Після пробудження, першою кого вона побачила була саме вона сама.
Темне прекрасне волосся, перлинно чиста шкіра й подерта чорно-червона Астральна
Сукня, яка безсумнівно була Духовна Сукня Божої Влади №3 <Елохім>.
А ще, в одній зіниці вона мала бурштиновий годинник.
“— Будь ласка, придумай якийсь спосіб утекти, я. Власниця цього замку, Біла
Королева, поки, що нічого не помітила. І прошу врятуй цей Сусідній Світ та ту
людину.”
“— Що за… як таке… могло статися…”
Курумі хотіла мимоволі підняти пістолет, проте виявилося, що не може цього зробити.
Дівчина перед нею сумно похитала головою.
“— Ми не можемо використовувати <Зафкіель>. Його забрали.”
“— …Забрали… виходить… Я…”
Проковтнувши поразку, вона повністю, абсолютно і безпорадно програла. Попри те,
що в тому бою їй вдалося завдати удару помсти, рани суперниці схоже вже були
заліковані. Натомість, її власне тіло все ще мучив біль. Особливо відчутний у животі,
куди її проштрикнули мечем.
Запитань у неї накопичилося безліч. Вона навіть не знала де почати. Єдине, що вона
зрозуміла, це те, що вона зазнала поразки.
“— Я можу відповісти на твої запитання. Але, я, треба бути готовою тікати.
Інакше твою голову можуть знести так, наче це гра в каруту.”
В очах цієї дівчини не проглядалося ані брехні, ані насмішки. Тож насамперед Курумі
вирішила поставити найважливіше запитання.
“— Де це ми?”
“— Це Третій Регіон Біна. Так, він разом із Другим Регіоном Чокма найближчий
до Першого Регіону Кетер. Це також регіон моторошних історій і казок, де час і
тіні шаленіють у безладі.”
Сторінка 9
