Чарлі востаннє з силою штовхнувся стегнами, і його тіло почало конвульсивно здригатися, випускаючи сперму в задній прохід красеня-альфи. Відчувши тепло, Бейб усвідомив, що дозволив партнерові кінчити в нього. Знову.

— Я і так спізнююся, бо ми забарилися, а тепер ще й доведеться знову приймати душ! — тихо застогнав Бейб, намагаючись угамувати подих. Виснажений, він розпластався на склі. Не виходячи з тіла партнера, Чарлі наблизився і обійняв його зі спини, не бажаючи розділятися. 

— Мені шкода… — м’яко вибачився юнак, важко дихаючи, а тоді ніжно поцілував Бейба в щоку. Груди Чарлі здіймалися сильніше, аніж зазвичай бувало після сексу. До того ж, хоч він і кінчив, член хлопця досі перебував усередині Бейба і не зім’як. Натомість він, здавалося, більшав і твердішав.

— Усе гаразд? — Бейб оглянувся на Чарлі. Обличчя юнака почервоніло, наче він терпів муку. Старший альфа зрозумів, що Чарлі бореться з симптомами гону. — Почалося?

— Схоже, вже зовсім скоро, — хлопець намагався вирівняти дихання, але водночас не міг втриматися, щоб не впиватися ароматом альфи в його обіймах. — Поквапся і йди. Я дам собі раду.

Договоривши, Чарлі негайно відсторонився. Його ерогований член вийшов із партнера, від чого тілом Бейба побігли мурахи, а ноги підкосилися. На щастя, незважаючи на власні страждання, юнак досі підтримував його за талію.

— Я справді мушу зараз піти, — винувато промовив Бейб, бачачи, чого коштувала Чарлі його непокірність. Та юнак усміхався йому, як і завжди.

— Все гаразд. Іди.

— Я скоро повернуся.

— Ага, — з легкою усмішкою хлопець схилився і ніжно поцілував його. — Поспіши, я чекатиму.

З голови Бейба вилетіли всі думки про сьогоднішню зустріч. Він уже не міг дочекатися, коли повернеться додому до свого дурненького малого.

.

.

Дорогі гоночні автомобілі з гучним гуркотом мчали по трасі. Глядачі на трибунах почали аплодувати, щойно побачили перші машини. І хоч нинішній заїзд не передбачав переможця, знамениті гонщики все одно викладалися на повну, адже йшлося про їхню професійну честь та гідність.

Сьогодні Чарлі пустили до намету на узбіччі, тож він був неабияк схвильований. Він із великим інтересом спостерігав за гонщиками, що проїжджали повз. Раніше юнак бачив їх лише в інтернеті й ніколи — наживо. До того ж, робота команди в полі лише додавала йому ентузіазму. Тож Чарлі вважав, що сьогодні — прекрасний день, адже йому випала нагода побачити світ перегонів зблизька.

Та найбільше насолоди він отримував від вигляду машин, що гнали по треку. Кожен автомобіль по черзі стартував, минав коло і пересікав лінію фінішу під вітання та оплески всього стадіону.

Звичайно, там була і машина ПітБейба.

Бейб розслаблено вийшов із машини. Він скинув шолом і передав його асистенту, перш ніж весело перекинутися слівцем із командою. Знамениті гонщики дали один одному «п’ять», задоволені виступом у цьому раунді, змушуючи глядачів, як-от Чарлі, посміхатися. Юнак обожнював те, як Бейб водив. Бо саме в такі моменти старший альфа здавався найщасливішим і давав собі волю, наскільки це було можливо. Ні в кого не закрадалося сумніву, що ПітБейб був Королем «The Hollows».

Оточений членами команди, Бейб ковзнув поглядом по натовпу та вихопив із нього хлопця, що стояв трохи осторонь і плескав йому, всміхаючись. Від цієї картини йому защеміло на серці. Красень-альфа знав, що Чарлі не насмілиться наблизитися до нього, як робили всі інші. Він міг лише спостерігати звіддаля і радіти успіху гонщика. Тому Бейб підняв руку, зупиняючи всіх, хто юрмився навколо нього, і попрямував крізь хаос геть. Він утомився від святкування з цими людьми.

Зараз його ціллю був дурненьких хлопець, що стояв он там.

— От бовдур! — не зважаючи на захисну маску, що закривала губи, Бейб міг бачити широку усмішку Чарлі, який вітав його піднятими вгору великими пальцями.

Ставши навпроти юнака, Бейб засміявся і потягнувся, щоб стягнути з нього маску. Але він не міг цього зробити, адже навколо них було стільки людей. І десь 90% із них зараз спостерігали за ним, бо зазвичай саме Бейб був у центрі уваги. Сьогодні ж погляди публіки були ще пильнішими: новини про нього цікавили молодь і, як правило, ширилися публікою ще до початку матчу.

Зваживши все, Бейб передумав знімати з юнака маску, натомість обхопив його обличчя руками. Знаменитий гонщик поцілував чорну маску, незважаючи на увагу публіки, адже, окрім задоволення власних бажань, цим жестом він хотів подати знак усім, хто намагався підійти до нього чи його хлопця.

Він хотів, щоб усі знали, що він ніколи не планував приховувати їхні з Чарлі стосунки. Бейб радо давав знати, що у нього тепер хтось є. Та це не означає, що він дозволить атакувати партнера, як це зазвичай робить суспільство.

Він приховуватиме Чарлі, але не робитиме з їхніх стосунків таємниці.

— Я не насмілився ввімкнути сьогодні телефон, — у Чарлі мимоволі вирвався смішок, коли вони перервали поцілунок. Він досі обіймав красеня-альфу за талію, а той обхопив руками хлопця за шию. Вони ділили між собою цю близькість, і байдуже, побачить хтось чи ні.

— То що? Розказати, як стати знаменитістю?

— Хах, було б круто, розкажи.

Не зважаючи на те, що з усіх куточків поля на них було спрямовано чимало поглядів і навіть камер, Чарлі нервував менше, ніж очікував Бейб. Він здавався спокійним і геть на це не зважав. Тому старший гонщик теж розслабився.

— А якщо хтось попросить у мене автограф?

— Хм, дайте подумати…

Чарлі та Бейб, які обіймалися і сміялися посеред стадіону, привернули увагу та стали темою для обговорення для багатьох людей і на полі, і в соцмережах, де ширилися їхні фото. Звісно, було зроблено чимало припущень. Дехто вирішив, що це новий партнер Бейба і гонщик дуже захищає його, інші — що це спадкоємець багатої родини, з яким Бейб зустрічався весь цей час. А люди в індустрії запевняли, що це справді бойфренд Бейба і його особистість скоро буде розкрито, адже раніше ніхто не отримував стільки уваги й прихильності гонщика, як цей юнак.

— Збираєшся потрапити до наступного раунду? — запитав Чарлі, піднявши руку, щоб лагідно поправити пасмо волосся Бейба, що впало тому на чоло.

— Хмм… — той кивнув. — Що думаєш? Я виграю?

— Без сумнівів. Хіба ПітБейб колись програвав?

— Ти правий.

— От був би ти трішки скромніший…

— Чому це я маю бути скромним? Велич — це чудово. Я надто лінивий, щоб зважати на те, що думають інші. 

Хлопець засміявся, притягнув стрункого альфу до себе і поцілував. Усвідомивши, що вони не наодинці, Чарлі почувався дещо дивно, от і все. Пізно соромитися, коли вони вже продемонстрували свої стосунки, поцілувавшись, хоч його обличчя досі приховувала маска.

— Може, перевіриш машину? — запитав Чарлі, не випускаючи партнера з обіймів.

— А, я вже все зробив.

— Кому ти доручаєш перевірку перед кожним раундом?

— Цим займається команда, — байдуже відповів Бейб, сховавши обличчя на широких грудях хлопця і не забувши вдихнути його запах на повні груди.

Чарлі вважав, що перевірка машини перед виїздом на поле — найважливіша частина підготовки, і Бейбу варто робити це самотужки.

— Я відволікаю тебе?

— І що ти собі напридумував? — Король траси підняв голову з грудей партнера і тицьнув пальцем йому в чоло. — За кого ти себе маєш? Гадаєш, що захопив мою увагу настільки, що я покинув усе решту?

— Хіба ні?

— Просто я лінивий.

— Іди й перевір машину, це ж лише кілька хвилин. Я нікуди не втечу.

— Гей ти!

Чарлі підняв руки, захищаючись, коли Бейб відштовхнув і вдарив у груди з усієї сили. Та юнак не переставав сміятися. Все це більше скидалося на флірт, аніж на бійку.  

— Лупитиму, поки спина не заболить.

— Посмів ударити мене?

— Ще й як посмів!

— Ауч! 

Бейб стиснув руку в кулак і добряче вдарив його в плече, змусивши хлопця, який насмілився кинути йому виклик, скривитися від болю. Схоже, Чарлі думав, що його партнер — порцелянова лялечка, а не альфа, як і він сам.

— То чого б я мав не посміти? Ха! Отримав? Ти цього хотів?!

— Ох, досить… досить! Ауч!

— Годі. Зупинися.

Голос Вея пролунав, наче втручання вищих сил. Високий юнак у гоночному спорядженні розслаблено підійшов до них, а тоді звів руку, щоб зупинити найкращого друга.

— Гарненький ротик та для благих би цілей, — з уст Бейба ці слова прозвучали як звинувачення. Чарлі ж лише кивнув і потер уражену руку.

— Не будь грубим. Ви ж коханці. Це що за бійка? — жартома спитав Вей.

— Ти кого коханцями назвав? Це собака, а не хлопець! — роздратовано вигукнув Бейб. І це роздратування лише росло разом із тим, як обличчя Чарлі осяювала усмішка, коли він почув, як Вей назвав їх коханцями. — Ти чого всміхаєшся?

— Всміхаюся коханому.

— Пішов ти, Чарлі!

— Гей, — Вей поспішив стати між Бейбом і Чарлі, щоб його жорстокий друг знову не кинувся і не побив юнака. Адже якщо він не втрутиться, схоже, Чарлі покірно стерпить усе, що б не скоїв із ним Бейб. А малий таки бовдур. — Тобі пора готуватися до заїзду, краще йди.

— Залиш це мені! — промовив Бейб, не спускаючи очей із Чарлі. Проте гонщик таки забрав від асистента шолом. Він наче збирався попрямувати до машини, та все ж не відводив погляду від хлопця.

— Удачі, — хоч красень-альфа й мав такий вигляд, наче хотів з’їсти Чарлі живцем, юнак широко всміхнувся і підняв угору великі пальці, щоб підбадьорити партнера, наче геть забув про недавню бійку.

Їхні стосунки дещо дивували Вея, та він розумів, що вони тому й могли залишатися разом, що обоє були диваками.

— А як щодо тебе? Тренуєшся? — запитав Вей у Чарлі, прослідкувавши, як Бейб сів у машину, очікуючи на команду, що мала підготувати трек перед початком заїзду.

— Пі’Бейб багато навчає мене, — відповів юнак, не зводячи погляду з авто Бейба. Сьогодні той обрав Ferrari Aperta зі свого арсеналу, чорну з червоними смугами, поки старий Black Chong був на техобслуговуванні. — Він брав мене на Опівнічні перегони.

— Ой, я чув, як він говорив про це, — Вей кивнув. — А ти молодець. Переміг Шістку. Багатьом не вдавалося цього зробити.

— Просто пощастило.

— Тобі допомогли?

— Емм… так, Пі’Бейб неабияк мені допоміг, — тихо засміявся Чарлі, повернувшись думками до того дня, коли він уперше змагався і дивовижним чином виграв. — Якби Пі’Бейб не сказав мені, що робити, я б не переміг. Тоді Шістка збив мене, і я не міг розігнатися.

“...”

— До того ж, в Опівнічних перегонів немає жодних правил. Якби я не скористався певними трюками, то не мав би й шансу на перемогу.

Слова Чарлі здивували Вея, адже він завжди чув від Бейба, що цей дурненький малий анічогісінько не знає. Та побалакавши з ним, він виявив, що Чарлі був геть не дурний. Або навіть більше, адже людина, з якою він щойно говорив, розуміла все без зайвих вказівок. І розуміла вкрай добре.

— Що ж, перегони на треку і поза ним — це різні речі, — спокійно промовив Вей, дивлячись на стартову лінію, де от-от мав початися заїзд. — На Опівнічних перегонах ти мусиш думати, як побити суперників.

“...”

— Але змагаючись тут… 

Поки Вей говорив, почався зворотній відлік.

— Ти мусиш зробити все можливе, щоб перемогти.

Бах!

Вей змовк. Пролунав стартовий сигнал. Тієї ж миті машини всі як одна зірвалися з місця. Ferrari Бейба відразу очікувано вирвалася вперед. Чарлі захоплено спостерігав за колоною автомобілів. Скільки б разів він не приходив на перегони, його азарт не вгавав. До того ж він гадав, що Бейб мав найспокусливіший вигляд якраз за кермом.

— Що?

М’яке бурмотіння Вея позаду змусило Чарлі обернутися й з цікавістю поглянути на нього. Впіймавши погляд гонщика, юнак нахмурився: він нічогісінько не розумів.

— Що? — перепитав він.

— Авто Бейба, — в очах Вея промайнуло занепокоєння, та й там і залишилося. — Чому воно їде ось так?

Почувши це, Чарлі негайно знову обернувся до треку. Дивно, та за ті кілька митей, що він дивився в інший бік, Бейб із першого місця перемістився на друге. Хлопець досі не міг втямити, що сталося. Чому Вей здається таким здивованим?

— А що тут дивного?

— Та є дещо, — одразу ж відповів Вей, наче все і так було зрозуміло. Та для Чарлі, який не був аж настільки обізнаний, це не здавалося очевидним. — Машина Бейба труситься, бачиш? Глянь на задні колеса.

Вей вказав на спорткар друга. Спантеличений, Чарлі спробував сконцентруватися на тому, що було не так. На перший погляд, неможливо було щось помітити. Та згодом він виявив, що авто Бейба таки труситься, хоч він славився дивовижним володінням машиною на поворотах. Та цього разу машина здавалася нестабільною.

Чому?

Що насправді відбувалося?

Серце Чарлі, що на куражі гонок і так билося швидко, від хвилювання раптом пустилося в галоп. Юнак не знав, чим загрожує тремтіння машини, і міг лише молитися, щоб усе не закінчилося погано. Він досі вірив, що Бейб дасть собі з усім раду, як це траплялося завжди.

— Лише кілька поворотів. Просто зараз лідирує K9 із Quarterback, та всі дивуються, що ж трапилося, чому ПітБейб, Король «The Hollows», опустився на третє місце в такому важливому раунді!

Навіть коментатор з оглядової кімнати розумів, що з Бейбом щось не так, адже з кожним метром проблема ставала все більш очевидною. Його авто затрусилося сильніше й “заходило” з боку в бік, тож інші мусили ухилятися від нього. Несправності автомобіля дедалі більше впадали в око, аж поки весь стадіон не схопився на ноги. Схвильовані люди повиходили з намету, а з ними Вей та Чарлі.

— Чому машина Бейба поводиться отак? — стурбовано запитав Чарлі, не зводячи з неї погляду.

— Не знаю, — відповідь Вея змусила хлопця нервувати ще дужче. Бо якщо вже Вей, який розбирався в машинах, не знаходив собі місця… Частина його завжди вірила, що Бейб може впоратися з чим завгодно. Та цього разу все було інакше. — Схоже, авто геть втратило баланс.

Чарлі мовчав. Він із великою напругою дивився на Ferrari. Ще трохи. Ще одне коло — і гонка скінчиться. Лиш би Бейб перетнув фінішну лінію, неважливо, виграє він чи програє — просто нехай залишиться цілим.

«Будь ласка, фінішуй безпечно. Це все, чого я прошу».

Та, схоже, благання Чарлі не сягнули цілі. Коли машина Бейба мала ввійти в останній поворот, Ferrari раптом розвернулася, її завертіло по колу, а тоді з силою викинуло з треку. Єдине, що міг бачити Чарлі після цього — це полум’я, що охопило авто.

— Бейбе!!!

І він кинувся туди, геть не дбаючи про власну безпеку.

— Чарлі!!!

Вей, не встигнувши втримати Чарлі за руку, негайно побіг за ним, хоч і знав, що так робити не можна і вони справді наражаються на небезпеку. Та він не міг дозволити цьому дурному малому податися туди самому. Перетнувши трасу, гонщик намагався не відставати від юнака.

— Чарлі! Не гони! — закричав Вей, намагаючись зупинити його. Але той наче нічого не чув. Не замислюючись, Чарлі наблизився до машини Бейба, наче полум’я, що охопило її, не було справжнім, а Ferrari не могла вибухнути в будь-який момент. — Чарлі! Не підходь ближче!

— Бейбе!

Здавалося, він волав, ігноруючи все інше довкола. До них наближалося кілька виїзних бригад із технікою. Це вони мали б прибути першими на місце інциденту, а не малий, у якого немає ані відповідних знань, ані рятувального обладнання.

Поки всі гналися за ним, Чарлі дістався туди першим, озираючись навколо, поки серце мало не вистрибувало з грудей. Автомобіль Бейба майже повністю згорів. Юнак намагався зазирнути досередини. Та вогонь не давав що-небудь розгледіти.

НІ…

Не може бути!!!

Руки Чарлі трусилися, та він продовжував безцільно обходити кругами машину. Він напружив свій мізерний мозок, щоб придумати, як допомогти Бейбові. Та поки хлопець ламав собі голову, раптом небеса спустилися на землю: обернувшись, він побачив, як хтось лежав обличчям униз на краю поля приблизно метрів за 10 до останнього повороту.

— Бейбе!

Чарлі відразу побіг назад, щоб підхопити лежачого. Він підтримав його, обережно перевернувши на спину. Тремтячими руками Чарлі розстібнув шолом Бейба і зняв його. Кинувши погляд на обличчя партнера, хлопець подумав, що зараз знову розридається.

— Пі’Бейбе… Пі’Бейбе… — цей тремтливий голос змусив Бейба, який ще мить тому здавався геть непритомним, насупитися, а тоді розплющити очі й глянути на заплакане обличчя Чарлі.

— Чарлі… — голос Бейба ослаб, але його все ж було чутно. Бейб поворухнувся, наче хотів щось зробити…

Трась!

— Ауч! — зойкнув Чарлі, коли поранений підняв руку і вдарив його по голові так сильно, що аж у вухах задзвеніло.

— Ти чим думав, коли вибігав на трек? Здурів?

Бейб лаяв дурного малого за те, що той вистрибнув на трасу, хоч це не його робота. Та водночас його вродливе обличчя час від часу спотворювала гримаса болю. Чарлі розумів, що той міг отримати травму, вистрибнувши з машини на ходу. До того ж Бейб мусив відкотитися якомога далі, щоб дістатися межі треку. На щастя, він був одягнений у шолом і голова вціліла, та Чарлі не був певен щодо решти.

— Я в шоці… — пробурмотів юнак крізь схлипування, змусивши Бейба лише зітхнути: його дурненьке цуценя пропустило повз вуха всі докори. — З тобою все гаразд? Де болить?

Ага…

— Бейбе!

Перш ніж відповісти, Бейб почув голос Вея. Високий юнак наблизився і опустився на коліна поруч із ним, ніжно торкнувшись щоки друга. У відповідь він отримав легкий кивок, що, як гадав Чарлі, означало, що все гаразд.

Нарешті під’їхала бригада медиків, щоб надати допомогу постраждалому. Чарлі відтіснили геть. Він міг лише стояти і спостерігати, як лікарі та медсестри повільно підіймають Бейба на носилки і забирають із траси.

Коли Бейба повезли геть, Чарлі почув голос людини, про яку хвилювався найбільше:

— Праве зап’ястя і праве коліно болять.

Ось що промовив Бейб, не зустрічаючись із хлопцем поглядом. Та ці слова були наче відро холодної води для божевільного, який одразу ж розгублено погнався за медичною командою.

.

.

Екран телефону світився у темряві, демонструючи фото молодого незнайомця поруч зі знаменитим гонщиком: вони обіймалися, наче найщасливіша пара на світі. Власник телефону автоматично натиснув уподобайку, а тоді заблокував екран і кинув телефон підлеглому, не дбаючи про те, піймають його чи ні. 

Врешті, якби хтось насмілився впустити його телефон на мокру й брудну підлогу складу, за це довелося б дорого заплатити.

Буф!

— Ах!..

Звук удару по гомілковій кістці був не менш солодким, аніж звук падіння тіла на землю. Та, схоже, той, хто зараз обіймав ноги його підлеглого, щось не надто веселився. Чоловік із зачіскою-хвостом здійняв руку, щоб припинити гру. Бідолашна жертва залишилася лежати на підлозі в кількох сантиметрах від носків його дорогих шкіряних черевиків.

— Боляче?

Від цього низького крижаного голосу бідолашний хлопець, якого щойно вдарили, закляк. Він трусився від страху, адже, хоч ніхто й не казав йому, він знав, що цей чоловік був достатньо могутнім, щоб повелівати його життям. Глянувши на чоловіка, який сидів перед ним навпочіпки, він мало не обмочився.

— Я спитав, чи тобі боляче!

— Так! Так, боляче! — заволав нещасний, побоюючись, що може розлютити великого боса ще більше. Несвідомо він відчував, що для цього було б достатньо просто глянути босу у вічі.

— Неправильно, — глибокий голос знову пом’якшав. Високий юнак, зростом десь 190 см, стояв струнко перед ним. — Ти мав відповісти, що не боляче.

Чоловік був одягнений у чисту білу сорочку із засуканими до ліктів рукавами, чорні штани та блискучі шкіряні черевики. Руки він зручно тримав у кишенях. Він споглядав жертву із нейтральним виразом обличчя. Дивно, та ці очі здавалися йому знайомими, ніби він уже десь бачив їх раніше.

— Оу… оу!

Від цього пронизливого крику на обличчі боса не ворухнувся жоден м’яз. Навпаки, йому закортіло натиснути каблуком черевика на праве зап’ястя ще сильніше, аж поки кістки не розтрощаться. Так, щоб потім ця рука більше ніколи не послужила власникові.

— Годі рюмсати, це не настільки боляче, — проказав низький голос, а тоді на зап’ястя востаннє натиснули каблуком. Судячи зі стогонів бідолахи, схоже, з рукою було покінчено. — Було б добре, якби й він отак помучився, правда ж?

Промовивши це, чоловік піднявся і пішов геть, наче справу було зроблено. Заслужено зламавши нещасному хлопцеві зап’ястя, він простягнув руку за телефоном, щоб відповісти на дзвінок підлеглого. Йому на очі потрапило фото того, як кілька днів тому Бейб навчав Чарлі водити. Чоловік вдивлявся в нього якусь секунду, а тоді спокійно проказав:

— Праве коліно теж.

Високий хлопець подався геть, не оглядаючись навіть краєм ока. Бо перед його очима стояла лиш одна людина.