Бейб важко дихав. Обірвавши поцілунок, Чарлі почав упевнено пестити його. Юнак схилився над вигином шиї партнера, покриваючи тіло партнера поцілунками і проводячи по ньому язиком — він знав, що це змушує Бейба тремтіти. Від шиї Чарлі перейшов до ключиць та грудей, насолоджуючись ласкою, що її дарував. 

Тим часом він стиснув сідниці Бейба під водою. Цей доторк пустив мурахи по всьому тілу Бейба, і вони забігали ще дужче, коли губи хлопця опустилися на груди партнера, змушуючи його із жагою вигнутися назустріч поцілункам.

— Мм… Чарлі, — застогнав красень-альфа. І не зміг зупинитися, адже юнак взявся посмоктувати його сосок, не обділяючи увагою й інший. Чарлі висолопив язика і поперемінно то лизькав швидко, то смоктав міцно, від чого тіло Бейба почало зводити судомами від дивної суміші болю і задоволення. Схоже, завтра його груди нитимуть від такої ласки, але він не бажав її прининення. — Ти такий неслухняний… 

— Умм.

— Подобається смоктати мої груди? — не стримався Бейб: ця частина його тіла стала занадто чутливою. Грайливі пальці Чарлі не давали йому спокою, натискаючи і дразнячи задній прохід, і вуста також не зупинялися. — Оуі… якщо хочеш скористатися ними, просто зроби це.

Зачувши таке запрошення, Чарлі й не подумав перечити. Він легенько натиснув середнім пальцем на тугий анус Бейба. Альфа прогнувся в талії, даючи партнерові легший доступ до сідниць. А сам сховав своє прекрасне обличчя на шиї в юнака.

— Такий тугий, — тихо промовив Чарлі, ритмічно рухаючи пальцями. — Минув якийсь день. Як таке може бути? 

— Хіба це погано? — прошепотів Бейб, а тоді просунув кінчик язика партнерові у вухо. Чарлі від цього несподіваного відчуття аж горло сіпнулося. Чим більше Бейб облизував і покусував його вухо, тим більше він заводився — ця частина його тіла також була дуже чутливою. Тому Бейб і полюбляв дразнити її. — Га? Хіба так не краще?

— Ах, чудово, — ввічливо погодився Чарлі. Йому не було на що скаржитися. Всі його сили йшли на те, щоб опиратися цим звабливим рухам. Кругленька дупа партнера продовжувала тертися об його член під водою, аж поки той геть не затвердів.

— Ох! Що таке? — з невинними очима запитав Бейб. Наче йому було мало того, що він втиснувся своїми прекрасними сідницями в партнера й він хотів дразнити його, допоки той не кінчить. — Невже ти хочеш відлупцювати мене?

— Верхова їзда…

— Що?

— Готовий? — запитав Чарлі, його голос тремтів. Такою реакцією Бейб насолоджувався найбільше. Він радісно засміявся, коли партнер ухопився за свій член і спробував увійти в нього. Бейб повів стегнами, і Чарлі довелося міцно стиснути зуби. — Чорт, не дразни мене.

— Та хто дразниться? Я ж нічого не зробив.

— Годі. Я ледь тримаюся.

— Розпусний хлопчина, — з усмішкою промовив Бейб, а тоді ковзнув рукою під воду і спрямував член Чарлі до свого ануса. Звісно, проникнення у ванній відрізнялося від звичного сексу, а його відчуття ще й були підсилені. — Ах… ах.

— Трясця… болить?

— Ні, — відповів Бейб, подаючись стегнами назустріч рухам партнера — він більше не міг стримуватися. — Кому болить?

Чарлі засміявся, коли Бейб підняв мізинець і глузливо помахав ним. Юнак ніжно піймав його губами, змушуючи й партнера щасливо всміхнутися.

— Весь увійшов? Тобі лоскотно?

— Лоскотно, — підтвердив Бейб. — Це все ти винен. Daddy, припини лоскотати.

— Вибач, та Daddy просто хоче подарувати Papa трохи задоволення…

Тепер вони обидва засміялися, затягуючи один одного в палкий поцілунок. Теплий, лагідний лоскіт прокотився грудьми старшого альфи. Таке було з Бейбом уперше в житті, він навіть не здогадувався, що секс може бути ще й таким.

З жартами, сміхом і відчуттям безпеки всередині.

Йому довдилося чути про це, та тоді Бейб не розумів, про що мова, — аж до цього моменту. Раніше сміх під час сексу здавався йому дурнуватою і недолугою комедією. 

Але зараз він зрозумів, як це відчувається.

— Ах… ах… — солодко постогнував Бейб від ритмічних поштовхів гарячого члена всередині нього. Чарлі всадовив його верхи на себе, підтягнув його стегна вгору, аж поки партнери майже не роз’єдналися, а тоді з силою опустив униз. Він робив це знову і знову, аж поки вода навколо них, укрита пелюстками троянд, не забриніла.

— Ах… чудово… — промовив Чарлі, милуючись прекрасним альфою, що невтомно гарцював на ньому. Юнак рухався енергійно, щоб догодити йому. — Ти неймовірний у машині, неймовірний у ліжку й не менш неймовірний у ванні.

— Ох, забагато похвали, — Бейб удав зніяковіння. — Але мені сподобалося займатися цим у воді.

— Думаю, наступного разу скористаємося басейном. У джакузі бракує місця.

— Гаразд.

— Справді?

— Угум… — відповів Бейб, тяжко дихаючи: гарячий член партнера приносив йому купу задоволення. — Влаштую тобі знайомство з маленькою русалонькою.

— Русалонькою?

— Русалонькою Бейбом…

Чарлі залився щасливим сміхом, а тоді сильніше стиснув в обіймах і взявся цілувати русалоньку, не в змозі зупинитися. Він обожнював, коли Бейб дразнив його, майже настільки сильно, як і дразнити й провокувати партнера самому.

Хмм… чи він насолоджувався цим однаково?

— Ану повернися, русалонько… — з усмішкою промовив Чарлі, а тоді підхопив Бейба і допоміг опуститися навколішки спиною до нього. Хлопець узяв партнера за руку і помістив її на край ванни, а тоді знову ввійшов у нього.

— Аах, ах… Daddy… 

— Стань трохи ширше, — наказав Чарлі, розсунувши рукою коліна Бейба, — я ввійду глибше.

— Так… глибше… глибше.

— Скажеш, наскільки глибоко… — всміхнувся юнак, рухаючись інтенсивніше, аніж до того. — Отак добре? Що ти відчуваєш?

— Великий…

— Що?

— Великий і наповнений.

Чарлі не знав, ішли ці слова від серця чи були лише спробою йому догодити, та вони схвилювали його ще більше. Хлопець пришвидшив темп, аж поки з ванни не почала вихлюпуватися вода. Поштовхи були настільки сильними, що голова Бейба трусилася. Якби він міцно не тримався, то вдарявся б об край ванни. Але це лише додавало відчуттям гостроти. Живіт старшого альфи здригнувся, коли той помітив воду, що вийшла з берегів, і хаос пелюсток, спричинений цим потопом, на який Чарлі, схоже, було байдуже. В цей момент юнак дбав лише про те, щоб звести партнера з розуму.

— Дідько! Ах..! — стогони Чарлі лунали голосніше, аніж зазвичай у зачиненій кімнаті, посилаючи тілом Бейба ще більше мурах. — Ах… це неймовірно, тобі подобається?

— Подобається, умг… стільки сили.

— Твої коліна болітимуть.

— Ні, все ок, — голос Бейба дрижав, наче він боявся, що партнер припинить ці тортури, щоб не нашкодити йому. — Продовжуй, Daddy… ах, з усіх сил.

— Я без презерватива… — Чарлі нахилився й міцно обійняв Бейба, його стегна продовжували невблаганно вбиватися в тіло партнера. — Хочеш, щоб я вийняв його? 

— Так, вийми… ах…

— Не дозволиш мені кінчити всередину?

— Ні, мені ліньки потім митися, — Бейб задихався і стогнав, стискаючи член Чарлі всередині, зараз його бажання сягнуло піку. — Ох, Daddy, ти дивовижний…

— Хочу кінчити в тебе.

— Ні, не будь впертим.

— Що ж, гаразд… — м’яко відповів Чарлі, і Бейбові мимоволі стало його шкода. Цей малий насмілився висловитися і попросити більшого. Та, отримавши відмову, не тиснув і не набридав. І це ще одна причина, чому йому настільки подобалося догоджати Чарлі.

— Якщо ти кінчатимеш всередину занадто часто, я завагітнію, — засміявся Бейб, потягнувшись до партнера за лагідним поцілунком.

— Ти ж завжди мріяв поїздити верхи, хіба ні? — хлопець підхопив його жартівливий тон. — То чому Пі’Бейб досі не кінчив?

— Як я можу? Діточки Papa всі загинуть задарма.

Чарлі всміхнувся і ніжно торкнувся губами щоки партнера, даруючи тому жадібний поцілунок. Він знав, що зв'язок альфи з іншим альфою не дає потомства, до того ж вони обидва чоловіки. Це було неможливо, тож хлопець геть не звертав на це уваги. І хоч вони частенько жартували на цю тему, та обидва розуміли, щоб не бажають, щоб таке трапилося. Це була лише фантазія, яка підживлювала їхнє сексуальне бажання. Бейб ніколи не планував заводити дітей. Він просто хотів бути разом із коханою людиною і зістаритися разом. Оце й усе.

Та він не знав, коли зустріне таку людину.

— Ох, Daddy, швидше… — благав Бейб, утративши всяке терпіння. — Я вже на грані… ах! 

— Мм… я теж, — мало не загарчав юнак. Він швидко рухав стегнами, міцно обіймаючи Бейба і пристрасно проводячи губами по його гладенькій спині. 

Чарлі справді насолоджувався цими відчуттями. Його секс із Бейбом щоразу робив його щасливішим. Це було настільки приголомшливо, що він не бажав зупинятися. Він хотів бути з Бейбом вічно, не залишаючи іншим жодного шансу.

Хотів, щоб Бейб був лише його.

— Ах! — Бейб не шкодував голосу. Коли Чарлі вдарив по його простаті вкрай сильно, у красеня-альфи потемніло в очах. Виснажений, він умостив голову на край ванни. Тим часом Чарлі продовжував рухатися, щоб сягнути за ним і кінчити якомога швидше. Отримавши оргазм, партнер так стиснув член юнака внутрішніми м’язами, що тому вистачило лише кілька митей, щоб також кінчити.

— Уф, ще трішечки, — простогнав Чарлі, подаючись стегнами вперед якомога сильніше. 

— Чарлі… ах, Чарлі… — Бейб повторював це ім’я знову і знову, й це приносило йому неймовірну насолоду.

— Пі’Бейбе, ах.

— Чарлі… — цей солодкий голос проймав молодого альфу до кісток. Здавалось би, кілька простих звуків, та він втрачав від них голову. 

— Ааах…Пі’Бейбе...

— Чарлі…

«Чорт! Хочу, щоб він стогнав моє ім’я кожного дня».

— Пі’Бейбе, ах!

Пристрасні стогони Бейба нарешті допомогли Чарлі дістатися вершин блаженства. Юнак притягнув голову партнера до себе для останнього поцілунку, а тоді вийшов із нього і врешті випустив усе своє бажання на круглі сідниці Бейба.

— Здуріти можна…

Чарлі обійняв партнера і торкнувся губами його рум’яної щоки — той досі не вирівняв подиху. Наступну годину вони провели, ніжачись у ванні, неначе молодята.

.

.

— Схоже, тебе не варто знайомити з русалонькою.

— Та ні, я хочу, просто я трохи… кхм… кхм…

Бейб із жалем в очах поглянув на Чарлі, який лежав на ліжку й натужно кашляв. Хлопець розчервонівся, його чоло було вкрите жарознижувальним гелем, а тіло трусилося від холоду, хоча Бейб уже знизив температуру на кондиціонері.

Хто б міг подумати, що альфа його комплекції може так легко застудитися, просто трохи більше часу полежавши у воді? Сам Бейб відмокав довше, ніж Чарлі, але з ним усе було гаразд, а у юнака піднялася температура невдовзі після того, як вони вибралися з ванни.

— Ти зляг через відмокання у ванні. А що буде, коли ти зустрінеш русалоньку? — Бейб роздратовано похитав головою. Йому довелося знайти їжу та ліки для малого, витерти його, намастити гелем, щоб збити температуру, а тепер він сидів і пильнував його. Наче дитину, їй-богу.

— Мені скоро стане краще, — прохрипів Чарлі.

— Угум… видужуй швиденько, — напівжартома промовив Бейб, перш ніж повільно піднятися з ліжка. — Ти поїв і прийняв ліки. Тепер поспи. Прокинешся — і все знову буде гаразд. 

— Що ти робитимеш?

— Вийду подивитися телевізор… — Бейб зробив паузу, даючи зрозуміти, що він не збирається кудись далеко. — Я не піду в клуб.

— Іди, якщо хочеш. Але краще б тобі покликати з собою Пі’Вея.

— Спочатку наберися сил, щоб вставати і лягати самому, а тоді наказуватимеш мені!

— Ти… ти не мусиш мене глядіти.

— А я й не збирався. Піду подивлюся серіальчик, — відповів Бейб, цідячи слова по-одному. Якби ж то до цих хлопців одразу доходило: «Іди поспи. Я попіклуюся про тебе».

— Я не можу спати*.

*Прим. пер. «Я Петрик П’яточкін». XD

— Після ліків зараз заснеш.

— Але я геть не сонний.

— Трясця! Заплющуй очі — і заснеш! — із виразом роздратування на обличчі Бейб розвернувся і попрямував до дверей. Та зробивши кілька кроків, він раптом захотів обернутися і глянути на того дурного малого ще раз.

Бейб зупинився і кинув ще один погляд на хворого, який лежав у ліжку. Побачене змусило його почувати винним за те, що він подався геть. 

Чарлі дивився на нього так, наче не хотів, щоб він йшов. Йому забракло сили, щоб приховати ці почуття.

Чому він здається таким сумним, коли хворіє?

Бейб ледь чутно зітхнув і попрямував назад до ліжка. Він сів на підлогу поруч із Чарлі, не змінюючи роздратованого виразу обличчя. Та якщо старший альфа вирішив таки посидіти з молодшим, то, певно, цього роздратування було менше, аніж він хотів продемонструвати.

— Можна поцілувати тебе?

— НІ!

Чарлі підібгав губи, почувши таку різку відповідь. Бейб не повернув до нього голови: він сперся головою до шухляди біля ліжка і дивився прямо перед собою, не звертаючи погляду до хворого.

— Я можу заразитися, — продовжив красень-альфа, коли з боку Чарлі не долинуло ні слова. — Що як ми обидва підхопимо застуду і помремо?

— У тебе зазвичай буває гарячка?

— Ні, я рідко хворію.

— Добре.

— Ти ж уже дорослий, чому ж захворів так легко?

— Я теж не знаю. Зазвичай я міцний, — відповів Чарлі. Його голос був хриплим і втомленим, наче йому бракувало сил, щоб говорити. — Дивно, невже я пролежав у воді так довго?

— Ох, наступного разу я підійму тебе з ванни швидше.

— Та ні, мені подобається відмокати отак.

— Ти коли спати збираєшся? Може, досить розмов? — Бейб розізлився на неслуха, який відмовлявся спати. А той продовжував говорити, хоч і мав хворе горло і був схожий на мерця. Може, не варто було сидіти із ним? — Тобі треба поспати. Інакше ти не видужаєш.

— Я не сонний, — тихо відказав Чарлі. — Може, розповіси мені щось?

— Що розповісти? Я не знаю жодних історій.

— Та будь-що. Я слухатиму і так задрімаю.

Бейб глянув в обличчя юнака, який лежав у ліжку і дивився на нього широко розплющеними очима. Врешті він ледь зітхнув, знову притулився до шухляди позаду і почав:

— Спочатку я не хотів бути гонщиком, — тихо промовив Бейб, дивлячись у пустоту перед собою. Схоже, що замість дитячої казки він вирішив розповісти власну історію. Чарлі здалося, що це більше йому пасує; він не міг собі уявити, щоб Бейб читав йому байку на ніч.

— Власне, я ніколи до ладу й не думав, ким хочу бути, бо коли я був дитиною, мене не надто заохочували задумуватися над такими речами.

“...”

— Мої батьки розлучилися, коли я був малий. Невдовзі мати вийшла заміж за іноземця і поїхала за кордон. Тож я мусів жити з двома татами.

“...”

— За якийсь час мій батько втратив роботу. Він жив на заощадження, але врешті й вони закінчилися. Ситуація була складною — ані роботи, ані грошей. Знаєш, якось я подумав: «Воу, я побуваю в пеклі значно раніше, аніж покійники».

"..."

— Ми справді бідували. Настільки, що не мали що їсти, і батько мусів попросити в сусідів два яйця, зварив одне і розділив його зі мною.

Голос Бейба не здавався сумним, коли він розповідав про це. Чарлі відчував, що цю історію відкрили йому не для того, щоб викликати жалість. Старший альфа говорив так, наче все це трапилося не з ним. Але сумно, що він не міг забути того, що пережив.

— Тоді в мене не було жодних мрій. Мені було шкода тата і я був голодний. Я почувався голодним увесь час, бо постійно недоїдав.

“...”

— Я був у початковій школі, десь у класі 4-5. Увечері я виходив із будинку і спостерігав за старшокласниками, які поверталися додому.

“...”

— Тоді я й мріяти не смів про вступ до старшої школи. Думав, що навіть якщо не помру від голоду, мій батько не зможе відправити мене навчатися.

З цих слів Чарлі було важко уявити тодішнього Бейба. Різниця між ним і нинішнім Бейбом була разючою. Знаменитий, прийнятий суспільством, із незліченною колекцією спорткарів, вартість яких важко собі навіть уявити. Тепер він, навіть не задумуючись, міг придбати усе, що хотів.

Цікаво, як би почувався той хлопчик Бейб, якби знав, що він досягне такого успіху, коли виросте?

— Я обходився без їжі, аж поки справді не подумав, що мені настав кінець. Тоді тато сказав мені лежати спокійно: «Бейбе, не рухайся надто багато, поспи, і тобі не хотітиметься їсти».

— Тоді я думав… що я справді помру того дня, бо навіть якби батько не наказав мені, я все одно не мав сили, щоб щось робити. У мене болів живіт і паморочилося в голові. Й урешті я таки заснув.

Від цих слів серце Чарлі затремтіло. І хоч він знав, що Бейб вижив, та не міг вгамувати стукоту в грудях.  

— Я не усвідомлював усього до кінця. То й добре. Мені більше не довелося б прокидатися голодним і бачити, як мій батько сидить і знову плаче. Це так виснажувало, — Бейб тихо зітхнув. Він потер рукою коліно, так наче не знав, куди її подіти, а тоді продовжив: — Та врешті я не помер, адже прокинувся вдома, хворий. Тоді до мене прийшов чоловік. Представився другом мого батька. І попросив піти та жити з ним.

“...”

— Тоді я нічого не знав. І гадки не мав, куди подівся мій батько. Але дядько сказав, що з татом усе добре. Що його люди приглянуть за ним і коли все налагодиться, мене відведуть побачитися з батьком.

“...”

— Чесно кажучи, в мене не було іншого вибору. Тож я пішов із ним. Думав: там хоча б буде що поїсти. І там справді була їжа, ще й багато. Він мав усе, чого я раніше не куштував. Там були страви, які я раніше лише по телевізору бачив. 

“...”

— З ним я був як ти. Мав власну кімнату, дворецького, водія — все, що завгодно. Я навіть навчався в міжнародній школі, що коштувала мільйони за семестр, — дійшовши до цього місця, Чарлі почав краще розуміти, чому Бейб став таким, яким є зараз. Він бачив, як ті можливості досі впливають на Бейба. Судячи з усього, він отримав хорошу освіту. Знав чимало всього, добре володів англійською та іспанською. — Та коли я закінчив старшу школу, то виявив, що він приховував від мене дещо.

“...”

— Це було настільки погано, що я не витримав. Я забув про все, що він мені дав, відчуваючи, що це було брехнею. Він спланував усе з самого мого всиновлення. 

“...”

— Все йшло за його планом. Він не любив мене як сина, хоч мені й здавалося так раніше.

Бейб розповідав про себе те, що раніше нікому не відкривав, навіть близьким друзям, як-от Вей. Від цього в нього з’явилося дивне відчуття — дискомфорт і полегшення водночас. Бейб не знав, що можна почуватися отак, але зрештою він не міг дати іншого визначення своєму теперішньому стану.

— А потім…

Він на мить завмер, а тоді обернувся до юнака на ліжку: той, хто нещодавно скаржився, що не може задрімати, міцно спав, відкривши рота і смачно посапуючи. Побачивши цю картину, Бейб лише тихо усміхнувся, похитавши головою. Він не знав, коли Чарлі заснув. І не був певен, смішно це чи зворушливо, що Чарлі добре знав, що врешті змусить його поринути в сон.  

Бейб підвівся і сів обличчям до ліжка — на одному рівні з сопуном поруч. Він із ніжністю вдивлявся в лице юнака, якого зустрів випадково і мало що не всиновив. Бейб дивував себе самого: невже він міг провести з кимось стільки часу? Хоч цей малий часто був надокучливим і нудним, та Бейб не втомлювався від Чарлі й у нього не з’являлося бажання викинути його зі свого життя, як було з іншими людьми, які траплялися на його шляху.

Так дивно. Що в цьому дурненькому хлопчині такого?

Красень-альфа потягнувся і вкрив юнака товстою ковдрою аж по шию, ніжно погладив його по голові й, не стримавшись, схилився і поцілував його. Лише на мить, і одразу відступив.

Та коли він відсторонився і побачив пом’яте обличчя Чарлі, то не стримав сміху. Схоже, його дотик так роздратував хлопця, що той аж нахмурився. Бейб вирішив подразнити його ще трохи, тож нахилився і поцілував юнака в щоку, бажаючи розгладити зморшки. Цього разу йому довелося відскочити і рвучко підвестися, щойно він завершив, інакше ще одного раунду було б не уникнути. 

Йому справді було дуже важко стримуватися.

— Одужуй якнайшвидше, дурнику.