Йому дуже пощастило, що настільна лампа була робочою, проте світло було надзвичайно яскраве й сліпуче, не ніжне й тьмяне помаранчеве світло звичайних настільних ламп, а таке ж бліде, як у люстри з вітальні. Він боявся, що уся кімната буде освітлена наче вдень.
Сінь Мен обережно поклав її на ліжко і постарався максимально накрити ковдрою, приглушивши тим самим світло настільки, наскільки це взагалі було можливо. Взявши картку, він вчитувався у слова знову і знову, поки нарешті зрозумів частину змісту, потім перевернув її й виявив, що на звороті теж був напис:
[Не вмикайте світло, світло привабить їх.]
[Як дивно, істоти, які повинні існувати тільки в темряві, шукають світло. ]
Сінь Мен миттєво подумав про чотири кроваві ієрогліфи на білосніжній стіні, і тут же здригнувся: що за гра-привид!
Монстрів приваблює світло, тому він не може увімкнути його, але якщо не зробити цього, тоді не можливо побачити зміст карти й стін, не дізнатися, що світло вмикати не можна...
Що за клята підказка, це глухий кут!
Сінь Мен ледь стримував себе, щоб не порвати картку, але, зрештою, у нього все ще не було іншого вибору, окрім як стримувати себе. Адже це єдина підказка.
Він бачив усі підказки на картці, але так і не зрозумів що відбувається, де він, що зовні. І що від нього вимагається він узагалі поняття не має. Здається, спершу йому потрібно знайти іншого члена команди. Можливо, у тих п'яти товаришів по команді буде трохи більше інформації.
Але......
Сінь Мен вагався. Аби когось знайти, йому слід було вийти. Щоб вийти назовні, йому доведеться розібратися з чудовиськами зовні.
Так, чудовисько.
Він може бути впевнений, що зовні точно не звір, а повинно бути якесь чудовисько, адже на карті написано "тільки види, які повинні існувати в темряві", ця темрява не зовсім схожа на ніч, а навіть якщо й так, то не може бути тварин, що існують тільки вночі. Ця фраза нагадала йому про вельми погані речі, такі як вампіри або щось подібне.
Хоч це й абсурдно, але це гра жахів, і ні в чому не можна бути впевненим, хіба не так?
Насправді є ще деякі речі, які здавалися не зовсім правильними й природними, але Сінь Мен не міг їх зрозуміти, тож підсвідомо ігнорував.
Однак необхідно спочатку зрозуміти, що за істота стоїть за дверима. Він повернувся назад у вітальню, обережно відсунув столи й стільці біля дверей, звільнивши прохід до дверного вічка, і обережно глянув у нього.
Цей будинок має бути старою будівлею. На відміну від новозбудованого будинку, де на одному сходовому майданчику лише дві квартири, тобто ліві й праві двері, у цьому будинку квартир було три. Ліфта не було. Але був дуже брудний коридор. Сінь Мен знаходиться за середніми дверима. Коли він виглянув, то міг бачити половину сходів, що ведуть донизу. У нижній половині сходів є вікно. Час справді нічний, а скло темне і міцне, як у звіра з роззявленою пащею, готового поглинути людей. Звір збирався обрати кого-небудь, аби з'їсти, від чого хлопак здригнувся. Але бачення швидко зникло, коли від удару ззовні сходова клітка різко освітилася, на мить засліпивши.
Грубий рик і скрегіт зовні все ще чітко чулися, але чому нічого не було?
Невже радіус дверного вічка занадто малий? Сінь Мен знову підійшов ближче, але не очікував, що світло раптово потьмяніє, і величезне, жахливо величезне, криваве синьо-біле око, раптово зайняло весь простір вічка, дивлячись прямо на нього!
Сінь Мен від переляку ледь не спіткнувся об стілець та стіл, що стояли позаду!
А щоб вам пусто було! Який привид!
Якби ти у своїй підсвідомості не пам'ятав, що потрібно не видавати жодного звуку, Сінь Мен би закричав!
Це око занадто жахливе. Воно не схоже на нормальні людські очі. Повністю відсутні верхні й нижні повіки. Натомість здається, що зовні виставлено ціле неушкоджене очне яблуко, повік немає, очі біло-сірі, обтягнутий темно-червоною павутиною білок. Вони здавалися налитими кров'ю, хоча зіниці були бліді!
Руки Сінь почали знову тремтіти. У тихій кімнаті він виразно чув своє прискорене і глухе серцебиття, що немов заповнювало всю барабанну перетинку, від чого, на якусь мить нічого не чув! Він майже розвернувся і побіг назад у спальню, щоб більше ніколи звідти не виходити!
Але розум зупинив його. Сінь Мен хотів жити. Він не тільки не хотів, щоб його вкусило чудовисько, а й не хотів, аби його заморили голодом живцем. У цій квартирі абсолютно не було їжі. Він не може довго ховатися, що б не було зовні. Рано чи пізно, але йому все одно доведеться зустріти "це" віч-на-віч, покинувши безпечні двері.
Не бійся, не треба, боятися нічого...
Сінь Мен заспокоював себе, з силою стиснув свої пальці, намагаючись набратися сміливості, і знову обережно наблизився до дверного вічка.
Цього разу він побачив усього "монстра" цілком.
Зомбі.
У цього схожого на гуманоїда монстра немає точнішого опису, ніж це слово.
Коли зомбі був живий, він, найімовірніше, був дорослим чоловіком, на тілі висів порваний і забруднений кров'ю костюм, розпоровся опуклий живіт, з якого виривалися вирвані гнилі, брудні кишки та нутрощі, волосся, подекуди, було відсутнє, оголюючи череп. Плямистий синьо-білий скальп, і все тіло гниле, виробляючи чорно-жовтий гній. На перший погляд, видно чорні кістки з переламаним м'ясом усередині, а на обличчі майже немає шкіри. І ясна зовсім оголені, а між зубами виднілися шматки гнилого м'яса...
Ні, є ще один, поруч із ним ще й жінка-зомбі!
У цей час, вогні в будинку привернули двох зомбі. Вони заблокували двері, безцільно блукаючи навколо, видаючи ірраціональні шиплячі звуки, Сінь Мен побачив жінку-зомбі у рваній піжамі. Гнилий язик був майже розірваний навпіл, і кривавий рот показував повну відсутність зубів.
Їх уже не можна називати людьми.
Він не знав, чи є це психологічним ефектом. Побачивши їхній зовнішній вигляд, нюхові відчуття Сінь Мена розблокувалися, так що він став відчувати сильний і огидний запах гнилої плоті з-за дверей. У шлунку піднялася хвиля, і його мало не вирвало.
Але важливішим, ніж фізичний і психологічний страх і нудота, є те, що реальність аж ніяк не оптимістична.
Світло на сходовій все ще горить. Хто знає, скільки монстрів, що знаходяться поблизу, приверне це світло? Навіть якщо більше ніхто не прийде, їх двоє, двері заблоковані, що робити?
Сінь Мен був наляканий і стривожений. З розумовими здібностями в нього все було гаразд, але фізична сила підкачувала. Не можна сказати, що у нього не було сили в руках, але він ніколи не займався бойовими мистецтвами. А згадуючи, з якою силою ці два зомбі щойно билися об двері. Перед такою жахливою силою він виявився абсолютно безпорадним.
На щастя, після того, як цього разу вогник датчика згасла, він більше не загорівся.
Сінь Мен відчув невелике полегшення і трохи відсторонився, тупо дивлячись на вхідні двері. Він змушував свій мозок працювати на повну, шукаючи вихід із цієї ситуації.
Два зомбі разом, одночасно боротися з ними - чистої води самогубство. А якщо спробувати розділити їх, і вбити одного за іншим... це розв'яже проблему? Впустити спочатку одного всередину, а іншого залишити за дверима, вбити того, хто опиниться всередині квартири, а після розібратися з тим, хто залишився зовні...
Ні, не спрацює, не кажучи вже про те, що зомбі настільки сильний, що він не впевнений, чи зможе вчасно закрити двері, впустивши всередину тільки одного. Та і якщо подумати, є ризик, що поки він намагатиметься зачинити двері, то той, що опиниться всередині, матиме можливість вкусити його. Таке рішення дуже небезпечне і ненадійне.
Так, Сінь Мен не планує вбивати зомбі, отримавши при цьому травми. Хто знає, чи немає в їхніх брудних зубах смертельних бактерій, тож краще не ризикувати.
Що ще можна придумати?
Оскільки це гра, вона обов'язково враховуватиме фізичні особливості гравця, тож у звичайних людей теж має бути вихід, вони мають знайти інші способи врятуватися.
Не хвилюйся, подумай про це, подумай... подумай про характеристики зомбі...
Зомбі приваблюватиме світло, тому, щойно він увімкне світло, він приверне увагу зомбі, якщо... а якщо дочекатися світанку? Чи є тут взагалі світанок?
У Сінь Мена виникла непогана ідея, але раптово він подумав: що станеться, якщо дочекатися сходу сонця? Зомбі люблять "шукати світло". На вулиці світанок, але в кімнаті темно. Чи привабить їх зовнішнє світло?
Очікувати на місці, ця ідея насправді небезпечна. Що більше він буде тут залишатися без відпочинку та їжі, то більше енергії він втратить. У той час якщо йому доведеться постати перед великими труднощами, то ситуація буде дуже небезпечна. Але Сінь Мен, подумавши ще деякий час, так і не зміг знайти кращого рішення, тож залишається спробувати тільки цей варіант.
Дочекавшись світанку, він пройшовся квартирою і спробував знайти якусь придатну для використання зброю. Йому не хотілося підпускати зомбі близько, тому кухонний ніж був одразу було відхилено. Він шукав щось довге, схоже на довгу палицю або довгий ніж.
Не кажучи вже про те, що він дійсно знайшов його. Увійшовши на балкон, Сінь Мен помітив у середині квіткового горщика трубу з нержавіючої сталі, на ній переплелися зів'ялі лози іпомеї. Власник, мабуть, використовував її як опору для квітів. Сінь Мен зламав сухі стебла квітів, витягнув сталеву трубу з горщика і витер ґрунт. Ця сталева труба була трохи довшою за його руку, і він помахував нею за основу, що була досить гладкою.
Поміркувавши, він знову пішов на кухню і знайшов ніж для обробки, після чого прикріпив його до кінця сталевої труби мотузкою, таким чином зробивши саморобну зброю.
Потім він притулився до броньованих дверей і став чекати світанку.
У цій кімнаті немає неушкоджених предметів, що показують час. Усі годинники та будильники були зламані, телефон зламаний навпіл, а зап'ястя були оголені. Нічого не було, тому Сінь Мен не міг визначити точний час. Рев зомбі зовні й важкі кроки взад і вперед беззвучно відлунювалися в серці, відчуваючи тривогу щодо часу.
Ніколи ще ця ніч не здавалася йому такою важкою.
Нарешті, невідомо наскільки довго йому довелося чекати, але звук зовні став трохи іншим. Він почув два протяжних гарчання, що стали віддалятися все далі й далі човгаючи. Сінь Мен швидко встав і глянув у вічко, аби виявити, що вікна сходів світяться, це світанок!
Зомбі справді покинули цю темну сходову клітку і потягнулися вниз. Їхні суглоби були жорсткими й негнучкими. Для них не було можливим спускати обережно крок за кроком, тож за кілька різких рухів, вони спіткнулися і полетіли до низу стрімголов. Після чого, встали, наче й не було нічого, немов не відчуваючи болю, продовжили йти.
Але це також підтвердило початкові думки Сінь Мена. Зомбі дійсно приваблювало сонце зовні. Це був його шанс піти! Він розгріб купу меблів, що блокували двері, подивився у вічко, ще раз переконавшись, що на сходовій клітці немає зомбі, і пішов готуватися. У кімнаті знайшов більш-менш нормальний одяг, після чого загорнувся в кілька шарів, намагаючись максимально захистити всі відкриті ділянки шкіри. Тримаючи в руці сталеву трубу, він прочинив спочатку невелику щілину у вхідних дверях.
Подув легкий вітерець, ковзаючи вздовж вікон сходів, приносячи ранкову прохолоду і водяну пару, що додало бадьорості Сінь Мену, а втому й сонливість, накопичені за ніч, злегка розвіяло. Він вийшов без нічого.
Світло в коридорі, за винятком зони біля вікна, дуже тьмяне. Залізні поручні іржаві й кришаться. Спустившись сходами, він вийшов на наступний поверх - перший. Дивлячись із відкритого коридору, він побачив краєвид ззовні, що був більш ніж дивний. Здається, він перебував у старому селищі, оточеному такими самими, старими, шестиповерховими житловими будинками, і тут не повинно було проживати багато людей. Він побачив, що багато будинків стоять порожні, а вікна частково чи повністю відсутні.
Це мало б бути добре, адже це означає, що кількість зомбі не настільки велика, наскільки він уже встиг собі уявити.
Насправді як і очікував Сінь Мен, на дорозі в селищі було лише кілька зомбі, які волочили свої брудні й старі тіла, а під світлом сонця їхні кінцівки були жорсткими, такими ж повільними й безцільними, як у маріонеток, які йшли й час від часу залишали каламутний жовтий гній або шматки гнилої плоті, жахливий трупний запах щільно оселився в повітрі й без проблем проникав у ніс, буквально вивертаючи вміст шлунка назовні.
Жахлива сцена.
Сінь Мен стиснув руку, що тримала сталеву трубу, спробував контролювати своє дихання й обережно вийшов у тінь будівлі, намагаючись не робити жодного звуку.
Цей метод дуже ефективний. Зомбі завжди перебували в сонячних місцях, ігноруючи тінь. Але тіні в деяких місцях будівлі стояли відносно далеко одна від одної, й тінь у деяких місцях була відсутня повністю. Тож він намагався максимально уникати таких місць шукаючи інші шляхи. Таким чином, він повільно рушив до воріт на околиці.
Однак він не міг рухатися далі, тому що перед будівлею був великий відкритий простір. Там не було тіней, а під яскравим сонячним промінням погойдувалося близько двадцяти зомбі, не даючи й шансу пройти їх непоміченим!
Далі
Том 1. Розділ 3 - Місто зомбі. Перший товариш по команді.
Сінь Мен втупився в зомбі, і навіть виявив чоловіка та жінку, що блокували його двері раніше. Усі вони були повільними й нерухомими, але їх було занадто багато. Сінь Мен розгубився. Що він міг зробити? Він не міг не озирнутися. Його погляд упав на кілька машин, припаркованих поруч із будівлею. Здається, це була гарна ідея - виїхати. Проблема в тому, що в нього не було ключа від машини. Він не міг вести машину, не потрапивши всередину. Проте, Сінь Мен не був готовий здаватися. Він оглянув навколишній простір району, і, добре все обміркувавши, у нього з'явилося слабке припущення. Парковка в районі є скрізь, але там не так багато машин, водії паркують свої машини біля будинку - ключі можуть бути в одній із квартир, тож він може просто обрати машину і зайти всередину найближчого до неї будинку розвідати ситуацію. Якщо пощастить, він зможе знайти ключі й відкрити двері машини. Більшість зомбі вдень перебувають зовні, тому всередині їх має бути небагато. Оскільки це гра, має бути правильний шлях, щоб пройти її. Мають бути якісь підказки. Після того як Сінь Мен зрозумів, що це гра, і провівши важкий час, чекаючи світанку, він дійшов цього висновку. У цей момент розкидані навколо машини здавалися прихованою підказкою. На думку Сінь Мена, машини мають бути скрізь, у якому районі буде всього кілька машин? Мабуть, це підказка, яку він може використати. "Просто зроби це", Сінь Мен випадково вибрав найближчу будівлю з поруч припаркованим Пасатом і прокрався всередину. Зомбі біля дверей були невігласами, які повільно рухались навколо важкими кроками. Щойно він увійшов до коридору, Сінь Мен з подивом виявив, що більшість дверей у будівлі були відчинені, а перед дверима було багато уламків, начеб-то було життєво необхідно відчинити їх. Його здогадка виявилася правильною, інакше як можна було забути закрити двері в усій будівлі? Обережно увійшовши й переконавшись, що всередині немає зомбі, Сінь Мен почав швидко шукати, але після чотирьох або п'яти квартир він не знайшов ключів, але виявив кілька печив і хліба, а також кілька пляшок мінеральної води. Він поклав їх у рюкзак, який щойно знайшов, і ніс його на спині. Якщо він не знайде ключі до заходу сонця, то продовжить ховатися. Їжа і вода - найважливіші предмети, що забезпечують виживання. Нарешті, закінчивши обхід усієї будівлі, але так і не знайшовши ключа від машини, Сінь Мен швидко зайшов у наступний будинок і провів так увесь день, обшукуючи кожну будівлю поблизу стоянки. Але нічого навіть віддалено схожого на ключ не було - ні ключа від машини, ні будь-якого іншого. Можливо, він помилився? Сінь Мен безпорадно подивився на сонце, яке ось-ось мало опуститися за горизонт, і подивився на чорні двері перед собою. Це остання будівля, і якщо в ній немає ключа, значить він помилився. Зомбі можуть зайти в коридор уночі, тому він може знайти безпечне місце тільки зараз. Біля дверей був припаркований новий білий Лендровер, і Сінь Мену він сподобався з першого погляду, потай у нього була невелика надія, що він кращий, ніж Пасат! З неймовірною впевненістю він увійшов усередину. Як завжди, спочатку він оглянув перший поверх, потім другий і третій. Коли він піднявся на четвертий, то виявив, що двері 401 квартири були замкнені. Це було незвично, бо коли він шукав ключі від машини до цього, то жодні двері зачиненими не були. Що відбувається? Він трохи занепокоївся. Притулившись до дверей і приклавши до них вухо, він намагався почути звуки руху всередині. Він прислухався деякий час, його обличчя змінило колір, і він простягнув руку, щоб постукати. Незабаром пролунав гучний чоловічий голос: - Хто там? Сінь Мен не відповів, але продовжував стукати у двері, поки вони не відчинилися зсередини. Сінь Мен зробив крок назад і подивився на людину, яка відчинила їх. Молодий чоловік, але старший за Сінь Мена, довге, схоже на пір'я, волосся було пофарбоване в чотири кольори: червоний, зелений, жовтий і блакитний, з оголеною половиною. У нього було сім чи вісім проколів із пірсингом: на вухах, нижній губі та носі. Затерта і явно багато чого побачила чорна шкірна куртка із заклепками. На шиї чотири або п'ять різних намист. Череп, металеві зуби та хрести перемішані між собою так, що не знаєш де закінчується одне і починається інше. Нижче - рвані джинси та брудні білі туфлі. Стоячи з випрямленою ногою, іншою він спирався на одвірок з високо піднятим підборіддям. - Звідки ти прийшов?! Сінь Мен справді хотів розвернутися і втекти, але його погляд привернула чорна пов'язка на руці молодого чоловіка. Срібна заголовна "S", перекреслена рядковою "M", яка була схожа на змію або намальовану від руки хвилясту лінію. Точно така ж, як на руці Сінь Мена. Сінь Мен неохоче простягнув руку і представився сам. - Привіт, я - Сінь Мен, твій товариш по команді... Він думав, що відповідно до стилю юнака, він, безумовно, задере підборіддя, дивитиметься на нього зверхньо й ігноруватиме. Але він не очікував, що інший схопить його за руку двома долонями та затрясе ними, проливаючи сльози. - Ах, небеса, я нарешті побачив живу людину! Що це за чортове місце! Я пив із приятелями й пішов у туалет... Я не хотів мочитися, просто трохи води, а потім усе потемніло. Коли я прокинувся, я був у чиємусь будинку. Я думав, мій приятель жартує наді мною і приніс мене до себе. Коли ж відчинив двері, то побачив монстра! На щастя, мені вдалося швидко зреагувати, інакше мене б з'їли, ах! Збуджений юнак зробив паузу і продовжив скаржитися. Спостерігаючи за його сльозами, Сінь Мен втратив дар мови. Його союзник здається таким ненадійним, чи справді вони зможуть завершити поставлене завдання? У цей момент сонце остаточно зникло, і останню червону заграву можна було побачити на горизонті. Небо зовсім потемніло, і зомбі зовні почали рухатися. Вони випустили свій голодний рев і почали повільно виходити з обмеженої сонцем місцевості в пошуках їжі. Сінь Мен злякався, що їхні рухи привернуть увагу зомбі, і штовхнув юнака у квартиру, зачиняючи за собою двері. Юнак спочатку був шокований, але, на щастя, не був повним дурнем. Бачачи, що його напарник діє так обережно, він також понизив голос, але все ще продовжував скаржитися. - Я взагалі не часто п'ю спиртне, - з обуренням сказав юнак, - Лише кілька разів... Мої приятелі всі псини! Яким добрим я був до них, яким вірним! Я скажу тобі, найважливіше в чоловікові - це вірність... Сінь Мен проігнорував його плутану промову. Він вислухав кілька слів хлопця і здебільшого зрозумів його характер, тож він тільки дивився на нього. Після чого вирушив досліджувати кімнати. Будинок, у якому той прокинувся, був дивовижно декорований. Він також знайшов білу картку на узголів'ї спальні з неясно надрукованими словами й змістом на лицьовій стороні. Він покликав молодого чоловіка, і той витер ніс вказівним пальцем. Після чого неохоче підійшов, від чого його металевий кулон видав гучний звук. У Сінь Мена не було слів. - Що це? - юнак дивився на картку з цікавістю. У кімнаті було занадто темно, і він не міг розгледіти слова. Сінь Мен використав метод із накриванням ковдрою лампи, аби прочитати текст на картці. Після того, як юнак закінчив читати, він був настільки приголомшений, що довго не міг говорити, поки, нарешті, не вигукнув: - Лайно! Який сучий син вирішив так пожартувати?! - Хоча мені б теж хотілося так думати, але, на жаль, це не схоже на жарт, - терпляче пояснив Сінь Мен, - Навколишнє середовище тут, як і монстри ззовні, реальні. Я уважно спостерігав за всім, що відбувалося, і, здається, що монстри не штучні, як і машини. Я думаю, що ми опинилися в дивній ситуації. Вміст картки - це єдине, що в нас є зараз. Тут немає їжі та води. Тож, якщо ми не хочемо вмерти, то нам залишається тільки бігти. - Але... - юнак був приголомшений і почухав свою різнокольорову голову - Монстри зовні жахливі, нам справді... Нам справді потрібно виходити? Поліція не може врятувати нас? - Не думаю, що це спрацює, - відповів Сінь Мен без вагань - Там зовні повно зомбі, але я не бачив жодної живої істоти. Я думаю, що ця гра про втечу від зомбі. Я вже грав у подібні ігри раніше, у них немає поліції. Найімовірніше, у місті є тільки зомбі, а ми єдині шестеро людей, які вижили. Кіл Метт¹ здригнувся, так само пригадавши, що грав у кілька ігор про зомбі й в них справді було тільки так. Він надувся ледь не заплакавши: - Що ж нам тоді робити? Як ми зможемо втекти? Сінь Мен подумав, перш ніж прошепотіти: - Дотримуючись підказок на картці, ми повинні знайти інших гравців і, зібравши інформацію кожного, ми з'ясуємо, що робити. Плечі Кіл Метта опустилися, навіть його схоже на пір'я волосся нібито поникло. - ...Ну, це все, що можна зробити. Після цього він згадав, що все ще не представився. З надмірно підкресленим поплескуванням Сінь Мена по плечу, він поквапився сказати своє ім'я: - Забув представитися, мене звуть Сюн Цзябао, 22 роки. Я працюю в барі офіціантом, і хоча в мене немає грошей, я вірю, що в житті найважливішим є тільки одне - справедливість! Брате, ти виглядаєш молодшим за мене, але будь упевнений, ми з братом тебе підтримаємо!" - він з гордістю випнув свої груди й вдарив себе по них. Не дивлячись на суперечливі почуття, Сінь Мен приховав емоції й подякував йому. Більше не піклуючись про хлопця, він узяв картку і перевернув її, щоб подивитися повідомлення і з іншого боку: "Одного разу в спокійне місто з космосу впав метеорит. Він приніс із собою особливий вірус, який перетворив жителів міста на монстрів-людожерів. Три дні потому місто впало." - Звісно, - Сінь Мен простягнув картку Сюн Цзябао - У цьому місті тільки зомбі. Крім нас, гравців, не повинно бути інших живих людей. Сюн Цзябао подивився на слабке світло настільної лампи й не зміг утриматися, щоб не запитати Сінь Мена: - Чому ти не ввімкнув нормальне світло? Сінь Мен запитав: - Хіба ти не знаєш, що світло приверне зомбі? Як тобі вдалося вижити минулої ночі? Збентежений Сюн Цзябао скуйовдив своє волосся: - Я випив занадто багато, тож спав до сьогоднішнього ранку. Сінь Мен: - ... Він не пояснив, оскільки Сюн Цзябао побачив вміст зворотного боку картки. - Ну, - Сюн Цзябао викинув свою картку і подивився на нього - Що ж нам тепер робити. Сінь Мен насупився і підняв картку. Вона все ще досить корисна! Він поклав картку в кишеню й оглянув будинок, вагаючись. - Зомбі можуть увійти в будівлю. Ми нічого не можемо зробити, тільки подрімати, щоб гарненько відпочити. Завтра ми пошукаємо ключі від машини, щоб нарешті покинути це місце... Він не очікував, що Сюн Цзябао раптово скаже: - Тобі потрібні ключі від машини? Тут є одні в кімнаті! Сінь Мен був у нестямі від радості. - Від Лендровера внизу?! - Там внизу Лендровер? Гарна машина, ах! - Сюн Цзябао підійшов до дверей, порився в купі сміття на землі, дістав з-під книжки предмет, схожий на ключ, і сунув його в руки Сінь Мена: - Я побачив їх сьогодні вдень, але не впевнений, чи він від машини внизу. Я не вмію вести машину, а ти? Сінь Мен обережно оглянув ключ і вельми зрадів, помітивши невеликий логотип Лендровера, значить, він мав рацію! Раптово зрадівши, він кивнув. - Ні, але я зроблю це в будь-якому разі. - Ні? Якщо нас спіймає поліція, хіба нас не арештують? - недбало запитав Сюн Цзябао. Око Сінь Мена сіпнулося. - Я сподіваюся, вони все ще пам'ятають, як потрібно заарештовувати. - Правильно, вони ж усі зомбі, - Сюн Цзябао ляснув себе по голові. Сінь Мен не міг не закотити очі. Вони удвох пересунули легкі меблі, щоб заблокувати двері. Потім вони розділили печиво і хліб із рюкзака Сінь Мена. Кожен випив пляшку води, після чого Кіл Метт знайшов ніж, щоб захистити себе. Далі вони лягли спати. **** Маленький театр: Автору є що сказати: Дінь! Ваш товариш по команді "Вбити Домініон Метта" онлайн. Вбивча матерія: Ей ~ Ей ~ Cecco Мен щойно сказав: ...Ти все ще внизу? Кіл Метт домінуйте над річками та озерами: як запитати, чи зможемо ми все ще весело провести час разом? !! Мен - це всього лише одне слово: якщо ти пішов - не зможеш! Убийте Метта і підкоріть собі річки та озера: ... _________________________ Кіл Метт¹- стиль волосся у панків.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!