Злий лиходій

Кожен день продовжував бути похмурим і дощовим, скрізь у світі з'явилася заразна хвороба демонізації. За допомогою прихованої руки, покладаючись на силу Небес, чудовисько, на яке перетворився Ань Лон, втекло з нескінченної безодні.

Можливо, для того, щоб переломити хід долі, що вийшов з-під контролю, і повернути світ у свої руки, прихована рука використала надто багато сили й більше не могла зважати на дрібні деталі. Можливо, після того, як система вибухнула, неправильно виставлений бал викликав ланцюгову реакцію, і вона стерла всі минулі невдачі, скинувши кайдани зі своїх виконавців...

Замок навколо пам'яті Сон Цінши ослаб.

Спогади, що налічували понад тисячу реінкарнацій, бурхливо нахлинули на нього, ледь не розбивши море свідомості.

У нього піднялася висока температура і він втратив свідомість.

...

Долина Короля Медицини належала до Невгасимої Вершини, доктор Чен був не єдиним лікарем, який загинув мученицькою смертю через цю інфекцію. Було три села, де відбулася демонізація. Серед них був добре поінформований керівник Секти Небесного Вогню поблизу села Мо Хе. Він рішуче зібрав жителів села Мо Хе і всіх людей, які контактували з ними, опечатав село, вбив їх усіх і спалив тіла вогнем, перекривши джерело інфекції.

Село Цянь Хе було відносно віддаленим. Буддисти з Храму Дев'яти Зірок були добросердечними й не наважувалися діяти, вони просто опечатали село і щодня читали для них сутри, наставляючи на життєві принципи, заохочуючи спокійно зустрічати життя і смерть, і врешті-решт організовували їхні похорони. Переважна більшість мешканців села також прийняли їхню реальність, вірячи, що вони можуть потрапити до Чистої Землі Блаженства, принісши себе в жертву через демонізацію. Однак залишилася невелика кількість селян, які вважали, що не були інфіковані, і тому не повірили в це, вони брали свої сім'ї й перетинали гори та річки в обхід блокади, потайки тікаючи маленькими стежками. Приховуючи свої імена, вони йшли до інших міст і сіл.

Найгірша ситуація була в Тоняні, який Хван А'Бао відвідав перед смертю. Місто Тонян було розташоване в Наньліні, тоді ніхто не знав, що таке демонізація, по дорозі городяни та селяни бачили бідних і хворих батька та дочку, багато хто простягав їм руку допомоги, даючи милостиню і їжу або пропонуючи підвезти.

Медичний центр Короля Медицини був найкращою лікарнею в радіусі кількох сотень лі, у звичайні дні туди приходило і йшло багато людей. Було також багато лікарів, учнів і слуг, які виписували рецепти... Хоча доктор Чен надіслав повідомлення про надзвичайну ситуацію разом з відповідними даними, градоначальник Лов з міста Тонян наполягав на своєму. Він був зайнятий культивацією за зачиненими дверима, намагаючись досягти Зародженої душі, і не вірив в існування цієї абсурдної хвороби. Спочатку від демонізації страждали насамперед слабкі смертні, вони божеволіли й вбивали людей навколо себе. За ними пішли здорові смертні, звичайні культиватори, і, нарешті, чорні плями з'явилися навіть на наложниці градоначальника Лов...

Усе місто Тонян охопила паніка, і всі розбіглися.

Коли градоначальник Лов прийшов до тями, він поспішно покинув закрите культивування, щоб взяти ситуацію під контроль, але було вже запізно, місто Тонян занурилося в хаос, і всюди траплялися трагедії. Люди ненавиділи Хван А'Бао, вони ненавиділи Медичний центр Короля Медицини, і вони ненавиділи свою власну біду. Кожен хотів завдати удару першим, щоб отримати перевагу. Вони вбивали чужинців, вбивали підозрілих хворих, щоб не постраждати, і пацієнтів, уражених демонізацією.

Доброта була відкинута, мораль забута, етика втрачена. Всі перетворилися на божевільних звірів, які дивилися на всіх, навіть на своїх близьких, недовірливими очима.

На деякий час весь регіон Наньлін нагадував пекло на землі.

Отримавши повідомлення від доктора Чена, а також з інших місць, Долина Короля Медицини відправила незліченну кількість птахів-посильних, щоб повідомити про це Невгасиму Вершину та різні секти.

Невгасима Вершина швидко віддала наказ про блокування основних транспортних шляхів Південного хребта.

Міста і секти, які ще не постраждали, були негайно оточені й замкнені, заборонивши будь-яким сторонній в'їзд і виїзд з міста.

Секта Небесного бою була розташована на кордоні Центрального Континенту і Південного Хребта, демонічний приплив вже давно минув, трохи підірвавши її життєздатність, і в поєднанні з тим, що багато людей отримали шанс у зачарованому формуванні Мо Юаня, всі зачинили свої двері, старанно тренувалися і не покидали секту. Коли Ювень Янь отримав цю новину, він спочатку подякував своїм предкам за їхні благословення, потім подякував Шеньдзюню за його благословення, а тоді зібрав старійшин, знову застосував велику гірську захисну формацію, заблокував усю секту Небесного бою й особисто охороняв її, забороняючи будь-кому входити або виходити.

Острів Безсмертного Духа був осередком сект, безпосередньо підпорядкованих Невгасимій Вершині, і розташовувався на головному шляху з Наньліну до Центрального континенту.

Це була найсильніша секта безсмертного царства в галузі магічних утворень, більшість її членів були культиваторками...

Два дні тому шестирічну дитину, що трималася за дерев'яну бочку, прибило хвилями до їхнього берега. Культиваторки з Острова Безсмертного Духа побачили її та підібрали. Вони дуже дбайливо обробили її рани, а коли дитина прийшла до тями, вона схлипуючи розповіла їм, що походить з міста Тонян. Її батько несподівано сказав, що візьме сім'ю на прогулянку на човні, дорогою батько захворів і вбив матір та сестру. Він хотів вбити і її, але сестра, зібравши останні сили, кинула її разом з бочкою в море...

Дитина плакала, горювала, і хотіла до мами. На її руці були слабкі чорні сліди.

Для Острова Безсмертного Духа було вже запізно...

Пані Нянь поклала лист з Невгасимої Вершини, взяла зі столу миску з ліками й обережно дмухнула на неї, щоб охолодити, а потім подала її дитині до рота. Усміхаючись, вона сказала: «Не плач, ти така хоробра дитина. Скоро ти побачиш свою маму».

Її ніжна усмішка була схожа на усмішку матері.

Дитина нарешті перестала плакати, випила ліки, а потім запитала: «А я справді можу побачити маму?»

Пані Нянь дала їй цукерку і вмовила заснути: «Не бійся, я відведу тебе до неї через кілька днів».

Вона засукала рукава. На її блідих зап'ястях також з'явилися дуже тьмяні чорні лінії. Демонізація не залишала по собі й сліду, і не було ніякого способу придушити її культивуванням або духовною силою.

На Острові Безсмертного Духа було багато жінок і дітей зі слабкою конституцією, у багатьох людей почали з'являтися симптоми. Єдиною гарною новиною було те, що за цей час ніхто не покинув Острів Безсмертного Духа.

Культиваторки, які спричинили нещасний випадок, стояли на колінах за дверима. Їхні тіла теж мали ознаки демонізації, більше не було сенсу перепрошувати, вони просто хотіли померти.

«Встаньте. Не плачте! — пані Нянь гордо підняла голову, випрямила спину і голосно сказала. — Правило Острова Безсмертного Духа – допомагати дітям, які потрапили в біду. Ви дотримувалися своїх переконань, що тут поганого?! Усім встати! Острів Безсмертного Духа – це транспортна фортеця. Навіть якщо ми помремо, ми повинні померти гідною смертю! Виконуйте мої накази! Відкрити Небесний замок земної в'язниці. Запечатайте Острів Безсмертного Духа, перекрийте всі шляхи по морю і суші, нікого не випускати. Якщо протиотруту від демонізації не буде знайдено, ми станемо останньою лінією оборони Центрального континенту. Ми зупинимо хворобу демонізації на Наньліні! На Острові Безсмертного Духа!»

«Перший симптом демонізації – мітки, вони будуть поступово поширюватися. За ним слідує кома. Після того, як ми прокинемося, ми станемо демонами».

«Якщо хтось із ваших супутниць впаде в кому, вбийте її мечем, поки вона остаточно не перетворилася на демона!»

«Незалежно від особи, незалежно від зв'язків, незалежно від віку, незалежно від старшинства! Вбийте її негайно!»

«Я не виняток!»

«...»

Багато культиваторок на Острові Безсмертного Духа були сиротами або дівчатами, врятованими від жорстокого поводження. Пані Нянь виховувала їх з особливою турботою, вона піклувалася про них і навчала їх безсмертних технік і формацій. Вони вважали пані Нянь своєю матір'ю, а одна одну — сестрами, їхні почуття були глибокими, і цей жорстокий наказ змушував їх захлинатися риданнями.

«Будьте сміливими, не бійтеся. Хіба не ви завжди не казали, що будете тяжко працювати та не програєте тим чоловікам, які дивляться на жінок зверхньо?» — пані Нянь дістала хустинку й одну за одною витерла сльози з їхніх облич. Вона усміхнулася зі сльозами на очах: «Сьогодні ми, жінки, станемо пліч-о-пліч з чоловіками. Ми покажемо світові хоробрість наших культиваторок».

На Острові Безсмертного Духа тисяча вісімсот двадцять три людини своїми життями охороняли Центральний континент.

...

У Долині Короля Медицини лікарі отримували один медичний звіт за іншим, кожен з яких представляв життя одного або кількох лікарів — дивного доктора Ченя, сварливого доктора Хе, молодого доктора Чена, доброго і привітного доктора Джао, блискучого і досвідченого доктора Тянь, часто недбалого доктора Сюй, розумного і вродливого доктора Лан...

Кожне ім'я було в списку учнів Долини Короля Медицини, кожен з них був гордістю Долини Короля Медицини.

Деякі звіти були написані строго, а деякі — критично. З-під холодних і монотонних даних проступали краплі крові та сліз. Цей болісний список постійно поповнювався.

У Долини Короля Медицини не було часу сумувати, вони відстоювали вчення своєї школи й ніколи не здавалися.

Найкращі лікарі збиралися разом і вдень і вночі, вивчаючи плани лікування. Троє літніх лікарів зголосилися принести себе в жертву й вирушили до Наньліна. Вони пожертвували своїм життям заради експериментів, щоб визначити шлях поширення інфекції.

Погані новини надходили одна за одною...

Демонізація передавалася не через фізичний контакт, не через слину, не через пил... Вона поширювалася безслідно, наче це було щось, що мало існувати в цьому світі від самого початку. Як тільки з'являвся хворий на демонізацію, оточення випадково підхоплювало цю хворобу, причому хвороба мала ранню і пізню стадію. Пацієнти на ранніх стадіях хвороби не могли дізнатися чи вони інфіковані.

Всі методи профілактики та лікування не давали результату.

В той час вони виявили, що кора дерева бодхі та квіти по-лво можуть уповільнити швидкість демонізації на кілька днів. Ці дві рослини були поширені в царстві безсмертних, і їх відносно легко дістати. Коли новина про це поширилася, всі негайно почали збирати кору і квіти.

Лікарі Долини Короля Медицини продовжували наполегливо працювати, випробовуючи один новий план за іншим.

Усі вони сподівалися, що Король медицини Сяньдзвень незабаром прокинеться і виведе їх із цієї скрути.

...

Крайній страх, крайня розгубленість.

Підозрілі голоси з'являлися звідусіль у безсмертному царстві, і вони ставали все більш і більш голосними.

Вони вірили, що це лихо принесли брудні демони і що джерелом брудних демонів був бог на троні Невгасимої Вершини. Саме крайня порочність Шеньдзюня, його тиранія і нестримне насильство, та вбивство незліченної кількості невинних у темний період призвели до цієї катастрофи, яка стала карою небес для світу.

Якщо вони вб'ють бога Невгасимої Вершини й заспокоять гнів небес, вони звільняться від хвороби демонізації.

На початку це були лише безглузді чутки...

У своєму відчаї чутки поширювалися нестримно, і все більше людей вірили в них. Багато сект, які плекали ненависть до влади Невгасимої Вершини, скористалися можливістю об'єднатися. Вони набирали війська і підіймали прапори "підкорення демонів", бажаючи повалити порочне правління Невгасимої Вершини й вбити злого бога. У своєму прагненні знайти більше прихильників, вони не соромилися вигадувати ще більше брехні. Вони знайшли чоловіка, який видав себе за лікаря з Долини Короля Медицини, і він щиро і переконливо стверджував, що Король медицини Сяньдзвень був коханцем бога. Він так довго займався вирощуванням за зачиненими дверима, щоб дослідити всілякі страшні токсини для бога, і був головним винуватцем хвороби демонізації.

Брехня зростала, так само як і люди, які вірили в неї.

Полум'я війни запалало звідусіль, і світ поринув у хаос...

На троні Невгасимої Вершини посмішка Юе Вухваня ставала все більш глузливою.

Незліченні птахи, створені його духовними думками, літали по небу, бачачи всі огидні обличчя світу. Він спостерігав, як вони, під керівництвом і контролем долі, наповнювалися злими думками, бажаючи знищити Невгасиму Вершину, бажаючи вбити його, бажаючи вбити Сон Цінши.

Багато-багато речей збігалося зі спогадами Мо Юаня в голові Юе Вухваня. Полум'я гніву палало в його серці, цього разу він не збирався бути якимось лайновим героєм.

Злий лиходій Невгасимої Вершини?

Тоді нехай гора трупів і море крові знову впадуть на них. Нехай світ побачить, що таке справжнє зло!