Складність місії

Розділ 84 - Панянка в червоному

Як треба було зіграти роль чарівної дівчини? Бог Невгасимої Вершини зіткнувся з безпрецедентно складною проблемою. Довго розмірковуючи над цим, він наказав Кон Мухва прибути на аудієнцію з ним. Кон Мухва — екзотична квітка Невгасимої Вершини... Це, очевидно, самець яо-павича, генерал авангарду на полі бою, а його магічна зброя — дві гігантські сокири, які можуть різати людей, як коноплі. Однак у своїй людській подобі він ненавидів земний чоловічий одяг і прикраси, які були недостатньо блискучими, тому вдягався, як прекрасна жінка. Він народився з гарною зовнішністю, очима, як прозорі осінні води, і витонченою гнучкою фігурою. Він ішов, як квола верба під вітром, похитуючись від кожного кроку. Він милувався своїм відображення у воді та любив порівнювати свою красу з іншими, йому подобалося кокетувати, поводитися розпещено і нерозумно. Врешті мало хто знав, що це чоловік. З року в рік він посідав перше місце в списку коханок мрії чоловіків-культиваторів у світі безсмертних, і перше місце в списку духів-звабниць, яких жінки-культиватори найбільше хочуть убити. Тепер Кон Мухва був раптово викликаний Шеньдзюнем і трохи нервував, розмірковуючи, чи не зробив він щось не так. Шеньдзюнь відпустив усіх і підійшов до нього. Від аксесуарів для волосся до одягу, від фігури до рухів рук і ніг, він ретельно оцінив його. Він навіть вивчав зачіску, яку той мав, і нафарбовані брови. Він прислухався до його голосу і наказав йому пройти кілька кроків. Він посміхнувся... І нарешті запитав його, що люблять жінки. Павич Кон Мухва був абсолютно приголомшений. У нього було відчуття, що Незгасима Вершина ось-ось заведе господиню. Відчуття естетики Шеньдзюня було найкращим і він мав дуже критичний погляд. Наскільки ідеальною була красуня, яка зуміла привернути його увагу? Кон Мухва дуже хотів плакати. Він усвідомлював, що не може зрівнятися з красою Шеньдзюня, тому вбрався у жіночий одяг, знайшовши новий шлях, перемігши суперника несподіванкою. Тепер його краса ось-ось втратить верховенство... Він відчував, що його майбутнє як павича було гнітючим і похмурим, більше не було сенсу розпускати пір'я на хвості. Він терміново потребував розради на грудях чоловіка і любощів у ліжку, до того він також повинен домагатися одруження. Це має бути з ніжним і красивим чоловіком, таким як Бай Сяньдзвень... Настав час для всіх відмовитися від будь-яких химерних думок, які вони мають щодо Шеньдзюня, і назавжди позбутися цієї ідеї. Може, Бай Сяньдзвень погодиться бути з ним даоським супутником? Кон Мухва подумав про це й позбувся свого пригнічення. Він бадьоро побіг розповсюджувати новини. ... Вежа Вутон, за шаром бісерних штор. Шеньдзюнь зняв свій плащ зі снігового пір'я і, ретельно прийнявши ванну, підійшов до дзеркала. Він критично розглядав свою зовнішність. Культиватори, які досягли рівня Святого, можуть змінити форму тіла та зовнішній вигляд, переодягнутися також було не важко. Важко було замаскуватися так, щоб відповідати ідеї цієї людини. Він трохи подумав і відразу змінив свій вигляд на той, що був у чотирнадцять років. Його зріст на той час був якраз відповідний, риси не можна було розрізнити як чоловічі або жіночі, а талія була тонкою, менше, ніж хватка. Тепер йому потрібно було лише відкоригувати плечі, щоб вони стали тоншими, і зменшити скелет рук і ніг. Він придушив свою базу культивування до Будівництва фундаменту, і тепер точно став схожий на ніжну красуню. Він згадав про загальні характеристики цілей місії в пам'яті Джао Є, а потім подумав про безшовне жіноче вбрання Кон Мухва. Він підкоригував деталі, приховавши адамове яблуко, а потім прибрав краї та куточки брів. Він перетворив яскраву та розкішну привабливість, схожу на вогонь, та ніжну, як вода. Лише ту краплеподібну родимку в кутику ока неможливо було приховати. Ця природна спокуса не може бути прихована. Він довго думав і кинув метушитися. Хоча більшість героїв системних завдань є невинними красенями, він знає, що Сон Цінши любить яскравий стиль, тому він не може втратити весь темперамент Юе Вухваня... Він намагався усміхнутися в дзеркало, щоб гідні феніксові очі могли виявити яскравість бажання, що виливається, розквітаючи лише для однієї людини. Чарівний блиск, який ненавмисно виділяється гарним і невинним відтінком, а іноді й спокусливим, серед звичайної чистоти та святості. Це були речі, які могли затягнути людину в прірву. Подібно до тих речей, які Сон Цінши робив з ним у ліжку, це була найбільша солодкість. Навіть якщо він втратив свої спогади і їм довелося починати все спочатку, угода повинна бути виконана. Сон Цінши хотів вийти за нього заміж, і він погодився. Вони були даоськими супутниками, яким просто бракувало офіційної церемонії. Неможливо відмовитися від цієї обіцянки. Хоча він не примушував би чоловіка до цього, він не мав наміру бути людиною честі для цієї людини, яка втратила пам'ять. Він би використовував усі методи, які мав би використовувати. Він не хотів розмірковувати, чи є ці методи ненормальними та патологічними. Його почуття давно вийшли з-під контролю. Сон Цінши якось сказав під час лікування, що бажання не є чимось ганебним і що немає потреби пригнічувати поклики свого тіла. Він повинен реалізувати їх скільки завгодно, це корисно для його одужання. Він сподівався, що чоловік дотримається свого слова і зробить усе можливе, щоб вилікувати його. ... Юе Сяньшен настільки ретельно піклувався про Сон Цінши, що той спав, навіть не знімаючи одягу. Щодня він стояв біля його ліжка, завжди бувши поряд, годуючи його незліченними чудодійними пігулками. Рани Сон Цінши швидко зажили, але його звичка спати була поганою. Щоранку він прокидався на колінах у Юе Сяньшена, а його губи були трохи набряклими й навіть потрісканими. Він випив дві дози відвару внутрішнього жару, але ефекту не було. Ймовірно, це було пов'язано з сухим кліматом і його слабким станом. Юе Сяньшену не сподобалося, що відвар був надто гірким, тому він дозволив йому пити його з додаванням меду, щоб зробити його смачнішим. Сон Цінши був дуже вдячний і щодня міркував над тим, як похвалити його за те, що він така хороша людина. З точки зору Сон Дзіньчена, стосунки між цими двома не можуть бути простою дружбою між поколіннями. Навіть його батько не став би піклуватися про нього так ніжно й інтимно під час хвороби. Імовірність того, що він дасть йому необмежену кількість грошей, була ще меншою! Отже... Сон Цінши точно позашлюбний син бойового прадядька! Тільки чомусь він не хотів це розголошувати. Востаннє, коли бойовий прадядько наказав йому купити речі, він не зміг закінчити навіть до півночі. І ось він повернувся плачучи, і його поставили в куток. Цього разу він повинен скористатися шансом! Щоб його не спіткала доля його старших братів, він буде йому догоджати та завойовувати прихильність бойового прадядька. Хоча ті старші брати використовували ліки для росту локонів, щоб відновити волосся, вони стали посміховиськом у долині. Дотепер вони так і не знайшли собі дівчат. З високими прагненнями та високими ідеалами Сон Дзіньчен бігав усюди, купуючи різноманітні дорожні товари для Сон Цінши. Нарешті все було куплено. Юе Сяньшен сказав, що в нього є справи, і йому потрібно їх покинути. Перед тим, як піти, він дістав вільний одяг кольору снігу з великими рукавами, сказавши, що це прощальний подарунок, який він поспішно замовив у ательє кілька днів тому. Одяг Сон Цінши давно був пошарпаним. Побачивши цю мантію, яка цілком відповідала його смаку, вона безмежно йому сподобалась. Він перевдягнувся в неї на місці й щиро подякував. Юе Сяньшен усміхнувся й поправив йому скуйовджене волосся, перш ніж піти. Коли Сон Цінши закінчив пакувати свій багаж і збирався йти, він нарешті згадав, що забув організувати транспорт. Сон Дзіньчен втік зі школи та не наважився скористатися чарівним кораблем. Тепер місто, де вони двоє зупинилися, відносно віддалене, з невеликою кількістю мандрівних культиваторів. Тут не було не тільки філіалу Секти безсмертних звірів, але й магічних кораблів високого рівня. Він і Сон Дзіньчен стояли на вулиці, дивлячись один на одного. Після довгих пошуків вони нарешті купили двох швидких духовних коней. Після розрахунку місця розташування на карті вони планували їхати три дні. Досягнувши міста Руїнан, вони зареєструються в Секті безсмертних звірів, щоб орендувати чарівний корабель. Двоє сіли на коней і поїхали. Знаходячись у місті Сон Цінши відчув сторонній погляд. Він озирнувся й побачив, що красивий червоний безсмертний птах, якого він бачив днями, повернувся й слідував за ним. Він поманив рукою. Безсмертний птах злетів і легко сів йому на плече. Він ніжно дзьобав його за вухом, поводячись як розпещена дитина. «Цей птах справді прекрасний», — Сон Дзіньчен був у захваті, спостерігаючи за взаємодією людини та птаха. Він дістав насіння дині, щоб погратися з пташкою: «Нумо, братик торкнеться твого хвоста». Червоний безсмертний птах повільно повернув шию. На мить він звернув на нього крижаний погляд, а потім раптом випустив шалене полум'я. Воно кинулося в обличчя Сон Дзіньчена, запалюючи його одяг і волосся. Сон Дзіньчен був абсолютно наляканий і відчайдушно метушився, розносячи іскри скрізь. Хвіст духовного коня теж загорівся і він вражено підстрибнув, несучи Сон Дзіньчена, який кричав, вперед. Сон Цінши був приголомшений побаченим. Він скуто повернув голову й подивився на невідомого червоного безсмертного птаха на своєму плечі. Це був хижий птах, з яким не можна було жартувати... Безсмертний птах знову потерся об його щоку, а тоді опустив голову, акуратно очищаючи пір'я, вдаючи, що нічого поганого не вчинив. Верескливий голос Сон Дзіньчена став ще голоснішим: «Цінши, йди швидше!» Його тон змінювався з кожним складом, поки останні два зовсім не впали. Сон Цінши почув неправильність у його голосі та поспішив подивитися на ситуацію. Його несподівано зустрів вид пораненої та непритомної дівчини в червоному, що лежала у підніжжя скелі. Здавалося, з нею стався нещасний випадок і вона покотилася вниз. На її голові виднілися дві рани, було багато крові, а її руки та ноги були в саднах. Схоже, її щиколотка теж підвернута. Дівчина виглядала дуже тендітно: медовий колір обличчя, мальовничі брови, гарні риси обличчя, довгі вії, схожі на крила метелика, які злегка тремтіли, і маленька червона родимка-сльозинка під лівим оком, що має спокусливу привабливість. На ній було марлеве плаття з червоного крижаного шовку, яке під час падіння було в кількох місцях порване гілками, декольте було злегка розсунуте, відкриваючи тонку шию та ключиці. Шпилька нахилена, а зачіска розпатлана. Її довге, як шовк, чорне волосся зі злегка закрученими кінчиками лежало у безладі на зеленому трав'яному килимі... Серце Сон Цінши трохи збентежилося: «Мені здається, що я десь бачив цю дівчину». Сон Дзіньчен погодився: «Щоразу, коли я бачу красиву дівчину, мені теж здається, що я зустрічав її раніше». Сон Цінши задихнувся. Він із запізненням зрозумів, що те, що він сказав, могло бути дещо недоречним, наче він був розпусником. Він швидко викинув ці безладні почуття зі свого розуму та присів, щоб огледіти травми дівчини. «Травма голови доволі серйозна, у неї може бути легкий струс мозку. З ним потрібно розібратися якнайшвидше, щоб запобігти погіршенню», — Сон Цінши дістав золоті голки й майстерно зробив кілька проколів, використовував свою духовну силу, щоб скерувати згорнуту кров до розвіювання. Потім він використав пігулку Чистого спокою, яку розчинив у воді та дав їй. «Ти впораєшся?» — Сон Дзіньчен дуже нервував. Він виявив, що спосіб проведення акупунктури Сон Цінши був дуже дивним, він ніколи раніше цього не бачив. Він боявся, що той прикидається знавцем, а насправді щось наплутає, проткне не там і зробить цю дівчину дурною. Але Сон Цінши швидким і рішучим рухом встромляв голки. У нього не було часу, щоб зупинити його, тому, не маючи іншого кращого варіанту, він просто спробував переконати його: «Відвезімо її до лікарні, і нехай її лікує лікар». Сон Цінши закінчив лікування голковколюванням і перев'язував їй рани. Почувши це, він збентежився: «Навіщо нам шукати лікаря? Я лікар». Сон Дзіньчен серйозно вказав на проблему: «Ти виглядаєш не дуже надійним». Професіоналізм Сон Цінши знову був поставлений ​​під сумнів, через що він був трохи пригнічений: «Мої медичні навички дуже хороші». Сон Дзіньчен серйозно запитав: «Ти знаєш техніку шов іволги? Чи знаєш ти східну леді з вісімнадцятьма голками? Чи знаєш метод встановлення кісток клану Хван? Ці техніки існують вже майже тисячу років, і кожен лікар знає, як їх виконувати». Сон Цінши продовжував перебувати в розгубленості... Сон Дзіньчен зітхнув і похитав головою. Сон Цінши зрозумів, що його образ скоро перетвориться на образ лікаря-шарлатана і поспішно заперечив: «Я можу виконати 88 вісім голок Богів і привидів». «Вісімдесят вісім голок Богів і привидів? Перший у світі метод акупунктури? — Сон Дзіньчен ледь не розсміявся. — Ґе, це є тільки у міфах та легендах, немає жодних відповідних записів про це в Долині Короля Медицини. Як ти цьому навчився?» «Я не пам'ятаю, — Сон Цінши злегка потер чоло і відчув, що метод шиття закарбувався в його пам'яті, і був зручним, ніби він часто ним користувався, — Але я дійсно знаю...» Він просто забув, як цьому навчитися... Сон Цінши довго над цим думав і був твердо певен, що він не лікар-шарлатан. Побачивши, що Сон Дзіньчен не має жодного гідного плану лікування, він присів навпочіпки та продовжував використовувати золоті голки, щоб стимулювати меридіани пацієнтки, щоб допомогти одужанню. Згустки крові розсіялися і дівчина в червоному поступово прокидалася. Вона розплющила свої затуманені феніксові очі, обережно закрила розпущений комір і тихо прикрила порваний куточок спідниці. Подивившись на них двох і, врешті, зупинивши свій погляд на Сон Цінши, вона довго не рухалась, а тоді тихо спитала: «Ти врятував мене?» «Ми проходили повз», — Сон Цінши хвилювався, що його приймуть за погану людину, і поспішно представив себе та Сон Дзіньчена лікарями. Нарешті він сказав: «Чи можу я запитати твоє ім'я? Де твоя секта? Ми відправимо тебе додому». Панянка в червоному вбранні довго думала, похитала головою і сумно сказала: «Я не знаю». Сон Дзіньчен здивовано запитав: «У тебе теж амнезія?» Він озирнувся на Сон Цінши з очами повними звинувачень, підозрюючи, що його золоті голки зламали їй мозок. «Звичайно, іноді струс мозку викликає короткочасну втрату пам'яті. Стан дівчини важчий, ніж очікувалося, краще помістити її на спостереження». Те, як він подивився на нього, дуже збентежило Сон Цінши. Щоб довести, що з його медичними навичками немає проблем, він вирішив прийняти на лікування цю дівчину. Він дістав блокнот, щоб записати стан хворої, але виявив, що не міг написати медичну карту, не знаючи імені пацієнтки. Подумавши, він вирішив дати їй тимчасове ім'я: «Я буду називати тебе просто Сяо...» Дівчина в червоному, відчувши, що все стає далеко не обнадійливим, швидко відповіла: «Здається, мене звуть Фен Дзюнь». *凤君(fèng jūn) буквально "фенікс володар". Сон Цінши був здивований і викреслив ім'я в медичній картці. Спочатку він хотів назвати її Сяо Хон. *小红(хiǎo hóng) буквально "маленький червоний".