Останні сумніви.

Тепер залишилося вирішити тільки одну проблему. Врятувати всіх дітей, що залишилися у возі, і ту дівчинку, що лежала на траві.

- Треба покликати охоронців, щоб вони вирішили всі проблеми.

- Ага, до речі, як та дівчинка?

- Вона дихає, але непритомна. Потрібно її оглянути!

- Думаю, що самі ми не впораємося. Треба покликати на допомогу.

- Тоді ходімо, ми повинні знайти Фінію.

- Ні, давай я трохи посиджу тут, а ти сама підеш і пошукаєш Фінію!

- Ніколь, тобі що, погано?

Ніколь спітніла, вона так втомилася під час цього бою, що останні сили вже покидали її.

- У всякому разі, нам треба покликати дорослих, а мені просто трохи відпочити.

- Добре. Тоді я спробую знайти Фінію та пані Кортіну.

- Добре...!

Ніколь так втомилася, що їй навіть важко говорити. До того ж кров все сочилася з рани на плечі, а коли Фіні опиниться тут, то Ніколь ще й влетить.

Ніколь сіла біля стіни однієї з сусідніх будівель. Ноги вже відмовлялася слухатися, а Мішель побігла шукати дорослих.

За хвилин десять прийшли королівські охоронці, а разом із ними Максвер. Після невеликого допиту вони залишилися розбиратися з усім, що трапилося, а Ніколь заснула на руках в одного з міських лицарів.

Коли вона прокинулася, то опинилася в ліжку, в будинку Кортіни. Можливо, що тільки знайомство з Максвером і такий статус як дочка великих Героїв дозволили уникнути ще більших проблем.

Крізь сон дівчинка чула про те, що в місті вже давно зареєстровані випадки викрадення дітей. Ось тільки міські охоронці та королівська гвардія ніяк не могли зрозуміти, як саме дітей вивозять із міста.

Фінія була зла, так, вона сама намагалася зупинити все це, ось тільки вона розраховувала, що Ніколь зламає візок і відразу втече, а не влаштує в місті бійку і залишить після себе три трупи.

Ось чому зараз Фінія стояла біля ліжка з незадоволеним обличчям.

- Ти спеціально вплутуєшся в неприємності, щойно я відходжу від тебе?

- Вибач, я не думала, що вони вийдуть із дому так швидко.

- Чому ти не втекла? Або просто не спробувала покликати нас.

- Спочатку в мене не було такої можливості, до того ж вони встановили звуковий бар'єр. Я намагалася кричати, але ви не почули, а потім вони взяли заручника і сказали, що якщо я втечу, то вб'ють її.

- Ніколь, не треба вдавати з себе героя!

- А що мені залишалося робити, Фіні?! Чи мені треба просто піти і залишити іншу дитину вмирати? Як тоді я взагалі зможу називати себе дочкою Героїв?!!!

Ніколь заплакала, бачачи все це Кортіна, схопила Фінію за руку і вивела її в іншу кімнату. З одного боку, була права Фінія. Ніколь просто маленька дівчинка, без особливих навичок битви, та ще й слабка.

Вона не повинна наражати себе на небезпеку, але...

Чи зможе себе пробачити Рейд, якщо когось вб'ють через нього? Відповідь тільки одна - ні!

- Вона ж воювала з трьома чоловіками! А що, якби її вбили, або ще гірше, викрали і продали!

- Просто повір в неї! Вона сильна і незалежна дівчинка, просто ще недостатньо розвинена.

- Але... але... але... але!

Вирішувати питання грубою силою - це останній із варіантів. Ніколь, ні, точніше Рейд, завжди був вбивцею. Він ніколи не думав про те, щоб домовлятися словами або намагатися вивести людину з бою по-іншому.

Навіщо? Якщо можна легко і швидко перерізати супротивникові глотку!

- Може, й були інші способи вирішити проблеми, але тоді це був єдиний варіант.

- Ніколь із самого народження така пустунка. Я вже боюся від неї відходити.

- Повір, вона всього навчиться. Так, вона така, оскільки вона дочка Марії! Ти просто не знаєш цю жінку!

Кортіна посміхнулася, обіймаючи Фінію. Вона зможе заспокоїти будь-кого, тож Фінія швидко охолола і вже хотіла продовжувати хатню роботу, як раптом...

- Знаєте що? Вам з дороги треба прийняти ванну!

- Це гарна ідея!

- Ось і домовилися, а потім я тобі більше розповім про Марію.

- Я й так знаю достатньо про неї та про її доньку. Одного разу Ніколь розбила улюблений кухоль матінки, а потім закопала його в саду, ніби нічого не було. Коли пан Ріель наступив під час тренувань на осколки, дехто добряче отримав по спині!

Кортіна тільки розсміялася. Після чого всі вирішили вирушити до ванної.

Так почалося життя в Раумі!