботу, і я отримую короткий кінець палиці", але я так не думав. Звичайно, у мене було багато роботи, але оскільки я був у загоні, цього можна було очікувати, і я був вдячний за досвід, який він мені дав.

 

Коли я висловив йому свою думку, Нідель засміявся, сказавши: — Це саме тому, що ти так думаєш, робота надмірно на тебе тисне, — Нідель не добираючи слів, прямо сказав те, що думав, але його тон і усмішка були добрими, і я не відчув ані найменшого дискомфорту. Навпаки, я почувався заспокоєним.

 

— Облиш це, Ніделе, досить вже. Ти можеш припинити так до мене звертатися?

 

— Як саме, командире?

 

Нідель нахабно посміхнувся. Побачивши, що він вдає незнання, хоча чітко розуміє моє запитання, я криво відповів усмішкою.

 

— Ти називаєш мене "Командир". Це звучить так, ніби ти мене дражниш.

 

— Ах, але це саме той випадок. Це повний сарказм.

 

Нідель розсміявся, і моя усмішка поглибилася. Він вигукував моє ім'я лише одного разу, коли ми стояли на варті. Голос Ніделя, який вигукнув "Легато!", коли я бився з ворогом, дзвенить у моїх вухах і зараз. Це був також перший раз, коли я чув, як Нідель кричав так пронизливо.

 

Я відчув дивну радість від усвідомлення того, що Нідель знав моє ім'я і що він не звертався до мене з почестями.

 

— Тоді як мені тебе називати?

 

— Просто Легато.

 

— А моє ім'я ти теж не називаєш з пошаною?

 

— Це правда.

 

— Ну, неважливо. Тоді я буду називати тебе так, Легато.

 

Наприкінці розмови, Нідель вимовив моє ім'я м'яким голосом. Це залоскотало мені вуха, і я відчув деяке збентеження. Однак, мені було приємно чути, як Нідель звертається до мене. Здавалося, що ми стали ближчими.

 

Проте я все ще не міг змусити себе відмовитися від почестей з Ніделя. У моїй уяві Нідель був людиною з вищим становищем, ніж я.

 

Ми насолоджувалися нашою бесідою в доброзичливій манері та пили вино. Нідель, схоже, не був людиною, яка добре сприймала алкоголь, оскільки вже на половині першого келиха на його шкірі з'явився ледь помітний рум'янець.

 

Нідель, який сидів на ліжку, викрикнув моє ім'я і поплескав по місцю на ліжку біля себе. Я криво усміхнувся, підвівся зі стільця і сів на нього.

 

Як тільки я це зробив, Нідель поклав голову мені на коліна. Хоча це відбувалося вже багато разів, я все ще відчував збентеження. Можливо, це були залишки його котячих часів, але він, здавалося, вподобав мої коліна, і часто просився лягти, як на подушку, особливо коли був напідпитку.

 

Я подумав, що на колінах у жінки було б краще. Я не знав, чи є щось зручне в жорстких чоловічих колінах, але я був не проти дати Ніделю це.

 

Я також не міг позбутися своїх почуттів з тих часів, коли він був котиком. Наприклад, якби колега з Лицарського Ордену попросив лягти мені на коліна, я б ввічливо відмовив йому, але до Ніделя я не відчував жодного почуття відторгнення. Можливо, причиною цього було його струнке тіло та жести, що нагадували котячі.

 

Навіть у його людській подобі я відчував, що піклуюся про кота.

 

Коли я за звичкою погладила чорне волосся, що розсипалося на колінах, Нідель примружив очі. Його постать нагадала мені кота, який мружиться від задоволення, коли його добре погладили. Якби це побачили інші, вони б здивувалися, чим займаються двоє чоловіків, обидва в поважному віці. Вони могли б навіть засумніватися в наших стосунках. Однак у моїх стосунках з ним я не вбачав нічого дивного.

 

В рамках приязні, яку я відчував до Ніделя, не було нічого дивного в тому, що я піклувався про його людську подобу, як про кота.

 

Поки одна рука гладила його по голові, інша була схоплена Ніделем, який вже ліг. Нідель провів пальцями по моїй руці, ніби хотів переконатися, що я присутній. Навіть коли ми охороняли принца, Нідель у котячій подобі часто лизав мою руку. Якщо подумати, то в той час я був не єдиним, хто обожнював Ніделя, Нідель також бавився зі мною.

 

Завдяки чорному коту Ніделю, моє життя охоронця було досить зворушливим, але гратися з Ніделем ось так, відверто кажучи, було ще більш лоскотливо зворушливо, ніж коли він був котом.

 

Почуття прихильності, яке я відчував до Ніделя, безумовно, було більшим, ніж до звичайних друзів. Але я відчував, що його прихильність до мене була набагато більшою, ніж моя.

 

Я теж не був настільки нечутливим чоловіком. Я знав значення почуттів, які Нідель виявляв до мене.

 

Це не завдавало мені ані найменшого дискомфорту. Я знав, що наділений і статусом, і зовнішністю, і саме завдяки цьому досі користувався прихильністю різних людей. Але бути коханим Ніделем, який умів спокійно розбиратися в людях, — це було загадкове почуття, і, попри те, що ми обидва були чоловіками, воно робило мене щасливим. — "За що любити такого нудного чоловіка, як я?" — Дивувався я.

 

Однак, якби ви запитали мене, чи відчував я ті ж почуття, що й Нідель, відповідь була б негативною. Почуття, які я відчував до нього, незважаючи на те, що це було дещо більше, були в основному почуттями дружби.

 

Але я не мав наміру відштовхнути Ніделя. Дружити з ним було надзвичайно радісно для мене, як для людини, яка майже ніколи не втрачає пильності щодо інших.

 

Нідель, який торкався моєї руки, схопив мене за сорочку і потягнув до себе. Я не пручався і нахилився до нього всім тілом. Коли я це зробив, Нідель, який підняв своє тіло вгору, притулився губами до моєї ланіти. Я прийняв це. Для мене торкатися Ніделя і гратися з ним було в межах дружби.

 

Я зустрівся з його чорними очима в упор. Нідель не перетворив їх на зброю, але я подумав, що він все одно гарний. Якби він потрапив до Королівського Палацового Магічного Ордену і пройшов відповідну підготовку, то отримав би власну посаду і, безсумнівно, добре ладнав би з членами Лицарського Ордену. Я так і думав, дивлячись на те, як він поводився з людьми і як судив.

 

Але я відчував, що членство в Технологічному ордені йому також підходить.

 

Поки я дивився в очі Ніделя, його руки гладили мене по голові й кілька разів поплескували по плечу. Я подумав, що вже дуже давно мене не гладила людина.

 

— Торкайся мене різними способами, як тоді, коли я був котом.

 

Нідель подивився на мене трохи вологими від алкоголю очима і відкрив рот, щоб прошепотіти.

 

— Ніделе, такі слова призведуть до непорозумінь.

 

— Я запрошую тебе.

 

Коли я підсвідомо повернувся до ввічливої мови, Нідель хитро посміхнувся. Точно, мене запрошують, зрозумів я.

 

— Коли вип'єш, такі бажання досить часто виникають.

 

— Що ж, це правда.

 

— Навіть серйозний командир відчуває це, я бачу.

 

Можливо, моє твердження було несподіваним, але Нідель широко розплющив очі та весело розсміявся. Я не знав, якою людиною він вважав мене, але я не думав, що я був людиною з такою великою чесністю. Особливо щодо стосунків між чоловіками та жінками, люди, які були зі мною знайомі, часто дивувалися, кажучи: "Ти, звичайно, одразу ж зникаєш, коли тебе запрошують". "Нерішучість і доброта — це різні речі", — це ще одна річ, яку мені часто говорили. Однак я був обережний, бо перебував на посаді, яка покладала на мене відповідальність.

 

Дивлячись на Ніделя, я роздумував, прийняти чи відхилити його запрошення. Не те щоб його стать була проблемою. Коли я був молодим, я спав з чоловіками на замовлення, тож тут не було ніякої плутанини. Хоч і не публічні, але одностатеві стосунки в цій країні не були рідкістю.

 

Поки я ходив колами, думаючи про різні речі на кшталт "Якщо я відхилю запрошення, то мені буде незручно з Ніделем", бачачи струнку потилицю Ніделя і його трохи почервоніле від алкоголю обличчя, я думав, що все буде гаразд.

 

Я теж був чоловіком. Якби переді мною стояла тарілка з їжею, я б подумав: "Ну що ж, давайте поки що поїмо", — ось що я б подумав. Мені також подобалося гладити Ніделя по шерсті, і мені хотілося гладити його тіло, як колись, коли він був котиком.

 

— Тоді я не відмовлятимуся.

 

Коли я, дійшовши висновку, сказав це, Нідель, зробивши трохи здивований вираз обличчя, усміхнувся.

 

*

 

[NSFW]

 

Я взяв Ніделя, який сидів на одному з кутів ліжка, на руки й штовхнув його на середину. Нідель спокійно спостерігав за моїми діями веселими очима.

 

Я розстібнув застібку на чорній накидці, яку він завжди носив, і просунув руку всередину. У мантії його фігуру було нелегко розгледіти, але, як я і думав, коли я доторкнувся до нього, Нідель виявився струнким.

 

*

 

— Ти худий...

 

Підсвідомо бурмочучи, я просунув руку йому під одяг. Гола шкіра, до якої я торкнувся руками, була гладенькою. Відчувалося, що його шкіра не належала чоловікові того ж віку, що і я, і знову нагадала мені його шерсть, коли він був котом. Вона не втратила своєї гладкості.

 

— Легато, вимкни світло.

 

Сказавши це Нідель, який лежав догори обличчям, я на мить відійшов від ліжка і зробив кімнату трохи темнішою. Я також приніс мастило та інші речі. Я не знав, чи будемо ми робити це до кінця, але не було ніяких проблем у тому, щоб підготуватися.

 

— Ти повністю готовий, так?

 

Нідель, який розкинувся на ліжку, помітив мене і хихикнув. Знявши пальто, я знову схилився над цим струнким тілом.

 

— То ти досвідчений у таких справах, га?

 

— Я... Давно не мав нового досвіду.

 

Так, той факт, що це було давно, також був однією з причин, чому я прийняв запрошення Ніделя. Оскільки це було давно, я хотів це зробити.

 

Я зняв з Ніделя мантію та одяг. Він слухняно піддався моїй руці. Я думав, що буду напружуватися через почуття провини за те, що поклав руку на друга, але, як і очікувалося, Нідель поставився до мене розслаблено, заспокоївши мене.

 

Нідель, тепер повністю оголений, мав гарне тіло з хорошими пропорціями. Настільки, що я відчув, що було б марно приховувати його під мантією. Можливо, через накидку, а можливо, через те, що його зачинили у вежі, його шкіра була блідою.

 

Фігура Ніделя розпалювала моє хвилювання. Я думав, що існує ймовірність того, що я не буду схильний до цього, але тепер перша перешкода була подолана.

 

Так само як тоді, коли я обіймав його як кота, я погладив руками все тіло цього чоловіка. Відчуття м'якості та комфорту від дотику до нього було ідентичним до котячого. Пульс Ніделя передавався через його шкіру. Він примружував очі та злегка ворушився, і це знову нагадувало мені кота.

 

Однак фігура випромінювала не миловидність, а спокусливість.

 

Дивлячись на його фігуру, я зрозумів, що він теж був людиною, яка володіла сексуальною привабливістю.

 

Я погладив його шкіру долонею і стимулював два виступи на грудях. Я розтирав їх великими пальцями, і коли я продовжував стимулювати їх, розминаючи, дихання Ніделя ставало все глибшим. Він обхопив мене ногами, наче хотів збудити, коли я вмостився між його стегнами. Я лизнув його ключицю. Це не відчувалося погано.

 

Я опустив руку, що гралася з його сосками, нижче, схопив його за сідниці й, намагаючись не докладати надто багато сили, розім'яв їх. Я цілував його за шию, ключиці, соски та живіт, час від часу посмоктуючи та лижучи окремі частини. Коли я облизував його боки, зверху почулося приглушене зітхання, і його ноги безладно закинулися, притягнувши моє тіло ближче.

 

Його реакція була не такою вже й поганою. Те, що було в моїй спідній білизні, ставало гарячішим. Продовжуючи розминати його сідниці, я вирішив зробити це до кінця. Я хотів спробувати ввести свій прутень у це струнке тіло, незважаючи ні на що.

 

Над розділом працювали:

 

Переклад з англійської: NW

Вичитка: Buruliy

Коректура: Buruliy

Редактура: Buruliy

Бета-рідер: Buruliy

Подякувати: 4441 1111 3516 9708

https://t.me/KATARNOVEL