Чарлі пішов на об’їзд на кількох перехрестях, які насправді не потрібно було проїжджати, лише щоб остаточно впевнитися: машина не відставала. Неважливо, куди він намагався повернути — відірватися все одно не міг. Чим ближче вони були до квартири Бейба, тим менше ховалися переслідувачі. Чарлі вирішив розвернутися і поїхати геть в інший бік, а не прямісінько до житлового комплексу, як планував.

— Чому ти стільки вертиш головою? — запитав Бейб, намагаючись піднятися з його колін. — Заблукав?

— Поки залишайся там, — Чарлі притримав голову Бейба, не даючи тому підвестися. Серйозне обличчя хлопця спантеличило альфу. — Попрацюй ще трохи.

— Та яке ти маєш право…

— Ми майже приїхали, — проказав юнак, глянувши на Бейба так, як ніколи досі. Зазвичай погляд Чарлі, звернений на нього, був наповнений дурницями чи послухом. Він аж ніяк не був серйозним і суворим, як зараз.

Що за?..

— Та що з тобою таке?

— Нічого, просто хочу, щоб ти повторив, — тихо проказав Чарлі, а його велика рука так круто повернула руль, що Бейб, схилившись було над його колінами, захитався.

— Хей, кермуй обережніше.

— Вибач, — поспішно відповів юнак, — але ти можеш зробити це знову? Щойно доберемося до кімнати — продовжимо разом.

Бейб досі не розумів, у чому справа. Чому Чарлі насупився і вів машину так дивно? Та було дещо ще гірше за це: замість того, щоб розібратися в ситуації, Бейб не міг позбутися думки, що партнер зараз має дуже гарячий вигляд. Адже на мить він побачив, що цей дурний малий не такий уже й дурний, яким завжди видається, і серйозне обличчя молодого альфи дивним чином завело його ще більше.

Божевілля якесь…

Таки божевілля! Як він міг смоктати, не знаючи перепочинку? Бейб із насолодою знову грався із членом Чарлі. А той продовжував їхати із напруженням на обличчі, ніби знаючи, як це заводить партнера.

І лише кілька хвилин потому дороге авто нарешті припаркувалося на стоянці житлового комплексу. Щойно машина повністю зупинилася, Чарлі рвучко підтягнув струнке тіло зі своїх колін вище і впився в губи Бейба поцілунком. Він терпів занадто довго.

— Еммм… — від такого пристрасного поцілунку з горлянки Бейба вирвався гортанний стогін. Він знав, що терпіння Чарлі було на межі, бо його власне перебувало десь поруч. Старший альфа насолоджувався усім цим і водночас не міг дочекатися, поки вони дістануться до квартири, де він зможе втілити у життя всі свої бажання.

«Більше жодних угод із цим дурним малим».

Трясця!

— Вибач, що їхав так довго… — м’яко прошепотів Чарлі, коли вони обірвали поцілунок. — Просто трапився водій без манер. Я не міг піймати слушного моменту, щоб розвернутися.

— Трапився… хто? У нас були проблеми з іншою машиною?

— Ага.

— І ти не сказав мені? — Бейб нахмурився, здивований тим, що Чарлі намагався самотужки впоратися з ситуацією, не просячи про допомогу. — Вмієш розбиратися з таким?

— Кортіло спробувати, — із глузливою посмішкою відповів хлопець, а тоді притулився до партнера і поцілував його в шию, буцімто вибачаючись і благаючи водночас. — Я справді вже не витримую. Занадто довго терпів.

— Пф, — пирхнув Бейб, буцаючи дурного малого в широке плече. — Якщо ми підіймемося в спальню і ти не зможеш задовільнити мене — ти труп.

— Окей, — засміявся Чарлі. — Докладу всіх зусиль.
.
.

Спершу Бейб справді використовував цього дурненького альфу, як і задумав. Але поступово це переросло у щось більше. Минулого тижня він майже не відпускав Чарлі додому. Так, траплялося, що хлопець повертався до себе, та Бейб завжди дзвонив йому і кликав назад, посилаючись на вкрай дивні причини — він не хоче їсти на самоті або не має на кого злитися — яких Чарлі геть не розумів. Попри все, він щоразу приходив. Недавно Бейб наказав юнакові перенести свій комп’ютер до нього, щоб не вертатися додому і не займатися роботою занадто пізно. Це здавалося розумним компромісом: Бейб відмовився купувати йому новий комп’ютер, та, приставши на прохання юного альфи, дозволив взяти сюди старий.

Сьогодні вже другий день поспіль Чарлі проводив за монітором, адже мусів закінчити роботу. Власне, вони провели разом доволі багато часу, та Бейб лише кілька днів тому дізнався, що юнак десь працює. Цей дурний малий заявив, що він графічний дизайнер та едітор. Тобто мусить сидіти і тупити в монітор увесь день.

Інколи він працював над дизайном, інколи монтував відео для клієнтів, серед яких були бренди та YouTuber-и. Бейб ніколи раніше не бачив хлопця за роботою, тож для нього це було трохи дивно. Таке серйозне ставлення до роботи в очах Бейба зменшувало ідіотизм Чарлі на 40%.

Бейб виходив до вітальні кілька разів, та щоразу Чарлі сидів у тій же позі, наче його там припаяли. Світло від монітора комп’ютера залишало блакитний рефлекс на його обличчі, що повторював зображення на екрані. Вуха юнака були в навушниках, отже він монтував відео. Поки Чарлі безперестанку працював, господар квартири зупинився біля кухонного стола і вдавав, що п’є воду, а сам не відривав погляду від малого-трудоголіка.

Він був настільки зосереджений, що за день не сказав Бейбові ані слова. Чарлі заборгував комусь гроші чи що?

Хлопець, який витріщався в монітор, аж поки йому очі мало не повилізали, тихо зітхнув. Він підняв окуляри, примістивши їх на голові, й втомлено промасажував очниці, а тоді повертів шиєю вправо-вліво, розтягуючись після робочого ранку. Схоже, Чарлі було боляче гнутися за низьким японським столом: оскільки у квартирі Бейба не було комп’ютерного, йому довелося сидіти й працювати на підлозі у вітальні впродовж двох днів. 

У Бейба було стільки вільного часу, що він не знав, куди подітися. Тож просто тинявся і спостерігав за тим, як Чарлі виконує роботу. Зараз він наблизився і став пильно вдивлятися в екран. Гонщик ніколи отак не працював і не знав, як воно. На екрані був фешн-ролик для якогось бренду. Нагромадження матеріалів у програмі викликало в Бейба запаморочення вже після хвилини споглядання. Він поважав малого за те, що той міг сидіти отак днями.

— Усе гаразд? — помітивши, що Бейб стоїть позаду, Чарлі зсунув навушники з одного вуха і глянув на нього, очікуючи відповіді. Його обличчя видавало страшенну втому. А волосся було кудлате, наче він щойно піднявся з ліжка, хоч Бейб не міг пригадати, щоб юнак взагалі спав.

— Так, — спокійно відповів старший альфа. — Просто хотів глянути, чим ти зайнятий.

— Монтую відео. Майже закінчив, — низьким голосом проказав Чарлі. — Хочеш, щоб я щось зробив?

— Та що ти можеш зробити? Поглянь, у якому ти стані.

— Я завжди отакий, коли завершую роботу. Але це не має значення.

— Тобто? — Бейб простягнув руку і ніжно пригладив скуйовджене волосся Чарлі, роздратований нахабством дурненького альфи. — Що мені у тебе попросити?

— Я запитав, бо раптом тобі нудно.

— Завжди знаєш, чого я хочу, так?

— Хіба ні? — Чарлі розсміявся і притулився головою до колін Бейба, щоб перепочити. Кінчиком носа він ніжно торкнувся ноги, що виглядала з-під шортів, наче те щеня, що випрошує в господаря погратися з ним. 

— Що ти робиш? — спокійно запитав Бейб.

— Просто хочу погратися з тобою.

— То я — твій товариш для ігор?

— Вибач, — юнак задер голову і глянув на нього із втомленою усмішкою. Це засмутило Бейба. Він відчув, що поводиться підло. І хоч він не скоїв нічого поганого, та чому має дозволяти малому приходити сюди, коли той втомлений? Це не було його відповідальністю.

— Зібрався благати мене, Чарлі?

— Трішки, — чесно відповів наївний малий. — Я втомився.

— Мені справді подобається, коли ти поводишся, як мій чоловік, — безтурботно пробурмотів Бейб, стягуючи з Чарлі навушники. Він ще трохи попестив його скуйовджену голову, наче граючись із цуценям.

Почувши це, юнак широко всміхнувся. Перш ніж альфа встиг запротестувати, він уткнувся в стегно Бейба, повільно проводячи по прекрасній шкірі своїм гострим носом. Чарлі цілував її, м’яку і шовковисту, наче це, як дія магічного зілля, мало зняти його втому. Панічне благання партнера викликало у Бейба дивовижне задоволення. Він відчував, що не мусить чекати, навіть якщо хтось втомився, і насолоджувався тим, що малий потребує його настільки сильно, що не зможе замінити ніким іншим.

Можливо, він звик бути «номером один».

Замість того, щоб просто ховати обличчя, Чарлі почав пестити долонями ноги альфи. Він провів рукою вздовж стрункого стегна і зупинився на кругленькій дупі. Юнак по черзі смакував пружні сідниці, а їхній власник не міг приховати, що також насолоджувався процесом.

— Ти казав, що благатимеш, — спокійно проказав Бейб. — Я свого дозволу не давав, тож як ти смієш?

— Моя рука живе своїм життям, — відповів Чарлі, досі тулячись до його стегна.

— Досить дразнити мене, розпуснику.

— Ні.

— Хах, а ти сміливий!

— А хто мене цього навчив? — хлопець залишив ніжний поцілунок на стрункій нозі Бейба, а тоді звів на нього погляд. Навіть зараз Чарлі не відривав щоки від стегна партнера, не збираючись його відпускати. — Роблю, як ти.

— А тобі все важче перечити.

— Справді? — усміхнувся Чарлі. — Я от сиджу тут, але водночас витаю у мріях про те, як би мені було там, у тобі. Навіть у такому стані я жадаю цього.

— Ох, ти ніколи раніше не був у такому стані, — Бейб злегка кивнув, погладжуючи юнака по голові. — Якщо захочеш продовжити — тобі буде складніше, ніж зазвичай.

— Наскільки сильно ти хочеш?

— Настільки, що нікуди тебе не відпущу, — Бейб провів рукою від маківки до щоки Чарлі й лагідно стиснув її. — Ти маєш залишитися зі мною, поки мені не стане краще.

— Тобто раніше я менше приваблював тебе?

— Можливо, — ледь знизав плечима Бейб. — Але зараз помнож усе на п’ять.

— Воу…

— Підготуйся!

— Тобто якщо я ошаленію, ти теж готовий взяти на себе відповідальність?

Щось ці невинні очі не були настільки невинними, як пам’яталося Бейбу. Ні, він не підозрював юнака в лицемірстві — просто той був неслухняним. Схоже, їм обом поступово ставало ясно, хто із них — справжній раб. Однак це не надто змінить правила гри, адже дурненький малий назавжди залишиться таким. І з цим нічого не вдієш.

— Та без різниці, — байдуже відповів Бейб, наче йому йшлося про якусь дрібничку. — Скільки ж сили у такому фейковому альфі, як ти? Ти ж навіть не пахнеш, як слід. Думаю, тобі бракує феромонів.

— Може, ти й правий, — Чарлі ледь усміхнувся, а тоді потягнувся і одним на диво природним рухом всадив цього стрункого альфу собі на коліна. — Так я менше втомлюся.

— Досить базікати. Я починаю дратуватися.

Після цієї фрази Бейб схилився до Чарлі й пристрасно поцілував його. Партнери пестили одне одного, постогнуючи від задоволення. Вони були близькими за кожної нагоди, навіть не підозрюючи, що з кожним разом стають усе більше залежними від смаків один одного.
.
.

— Ти прокинувся так рано.

Чарлі, заспаний, щойно вийшов зі спальні, а Бейб сидів у вітальні на софі й набирав когось по телефону. Юнак попрямував на кухню, взяв склянку і налив собі води з куллера. Він мав свіжіший вигляд, аніж учора, бо нарешті відіслав роботу замовникам. Минулої ночі він трохи позабавлявся з Бейбом, і це додало йому енергії.

— Це ти встав пізно, — спокійно промовив альфа, не відриваючи очей від екрану телефона в руці.

— Спав як убитий, — усміхнувся Чарлі, перевівши погляд на Бейба у вітальні. Раптом він звернув увагу на велику коробку біля стіни. Він був певен, що вчора її тут не було, тож поцікавився у власника квартири: — А що за коробка?

— Мій стіл, щойно привезли, — втомлено відповів той.

— Ох, — повільно кивнувши, хлопець залишив склянку в раковині й подався до вітальні. — Зібрати його для тебе?

— Так, давай.

— Окееей… — юнак усміхнувся.

Він перетягнув велику коробку в центр кімнати і жваво розпакував її. Тоді дістав інструкцію, перечитав і обережно почав допасовувати частини столу одну до одної. А власник і не думав підняти голову і допомогти.

Чарлі знадобився час, щоб зібрати всі деталі правильно, адже виявилося, що це хитро спроектована річ. Довелося ще раз уважно переглянути інструкцію, щоб зробити усе як слід, і нарешті темно-сірий стіл набув задуманої форми.

— Де ти хочеш його поставити? — майже закінчивши, Чарлі зрозумів, що забув про це запитати. Що, як Бейбові закортить поставити стіл туди, куди його важко буде перенести? Обновку так і пошкодити можна. Ех, Чарлі, головою треба думати.

— Та все одно, обирай сам, — Бейб досі сидів у телефоні, як завжди. Схоже, він не надто переймався відповідями на запитання Чарлі.

— Уф… але ж я не знаю, що ти на ньому робитимеш…

— Це твій комп’ютерний стіл. Де хочеш — там і постав.

Бейб ніколи ні про кого не піклувався, тож Чарлі й не розраховував на це. Проте ця турбота здавалася доволі дивною. Він не сподівався, що Бейб подбає про комп’ютерний стіл для нього. Змушений працювати за низьким японським столом, Чарлі справді втомлювався, але він навіть не задумувався про те, щоб отримати кращі умови — лише щоб завершити роботу вчасно. Його здивувало, що Бейб помітив це і замовив такий великий стіл для нього. Хлопець досі не міг повірити, що цей стіл — його, хоча навіщо він Бейбові, якщо у нього навіть немає компа?

Може, насправді він — співчутлива людина, яка ховається за маскою холодності?

— Дякую, — Чарлі щасливо всміхнувся, на що Бейб лише кивнув.

Дозбирати свій стіл юнакові хотілося якомога швидше. З м’якою усмішкою на вустах він припасовував на свої місця останні дрібні деталі. Чарлі взяв маленький шуруп, приклав до потрібного отвору і однією рукою почав шукати викрутку, яку, був певен, залишив десь поруч.

— Ау!.. — раптом він голосно зойкнув, змусивши партнера схопитися з дивану. Бейб недбало впустив телефон на софу і підскочив до Чарлі, який сидів шокований, упершись руками об підлогу.

— Що сталося? — стурбовано запитав старший альфа. Помітивши краплі крові на підлозі, він злякався.

— Різак, — відказав хлопець, злегка нахмурившись. Йому було боляче. Та кому б не було, якби у нього йшла кров? Побачивши це, Бейб одразу метнувся до столу за серветкою. Він простягнув її Чарлі, щоб промокнути кров, і поглянув на недбало полишений інструмент. Бейб швидко вхопив його і забрав геть, поки хтось знову випадково не наступив на нього і не поранився.

— Чого ти не пильнуєш за тим, що робиш? — твердим голосом дорікнув він Чарлі. Розлючене обличчя Бейба змусило хлопця почуватися винним через те, що він нехотячи додав партнеру клопотів. Це ж лише збирання звичайного стола, а він умудрився його зіпсувати.

Побачивши довгий поріз на руці Чарлі, Бейб розгнівався ще більше:

— Ти ніколи не дивишся, що робиш, так? Незграба, а постійно берешся за щось! Клепки не стає?

— Вибач… — винувато промовив Чарлі.

— А я не маю чим надати першу допомогу, — Бейб розчаровано зітхнув, а тоді встав, ухопив гаманець та ключі й вийшов геть із кімнати.

— Ти куди? — незграба швидко звівся на ноги і встиг вхопити альфу за руку, перш ніж той пішов.

— Куплю щось, щоб обробити твою рану. Зачекай трохи.

— Все гаразд, — поспішив відмовитися Чарлі. — Я сам впораюся.

— Я що, геть безсердечний, дозволити тобі тинятися всюди закривавленому? — ліниво відказав Бейб, а тоді з суворим обличчям помахав Чарлі, мовляв, «не мели дурниць». — Посидь, я зараз повернуся.

— Та не…

— Посидь.

І хоч юнакові дуже кортіло перебити, та він не посмів перечити, коли Бейб лаяв його. Він не сходив із місця, із жалем спостерігаючи, як партнер іде. Чарлі злився на себе за незграбність та недбалість та водночас відчував дивну тривогу через те, що Бейб отак вийшов на вулицю сам.

Роздратований, той швидко крокував вулицею. Щойно він побачив Чарлі пораненим — дуже засмутився. А зараз — ще більше, адже аптека поруч із комплексом була зачинена, тож йому довелося йти далі. Бейб повернув на невеличку вуличку, куди рідко навідувався, сподіваючись натрапити там на іншу аптеку або міні-маркет. На щастя, пройшовши ще трохи, він знайшов те, що треба. Придбавши набір пов’язок для ран, він негайно подався додому, побоюючись, що за його відсутності юнак сидітиме і чекатиме, поки почнеться зараження.

Бейб крокував, розмахуючи пакетом із аптеки, і не надто зважав на оточуючих. А ще раптом задумався про те, чи не занадто він злиться на Чарлі. Адже знає, що той не винен. Та коли Бейб побачив це дурне обличчя, то й сам здивувався тому, що не зміг вгамувати гніву. Що за людина буде настільки незграбною і косячитиме у всьому, за що береться? Не варто було дозволяти йому збирати стіл. Тоді юнак не терпів би цей клятий біль.

Ось воно.

Якщо когось і варто звинувачувати — то себе самого.

Бейб втомлено зітхнув, оцінюючи дорогу попереду. Вона здавалася довшою, аніж шлях сюди, до того ж пролягала під пекучим сонцем. А обабіч були лише довгі перегородки, за якими йшло будівництво. Схоже, тут зводять ще один комплекс, схожий на той, у якому мешкав він, тільки дуже великий. Поряд проїжджало мало машин, бо це була глуха вулиця, в кінці якої скупчилися житлові будинки. Він досі дивувався: хто купуватиме ліки в аптеці посеред провулка? Чи її планують продати мешканцям нового комплексу?

Бейб міркував про різні речі, сподіваючись якнайшвидше повернутися додому, тож не надто звертав увагу на те, що відбувається навколо.

Скриг!

Буф!

— Хеееей!

Бейб був шокований, спочатку почувши звук, наче щось упало, а за мить побачивши якогось чоловіка, що лежав обличчям униз трохи далі на дорозі. На нього застрибнув інший чоловік, уперся колінами йому в спину, схопив за руки і завів їх назад, наче полісмен у західних фільмах.

Що за?..

— Ти не постраждав? — запитав «верхній». Спантеличений тим, що сталося, Бейб не одразу впізнав того, хто звертався до нього.

— Чарлі?!

Щойно Бейб роздивився хлопця, від здивування його очі мало не вилізли з орбіт. У голові роїлася купа запитань. Перше — кого намагався втримати Чарлі й навіщо? Друге — як Чарлі дістався сюди? Біг за ним з іншого боку провулка?

— Усе гаразд?.. Хей! — юнак обернувся, щоб поговорити з ним, та не встиг завершити фрази, аж раптом зловмисник збунтувався, вирвався і вдарив його у живіт. Чарлі впав, а чоловік побіг уперед по маленькому провулку. Хлопець одразу піднявся і пустився було за ним, та Бейб кинувся і схопив його за руку, щоб зупинити.

— Годі, не треба гнатися за ним, — серйозний голос старшого альфи звучав докірливо. Схоже, Чарлі досі хотів переслідувати того чоловіка. — Що, в біса, відбувається? Звідки ти тут взявся?

— Надалі не ходи цією вулицею сам, — спокійно промовив Чарлі, підбираючи із землі коротку чорну палицю. Він натиснув на неї збоку, виймаючи звідти лезо. Бейб здивовано витріщився на це все. — Тут немає нічого, крім будівництва. Чимало крадіїв користуються цим і нападають на людей.

— Хто б міг подумати, що вони наважаться на це серед білого дня? — Бейб досі не міг повірити, що кілька хвилин тому його мало не обікрали. — Я ж чоловік. Вони що, сподівалися на легку здобич?

— Але у нього був ніж. А ти був без зброї.

— Ти теж, — після цих слів Бейб пильно глянув на Чарлі, який раптом з’явився тут нізвідки. Юнак легко переміг злодія, чого аж ніяк не можна було очікувати від такого страхопуда, як він. — У тебе поранена рука. Навіщо ти вийшов із дому? І як дістався сюди?

Чарлі моргнув, наче лише зараз зрозумів, що не мав би тут бути.

— Ауч! — він зойкнув і вхопився за порізану руку, яка, здавалося, саме цієї миті знову заболіла.

— Що ти собі думаєш? Дати б тобі поза вуха! — ставлення Чарлі до ситуації бісило Бейба. Та почувши зойк, він одразу вхопив юнака за руку, щоб перевірити її. — Глянь, стає лише гірше. Ти зовсім здурів?

Погіршення стану рани змусило Бейба забути про дивну поведінку Чарлі. Він потягнув хлопця стати в тінь невеликого дерева, а тоді витягнув із пакета недавно придбану пов’язку. Розірвавши упаковку й діставши вміст, Бейб спершу взявся витирати кров. Схоже, Чарлі давав собі раду зі злодієм, геть не звертаючи на це уваги. Рана вже мала б присохнути, але через рух знову закровоточила.

— Спершу витри, а вдома я вже оброблю її, — Бейб нахмурився. Його роздратування повинне було схлинути, але цей малий не дає його терпцю ані хвилини перепочинку. Та скільки можна! — У скільки ще історій за день ти збираєшся вв’язатися, Чарлі?

— Мені шкода, — тихо проказав хлопець. Він уже зрозумів, що жодні слова тут не зарадять. Але дещо не йшло Чарлі з голови: що би трапилося, якби він не з’явився вчасно? Він відчував, що аж ніяк не заслуговує на сварку та докори.

— Дякую.

Чарлі застиг від цієї несподіваної вдячності. Бейб схилив голову, займаючись його раною, і промовив це ледь чутно, наче лише буркнув собі під ніс — та юнак розчув.

— Усе гаразд, — молодий альфа усміхнувся: його нарешті перестали лаяти. Він навіть удостоївся подяки за свій вчинок. — Радий, що з тобою все добре.

— Не варто тобі гратися в героя…

Цьомк!

— Хей! Знайшов час! — Бейб стусонув Чарлі в плече, коли цей дурний хлопець раптом кинувся і чмокнув його в губи, хоч вони й перебували на вулиці. Зараз ніхто не проходив повз, але це місце не годилося для поцілунків. Він із глузду з’їхав?

— Вибач, — Чарлі всміхнувся, хоч геть не було схоже, щоб він почувався у чомусь винним.

— Не слід вибачатися, якщо насправді тобі не шкода.

— Окей, тоді не буду.

Піймавши погляд красеня-альфи, Чарлі не стримав усмішки, хоч той був аж ніяк не приязним.

— Що смішного?

— Ти надто сексуальний, навіть коли засмучений.

Бейб роздратовано скривився і грубо притиснув пластир до пов’язки, прикриваючи нею рану.

— Ау… а оце вже боляче.

— Бо вдома треба буде добре промити рану. А тобі лише секс на думці.

— Як і тобі, хіба ні?

— Трясця, Чарлі!

Той ласкаво всміхнувся, а Бейб тим часом закінчив із його раною й відпустив руку:

— Не будь таким самовпевненим. Онде ти не можеш навіть про себе подбати.

— Болить лише рука. Решта в нормі, — весело відказав молодий альфа. І якщо б спитали у Бейба, то він би відповів, що зараз вираз обличчя юнака був найдошкульнішим у світі. — Інші речі мені до снаги.

— Справді? Якщо ти такий талановитий, то можеш впоратися з усім сам. Не треба йти до мене й благати по допомогу.

— Це через поранення?

— Ні, — Бейб удавав невинність, що водночас бісило й приваблювало Чарлі. — Кортить зайнятися чимось конкретним?

— Наприклад?

— Як ти було мене назвав…

"…"

— Ти ж у нас такий здібний, тебе не потрібно везти на спині. Адже так?

Після цих слів красень-жеребець крутонув задом і попростував вулицею, залишивши Чарлі позаду божевільно всміхатися, наче шаленця, закоханого в цього прекрасного скакуна більше, ніж він міг колись собі уявити.

А ще більшим божевіллям було те, що такої усмішки Бейб також навіть уявити б собі не зміг на обличчі такого дурного малого, як Чарлі.