Смерть героя.

Всі свої нитки Рейд витратив, щоб відгородити дітей від небезпечної магічної істоти. Нехай ниток мало, але вони зможуть захистити їх від пари помахів мечем або ненавмисно кинутого заклинання, про решту Рейд подбає вже сам.

Все що потрібно зробити - це вбити джина, не дозволивши йому завершити ритуал.

- Га-а-а-а-а-а-а-а! - заволав джин.

Джин підняв мечі догори, а потім по діагоналі спробував розрубати Рейда, але Герой проскочив під правою рукою монстра і пішов з траєкторії удару.

До того ж стелі в цій печері низькі, максимум метри три з половиною, а тому джин при його зрості не може робити повноцінні замахи. Завдяки цьому Рейд може навіть парирувати удари своїм кинджалом.

Рейд парирує черговий удар або йде з лінії, щоб потім, почекавши момент, завдати супротивникові атаку у відповідь. Велика частина випадів Рейда досягає своєї мети, ось тільки його кинджал не може завдати значної шкоди.

Рейд пішов від чергового помаху мечами джина вправо, і тут же він, перехопивши свій кинджал зворотним хватом, рубанув по руці монстра. І хоч виступило трохи крові, але Рейд пошкодив супротивникові лікоть.

- Не забувайся, Герой!

Джин щось крикнув, після чого Рейда зі страшною силою придавило до стіни. Монстр одразу попрямував у бік переляканих дітей.

Магічна сила джинів - величезна проблема для героя ближнього бою, який не володіє чуттям. Коли магія припинила свою дію, Рейд зміг відскочити від стіни.

Він напружив м'язи грудей, щоб зрозуміти, які травми він міг отримати. Пошкодження життєво важливих органів вдалося уникнути, але навіть зараз Герою важко дихати.

- Фух... тьху.

Рейд виплюнув кров, найімовірніше, щось він пошкодив, але поки він може чинити опір, про капітуляцію не може бути й мови.

«Ти не зможеш перемогти?» - запитував він сам себе. Свідомість затуманилася, а час наче зупинився. Напевно, таке відчуває кожна людина у відповідальний момент свого життя.

Тепер йому точно не виграти цей бій. Втекти не вийде, але Рейд не може і залишити тут дітей. Коли джин вип'є кров всіх дітей в цій печері, то сил в нього додасться. Потім він вирушить нагору в притулок.

Кортіна самостійно не зможе зупинити монстра, тож їй залишається тільки втекти.

- Ось чому я повинен ПЕРЕМОГТИ!

З травмами, отриманими від магічного удару, в Рейда є ще в запасі хвилин десять. Цього часу не вистачить, щоб викликати підкріплення або вже тим більше вбити джина.

Якщо Рейд помре, то помруть і діти, яких він обіцяв захистити. Обіцяв не комусь, а собі, а такі обіцянки порушувати не можна!

Джин вже перестав звертати увагу на Рейда і попрямував до дітей, що сиділи в кутку. Вони тремтіли від страху, не розуміючи, що відбувається.

Рейд підняв очі й подивився на дітей. Вони боялися, вони тряслися від страху, вони не хотіли вмирати. Знайшовши в собі сили, герой встав і повільно попрямував в бік дітей і джина.

- Урррррха-а-а-а!

Джин ще раз спробував відкинути Рейда магічною хвилею, але в нього нічого не вийшло. Рейд так і не зміг досягти в магії достатнього рівня для використання магії в бою або навіть розуміння її основної суті.

Ось тільки зараз він ухилився від магічної хвилі на інтуїтивному рівні.

Рейд підбіг до дітей і забрав одну з ниток, що захищали їх. Джинн, не помічаючи його спроб, кинув один із мечів на землю, а другий підняв угору. Рубаючий удар був зупинений ниткою Рейда, і в цей же момент герой кинувся на спину монстра.

- Не забувай про мене!

Обхопивши ворога за пояс ногами, Рейд почав маніпулювати кинджалом і ниткою. Час тік повільно, але Герой навіть не просив дати йому ще кілька хвилин, він швидко намотував нитку.

Тепер одна з ниток стримувала меч джина, обплутавши все лезо, а друга йшла від першої нитки, потім навколо шиї монстра і до кинджала Рейда.

Як результат, якщо джин потягне меч на себе, він самостійно відрубає собі голову.

- А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а!

Джинн закричав, а потім скинув із себе героя. Рейд впав просто йому під ноги, біля дітей. Монстр схопив другий меч і завдав три швидких удари.

З останніх сил Рейд смикнув кинджал. Голова джина впала поруч, а тіло трохи вбік.

Джин був повалений, але Рейд не відчував свого тіла...