Порятунок

Лі Юген вимкнув аварійне освітлення. Він майже спіткнувся під час паніки, але був досить везучий, аби утриматися на ногах. Чоловік подивився у вікно і спітнів.

Він перебував на дуже великій автомийці, у довгому ряду двоповерхових будівель. На першому поверсі магазину були три великі двері, вкриті іржавими металевими віконницями, а на другому розташовувався гуртожиток для персоналу з кількома двоярусними ліжками. Зовні будівлі був невеликий двір, обнесений цегляною стіною, заввишки майже два метри. У ній були великі замкнені залізні двері.

Якби це була нормальна ситуація, то люди всередині спали б спокійно і розслаблено, але зараз все здавалося іншим.

Під безмісячним нічним небом усе світло було чимось дивовижним. За великими залізними воротами рухалися кілька людей, хитаючись з боку в бік і вдаряючись своїми тілами об залізо.

Там, де ніхто не міг бачити, три замки були тихо зламані.

Лі Юген ховався за фіранками спальні на другому поверсі. Він вислизнув назовні й побачив пекельну сцену, наче з фільму жахів, вона була настільки разючою, що він майже обмочився.

Він не знав, що тут відбувається, як він опинився в цьому місці, він нічого не знав про це. Він був у робочому костюмі, як зазвичай, із портфелем у руках, як коли йшов на роботу, виходячи з автобуса. Розмірковуючи про те, як почати розмову з босом, він перетнув дорогу і раптом у нього врізалася нестримна вантажівка. Лі Юген інстинктивно заплющив очі, але болю не відчув. Коли ж розплющив їх, то побачив, що лежить на нижньому ліжку в гуртожитку.

- Я живий? - спочатку Лі Юген був у захваті. Озираючись назад, він би втратив руки чи ноги, якби не помер. Тож довелося б не вилазити з лікарні найближчі кілька років. Чудово. Щоб не сталося, це врятувало його життя. А також гроші.

Однак лише через один день він уже не міг продовжувати радіти.

Зовні були монстри.

Становище Лі Югена було не таке вже й погане. З другого поверху він ясно бачив, що відбувалося за великими залізними воротами. Там було багато жахливих монстрів, які ходили взад і вперед. У той час він просто дивився у вікно порожніми очима. Він теж був наляканий, але його реакція зовсім відрізнялася від переляканого ситуацією Сінь Мена. Його ноги тремтіли, і незабаром його штани стали гарячими й вологими.

Коли він заспокоївся і помітив, що монстри не можуть увійти, він повернувся в будинок. Його мокрі штани не можна було змінити, а також він був схвильований і наляканий. На мить йому здалося, що він був проклятий Богом. Деякий час він проплакав і молився, щоб хтось врятував його, поки випадково не побачив картку, що лежала на столі. Давши собі ляпаса, щоб переконатися, що це не сон, Лі Юген знову ледве не втратив свідомість.

На щастя, він встиг розгледіти написані слова у вікні торгового центру ще до настання темряви, але піти не наважився. Він міг тільки шукати аварійне освітлення в будинку і намагатися привернути увагу так званих "союзників", сподіваючись, що вони прийдуть і врятують його.

Однак, судячи з усього, він прийняв хибне рішення, бо в той момент, коли монстри побачили вогні, то, наче мурахи на цукор чи метелики, що побачили полум'я, почали шалено битися у двері!

Перевантажений замок нарешті зовсім зламався, і двері з гуркотом відчинилися. Незліченні зомбі стовпилися в невеликому дворі, поспішаючи до маленької будівлі, дряпаючи металеві двері жахливим шумом!

Лі Юген упустив лампу з рук через переляк. Вона з гуркотом упала на підлогу і розлетілася на шматки. Перед тим як згаснути остаточно лампа спалахнула кілька разів, а потім згасла. Кімната занурилася в темряву. Рухів монстрів стало менше, але Лі Юген не помітив цих змін. Він лежав, згорнувшись калачиком на землі, тримався руками за волосся і плакав.

Монстри, які були спантеличені, після того, як зникло світло, знову були приваблені людським звуком. Натхнені, вони знову забили в віконниці, які були не міцніші за зламані ворота. Невдовзі вони остаточно зруйнувалися б, а коли це трапиться, монстри зможуть прорватися всередину, і тоді навіть щирі й невпинні молитви до Будди не зможуть врятувати його!

- Ах... врятуйте мене! Допоможіть! Хто-небудь, врятуйте! Гх... - Лі Юген затиснув вуха, але навіть так до нього пробивалося виття тварюк і скрип кігтів об метал. Він упав і з'їжився на підлозі під запорошеним ліжком, тремтячи всім тілом.

Раптово за вікном пролунав гучний автомобільний гудок, чоловік негайно викотився з-під ліжка і кинувся до вікна, щоб побачити машину. Вона стояла за воротами, збиваючи кількох монстрів уздовж дороги, що хиталися поруч зі сходами.

Придивившись уважніше, він побачив тремтячого молодого чоловіка, який сидів на пасажирському сидінні, виглядав звідти з різнобарвною головою, махав рукою в бік другого поверху і кричав:

- Гей! Є тут хто-небудь? Ми твої товариші по команді, не бійся, ми тут, щоб врятувати тебе!

У минулому, коли Лі Юген бачив такого "зіпсованого юнака", він був шанобливий і стояв далеко. Він поводився зарозуміло і говорив щось на кшталт - "Цей світ скочується вниз", - щоб показати свою перевагу, але тепер він боявся, що він поїде без нього. Він швидко відчинив вікно і крикнув:

- Я тут! Я твій товариш по команді! Я на другому поверсі, прийди й врятуй мене!

Сюн Цзябао схвильовано махнув рукою в бік вікна і повернувся, щоб сказати Сінь Мену:

- Знайшов його! Швидше, врятуй його!

Сінь Мен не був настільки оптимістичним. Він міцніше стиснув руки на кермі, щоб керувати Лендровером, намагаючись зберегти рівновагу, коли врізався в зомбі, що було важко в такому маленькому просторі. Коли вони прибули, Сюн Цзябао натиснув на клаксон (бібілка в машині), і Сінь Мен спостерігав, як багато зомбі залишили будівлю й оточили машину. Сюн Цзябао все ще кричав, він і справді був чимось.

- Це вже занадто. Якщо машина буде оточена, ми не зможемо виїхати звідси, - роздратування Сінь Мена зупинило Сюн Цзябао, який нарешті помітив, що ситуація була неоптимістичною. Зомбі використовували свої тіла, щоб битися об машину. На склі залишився жовто-білий слід. До вікна переднього пасажирського сидіння прикріпилося обличчя зомбі. Його біле око пильно дивилося на Сюн Цзябао. Сюн Цзябао, який був так схвильований, закрив рот.

Після ще кількох ударів, Лендровер в'їхав у двір. Кілька зомбі залишилися слідувати за автомобілем під будівлю. Сінь Мен виглянув у вікно і крикнув:

- Спускайся, ми зустрінемо тебе тут! Не забудь захопити свою картку!

Лі Юген, який спостерігав за цією сценою, схопився за вікно, щоб устояти на ногах.

- Ні... Я не можу... Я не можу спуститися вниз. Ці чудовиська з'їдять мене! Краще ти... ти прийди. Прийди й врятуй мене!

Сінь Мен:

- ...

Він обернувся і побачив велику групу зомбі позаду. Дивлячись на відчинені двері, його серце не могло не калатати. Ніч була дуже тихою, а автомобіль ревів, якщо він затримається ще хоча б на трохи, вони можуть залучити ще більше зомбі, і неприємностей було б значно більше!

Бачачи, що союзник відмовляється спускатися, Сінь Мен не став витрачати зусилля. Він розвернув машину і помчав до зомбі. Перешкоди змушували Лендровер підстрибувати й метатися, через що вони кілька разів стукнулися головою об дах. На щастя, завдяки нагадуванню Сінь Мена, вони були пристебнуті ременями безпеки, інакше вилетіли б через лобове скло.

Попри це, Сюн Цзябао тримався за голову і кричав від болю. Він повернувся, щоб подивитися на безпристрасного Сінь Мена, і не міг не захопитися ним.

- Маленький брате, ти реально дивовижний. Твій ґеґе* захоплюється тобою!

Сінь Мен придушив бажання закотити очі й вичавив із двигуна все, що міг. Навколишні зомбі були збиті й злетіли в повітря. Хоч вони й не мертві, відсутні кінцівки завадили б їхнім діям.

Збивши зомбі з ніг, Сінь Мен переїжджав їхні голови й ноги. Навіть якщо вони могли тільки зламати кінцівки зомбі, це могло вплинути на їхню рухливість. Оскільки вони не знали болю, то все ще намагалися дістатися до машини, але могли тільки повільно повзти по землі, виграючи парубкам час.

Але навіть так товариш по команді нагорі відмовився спуститися вниз, сидячи навпочіпки біля вікна і чекаючи, що хто-небудь врятує його. Головний біль Сінь Мена посилився. Сам Сюн Цзябао навіть не подумав вийти з машини. Юнак насупився, зціпив зуби й вийшов з машини.

 

_____________

Ґеґе¹- звернення в Китаї молодшого до старшого між двома чоловіками. Використовується не тільки серед родичів, а й чужих, просто знайомих.