Підготовка.

Загалом було вирішено взяти з собою дев'ять осіб в експедицію: п'ять Героїв, три студентки та лікарку Трішу. Однак, це не означає, що вони можуть вирушити вже зараз.

Щонайменше три герої зайняті: Ріель займається роботою лорда, Марія - церковний настоятель, та й в Гадоруса можуть бути свої справи.

До того ж, Максвер і Кортіна - викладачі, навіть вони не можуть просто так покинути академію, кинувши своїх учнів.

Щоправда, Ніколь хотіла якнайшвидше вирішити проблему зі своїм тілом.

- Діти, хто може прочитати це слово?

- Я можу!

- І я!

- Учителю, я!

Кортіна написала на дошці слово, і діти мали його прочитати. Там написано слово з трьох символів: «яблуко ». Попри те, що більша частина дітей - потомствені аристократи, далеко не всі вміють писати й рахувати.

Тож Кортіна, як добрий вчитель, почала викладати з самих азів, не утискаючи тих дітей, що не встигли вдома оволодіти потрібними навичками.

Слово на дошці вчитель виводить загальною мовою, хоча в ельфів і гномів, приміром, є своя мова, але все ж всі ділові зустрічі проводяться загальноприйнятою.

Ніколь як завжди нудьгуюче сиділа в класі.

- Ніколь!

- А, що?

- Ти ж хороший студент, прочитай слово!

Щоразу, коли Ніколь витає в хмарах, Кортіна змушує її щось робити. Напевно, вона думає, що дівчинці просто нецікаво вчитися, але потім виявляється, що насправді Ніколь вже встигла навчитися писати й рахувати.

Ніколь встала, прочитала слова і знову сіла на своє місце після ствердного кивка Кортіни. Перед тим, як сісти, Ніколь довелося поправити спідницю. Ох, як же її дратували короткі спідниці!

Так, гольфи доповнювали картину і робили дівчинку красивішою, але сама Ніколь мріяла про штани. Щоправда, навіть говорити про це було марно, оскільки Кортіна і Фінія одразу ставили хрест на купівлі будь-яких штанів.

Тільки тренувальні штани, але в них не будеш ходити вулицею з подругами.

Експедицію по ліки для Ніколь перенесли на вихідні, за тиждень дівчинка тричі після уроків фізкультури прокидалася в медичному кабінеті.

***

Рано вранці почалися збори в маєтку Максвера. Він навіть встиг прибратися і зібрати деякі потрібні речі. Здається, що з початком нового навчального року до старого повернулося бажання жити.

- Що ми тут робимо?

- Чекаємо прибуття решти.

Кортіна хвилювалася найбільше. Ні, вона переживала не за Ніколь, а за Гадоруса. Вони посварилися понад п'ятнадцять років тому і з того самого моменту не розмовляли. Зараз їхні дружні стосунки зайшли в глухий кут, але все це через непорозуміння, а не через особисту неприязнь.

- З тобою все гаразд?

- Так, я просто переживаю за нашу зустріч.

Кортіна ходить кімнатою, а Тріша за нею. Щоб хоч якось заспокоїти і підбадьорити перехвилювану Героїню, лікарка поклала їй руку на спину.

В центрі кімнати загорілося яскраве світло, а потім в кімнаті з'явилися ще троє людей: Ріель, Марія і Гадорус.

Щойно магія припинила діяти, Марія кинулася обіймати доньку.

- Моя маленька Ніколь, мама так скучила.

- Мамо, ми ж бачилися з тобою кілька днів тому!

Марія навчилася використовувати магію телепортації куди краще, ніж раніше. Тепер вона могла приїжджати до дочки вечорами, щоб просто поговорити з нею або поцікавитися її здоров'ям.

Ріель, щоправда, приїжджав рідко, оскільки не міг дозволити собі відлучатися з міста надовго.

Завдяки тому, що Марія - чудовий маг, її запас магічних сил від використання телепорту практично не виснажиться, а тому вона може часто стрибати до Рауму і додому.

Гадорус спирався на один зі своїх щитів і дивився на Кортіну.

- А ти виросла.

- Ти теж змінився з останньої нашої зустрічі!

Вони намагалися посміхатися, але вочевидь хотіли обидва заплакати від довгої розлуки.

- Вибач, я тоді...

- Ні, минулого не змінити.

Старий гном сентиментальний, хоча назвати його емоційним не можна, скоріше, він просто переживав весь цей час за Кортінку.

- Правильно. Зараз ми повинні думати про нове покоління Героїв!

Гадорус з посмішкою подивився на Ніколь, що намагалася вирватися з обіймів матері.