Ти (4)

Карета неквапливо прямувала у північний район столиці. Хьюїс, столиця Королівства Роан. Люди були зайняті підготовкою до майбутнього святкування дня народження.

Юнак подивився у вікно, злегка піднявши фіранку, і задумався:

«Чхве Хан повинен буде прибути через три дні».

Якщо він не стане рухатись як шалений собака з тієї приказки, Чхве Хан повинен буде прибути через три дні. Він привезе з собою Розалін і Лака. Так, вони зустрінуть таємну організацію, коли об'єднаються з Лаком, що ще сильніше затримає їх.

В романі Чхве Хан натрапив на Лака, єдиного, хто залишився живим з Племені Синього Вовка, та і до того ж ще і з родоводом Короля Вовків, перш ніж зіштовхнутись з таємною організацією. Після цього Чхве Хан знову зіштовхнеться з нею тільки в столиці, під час терористичного акту.

Селище Харріс, перше місце проживання Чхве Хана за межами Ліса Темряви. Ця таємна організація вбила усіх з того селища. Він двічі зіштовхнувся з нею, але до сих пір не володів великою кількістю інформацією про цю організацію.

«У вбивць не було зірок на вбранні».

Оскільки вбивство було ціллю, як у випадку з селищем Харріс, так і в ситуації зі знищенням Племені Синіх Вовків, таємна організація відправила свою команду вбивць. Загін асасинів носив лише чорний одяг, без зірок, на той випадок, якщо щось піде не так. Це були люди, які приймали рішення проститись з особистим життям, якщо їх брали в полон.

Але все зміниться, починаючи зі столиці.

«Цей покидьок, що любить кров, з'явиться».

Запобігаючи терористичному інциденту разом з Розалін, Чхве Хан вступає в контакт з лідером таємної організації. В цього лідера і його підлеглих на грудях будуть червона зірка в оточенні п'яти білих зірок.

Кейл вже придумав привід, чому вони з Чхве Ханом одяглися в таку уніформу, коли рятували дракона. Зараз юнак просто дивився на вулицю, перш ніж знову закрити фіранки.

Щасливі громадяни, що прикрашали вулиці, і самі вулиці, що перетворювались на очах. Все це перетвориться в безодню відчаю вже через тиждень.

- Молодий Пане Тейлор.

Вони були тепер в південній частині міста Хьюїс, в місці розташування резиденцій дворян. Карета зупинилась перед будинком, і Кейл, вставши, збирався її залишити.

- Рон попіклується про вас, як тільки ми прибудемо в резиденцію. Вам просто треба буде відправитись далі.

Він дивився на двері перед собою, продовжуючи:

- Забудьте про все.

Він почув голоси Тейлора і Кейдж:

- Щиро дякуємо.

- В наступний раз ми побачимось за більш радісних обставин.

Кейл почав посміхатись. Кейдж і Тейлор продовжували дивитись на нього, але ні юнак, ні кошенята не звернули на них свою увагу.

Хлоп.

Двері карети відкрились.

- Молодий Пане, ми приїхали.

Кейл, Ганс і кошенята – усі вони могли бачити Тейлора і Кейдж, але навіть не дивились в їх бік. Вони діяли так, ніби нікого більш і не було поруч, і залишили екіпаж.

Кейл миттєво повернувся до коня, на якому сидів Рон, ледве покинувши карету. У старого на обличчі була м'яка посмішка, коли він кивнув пану. Рон, який чув про ситуацію від заступника дворецького Ганса, повинен був попіклуватись про все інше. Старий повернувся до кучера, запропонувавши допомогти з паркуванням екіпажу.

Кейл не звернув уваги на карету і відвернувся.

- Ох!

Після чого він зітхнув від захоплення. Кошенята, Он і Хонг, також були здивовані, так як їх золоті очі розширились до неймовірних розмірів.

«...Це навіть краще, аніж я очікував».

Граф дійсно був багатим. За великими залізними воротами була п'ятиповерхова резиденція. Був навіть сад між воротами і самим будинком. Це не було схоже на казку і не відрізнялось особливим блиском, але точно виглядало дорожче, аніж сусідні з нею резиденції благородних.

У будинка була аура і такий вигляд, який ніби говорив, що на його будівництво, безумовно, були витрачені дуже великі гроші. В центрі, звісно, була скульптура з Золотою Черепахою родини Генітюз.

Срииииип! Бенг!

Великі ворота з гербом Золотої Черепахи на них почали повільно відкриватися. Вартовий, що відкривав ворота, а також дворецький резиденції і її слуги – всі вишикувалися, щоб привітати Кейла.

- Молодий Пане Кейл Генітюз! Вітаємо у столиці!

Це було дуже поважне привітання. Вони схиляли голови так низько, що, здавалось, лобами досягнуть землі. Старий, який, здавалось, був головним, говорив так гучно, ніби він просто бажав перевірити міцність своїх голосових зв'язків.

- Ми зробимо усе можливе, щоб служити вам!

«Чому він себе так поводить?»

Кейл подивився на Ганса, який зробив вигляд, що не знає, що тут відбувається.

«Він точно знає, що відбувається».

Ганс цілком точно знав причину, з якої слуги так діяли. Кейл вважав потрібним запитати, підійшовши до старого-дворецького і допомагаючи йому піднятись. Після чого він подивився на інших слуг і проговорив:

- Усі, підніміть голови.

Слуги швидко виповнили наказ. Вони ніколи не бачили Кейла, працюючи в резиденції. Тим не менш усі точно чули історії про Кейла від людей, які відвідували територію Генітюз.

Покидьок Кейл. Слуги тут чули, що старший син графа вважав людей, які працювали в маєтку, як і інші благородні люди, тобто, як до марних людей. Хоча, говорили, що іноді він все ж відносився до них, як до людей. Слуги хвилювались про те, що ж Молодий Пан збирається сказати далі, і чекали продовження його промови.

- Не потрібно бути такими поважними в майбутньому. Я не люблю визивати проблеми в людей, які добре виконують свою роботу.

Очі слуг, як по команді, повернулись до Кейла. Юнак побачив, що всі вони до сих пір затиснуті, і почав хмуритись.

- Я чув, що мати обрала усіх вас. Вона сказала, що у вас є велика гордість за вашу роботу. Тому, я впевнений, що ви будете дуже добре працювати.

Вирази обличь слуг були здивованими.

- Якщо в вас виникнуть якісь питання, попросіть поради у Ганса.

Для нього було достатньо зробити те, що він вже зробив, так що все інше було краще всього залишити на Ганса. Окрім того, не було причин приділяти багато уваги всьому цьому, якщо він збирається залишити цей дім вже через декілька днів. Кейл подивився на слуг, чиї обличчя стали трохи краще, і повернувся, щоб піти.

- Ходімо.

Кейл пішов вперед, прямуючи до дверей, що вели в п'ятиповерховий будинок. Коли домовласник входив в свій дім вперше, йому необхідно було особисто пройти від воріт до дверей резиденції. Це символізувало те, що він наказує своєю територією.

Коли наслідний принц став королем, він повинен був пройти від воріт до самого серця палацу, де знаходився його престол. Тут була аналогічна логіка.

Граф Дерус і графиня увійшли в цю резиденцію раніше, але Кейл на даний момент є власником цієї великої резиденції.

Скрииииип!

Великі залізні стулки воріт з Золотою Черепахою зачинились. В той же час, як це звичайно і буває з розповсюдженням інформації по столиці, ближні дворяни дізнались про прибуття представника родини Генітюз. Це відбулось ще швидше, аніж людина, яку в палац відправив Кейл, щоб повідомити короні про своє прибуття, встиг досягти до пункту призначення.

***

Ось чому ці троє людей, які були членами наради північно-східного дворянства, почали відчувати занепокоєння. Вони почали хмуритись, попиваючи чай один з одним.

- *зітхання* ...Це дійсно не Молодий Пан Басен, а його старший брат. Це сильно ускладнить ситуацію.

- Але ми повинні взяти його з собою, так як він один з нас.

- Це правда. Я впевнений, що навіть такий покидьок, як він, не буде протидіяти нам, правильно?

Нейтральна родина Генітюз і приємний, але не гнучкий Басен. А тепер прибув ще й покидьок родини Генітюз. Ці троє, чиї родини були ближче всього до Генітюзів серед усіх північно-східних благородних родин, приймали рішення, що мали значення для їх майбутнього.

- Ми просто повинні захищати його і завадити здійснити якусь дурість. Давайте для початку зустрінемось з ним і поговорим.

Для них Кейл був схожий на малюка, що йшов по воді і потребував їх захисту. В той же час Кейл був небезпечний, так як міг в любий момент закотити сцену. Вони негайно відправили лист-запрошення в резиденцію Кейла, яке незабаром дійшло до рук Кейла.

Зітхання.

Кейл кинув лист на стіл з дуже роздратованим виразом обличчя.

- Хіба ви не підете?

- Я можу не піти?

- Ні. Ця зустріч представників північно-східного дворянства.

- Я так і знав.

Благородні люди дуже швидко отримали інформацію. Кейл був таким самим. Ганс передав йому документ, отриманий від місцевого управителя.

- Цей список дворян, які в цей час знаходяться в столиці.

- Гаразд. Рон попіклувався про все належним чином?

На питання Кейла у Ганса була лише коротка відповідь:

- Так.

Кейл був задоволений цією відповіддю. Кейл багато чого підготував для Тейлора. Перуку, одяг, інвалідну коляску без гербу родини Стен і навіть гроші. Він все це передав Тейлору. Хоча, окрім особисто переданих грошей, все інше доставив Ганс.

- Гарна робота. Постарайся відпочити.

- Так, сер. Я обов'язково відпочину.

Ганс не був тим, хто казав, що в нього і так все добре, коли пан говорив йому відпочити. Кейл сказав ще одну річ, коли Ганс швидко спробував вислизнути:

- Ах, але спочатку попроси когось принести мені поїсти.

- Я обов'язково зроблю це.

Ганс швидко відповів Кейлу, який явно натякав на те, що не бажає йти в столову, і достатньо скоро кімната Кейла була заповнена наїдками. Кейл подивився на страви, що принесли, серед яких було м'ясо, десерти і навіть вино, і з задоволенням посміхнувся, перш ніж відправитись на терасу.

Його кімната була розташована на третьому поверсі. В ній було багато сонячного світла. Юнак відкрив велике вікно, що вело на терасу, і покликав:

- Виходь.

Після чого він відійшов від вікна і сів поруч із столом. Незабаром Кейл побачив трохи листя, що пливли у повітрі і опустились на стілець напроти Кейла.

Дракон увійшов в кімнату, а листя просто прилипли до нього.

Он і Хонг також сіли на стільці зліва і справа від невидимого дракона.

Кейл дивився на цю трійцю, перш ніж відкрити пляшку з вином і сказати:

- Поїж.

Червоне вино наповнило келих.

- Ти приносив нам їжу, але не залишав собі нічого поїсти.

Кейл підніс келих до губ, перш ніж продовжити говорити:

- Я впевнений, що слідкувати за нами було доволі непростою справою.

В цей момент чорний дракон розвіяв магію невидимості і проявився. Он допомогла дракону прибрати листя, що прилипло до нього, а Хонг почав набивати пащу дракона стейком, який приготував Бікрос.

Середній вік цієї трійці – сім років. Кейл просто дивився, як три тварини їдять, перш ніж підштовхнути до них більше їжі. Побачивши, що робить Кейл, Он і Хонг здригнулись, в той час, як чорний дракон припинив жувати і став уважно спостерігати за Кейлом.

Кейл зробив ще один ковток, почавши роздумувати:

«Їм належить в майбутньому важка праця».

Оскільки їм належало так важко працювати за його розпорядженням, найменше, що він міг зробити, це добре їх накормити. Можливо, це було через те, що вони були такі юні, але Кейл зміг розслабитись вперше за тривалий час, навіть незважаючи на те, що присутні тут «малюки» були сильніші, аніж звичайні люди.

- Було б класно, якщо б все могло просто залишатись таким, як зараз.

Великий будинок, смачна їжа, подібна цій, і час для відпочинку. Кейл думав про те, як здорово було б жити разом з цією трійцею.

Його ціллю було жити так, як тільки Басен стане офіційним спадкоємцем. Кейл знову задумався. Після чого він увімкнув магічну музикальну скриньку в кутку.

Пісня, яку він не знав, почала грати, а Кейл зробив ще ковток вина. Він бачив, як небо стало темнішим.

- Це чудово.

«Таким і повинно бути справжнє життя».

У Кейла на обличчі з'явилась розслаблена посмішка. Але в цей момент...

Тук-тук-тук!

Чорний дракон знову став невидимим, а кошенята почали прикидатися нормальними котиками, ретельно вмиваючи мордочки.

Кейл встав, щоб підійти до дверей.

- Ах!

Кланг!

Він випадково задів пляшку з вином, коли вставав, і та впала і розбилась. Килим почав фарбуватися в червоний колір.

«...В мене погане передчуття».

У Кейла раптом виникло погане передчуття без якоїсь видимої причини. Він швидко попрямував до дверей.

«Чому в мене таке передчуття?»

Кейл ніяк не міг цього зрозуміти.

«Це ж не Чхве Хан? Ні. Цього не може бути. Якщо він не гнав, як божевільний, то просто не міг вже дібратись сюди. Його не буде в столиці ще три дні».

Не було жодної можливості, щоб хтось на кшталт Чхве Хана змусив пораненого Лака рухатись так швидко. Незважаючи на те, що у Чхве Хана були зілля, які дав йому Кейл, Плем'я Вовка було відкинуто богами. Оскільки зілля були зроблені за допомогою божественної сили, вони не спрацювали б на Лака.

І не було жодного способу, що Розалін, обережна і передбачлива дівчина, яка спочатку приховувала свої магічні здібності в романі, використала б передову магію, щоб перенести їх усіх в столицю.

Але, саме головне, Кейл сказав Чхве Хану, щоб той залишився в столиці в певному трактирі. Колись він збирався зустрітись з головним героєм роману, щоб передати йому Рона і Бікроса і попіклуватись про інші дрібниці.

«Правильно. Це відчуття – просто побічний ефект занадто довгого перебування в суспільстві таких людей, як Рон і Чхве Хан».

Кейл заспокоївся, перш ніж доволі енергійно відкрив двері.

- ...Ти...

Серце Кейла пропустило удар, як тільки він відкрив двері. Надзвичайно відчайдушний голос швидко торкнувся вух Кейла:

- Кейл-нім. Мені дуже шкода. Ви були єдиною людиною, яка спала на думку.

Перед ним стояв повністю зневірений на вигляд Чхве Хан. Здавалось, він кинувся сюди з усієї можливої швидкості, оскільки виглядав жахливо пошарпаним.

Юнак відчув, що бачить найстрашнішу річ в своєму житті. Поруч з Чхве Ханом стояв заступник дворецького Ганс, у якого було такий же вираз, як і в Чхве Хана, але з деяким збентеженням. Однак в цей момент Кейл помітив людину, яка прийшла з Чхве Ханом, а також людину, яку на спині ніс цей чорноволосий юнак. Кейл швидко відкрив двері ширше.

- Заходьте негайно.

Людиною на спині Чхве Хана був ніхто інший, як член Племені Вовка, Лак.

- Неси його сюди.

Лак з Племені Синього Вовка, спадкоємець Короля Вовків, здавалось, знаходився в небезпечному стані.

Лак зараз мучився від жахливого болю, який повинен був починати його саме перше в житті перетворення в стан берсерку. Кейл не знав, чому цей стан, який в романі повинен був прийти тільки через рік, почався прямо зараз.

Однак він оглянув усіх присутніх і сказав тільки одне:

- Не хвилюйтесь.