Джов Цімін відчув, що Лу Янь висуває дивні вимоги.
Але через те, що Лу Янь був надзвичайно вродливим, він все ж таки виконав їх.
Зрештою, між фанатом краси та підлабузником різниця лише в одному ієрогліфу.
Після того, як Джов Цімін додав цю установку для чотирьох людей, гнітюча і жахлива атмосфера раптово значно полегшилась. Але натомість у їхніх серцях зародилося інше бажання.
Це було схоже на те, як донька, яка давно не бачила маму, хоче кинутися їй в обійми.
Звичайно, Забруднювачі з високим ступенем забруднення не такі вже й прості.
[Вітаю, тепер вам не потрібно вагітніти.]
Хоча система промовляла слова привітання, чомусь її голос звучав дуже жалібно, що аж хотілося стусонути її пару разів.
У вухах Лу Яна вирував шум води. Він нагадував як дзвін у вухах, так і ревіння монстра, що знаходиться зовсім поруч.
Це жахливий звук, який не дає спокою, від нього болить голова.
Відносини між людьми та Забруднювачами схожі на харчовий ланцюжок, де люди — це миші, а Забруднювачі — це кішки. Іноді буває, що кілька мишей можуть ганятися за кішкою, але в більшості випадків, коли миші бачать кішку, їх перша реакція — це тікати. Це інстинкт виживання, який формувався протягом тисячоліть і записаний у генах.
Майже без слів четверо мовчки розбіглися в різні боки.
Хто виживе, той і буде відповідальним за те, щоб передати звідси звістку.
Це написано на першому рядку першої сторінки "Посібника для Апокаліптиків", виданого Центром з контролю та профілактики забруднень.
Інформація та мудрість — це ключ до того, щоб люди могли перемагати сильних слабкими.
Після того, як він покинув озеро Драконячої Діви, навколо нього клубочився туман.
Навіть попри те, що Лу Янь мав нічний зір, який набагато перевершував людський, він все одно нічого не міг бачити в цьому білому тумані. У його вухах лунав різкий сміх.
Забруднювачі, неначе божества, зверхньо дивилися на людей, що борються, як звірі в клітці.
Не минуло й трьох хвилин, як вони всі з різних напрямків повернулися на свої місця.
"Не можу вийти, — Детектив витер холодний піт з чола й промовив, — мій рейтинг талантів не надто високий, але вони дуже практичні. Раніше ми також стикалися з блукаючими вогнями, і я використовував Скритність, щоб вийти. Цього разу Скритність не спрацювала."
[Детектив, поріг духовної сили 2700. Допоміжна система.]
[Таланти: Скритність, Відстеження, Відчуття підказок.]
[Напрямок ураження: Амнезія, Гіпертимезія[1], Психоз[2].]
Драконяча Діва нарешті вибралася на берег.
Під місячним сяйвом її волосся було чорним і довгим, верхню частину тіла вкривали дрібні риб'ячі луски, а нижню замість людського тулуба мав довгий зміїний хвіст.
З води виринула зміїста істота, оголивши п'ять-шість метрів лускатого тіла. Її товстий хвіст, що й далі ховався в темній глибині озера, відсвічував у місячному сяйві.
На голові істоти красувалися витончені роги, а на спині сиділи чотири чи п'ять маленьких дівчаток. Їхні тіла, жахливо понівечені й гнилі, більше скидалися на монстрів, а гострі зуби нагадували зуби акули.
Рівень забруднення, зафіксований приладом, сягнув жахливої цифри - 7200.
"Ви, йдіть перші!"
Джов Цімін вихопив зброю і, загородивши трьох людей, різко проголосив.
Він не був Боєвим Апокаліптиком, але завдяки високому порогу духовної енергії мав певні бойові здібності.
Закінчивши фразу, Джов Цімін наклав на себе кілька посилюючих бафив: [Сила атаки 150] [Захист 100] [Автоматичне вивільнення токсину, що порушує нервову систему водних істот].
Після накладення всіх бафів Драконяча Діва перед ним не відчула жодних змін, лише трохи знесилено попливла назад у воду. Тим часом лікар Лу, який стояв позаду, раптом спокійно прикрив горло і почав сухо кашляти.
[Мені шкода тебе, але Чжоу Цімін дав собі бафф "Автоматичне вивільнення токсину, що порушує нервову систему водних істот". Звичайно, я не кажу, що ти — водна істота, але риба в тобі — так.]
[Королівська риба була на межі втрати свідомості від блювоти. Ох, з рота вирвалося багато ікринок. Бррр...]
Лу Янь: "......"
Він вважав, що системі не потрібно було описувати все так детально.
Ситуація була напруженою, тому Джов Цімін не звернув уваги на цю деталь. Він подумав, що це просто перша реакція Лу Яна на сильне забруднення.
Він не здогадувався, що на шляху до здобуття прихильності лікаря Лу він йде все далі й далі в неправильному напрямку, і його сміливо можна назвати чемпіоном "антиспринту".
"Коли я почну з нею битися, ви тікайте. Чим далі, тим краще. Якщо повернетеся, знайдіть місце, де можна сховатися.", - голос Джов Ціміна був сповнений трагізму, але й мужності.
Він же все-таки був Апокаліптиком, що посідав 100 місце в рейтингу форуму. У пік його духовна сила сягала 7600 одиниць.
Стосовно Драконячої Діви, то у неї ще є шанси, а от інші троє разом не годні навіть заткнути за пояс цій потворі.
Очі детектива наповнились сльозами: "Шефе! Ви не можете так просто зникнути! Наступного тижня наша гача-гра офіційно виходить на платформі!"
Чжоу Цімін розлютився: "Гаразд, я знаю, ти зрадник, посланий Спеціальним відділом дій. Не мороч мені голову, клятий, гра веде до тупика, я вже давно не хочу цим займатися!"
[Драконяча Діва не шукає вас. Вона вийшла на берег насправді щоб знайти "батька"... Звичайно, якщо ваша ворожість буде занадто очевидною, вона не проти буде попутно розв'язувати проблему.]
Лу Янь вмить згадав передісторію, про яку розповідала система.
В його серці навіть з'явилося трохи недоречного співчуття.
Чим досконаліший Забруднювач, тим більшою мірою зберігається свідомість.
Драконяча Діва вже злилася з сотнями інших маленьких драконячих дівчат.
Кожен день вона жила в гніві. Цей додатковий параметр, який додав Джов Цімін, нагадав їй про деякі речі.
Вдома у неї був старий батько, який постійно чекав, коли вона повернеться. Коли її мама померла від раку, батько, попри тиск, не захотів знову одружуватися. Він незграбно заплітав їй волосся, готував сніданок і виховав її дорослою дівчиною.
Щоразу, коли вона згадувала про тата в розмові з іншими, на неї сипалися заздрісні погляди.
Востаннє вони бачилися сімнадцять років тому. Тоді вона крізь маленьке віконце в'язниці побачила його – чоловіка, якому було лише сорок з хвостиком, але волосся вже зовсім посивіло, а обличчя виснажене.
Лу Янь запитав систему: "Чи можу я з нею спілкуватися?"
Драконяча Діва не подавала ознак того, що може говорити. Її очі, позбавлені райдужної оболонки, здавалися трохи страхітливим.
[Досконала еволюція, Драконяча Діва. Рівень забруднення 7200, вона вже стала частиною озера Драконячої Діви.]
[Таланти ураження: Міраж, Розмноження в утробі.]
[Напрямок ураження: Перетворення на морську змію.]
Міражі це те, що вони зустріли — блукання колами, а Розмноження з утроби — це кілька дітей, яких убив Джов Цімін.
[Вона так довго не говорила, що вже й розучилася. Але все ще розуміє, тож можете спробувати.]
Тож, Лу Янь вийшов вперед і підійшов до берега озера.
Напруження в повітрі зросло до межі, ось-ось все вибухне.
Драконяча Діва оскалилась на Лу Яна, оголивши гострі зуби, які нічим не поступалися зубам тих немовлят.
Джов Цімін розгнівався: "Що ти тут робиш?"
Від його слів неприємний запах, що виходив від нього, ніби став ще сильнішим.
Лу Янь, стримуючи нудоту, промовив до Драконячої Діви: "Ви не маєте здатності до мімікрії. У такому вигляді ви не зможете потрапити до людських поселень і знайти свого батька. Людське суспільство охороняють сильніші Апокаліптики."
"Я можу вам допомогти, привезти вашого батька. Я також працівник держпідприємства, ось моє посвідчення." Лу Янь дістав ID-картку, видану Департаментом спеціальних операцій. "Ваш батько..."
[Джао Чен.]
"Джао Чен, я його бачила. Він весь час тебе шукає."
В ту ж мить розлючений вираз обличчя Драконячої Діви змінився на здивований.
"Те, що я сказала біля колодязя, ти, мабуть, чув, — Лу Янь намагався говорити максимально щиро, ви добра людина, це не ваша провина."
Драконяча Діва різко повернула голову і вп'ялася поглядом у Лу Яна, мовчки, ніби обмірковуючи щось.
Відчуття тиску, коли на тебе так дивиться Забруднювач, не відрізнялося від того, що ти відчуваєш, коли прокидаєшся вранці в день іспиту з китайської мови і розумієш, що пропустив його.
Тільки уявивши це, Джов Цімін відчув, як у нього мурашки побігли по шкірі. І як же Лу Янь може залишатися таким спокійним? На його обличчі не здригнувся жоден м'яз.
Драконяча дівчина розкрила пащу і вигукнула жахливий рик.
Густий, вологий туман навколо неї повільно розсіявся, оголивши шлях до виходу.
Але не всі могли ним скористатися.
Хвіст Драконячої Діви бив по воді, видаючи пронизливий крик, подібний до співу морської сирени. Не те щоб він був неприємним, але через свою різкість змусив усіх присутніх мимоволі затулити вуха.
Кров просочувалась крізь пальці детектива. Інші ж постраждали менше, лише відчуваючи легке запаморочення.
З сотень маленьких русалок виринули з води й ринулися на трьох, що залишилися. Без ніг вони нагадували довгих черв'яків, що безперестанку звивалися на суші. Попри викривлені пози, русалки рухалися жахливо швидко.
Чень Ши'ер залякано відразу ж хотів застосувати Залізну Долоню. З такими незначними показниками забруднення він міг би розправитися з ними одним ударом.
Але його дії зупинив Лу Янь: "Не пручайся! Повір мені."
Чень Ши'ер не мав вибору, окрім як придушити бойові інстинкти. Він дивився, як ці драконихи сіли в ряд і оточили його.
На щастя, ці жахливі потворні Забруднювачі не напали на них.
Драконяча Діва розкрила рота і висунула довгий зміїний язик, шиплячи "сссссс".
[Дівчина-дракон сказала: "У вас три дні. Якщо за три дні ви не приведете сюди її батька, вона буде вбивати заручників."]
Лу Янь переказав слова системи іншим і заспокоїв їх: "Не хвилюйтеся, я обов'язково повернуся протягом трьох днів."
Нічого не поробиш, поріг духовної сили Джов Ціміна зараз лише трохи понад шість тисяч. Очевидно, що він не може перемогти Драконячу Діву.
Тим більше раніше Драконяча Діва змогла непомітно підсадити йому привид-плід, тож рівень їхньої сили явно непорівнянний.
Чень Ши'ер, один із дванадцяти хоробрих чоловіків, розплакався: "Лікарю, ви обов'язково повинні повернутися!"
Джов Цімін був дуже здивований: "Лікарю Лу, як ви знаєте, що вона говорить?"
Лу Янь не задумуючись відповів: "Дар 914, міжвидове спілкування."
Отримавши 6200 балів внеску від Джов Ціміна, він купив "Періодичну таблицю послідовностей талантів". Доктор Цяо, який упорядкував цю таблицю, заявив, що цей порядок є результатом комплексного ранжування, яке враховує такі фактори, як сила здібностей і ступінь допомоги людству.
Цей талант з порядковим номером 914 має дуже вузьке застосування - він дає можливість спілкуватися лише з розумними істотами. Багато людей, які прокинули в собі цей талант, стали успішними ветеринарами.
Цяо Юй також зазначив, що кожен, на перший погляд, нікчемний талант - це просто скарб, який використовується не в тому місці.
Наразі, здається, Лу Янь досить вправний у тому, щоб дурити людей.
.......
Яньдзін. Штаб-квартира Департаменту спеціальних операцій.
У кабінеті міністр трохи ніяково смикнув за краватку-метелик. У штаб-квартирі його завжди називали "Кривавий володар пекла"[3], але цього разу він вправлявся в усмішці до повітря. Він виглядав дуже доброзичливо, як дядько Ван по сусідству, який щовечора виходить на прогулянку.
Тан Сюан'ань не дуже любив спілкуватися з незнайомцями, тому в офісі він був один.
Через кілька хвилин в навушнику пролунав голос зв'язківця: "Тиран прибув."
Двері офісу розчинились, і в обличчя вдарив морозний струмінь повітря.
Тан Сюан'ань відсунув стілець і сів навпроти міністра.
"Куди цього разу?" - він недбало кинув на стіл Хванченя.
Міністр Ван зареготав: "Ти ж лише кілька днів тому повернувся з-за кордону, знову кудись хочеш? Не перевтомлюйся."
Тан Сюан'ань не продовжив розмову, лише дивився на нього своїми спокійними, прекрасними, як у ляльки, золотими очима.
Міністр Ван, стиснувши зуби, відповів: "Справа ось у чому. Ми хочемо дати вам нового партнера. Він — цілитель Апокаліпсиса. Можливо, він вам допоможе."
Тан Сюан'ань криво посміхнувся, його посмішка більше нагадувала хитрий вискал, а не щиру радість. З ноткою самоіронії він промовив: "Невже мене посилають на вірну смерть?"
"За те, що сталося, не треба себе так картати. Ми всі одностайно вважаємо, що це не твоя вина, — міністр хотів щось додати, але забарився, — якщо ти не згоден, то можемо й не говорити. Насправді все через те, що викрилась інформація про те, що він — цілитель. А він сам не хотів їздити до штабу. Тому, з міркувань безпеки, ми хотіли б, щоб він був поруч з тобою..."
Тан Сюан'ань хотів закурити й погладити собаку, якого він тримав удома.
"Дайте мені матеріали.", - сказав він.
Міністр подав йому документи. Тан Сюан'ань глянув на першу сторінку і його брови злетіли: "Гм? Чоловік?"
п/п
[1] Гіпертимія - це здатність, яка дозволяє людям пам'ятати майже кожну подію свого життя з великою точністю. Люди також можуть називати її автобіографічною пам'яттю високої якості (HSAM).
[2] Психоз - це сукупність симптомів, які впливають на свідомість, де відбувається втрата контакту з реальністю. Під час епізоду психозу думки та сприйняття людини порушуються, і вона може мати труднощі з розпізнаванням того, що є реальним, а що ні.
[3] Фраза "铁血阎罗" - це китайський термін, який можна перекласти українською як "Залізний володар пекла" або "Кривавий володар пекла". Це метафора безжального та сильного правителя, якого всі бояться.
В моєму тґ каналі є арт по Драконячої Діви.
Далі
Розділ 25 - Друга зміна (виправлення помилок)
Коли Лу Янь складав іспит з водіння, він вирішив отримати права категорії А1 для зручності. Вся автошкола здавала на права категорії С1, і він був єдиним, хто платив за навчання найдорожче і їздив на найстарішій машині. Інструктор був дуже спантеличений цим, особливо після того, як дізнався, що Лу Янь був лікарем. Зрештою, права категорії А1 дозволяють водити автобуси далекого прямування, тож який сенс Лу Яну отримувати права? Але зараз Лу Янь їхав за кермом автофургона гірською дорогою, вражений власною передбачливістю. Якби він не отримав права категорії А1 з міркувань безпеки, Лу Янь не зміг би керувати автофургоном, і йому довелося б виходити з гір пішки, на своїх двох. Прогулянка гірською дорогою, безумовно, була б виснажливою. Перш ніж вони встигли втекти, три дні закінчилися, і Драконяча Діва з кривою пащею в гніві розірвала їхню записку з вимогою викупу. Лу Янь їхав сам близько двох годин, перш ніж його телефонний сигнал нарешті з'явився. Він вирішив зателефонувати на єдиний номер обслуговування клієнтів, наданий Центром з контролю та профілактики забруднень. Лу Янь все ще сумнівався, що о 5 ранку хтось чергує, але менш ніж за хвилину хтось відповів на дзвінок. Це був старий знайомий. "Пане Лу, — голос Су Фуфен був лагідним, як ніколи, — я сьогодні працюю представником служби підтримки клієнтів. Чим я можу вам допомогти?" [Який збіг. Здається, його підвищили до посади вашого ексклюзивного офіцера зв'язку.] Відділ спеціальних операцій не бере просто так Апокаліптиків. По-перше, треба мати чисте минуле і не мати судимостей, які неможливо пробачити. По-друге, треба мати корисні таланти, тобто вміти боротися із Забруднювачами. Боротьба із Забруднювачами набагато небезпечніша, ніж можна було б подумати, і рівень смертності серед співробітників відділу спеціальних операцій постійно залишається тривожно високим. Замінити їх людьми, яким бракує бойової доблесті, було б все одно, що відправити їх на самогубну місію. Хоча на форумах зареєстровано 60 000 апокаліптиків, не враховуючи тих, хто перебуває за кордоном, і тих, чиї таланти не приносять користі. У відділі спеціальних операцій налічується менше ніж 500 членів. За кожним членом організації стоїть багато людей, які їм служать. Це стосується всіх — від дослідників у наукових інститутах до найскромніших прибиральниць у Центру з контролю та профілактики забруднень. Ексклюзивний зв'язковий, такий як Су Фуфен, навіть був би на зв'язку 24 години на добу. Лу Янь сказав: "Я шукаю декого. Якщо можливо, будь ласка, організуйте йому зустріч зі мною якомога швидше. Я увімкнув своє місцеперебування." "Його звуть Джао Чен." [Житель міста Х, ідентифікаційний номер.] Як сторонній, він, здавалося, знав багато, що було трохи незвично. Але після хвилинних вагань Лу Янь вирішив дати йому свій ідентифікаційний номер. Час має вирішальне значення. Джао Чен — дуже поширене ім'я, тому, боюся, ми не встигнемо перевірити кожну справу. У гіршому випадку, він просто звинуватить у цьому Драконячу діву. "Гаразд, пане Лу, — сказав Су Фуфен з деякою розгубленістю, — чому ви його шукаєте?" "Ми з другом поїхали в зону білого забруднення... — Лу Янь коротко підсумував те, що сталося. — Якщо ми знайдемо його, скажіть йому, що ми знайшли його дочку і хочемо відвезти його до неї." Приховувати це не потрібно, адже в селі є ще троє людей. Вираз обличчя Су Фуфена одразу став серйозним: "Ви маєте на увазі, що в селі Драконячої Діви є Забруднювач з коефіцієнтом забруднення понад 7000?" Інша рука вже набирала номер гарячої лінії штабу. "Так." "Гаразд, я попрошу штаб-квартиру негайно надіслати когось, щоб розібратися із Забруднювачем." Лу Янь злегка насупив брови: "Вона вже давно живе в селі Драконячої Діви, і не виходила звідти вже понад десять років. Вона завжди перебуває на озері Драконячої Діви, і метою її помсти є ті, хто скривдив її тоді. По можливості, я сподіваюся, що ви не будете робити нічого зайвого." "Пане Лу, не дивіться на Забруднювачів з людської точки зору, вони просто деформовані монстри — Су Фуфен трохи поквапився, — бути добрим до Забруднювачів — це жорстоко щодо нашого власного виду. Будь ласка, не зберігайте цю неосвічену доброту." Лу Янь злегка насупився: "Забруднювачі нижчого рівня можуть бути, але я кілька разів бачив Забруднювачів вищого рівня. В моїх очах вони — живі істоти, які можуть спілкуватися..." Су Фуфен, який пройшов добру підготовку, помітно схвилювався: "Забруднювачі мають первісний потяг до людської плоті та крові. Якщо вони не їстимуть, то впадуть у стан голоду. Люди - це просто їжа для Забруднювачів. Ніхто не може довго витримувати голод, і забруднювачі теж. Вони не помруть з голоду, тому, швидше за все, цей голод підштовхне їх до полювання. Чи відчуває лев провину за те, що загриз до смерті газель?" [Він має рацію. Забруднювачі жадають їжі. Але хто сказав, що джерела їжі не можуть бути одного виду? Забруднювачі часто їдять людей просто тому, що люди смачні на смак і на них легко полювати.] "Пане Лу, в моїх очах ви дуже спокійна і принципова людина. Але я дійсно не думаю, що цей ваш вчинок є зрілим..." Його слова перервали на півслові. На іншому кінці дроту почулася метушня, а невдовзі її змінив інший незнайомий чоловічий голос. "Вітаю, пане Дітін. Я Лі Джимін, заступник директора Центру з контролю та профілактики забруднень." "Я щиро перепрошую за неприємний досвід, який вам довелося пережити. Батько Су Фуфена загинув від рук Забруднювачів. Він був врятований з руїн членами відділу спеціальних операцій. Тому він має глибоку огиду до Забруднювачів." "Можливо, він має рацію, — зітхнув Лу Янь, — але це угода між мною і нею. Мої супутники все ще в її руках. Я не хочу робити нічого, що могло б її розсердити." "Будь ласка, зачекайте кілька хвилин. Ми надішлемо співробітників, які зв'яжуться з Джао Ченом." Лу Янь чекав близько десяти хвилин, перш ніж отримав ще один дзвінок з Центру з контролю та профілактики забруднень. Директор Лі сказав: "Ваша пропозиція була ретельно розглянута в штаб-квартирі. Остаточне рішення полягає в тому, щоб відправити досвідченого співробітника відділу спеціальних операцій, щоб супроводжувати вас. Якщо буде встановлено, що Забруднювач є більш небезпечним, буде вжито заходів щодо його видалення. Чи є таке рішення прийнятним?" "Так." "Гаразд, будь ласка, залишайтеся на місці і не вимикайте свої сервіси визначення місцеперебування, — тихо проінструктував директор Лі, — ми вже відправили до вас невеликий літак з пілотом." Лу Янь озирнувся на нерівну гірську дорогу і подумав, що це не схоже на місце, де може приземлитися літак. Не знаючи, як довго йому доведеться чекати, Лу Янь дістав маску для очей і беруші та подрімав у фургоні. Він не спав цілий день і всю ніч був за кермом, тому дуже втомився. Система сказала: [Спи, спи. Я подзвоню, якщо щось станеться.] Лу Янь не знав, як довго він проспав, а коли розвиднілося, його розбудив звук пропелера літака. Лу Ян не знав, як довго він спав, коли його розбудив звук пропелера гелікоптера в ранковому світлі. Він зняв пов'язку на очах і вийшов з машини. Над головою кружляв гелікоптер. Сходило сонце, і в небі з'явився багряний світанок. Люк гелікоптера відкрився, і Лу Янь побачив чоловіка, який тримав на руках іншу людину, що стрибала прямо з повітря. На такій висоті звичайна людина впала б прямо до найближчого похоронного бюро. На тлі світла Лу Янь не міг розгледіти обличчя людини, що летіла, лише пара темних крил раптово розгорнулася позаду нього в повітрі. Ранкове світло осяяло луску його крил, які були справді прекрасними. Тан Сюан'ань м'яко приземлився на землю, склавши свої великі крила, які були майже чотири метри завширшки. Хоча зовнішність цієї людини трохи відрізнялася від тієї, що була уві сні, її було легко впізнати, особливо за тими золотими, як сяйво сонця, очима. Щиро кажучи, через те, що він щодня бачив своє обличчя в дзеркалі, Лу Янь вже трохи звик до "гарних людей". Проте, Тан Сюан'ань все ж таки мала видатну зовнішність, яка змусила його очі засяяти. На відміну від сновидіння, на обличчі Тан Сюан'ань був надітий намордник, а половина його обличчя була затьмарена тінню металевого виробу. "Привіт, — промовив Тан Сюан'ань, показуючи службове посвідчення, — Спеціальний відділ, Тан Сюан'ань." Він виглядав набагато серйозніше, ніж у сні. "Лу Янь." Джао Чен вперше стрибав з парашутом. Хоча Тан Сюан'ань діяв упевнено, приземлившись, ноги Джао Чена неконтрольовано тремтіли. Через кілька хвилин, віддихавшись, Джао Чен дістав милицю, постукав нею по землі і з тривогою запитав: "А де моя донька?" Його погляд розгубився, він лише безладно намацував щось руками. Тан Сюан'ань тихо пояснив: "Дочка зникла, Джао Чен вже кілька років тому осліп від сліз. Ми знайшли його в будинку для людей похилого віку в нашому районі." Лу Янь стиснув губи: "Дядьку Джао, я відведу вас до неї." Змушувати людину йти на зустріч із забруднювачем — це насправді дуже ризикований вчинок. Отже, Тан Сюан'ань цього разу, виходячи з дому, спеціально взяв з собою Хванчена. Він не дуже любив розмовляти, і за останні кілька років він частіше розмовляв з собакою, ніж з людьми. Тож дорогою було тихо. Хоча його душа не була спокійною. Через кілька годин група людей повернулася в село Драконяча Діва. Мабуть, Джао Ченові здалося, що час тягнеться занадто довго, тому він не втримався і кілька разів спитав: "Коли ми вже приїдемо?" Повітря навколо ставало все більш вологим. Будинок на колесах під'їхав до берега озера Драконячої Діви. На березі троє людей, Джоу Цімін, сиділи разом і грали в "Землевласника", граючи з запалом. Не лише він, але й Драконяча Діва дотримувалася обіцянки. Як тільки машина зупинилася, Джао Чен не міг дочекатися, щоб вийти, і закричав: "Юаньюань! Юаньюань! Тато приїхав!" Драконяча Діва знову виринула з озера. Вона не очікувала, що Джао Чен приїде так швидко, і на її незворушному обличчі з'явився натяк на паніку. Вона простягнула руку до Джао Чена, але раптом помітила гострі нігті та луску на своїх руках. Наступного моменту Драконяча Діва вчинила те, що вразило навіть Тан Сюан'ань. Вона відкусила ніготь, а потім, шматок за шматком, почала виривати луску. З її рук текла темно-червона кров, змішуючись з водою озера під нею. Все це сталося протягом однієї хвилини. Драконяча Діва знесилено вибралася на берег. Один не бачив, інша не могла говорити. Проте, ніби відчуваючи одне одного на відстані, Джао Чен точно й безпомилково підійшов до Драконячої Діви. Як тільки він торкнувся руки дівчини, він раптом розридався: "Юань Юань, це ж я, твій тато!" Обличчя Джао Чена було червоним, він не міг стримати сльози. Він боявся, що все це лише сон. Але дотик руки був таким реальним. Минуло сімнадцять років. Якби Джао Юань не перетворилася на Забруднювача, Джао Чена очікувало лише вічне розлучення. Драконяча Діва відкрила рот, щоб заговорити, але вирвалося лише кілька хрипких звуків. Лу Янь не мав багато емоцій, але ця сцена здалася йому неймовірно красивою. Кровожерний монстр і старий, чиє життя ось, ось згасне, разом створили величну картину, що вразила його до глибини душі. Лу Янь пояснив: "Дядечку, вона втратила голос і не може говорити." Драконяча дівчина дійсно не могла говорити. Її горло відрізнялося від людського. У неї не було голосових зв'язок, залишалася лише функція ковтання. Однак, через секунду, в вухах Лу Яна пролунав слабкий і хрипкий жіночий голос. Ніби вчилась говорити вперше, Драконяча Діва з працею вимовила: "Тату... тато, тато..."
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!