Сон Цінши провів багато років у цьому світі.
Примарний Вогонь Підземного світу в його тілі зростав і збільшувався разом з рівнем культивації. Щоб краще придушити отруйний вогонь, він відмовився від своєї початкової техніки та відновив техніку холодного нефриту. Він також зцілював рани Вухваня, які той отримував у боях звідусіль.
Таким чином, Вухвань повсюди кидав виклик культиваторам Зародженої душі коли йому вдалося, доклавши великих зусиль, досягти Формування ядра.
У світі Майстра меча Мо Юаня було багато лікарських матеріалів, які в майбутньому зникнуть. Вухвань виявив, що йому подобається їх збирати, і регулярно шукав рідкісні лікарські матеріали та дивні рецепти, щоб віддати йому. Він ставив особливо цікаві питання і щоразу викликав інтерес, який затягував його до ями.
Сон Цінши відчував себе дурним котиком, якого заманили котячою іграшкою. Щоразу, коли він намагався виповзти з величезної дослідницької ями, щоб знайти Цю Южона для своєї місії, його приваблювало щось цікавіше в руках Вухваня. Він знову падав назад у яму, падав так глибоко, що був розгублений і дезорієнтований. Він поринав у насолоду дослідження і повністю забував про місію...
Він проводив свої дні дуже щасливо.
Він був свідком того, як Вухвань перетворився зі звичайного смертного на прославленого Майстра меча безсмертного царства Мо Юаня. З трьома футами холодного блиску в руках, з очима, що не терплять бруду, він обезголовив незліченну кількість грішних культиваторів... Він змусив праведні та престижні секти безсмертного царства змінити свої правила заради нього, заборонивши використовувати смертних, які досягли Будівництва фундаменту, як рабів або піч.
Вухвань хотів більшого...
Він не раз казав Сон Цінши: «Я сподіваюся, що смертні матимуть такі ж можливості, як і культиватори. Але цей світ такий огидний, скрізь сморід, занадто багато сміття, з яким не можна впоратися. Цінши, ти відчуваєш сморід гнилі в повітрі?»
Він не знав, чи було це через те, що він був сліпим, але його нюх був набагато чутливішим, ніж у звичайних людей. Він часто відчував себе погано. Хай там що він не міг пристосуватися до цих запахів. Щоразу, коли він надовго виходив з дому, то, повертаючись, мусив вдихати чистий запах свого даоського супутника, тільки тоді він міг почуватися комфортніше.
Сон Цінши похитав головою. Його органи чуття притупилися, і він нічого не відчував.
Вухвань любив приносити йому подарунки. Окрім лікарських матеріалів і рецептів, він також приносив йому багато блискучих речей... Щоразу, коли він бачив красиві камені або самоцвіти, він придумував усі можливі способи, щоб отримати їх собі, а потім приносив їх додому і клав йому в руки. Зрештою, Сон Цінши зібрав велику скриньку, повну дорогоцінних каменів і коштовностей, таких як драконячий нефрит, русалчині перли, небесний нефрит...
Після того, як слава Майстра меча Мо Юаня як вбивці поширилася, краса Вухваня також поступово розкрилася. Він був страхітливо розкішний, квітучий і неперевершений, з грацією дракона і поглядом фенікса... Як до мечника, який, швидше за все, культивував Серце Меча, на нього посипалися незліченні похвали, і незліченні погляди захоплення також були зосереджені на ньому.
Багато культиваторів, які вихвалялися власною красою, сміливо зізнавалися йому або робили пропозиції.
Вухвань дуже втомився від цих речей, він серйозний і зазвичай використовує даоську печатку на тильній стороні долоні, щоб безжально відкинути ці неприємності. Він залишив всю свою ніжність людині в Долині Персикового Цвіту, лише побачивши Сон Цінши він усміхається, а темно-золоті очі фенікса, здавалося, стають повні зірок, яскравих, як Чумацький Шлях.
Господар вежі Джую, який був дуже розпусним і мав незліченною кількістю красунь, випадково побачив усмішку Майстра меча Мо Юаня, і пам'ятав це все своє життя, кажучи, що красуні світу втратили весь колір.
Після того, як Вухвань дізнався про таку оцінку, він почав носити напівмаску, щоб відгородитися від цікавих і жадібних очей. Згодом усі в безсмертному царстві знали, що в очах і серці Майстра меча Мо Юаня є місце лише для меча і його даоського супутника.
Він вирушав у небезпечні таємні царства, щоб збирати трави, використовував різні способи, щоб піднести в дар скарби неба і землі, вивчав усілякі дивні речі, робив усілякі дурниці, якими гребували сильні світу цього, і все заради того, щоб викликати усмішку свого даоського супутника. Сон Цінши, однак, жив усамітнено, не дуже добре ладнав зі сторонніми, і знав дуже мало людей...
Спочатку всі думали, що людина, яка змогла змусити Майстра меча Мо Юаня поставити себе на вершину його серця, має бути якимось видатним культиватором з відомої сім'ї. Пізніше, коли вони побачили Сон Цінши, то дізналися...
Га, він німий?
Сон Цінши виглядав досить добре, але у світі культиваторів було багато красунь. У його красі не було нічого виняткового, і вона не йшла ні в яке порівняння з незрівнянною зовнішністю Вухваня, його культивація теж була лише на рівні Формування ядра. Щодня він присвячував себе медицині, він мав дивну особистість і йому бракувало емоцій. Мало того, що в ньому не було нічого особливого, так він ще й мав ваду. Чому ж Майстер меча Мо Юань був настільки закоханий у нього, що не тільки відкинув незліченну кількість людей, які кидалися до нього, але й добровільно поставив на собі тавро, яке буде супроводжувати його з одного життя в інше?
Вухвань чудово усвідомлював ці злісні наміри, і вони були йому вкрай огидні. Він не тільки мав справу з кількома зухвалими та сміливими хлопцями, але й багато разів пояснював, що його даоський супутник був з ним відтоді, як він був ще ніким. Вони супроводжують один одного донині, щобільше, він завдячував йому своїм життям. Всіх ще більше зворушила його прихильність до свого даоського супутника, і в їхніх серцях з'явилося ще більше почуття невдоволення. Вони відчували, що Сон Цінши був недостойний, йому просто пощастило. Але Майстер меча Мо Юань захищав свого даоського супутника, і навіть якщо вони були невдоволені, це було марно. Вони могли лише посміхатися і дарувати свої благословення...
Сон Цінши не дуже добре вмів спілкуватися з людьми, його розум був заповнений лише дослідженнями та місією і він абсолютно не знав про ці заплутані дрібні інтриги. Іноді він зустрічав красенів, які оминали Вухваня і потайки розмовляли з ним. З ніжними манерами й добрим тоном вони запитували його, як він спокусив Майстра меча Мо Юаня. Чи може він навчити їх? Вони також запитували його, чи був він особливо вправним у ліжку і чи зумів він змусити Майстра меча Мо Юаня закохатися в нього по вуха.
Він подумав, що ті, хто захотів поспілкуватися з німим, повинні бути добрими та чесними людьми. Він довго думав над цим питанням і серйозно відповів на нього ручкою та папером:
По-перше, Мо Юань сказав, що в мені все гарне. Особливо йому подобається, як я виглядаю, коли сумлінно вчуся. Ти можеш привернути його увагу, якщо читатимеш більше.
По-друге, я уважно прочитав і дослідив праці про постільні техніки. Мо Юань хвалить мене за те, що я добре їх вивчив, і він не може зупинитися.
Потім, більше не було ніяких "потім"...
Він не розумів, чому всі красені тікали від нього, пирхаючи від злості. Вони називали його безсоромним і відмовлялися з ним розмовляти.
Сон Цінши запідозрив, що відповів щось не так, і відчув себе трохи ображеним.
Інформація поступово поширювалася. Вухвань був спантеличений, коли виявив, що багатьом людям подобалося читати книги в його присутності. Коли він з'ясував усю історію, вона здалася йому водночас дратівливою і смішною. Він ще менше хотів добирати слів, розмовляючи з цими дикими бджолами та безглуздими метеликами. Він пішов додому та обережно запитав Сон Цінши, чи не потрібно перевірити його розуміння матеріалів про постільні техніки за допомогою практичного іспиту.
Сон Цінши старанно готувався до іспитів і використовував усе, чого навчився. Вони кілька разів змінювали місце проведення іспитів і пройшли кілька раундів іспитів. За його власною оцінкою, він відчував, що повинен набрати щонайменше дев'яносто балів.
Десять балів було знято через його невміння говорити. Було трохи шкода, що він не зміг відповісти на запитання під час іспиту.
...
Сон Цінши проводив свої дні дуже щасливо, а Вухвань ставав все більш і більш життєрадісним.
Нарешті настала війна за підкорення демонів.
На небі раптово з'явився кривавий місяць, і демонічна енергія почала неспокійно зростати, пробуджуючи кров усіх представників клану демонів, перетворюючи їх на божевільних чудовиськ. У безсмертному царстві було лише кілька чистокровних культиваторів, більшість були змішаної крові. Багато хто мав у собі кров демонів-культиваторів, смертних і навіть монстрів...
Зазвичай в тілі культиватора було мало демонічної крові. Це робило їх трохи черствими й бездушними, але вони не перетворювалися на ірраціональних демонів, як напівдемони, тож це не становило великої проблеми. Через незліченні роки шлюбів, незліченну кількість поколінь спадкоємців ніхто не міг бути впевненим, чи є в них демонічна кров, чи ні.
Однак після ночі кривавого місяця ця демонічна кров поступово виривалася.
Дехто прокидався серед ночі та бачив, що його дружина перетворилася на монстра-людожера. Або, бувало, у закоханій парі хлопець, що мило розмовляв, вже наступної миті виривав серце своєї дівчини. Ще більш поширеним було явище, коли вчителі вбивали учнів, а учні вбивали своїх вчителів. Демони цінували бажання і покладалися на інстинкт у своїх діях, усередині них була суміш усіляких речей, які порушували людську етику. Божевілля постійно народжувалося на світ. Кожен у царстві безсмертних опинився в небезпеці. Всі вони підозріло ставилися до людей, які їх оточували, і не наважувалися нікому довіряти.
Майстер меча Мо Юань як смертний завоював загальну довіру та високу повагу.
Він убив багато демонів і став героєм у війні за підкорення демонів.
Сон Цінши зрозумів, що настав переломний момент в історії, однак не міг зупинити розгортання цього сюжету. У цій війні були залучені всі.
Вухвань був не з тих, хто пасує перед труднощами. Він був перфекціоністом, мав власні мрії та амбіції. Він сподівався кинути виклик сильним ворогам і піти далі на своєму Шляху Меча. Він також сподівався отримати кращий статус і довести свою спроможність світові та своєму даоському супутнику.
Сам Сон Цінши теж був чоловіком і розумів його спосіб мислення. Як тільки він переконався, що участь Майстра меча Мо Юаня у війні за підкорення демонів є невідворотною фабулою, він взяв участь у логістиці та медичній роботі. Він хотів спробувати й побачити, чи зможе він, коли трапиться трагедія Мо Юаня, врятувати цю відчайдушну ситуацію, щоб принаймні дозволити історії у формації мати кращий кінець.
В цей час він знайшов Цю Южона.
За ці роки Цю Южон пройшов через руки різних чоловіків і давно став іграшкою для розваг. Він не міг думати самостійно, у нього не було почуття сорому і честі. Він не опирався, з ним міг гратися будь-хто. У мирний час він міг би вести "безтурботне" життя, коли про нього піклувалися, як про канарейку в клітці. Тепер же скрізь панував хаос і темрява. Всі перебували під великим тиском, і слабкі були найлегшою мішенню, на якій можна було виплеснути свої емоції. Він навіть не розумів, чому з ним так поводяться, і щодня вмивався сльозами...
Стан Цю Южона був надто серйозним. Він був дуже залежний від сексу і своїх так званих "коханців".
Сон Цінши доклав багато зусиль, щоб схилити його на свій бік для психологічної терапії. Цю Южон думав, що той хоче, щоб він йому служив, і це спричинило багато випадків, над якими він не знав, сміятися чи плакати.
Незабаром після цього Цю Южон випадково дізнався правду про знищення сім'ї Цю з різних матеріалів, зібраних Майстром меча Мо Юанем. Він дізнався, що один з його коханців був ворогом, який знищив його сім'ю в ті часи, і прокинувся від своєї дурості. Скориставшись тим, що Майстер меча Мо Юань винищував демонів, а Сон Цінши був зайнятий створенням ліків, він набрався хоробрості й таємно втік. Він привів того чоловіка на поле бою і штовхнув в натовп демонів, щоб разом з ним загинути.
Коли Сон Цінши дізнався про це, було вже надто пізно. Хоча він і кинувся туди, щоб врятувати його, але запізнився.
Цю Южон помер. Перед смертю він посміхнувся і сказав: «Дякую. Це не має значення, моє життя було безглуздим».
У свідомості Сон Цінши з'явилися слова, які говорили про те, що він провалив місію і має прийняти покарання.
На його обличчі з'явилися чорні плями. З духовною силою в його тілі виникла проблема. Підземний вогонь почав виходити з-під контролю, і чорний отруйний вогонь поширювався всюди...
У такий чутливий період його зміни сприймалися як перетворення на демона.
Сон Цінши жестикулював, намагаючись сказати всім, що його розум чистий і що він не має бажання вбивати. Відмітини на його обличчі були лише ілюзією, спричиненою невдалою місією. Йому потрібен був час, щоб пристосуватися і контролювати свою духовну силу, щоб мати можливість знову придушити Підземний Вогонь. Однак ніхто не бажав слухати пояснення німого з отруйним тілом. Із заздрістю, огидою та ненавистю вони кинулися вбити цього огидного демона, поки не повернувся Майстер меча Мо Юань.
Єдиною його удачею було... це була формація, створена спогадами Майстра меча Мо Юаня. Він не бажав завдавати шкоди коханій людині, і, перш ніж остаточна небезпека спіткала Сон Цінши, він витягнув його з-під впливу сильних емоцій. Після цього Сон Цінши завис у повітрі, відчуваючи, наче дивиться старе кіно, а кінець фільму не був добрим.
Майстер меча Мо Юань убив багато демонів і захистив багато міст та селищ. Він повернувся переможцем, осипаний похвалами від усіх, привізши з собою найкрасивіший червоний камінь у світі, і хотів подарувати його коханому. Але побачив свого даоського супутника на порозі смерті, ураженого незліченною кількістю зброї...
Кожен пояснював, намагаючись приписати собі заслугу, розповідаючи йому, що це вони вбили цього отруйного демона.
Вухвань нічого не чув, він кинувся просто до закривавленого парубка...
Чоловік побачив його, і полум'я розлетілося в різні боки, відкриваючи йому безпечний прохід.
Від початку до кінця отруйний вогонь нікому не завдав шкоди.
Всі заткнули роти. Вони зрозуміли, що жоден демон не може зберігати таку розсудливість. Але велику помилку вже було зроблено.
Вухвань обійняв юнака, тіло якого ставало все холоднішим і холоднішим. Він вичерпав усі методи, щоб повернути йому життя, яке минало, але все було марно.
Сльози падали крапля за краплею, заливаючи обличчя парубка.
Юнак більше не міг підняти руку і використати письмо для розради. Він був схвильований і відчайдушно намагався висловити почуття, які були в його серці. Відкривши рот і витративши усю свою енергію, він нарешті подолав психологічний бар'єр і вимовив найважливіше ім'я у своєму житті: «Ву-Вухвань...»
Він навчився говорити. У його серці було багато слів, так багато всього, що він хотів сказати іншому, але було вже занадто пізно.
Юнак востаннє взяв його за руку, поки та не втратила тепло.
Серцеїдний кошмар, після якого не прокинутися...
Далі
Розділ 106 - Відповідь на місію
Майстер меча Мо Юань збожеволів. Він вбивав усіх підряд, і врешті-решт різні великі секти об'єдналися, щоб покарати його смертю. Кожен відчував почуття сорому та провини за цей вчинок, це було неможливо передати словами, і тому вони стерли всі сліди цієї помилки з історії. Сон Цінши повернувся в густий туман зі сльозами на очах. Він хотів побігти назад у світ спогадів Мо Юаня і сказати йому, що він все ще живий і що скільки б разів він не перевтілювався, він завжди буде повертатися і шукати його, однак густий туман перегородив йому шлях, і він не зміг повернутися. Серед своєї тривоги він раптом виявив, що у формації Майстра меча Мо Юаня з'явився новий вибір місії: Перезавантаження. Без найменших вагань Сон Цінши вирішив почати все спочатку, поспішаючи назад у світ місії. Цього разу він збирався врятувати Цю Южона разом з Вухванем. Він отримає ідеальну оцінку! ... Сон Цінши знав, де знаходиться ціль місії, і це заощадило йому багато часу. Він вдарив, як тигр, і знову спалив скарбницю павільйону Тянь Сян. Спочатку він витягнув Вухваня з підземелля, не зупиняючись, щоб говорити нісенітниці, і одразу перекинув його через стіну. Побоюючись, що той втече, Сон Цінши простромив його золотою голкою, щоб він знепритомнів, а потім знайшов куток, щоб заховати його. Пізніше він кинувся назад і побачив, що Цю Южон плаче, замкнений у кімнаті. Він підняв дерев'яну табличку, яку заздалегідь приготував, щоб повідомити йому, що він прийшов врятувати його. Цю Южон щойно потрапив до павільйону Тянь Сян, він не хотів бути повією і щодня омивав своє обличчя сльозами. Він дуже зрадів, коли побачив, що хтось прийшов його врятувати. Незалежно від того, хто прийшов, він вже вирішив втекти з ним. Сон Цінши вхопився за нього і поніс Вухваня на спині. Згідно з початковим планом і маршрутом, він плавно повернувся до маленької хатинки. Коли Вухвань прокинувся, Цю Южон виступив у ролі перекладача. Читаючи слова з дерев'яної дошки, він передав зміст сказаного Сон Цінши, вони добре порозумілися, і в цілому не виникло жодних дивних непорозумінь. Цього разу Сон Цінши не довелося терпіти побої від Вухваня, і він завершив лікування без жодних проблем. Він тримав їх обох біля себе і доглядав за ними. Цю Южон народився дуже красивим, але він отримав свою красу в обмін на розум. Він був не лише дурним, але й трохи нездатним до читання. Сон Цінши намагався навчити його читати, але коли справа доходила до довгих речень, він читав їх наввипередки, пропускаючи слова і не помічаючи ієрогліфів. Він старався з усіх сил протягом трьох днів, але так і не зміг прочитати першу сторінку. Плачучи й хвилюючись, він просив вибачення. Сон Цінши був приголомшений і відчував, що зіткнувся з таким багатим двієчником у другому поколінні, з яким займалися відомі вчителі, а він все одно не впорався, навіть якщо скласти його оцінки з китайської, математики та англійської мови. Цю Южон був дуже добродушним. Він жив разом з іншими в солом'яному будиночку в глушині, дуже погано їв і пив, але був дуже слухняним і ніколи не скаржився. Однак... він був під опікою сім'ї Цю як маленький господар, якого балували й розпещували, і просто не вмів дбати про себе. До того, не маючи здатності суб'єктивно долати об'єктивні обставини, він не міг пристосуватися до багатьох речей. Після того, як він змусив себе з'їсти лікувальну кашу, яку приготував Сон Цінши, він страждав від шлунково-кишкового дискомфорту. Його нудило та проносило, він ледь не втратив життя. Він хотів спробувати допомогти в приготуванні їжі й влаштував пожежу, спаливши половину будинку. Він прибирався і переставляв речі, розкидавши всі медикаменти в безладді. Він поранив руки, коли рубав дрова, і ледь не впав у яр, коли ходив по воду. Вночі він не міг заснути на простій і грубій постільній білизні. Грубий одяг натирав шкіру. Через кілька днів він сильно схуд. Цю Южон відчував себе дуже винуватим і перепрошував день за днем. Він хотів намагатися робити все добре, але у нього постійно щось не виходило. Тоді Сон Цінши зрозумів. Він був принцом на горошині... В оригінальній книзі, попри те, що чоловіки різними способами знущалися з Цю Южона, він завжди жив розпещеним життям, а його культиваційна база була створена за допомогою всіх видів рідкісних ліків, тому ці проблеми не було показано. План Сон Цінши виховати з нього вченого-тирана, який знайде цінність життя в морі знань, провалився. Єдине, що Цю Южон може робити добре, це допомагати йому говорити з Вухванем і навчати його читати. Сон Цінши був досить безпорадним, але відсутність вродженого розуму у Цю Южона не була його провиною. У нього не було іншого виходу як визнати Цю Южона як маленького нахабу, переймаючи методи навчання дітей дошкільного віку, якомога більше вихваляти, якомога більше вмовляти, виховувати впевненість у собі, сподіваючись, що він зможе прищепити йому якусь науку, щоб той більше не був обманений покидьками... Він витратив багато зусиль на Цю Южона і врешті-решт зробив тіло молодого майстра набагато менш тендітним. Про Вухваня, завжди вихованого і лагідного, Сон Цінши не потрібно було турбуватися. Він часто допомагав у справах і мав добрі стосунки з Цю Южоном. Сон Цінши був повністю впевнений в інтелекті Вухваня. Щодня він лікував його тіло і давав пігулки, які допомагали йому розвиватися... Цього разу він повторно виконував місію, і йому не довелося йти багатьма обхідними шляхами. Він плавно вилікував ноги й тіло Вухваня і зробив підготовку до відновлення його зору, розраховував час і чекав, коли потрібно буде рятувати старого майстра меча. Він спланував все дуже добре... Цю Южон все більше і більше залежав від Сон Цінши, часто чіплявся до нього і поводився як розпещена дитина, кажучи, що не хоче йти та сподівається, що вони зможуть бути разом назавжди. Вухвань довго мовчав, а потім раптом посміхнувся. Він ніжно погладив Цю Южона по голові й тихо запитав: «Назавжди?» Цю Южон щасливо відповів: «Гм, мені подобається Цінши-ґеґе». Сон Цінши побачив, що між ними склалися добрі стосунки, тому він відпустив свої турботи й зосередився на виготовленні ліків та зароблянні грошей на життя. Через деякий час... Того дня Сон Цінши пішов збирати лікарські трави, коли відчув, що щось не так. Він повернувся раніше і виявив, що Цю Южон пропав. Озирнувшись він побачив Вухваня, який поспіхом повертався від струмка, і, поспішив до нього, написавши на його долоні, щоб запитати про місцеперебування Цю Южона. Вухвань спокійно відповів: «Я не знаю. Він сказав, що пішов у гори збирати фрукти, та не повернувся». Сон Цінши відчув занепокоєння. Він уже збирався сказати, що вони повинні піти на його пошуки, як раптом у його свідомості знову з'явилося сповіщення про провал місії. На його тілі знову з'явилися ознаки демонізації... Сон Цінши здивовано опустив голову і побачив кілька крапель свіжої, невмитої крові на мокрих рукавах Вухваня. Він застиг, зрозумівши... «Не турбуйся більше про цю людину», — Вухвань зрозумів, що він не зміг повністю очиститися від того поганого, що зробив. Поступово він став неспокійним від тривоги, благаючи, відчуваючи біль: «Він був таким надокучливим. Мені не подобається, як він з тобою розмовляв, і мені не подобається, що ти його хвалиш. Мені не подобається, як ти зосереджуєшся на ньому... щоразу, коли я чую, як він розмовляє з тобою, мені стає сумно, і я не можу контролювати свої емоції. Ти мені подобаєшся, дуже подобаєшся. Не люби нікого іншого, тільки мене, добре?» Сон Цінши зрозумів, що знехтував дуже важливою річчю — кохання Вухваня мало сильне бажання привласнити. Він не міг терпіти нікого в його серці й зробив би все, щоб позбутися всіх загроз, чесними чи нечесними методами. Цю Южон загинув, місія провалилася. Сон Цінши дивився на туман, що поступово з'являвся перед ним, і сльози наповнювали його очі. Він знав, що йому доведеться починати все спочатку... ... Втретє він навчився на гіркому досвіді та, врятувавши обох, віддав Цю Южона в хорошу сім'ю на усиновлення, повністю ізолювавши їх. Однак добро не триває вічно. Краса і дурість Цю Южона привернули жадібні погляди поганих людей, і місія з тріском провалилася... Вчетверте він здійснив самоаналіз та самооцінку. Врятувавши двох, він віддав Цю Южона на виховання добрим людям та часто відвідував його, щоб запобігти нападу поганих людей. Однак Вухвань не міг бачити, але дуже добре думав. Він виявив, що кожні кілька днів той крадькома виходив, щоб зустрітися зі своїм "коханим". Від ревнощів і відчаю він збожеволів, що знову призвело до трагедії. Місія провалилася ще більш жахливо... На п'ятий раз він знову замислився. Врятувавши їх обох, він зачерствів серцем і приховав свою особистість. Він прикинувся старим лікарем, щоб вилікувати рани Вухваня, а потім довірив його під опіку надійної родини. Він повністю відрізав можливість для них двох закохатися і зосередився на виконанні місії Цю Южона. Одночасно він допомагав збирати матеріали для відновлення зору Вухваня. Однак не минуло багато часу, як Вухвань якимось чином помер... Він так хвилювався, що ледь не втратив свідомість, і швидко закінчив місію, почавши наново. Шостий раз... Сьомий раз... ... Сон Цінши повторював місію Майстра меча Мо Юаня більше сотні разів, але щоразу зазнавав невдачі. Поки він рятує Вухваня, Вухвань закохується в нього й усуває всі перешкоди навколо, що призводить до провалу місії. Поки він ігноруватиме Цю Южона, цей дурень влаштовуватиме всілякі інциденти, і трагедія повторюватиметься знову, що призведе до провалу місії. Він навіть спробував приспати Цю Южона, сховавши його якомога далі, щоб дочекатися, поки настрій Вухваня стабілізується, перш ніж розібратися з ним... Але це не відповідало критеріям щастя місії, і було розцінено як те, що він провалив місію. Він також думав про те, щоб спочатку дати Вухваню поспати, і так далі, а після того, як він впорається з місією Цю Южона, розбудити Вухваня. Однак Вухвань швидко виявив його спробу і подумав, що він погана людина. Він негайно втік, і тоді сталася трагедія... Місія потрапила в нескінченну петлю. Сон Цінши продовжував переробляти завдання. Нарешті він зрозумів справжнє значення слова "нерозв'язне". Місія, яку дав Майстер меча Мо Юань, і місія, яку видала система, були двома різними речами. Місія Майстра меча Мо Юаня полягала в тому, щоб врятувати Вухваня. Місія, видана системою, полягала в тому, щоб врятувати Цю Южона. Ці дві місії були в конфлікті. Якби місія з порятунку Цю Южона була виконана, він би провалив місію Майстра меча Мо Юаня. Якщо ж він вирішить врятувати Вухваня, то провалить місію системи. Якщо ж він вирішить врятувати обох одночасно, Вухвань вб'є або ліквідує Цю Южона, що призведе до провалу місії. Вухвань був надто розумним і не вірив у всі ці байки про місії. Сон Цінши також не міг брехати перед ним, а Вухвань добре вмів грати. Він вдавав, що вірить, а потім у критичний момент діяв, напряму руйнуючи місію... Його любов і ненависть були пекучими й лютими, а гордість була саморуйнівною. Якщо Сон Цінши брехав або відкидав його почуття, він впадав у відчай, що призводило до ще більш трагічного фіналу — самогубства... Складаючи цей іспит, Сон Цінши був майже доведений до сліз, але він все одно наполегливо продовжував, постійно шукаючи нові ідеї та методи для розв'язання проблеми. Зрештою, формація Майстра меча Мо Юаня була розірвана потужною силою Фен Дзюня, і він був різко витягнутий з утворення. У формації залишився фрагмент голосу Майстра меча Мо Юаня, який сказав йому: «Є лише одна відповідь на «Нерозв'язне»: здатися». Сон Цінши боровся і хотів повернутися назад: «Я ніколи не здамся». ... Секта Небесного бою, поле бойових мистецтв. Всі вже зазнали поразки й повернулися раніше, обговорюючи свої відповіді. Ідентичність кожного у формації Мо Юаня була різною. Деяким було дано високе звання, деяким — низьке. Але всі вони вирішили викупити Цю Южона. Було також кілька добросердих людей, які, побачивши Вухваня таким жалюгідним, врятували його по дорозі, а потім нав'язали його іншим людям, не турбуючись про нього після цього. Однак вони не розуміли, чому місія все одно провалилася після того, як їм вдалося викупити Цю Южона... Найболючіший досвід пережив майстер Секти Небесного бою Ювень Янь. Йому дуже пощастило, і його початкова особистість була майстром певної секти, він був культиватором Зародженої душі, впливовим і могутнім. Він поспішив до павільйону Тянь Сян, заплатив великий викуп, щоб забрати Цю Южона, і прийняв його як прямого учня. Він старанно працював, виховував його як власного сина, засипав цінними пігулками, щоб підняти його до Формування ядра. Він навчив його різним технікам і змусив вивчити чотири соціальні зв'язки. Він також змусив його стати гетеросексуалом і одружив на жінці з престижної родини, яка народила йому двох товстих синів. Тепер Цю Южон має бути переможцем у житті, який досягнув вершини щастя, чи не так? Однак... Коли він вже збирався помирати з усмішкою на обличчі, до нього підійшов Цю Южон і розповів, що страждав усе своє життя. У нього був коханий чоловік, в якого він був закоханий, та через заборону Вчителя вони могли спілкуватися лише таємно. Його дружина також перебувала в інших стосунках, вони домовилися, що кожен буде займатися своїми справами. Її сини походили з сім'я іншого, він лише допомагав приховувати це і піклуватися про них... До речі, коханий Цю Южона був його головним учнем у світі місії, наступним майстром секти. Двоє зрадників стояли на колінах перед його лікарняним ліжком, тримаючись за руки, плачучи й благаючи його допомогти їм здійснити бажане. Ювень Янь помер, блюючи кров'ю... Повернувшись до реальності, він впав на кам'яні сходи, відчуваючи нездужання у всьому тілі. Ювень Ю виконав місію, чітко дотримуючись правил. Хоча він не досяг успіху, він побачив багато чого у світі, відкрив багато нових дверей і замислився над багатьма речами, про які раніше навіть не думав. Сон Дзіньчен насправді був дуже розумним. Він був багатим фермером у другому поколінні. Знаючи, що він недостатньо сильний і що точно не зможе виконати місію, він навіть не зайшов до павільйону Тянь Сян, а одразу побіг розважатися. Він багато подорожував, їздив на мальовничі екскурсії, ходив по магазинах і їв. Він віддавався насолодам і забув про дім та обов'язки. Тепер він вихвалявся перед усіма красою та делікатесами, які зустрічав на своєму шляху... Кожен з них виніс для себе щось із цього досвіду, і обмін думками йшов повним ходом. Фен Дзюнь проявив страшну могутність божества і з силою розірвав тигрову підтримку, налякавши всіх і скинувши їх на землю з небес. Вони дивилися на червоні виноградні лози, що вкривали все небо, абсолютно не розуміючи, що відбувається. Сон Цінши був надто морально виснажений формацією, і заснув глибоким сном. Фен Дзюнь став перед ним на коліна й уважно промацав його пульс і дихання. Він перевірив що з його даньтянем і морем свідомості немає жодних проблем, а потім поклав білу руку на свою долоню і міцно стиснув її. Переконавшись, що його температура не змінилася, він нарешті зітхнув з полегшенням. Потім він підняв голову, подивився на спантеличеного Ювень Яня і холодно сказав: «Невгасима Вершина компенсує це Секті Небесного бою кращим магічним артефактом». Ювень Янь був дуже радий і подякував. Фен Дзюнь дбайливо взяв сплячого юнака на руки, ступив на незліченні червоні лози та тихо пішов геть.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!