Висуваємося(4)

- Молодий Пане, це найкраща кімната в нас.

- Здається прийнятною.

Старий привів групу Кейла в свій трактир. Зовнішній вигляд закладу повністю відповідав селищу, тому що торговці, що відвідували територію Генітюз, зупинялись в цьому трактирі під час своїх подорожей.

- Це перший раз, коли в нас зупиняється представник дворянського роду. Будь ласка, віднесіться до нас прихильно, навіть якщо це місце недостатньо гарне для вас, і просто вважайте, що це місце, де живуть нижчі істоти.

Кейл витріщився на старого. Він, здавалось, був більш розкутим, коли розмовляв з Веніоном Стен, але все ще виглядав наляканим від того, що благородна людина вирішила зупинитись в його трактирі.

Це було навіть добре для старого, що він відчував легку тривогу, але самому Кейлу подібна поведінка доставляло лише занепокоєння.

«Це вже зовсім недобре».

Кейл поплескав старого по плечу і спробував заспокоїти його.

- Дідусь, розслабся. Мені не подобаються люди, котрі себе так поводять. Це місце, де люди зупиняються на відпочинок, коли їдуть на нашу територію або покидають її. Воно просто не може бути недостатньо хорошим.

Очі старого затремтіли. Він облизав пересохлі губи язиком, перш ніж почав говорити після деякого коливання.

- Молодий Пане, чи багато таких людей, як ви, на території Генітюз?

- Що, чорт забери, ти говориш?

- Вибачте?

- Я самий великий покидьок на нашій території. Майже кожен, кого ти там знайдеш, буде мати кращу особистість, аніж я.

- Ах...

Старий видав зітхання. Он і Хонг, котрі взяли штурмом кушетку в кімнаті, мявкали і хитали головою, але ніхто, здавалось, не звертав на них увагу.

- Ви можете робити те, що хочете.

Старий вклонився Кейлу і покинув його кімнату. Кейл виявив, що це дуже дратує. Старий все ще здавався напруженим, але Кейл вирішив про це сильно не думати.

Тук-тук-тук.

Хтось стукав в двері.

- Увійдіть.

Двері відкрились, і заступник дворецького Ганс приніс всередину маленький ящик.

- Молодий Пане, ви просили тільки цей ящик, правильно?

- Так, залиш його.

Заступник дворецького Ганс проявив зацікавленість, передаючи ящик Кейлу. Це був єдиний багаж, котрий особисто збирав Кейл. Він просто припустив би, що всередині будуть алкоголь або закуски, якщо б ящик був нормальним, але він явно був далекий від поняття «нормальний».

Цей ящик був магічним предметом найвищої якості з міцним замком на ньому. Печатка на магічному ящику була емблемою Купецької Гільдії Флінн, однієї з великих Купецьких Гільдій, тієї, яка мала близькі відносини з сім'єю Генітюз.

Кейл без емоцій проговорив, дивлячись на Ганса:

- Хіба дворецький не повинен приховувати свої емоції на обличчі? Особливо допитливість?

- Одним з правил поведінки дворецького є обов'язкова демонстрація усіх своїх емоцій своєму господарю.

- Кумедна людина.

- Напевно, я дійсно трохи кумедний.

Для когось, хто не хотів їхати в столицю, поки не почув, що туди ж прямують і котики, Ганс був трохи знахабнілим. Але Кейл все ще вважав, що він набагато більш щирий, аніж інші кандидати в дворецьких. Бачачи, що Ганс починає звикати до нього, Кейл просто відповів в своїй звичайній манері:

- Забирайся.

- Так, сер.

І Ганс миттєво пішов, як звичайно. Однак перед тим, як закрити двері, він все ще поставив питання про їх пригоду:

- Ми проведем тут три дні?

- Так, подбай про все.

- Так, сер.

Ганс відповів і закрив двері. Окрім віце-капітана, відповідального за безпеку Кейла. Ганс відповідав за все інше. Тим не менш він нічим не показував свого незадоволення цим і продовжував ефективно дбати про все.

- Він здається хорошим дворецьким, - проговорив срібний котик, Он, котра наблизилась до Кейла. Юнак кивнув. Після чого підійшов і риже котик, Хонг:

- Він доволі хороший дворецький.

Кейл проігнорував котиків, що підійшов до нього, і відкрив ящик. Метод відкривання ящика з магічним замком був доволі простий. Відбиток Кейла. Це був єдиний ключ, що міг відкрити цей конкретний ящик. Кейл приклав вказівний палець до центру магічної печатки.

Пііік! Клік!

Перед відкриттям ящик видав тихий звук.

Всередині ящика були предмети, що Кейл приготував за чотири дні до від'їзду в столицю.

- Мені дійсно цікаво, що це таке.

- Дійсно цікаво.

Кейл проігнорував дві пари золотих очах, що дивились на нього, і дав доволі невизначену відповідь:

- Речі, що допоможуть врятувати бідну душу, нададуть тиск на деяких покидьків і не дозволять мені постраждати.

Он і Хонг з цікавістю дивились на нього, але Кейл лише з задоволенням гладив предмети в ящику. Він згадав розмову, що була в нього з Білосом, бастардом голови Купецької Гільдії Флінн, перш ніж покинути рідне місце.

***

- Молодий Пане, де ви плануєте використовувати ці речі?

- Я не розумію, навіщо мені це пояснювати?

- ...Я розумію... Але це буде коштувати доволі дорого, якщо ви вирішите купити всі ці предмети.

- ...Чи можна взяти їх в оренду?

- Для вас, звісно, це можливо.

***

Більшість предметів всередині ящика були магічними інструментами. Кейл очікував, що вони будуть дорого коштувати, але вони перевершили його очікування. Кейл повинен був потратити всі свої кишенькові гроші, що він отримав від свого батька. Він також повинен був повернути все це Білосу, як тільки приїде в столицю.

«Прикро, я не хотів зустрічатись з ним в столиці, але в мене просто не залишилось вибору».

***

- Два предмета просто не можуть бути здані в оренду стороннім. Я орендував їх на своє ім'я для вас. Тому вам прийдеться повернути мені їх в столиці. Особисто.

- Звісно.

***

Кейл схопив один з предметів, що лежали в ящику. Це була чорна куля з великою кількістю символів, що вигравіруваних на ній. Руде кошеня, Хонг, поставило лапки на коліна Кейла, після чого промовив:

- Мені насправді це дуже цікаво...

- Це інструмент для придушення мани. Він коштує майже мільярд галлонів.

Вууух.

І Он, і Хонг випустили протяжне зітхання.

- Мені коштувало двадцять мільйонів галлонів, щоб орендувати його.

Хонг повільно опустив лапи, що впирались в коліно Кейла, перш ніж піти до ліжка зі своєю сестрою, Он. Вони намагались триматись якомога дальше від чорної сфери.

Кейл згадав інформацію про шар. Білос знайшов саме той предмет, що шукав Кейл.

***

- Це викликає порушення потоку мани в визначеному діапазоні, змушуючи всі магічні інструменти припиняти своє функціонування. Він також достатньо міцний. Так що, навіть якщо відбудеться щось на кшталт вибуху гори, він не зламається.

- Тоді щодо інструментів спостерігання? Вони зламаються одразу?

- Звісно. Однак вам необхідно буде встановити його за двадцять сім годин. Він створений для повільного вливання сили, котра буде порушувати потік мани поступово, щоб не помітили маги.

- Як довго це буде продовжуватись?

- Сорок хвилин. Хіба це не здорово? Звісно, якщо поблизу будуть маги, вони зможуть розібратись з проблемою протягом п'яти або десяти хвилин.

- Я запам'ятаю це.

***

Кутки губ Кейла почали підійматись. Це був найдорожчій предмет, котрий він орендував у Білоса, але він був більш кориснішим для юнака в цій подорожі.

«Мені дуже імпонує його міцність».

Купецька Гільдія Флінн була дуже корисним місцем. Кейл з задоволенням посміхнувся, перш ніж кинути цю чорну сферу, що була розміром менше кулака дитинки, до котиків, що сховалися в кутку.

- Хук!

- Миу!

Один з них майже задихнувся, в той час як другий з мявканьєм намагався уникнути контакту з чорним шаром, але, в кінці кінців, вони були вимушені спокійно сидіти перед Кейлом з чорною сферою, що застигла перед їх очами.

- Ви знаєте, як правильно читати мапи?

У відповідь вони захитали хвостиками по підлозі:

- Звісно, в якийсь момент ми були потенційними спадкоємцями племені Туманних Котів.

- Правильно, моя сестра говорить правду.

Кейл дістав з ящика ще один важливий предмет – карту. Вона була не особливо детальною, просто несе на собі загальні орієнтири навкруги території Генітюз. Велика частина торговців, що йшли на територію Генітюз і покидали її, використовували цю карту.

- Ми зараз в цьому селищі, - Кейл вказав на гору справа від селища. – Ви бачите цю гору?

- Я бачу її.

- Це дуже легко побачити.

Так само сказав і Білос.

«Ах, діапазон відповідає міцності».

Одна гора.

- Якщо ви підете до тієї гори, то побачите віллу вдалині. Позаду неї буде печера.

Прямо зараз навкруги чорного дракона не повинно бути магів. Члени Магічної Вежі поважали драконів як найвеличнішу магічну расу і не хотіли, щоб люди намагались, і тем більше, щоб їм вдалось одомашнити драконів. Вони вважали це більш ганебнішим для магії.

Люди навкруги печери і вілли були лицарями і солдатами, котрим довіряв маркіз, а також простолюдини, що робили для них брудну роботу.

- Навіть не наближайтеся до неї. Вас не повинні впіймати.

Кейл знав про здібності цих двох малюків. Ось чому він був впевнений, що котики зможуть це зробити, але він все ще хотів їх попередити. Було б погано, якщо б їх допитливість змусило котів увійти в печеру.

- Там дехто страждає. Ми збираємось його врятувати, тому ви повинні бути дуже обережні.

- Дехто?

- Так, він ще молодший за тебе, Хонг.

- ...Ще молодший за мене?

- Так... Йому чотири роки.

Звісно, цей чотирирічний був достатньо сильним, щоб відправити Он або Хонг в політ, коли стримують окови мани будуть видалені.

- Ми збираємось його врятувати?

Очі Он і Хонг загорілись, коли вони припали на лапки, втиснувшись в ліжко.

- Врятувати? Звісно. Просто залишайтесь в своїй котячій формі і йдіть, не залишаючи слідів, і сховайте цей шар на горі.

Їх котячі форми не повинні були залишили іншим і шансу щось виявити. Кейл поклав чорну сферу і маленький мішок, перш ніж надіти його на шию одному з котів, як намисто.

- Де ми повинні його закопати?

- Де завгодно на горі.

- Дійсно, де завгодно?

- Так.

Брат з сестрою подивились один на одного, перш ніж закивати.

- Легко.

- Нам навіть вдалось пройти повз старійшин Котячого Племені, щоб втекти.

Кейл погодився з ними.

- Це повинно бути легко для вас обох. У вас достатньо навиків для цього. Я б не попросив когось марного зробити щось подібне. Це ж дуже важливо.

Обидва котика поглянули на Кейла своїми золотими очима. Ця пара, брат з сестрою, котрі були майже вбиті своїм племенем за те, що не мали достатніх здібностей, хоча в них ніколи і не було можливостей вчитись, почали відчувати емоції. Їх хвости метались зі сторони в сторону, котики навіть схлипнули носами, щоб стримати сльози.

Кейл зрозумів, що ці двоє задумали, і суворо продовжив:

- Я дам вам стільки яловичини, скільки забажаєте, як тільки ви повернетесь, успішно впоравшись з завданням.

Брат з сестрою одразу перестрибнули через підвіконня, шмигнув у вікно, і потайки попрямували на гору.

Звісно, брат з сестрою зробили все так, як і очікував Кейл, і заслуговували свою нагороду. Вони змогли отримати десятиярусний стейк з яловичини. На наступний день Кейл випив лимонад, котрий тепер він вже звик пити, і спитав Чхве Хана:

- Ти коли-небудь бачив дракона?