Рана на лівій руці сама по собі не має значення. Однак, невелика кровотеча все одно повільно виснажує організм.
До того ж рана на лівій руці трохи обмежує рух. Невеликий біль під час роботи рукою або замахів. Це не приносить великих проблем, але все ж дуже неприємно.
В будь-якому разі, Ніколь зараз не може піти в атаку, все, що вона може зробити, це ухилятися від атак супротивника і тягнути час.
Однак будь-які рухи змушують серце битися швидше, від чого кровотеча тільки посилюється.
- Кьхе, Кьхе!
Будь-яка атака без стовідсоткової впевненості, що Ніколь або Мішель зможе вбити противника, є самогубством. Ніколь практично втратила всі свої сили і незабаром може впасти без сил на землю.
В такій ситуації чоловік просто дивиться на Ніколь і кричить:
- Яка ж ти с**а! Ну, тебе точно доведеться продати дорожче.
- Не розраховуй.
- До речі, якщо я зламаю тобі руку або ногу, то це ніяк не позначиться на твоїй ціні. Оскільки работорговці завжди тримають біля себе кілька професійних цілителів.
- Чорт...
Ніколь стиснула зуби. Руки тремтіли, і вона відчувала, що може програти. Раптом, чоловік здивувався. Щось явно відбувалося в Ніколь за спиною.
Він присів і тут же закрився щитом, повністю сховавшись за ним. Ніколь відійшла вбік, оскільки розуміла, що може заважати тому, хто налякав сторожа.
Стріла пролетіла практично поруч із головою Ніколь, хоч вона й відійшла вбік. Порив вітру підкинув волосся, стріла зі свистом полетіла вперед.
"Цей удар точно змусив його злякатися, ось тільки, що я можу зробити?"
Ніколь хвилювалася, оскільки вона не зможе швидко підібратися до сторожа, щоб атакувати його, поки той втратив пильність через постріл.
Але далі сталося те, чого Ніколь ніяк не очікувала.
Стріла зустрілася зі щитом сторожа. Сталевий щит не відбив постріл. Стріла пройшла крізь щит, розірвавши його наче папір, а потім встромилася і в гього самого.
- ЩО?!
Сторожа вразив постріл. Велика діра в животі забрала його шанси на перемогу. Чоловік здивовано закричав, а кров струмком текла на землю.
Він відкинув щит вбік, а потім спробував встати. Але коли він встав, під власною вагою його тіло розірвалося на дві частини. Жахливе видовище...
Переконавшись, що чоловік мертвий, Ніколь повернулася подивитися на того стрільця, що випустив цю стрілу. Однак біля воза стояла одна Мішель.
На одну секунду Ніколь помітила білу фігуру, але потім вона розчинилася в повітрі. Привид значно менше цікавив малечу Ніколь, ніж великий лук в руках Мішель.
Великий сріблясто-білий лук. Він явно занадто великий для такої дівчинки, як Мішель, і вона не могла його купити на ринку або десь знайти. Ціна за такі рідкісні артефакти може дорівнювати приблизно вартості королівського палацу.
Де вона змогла взяти такий дорогий лук?
- Мішель?!
- Ум... Гу... Ну, зі мною все гаразд. А ти?
- Так, тільки трохи постраждала рука. Краще скажи, де ти взяла цей лук?
Ніколь дивилася на лук, хоча його можна назвати витвором мистецтва, а не простим луком. Елегантно зібрані прикраси робили його красивим, але не заважали стріляти. Символи, що розташовуються по всьому луку, говорили про те, що він має певне магічне посилення.
- Це? Ну, мені дала його дівчина, яка представилася богинею.
- Біла богиня?! Де вона?
Мішель подивилася собі за спину, але нікого там не виявила. Проте тільки одна вона могла з'явитися, а потім так само швидко зникнути. Це точно була богиня.
- Гаразд, давай зараз допоможемо іншим.
- Давай!
Мішель ще раз озирнулася навколо, але не змогла знайти потрібну їй богиню. Так, вона взяла лук, щоб врятувати свою найкращу подругу, але не може залишити його в себе.
- Стоп! А як мені повернути лук його господині?
Виховання Мішель не дозволить їй залишити собі чужу річ. Тим більше, якщо вона коштує таких колосальних грошей. Ось тільки самої господині лука тут не видно, а тому незрозуміло, кому його потрібно повертати.
Раптом подув сильний вітер, і Ніколь в обличчя прилітав якийсь клаптик паперу.
"Я дарую тобі цей лук, тепер він твій. Ти ж не можеш відмовитися від подарунка, вірно? Щойно ти зможеш приборкати його силу, він стане твоїм найнадійнішим супутником. Сподіваюся, ти встигнеш вчасно!"
Внизу був підпис: "Подарунок від доброї богині".
Після прочитання Ніколь передала записку подрузі. Та кілька секунд дивилася на символи, а потім сором'язливо простягнула її назад Ніколь.
- Ти можеш це прочитати?
Точно! Мішель ніколи не навчалася основ читання. Так, Марія так була зайнята навчанням дівчаток магії та стрільби, що забула викладати їм письмо і читання.
Зрозуміло, Ніколь могла читати і писати, оскільки ці знання передалися їй разом із душею Рейда.
- Хм, ну так, можу! Мене навчив тато.
- Так, пан Ріель навчив тебе. Як чудово!
Насправді, шляхетним дітям часто наймають репетиторів, щоб вони навчали дітей письма, читання та рахування. Оскільки кожен аристократ має пройти навчання в школі.
Марія викладала дітям в селі основи, щоб в майбутньому вони не мали проблем, але Ніколь і Мішель завжди були зайняті своїми окремими тренуваннями.
- Цей лук класний!
- Так, і тепер він твій!
- Як мій?!
- Богиня подарувала тобі його!
Мішель спочатку подивилася на лук, а потім на подругу. Зрозумівши, що вона не жартує, та здивовано закричала.
- Але я навіть не можу скористатися ним!
- Як не можеш?
- Моєї сили недостатньо, щоб вистрілити з лука, а тому богиня дала мені трохи своєї сили.
Богиня подарувала лук, з якого не можна стріляти. Чудовий подарунок для справжньої лучниці. Щоправда, напевно, без дару Мішель, ніхто не зможе приборкати цей лук, яким би сильним він не був.
- Давай я спробую посилити тебе.
Ніколь прочитала заклинання, щоб посилити Мішель, але доклавши всі сили, дівчинка не змогла натягнути тятиву лука навіть на сантиметр.
"Чудовий подарунок, спасибі богиня!" - Ніколь посміхнулася, дивлячись на здивоване лице подруги.
Далі
Розділ 41 - Останні сумніви.
Тепер залишилося вирішити тільки одну проблему. Врятувати всіх дітей, що залишилися у возі, і ту дівчинку, що лежала на траві. - Треба покликати охоронців, щоб вони вирішили всі проблеми. - Ага, до речі, як та дівчинка? - Вона дихає, але непритомна. Потрібно її оглянути! - Думаю, що самі ми не впораємося. Треба покликати на допомогу. - Тоді ходімо, ми повинні знайти Фінію. - Ні, давай я трохи посиджу тут, а ти сама підеш і пошукаєш Фінію! - Ніколь, тобі що, погано? Ніколь спітніла, вона так втомилася під час цього бою, що останні сили вже покидали її. - У всякому разі, нам треба покликати дорослих, а мені просто трохи відпочити. - Добре. Тоді я спробую знайти Фінію та пані Кортіну. - Добре...! Ніколь так втомилася, що їй навіть важко говорити. До того ж кров все сочилася з рани на плечі, а коли Фіні опиниться тут, то Ніколь ще й влетить. Ніколь сіла біля стіни однієї з сусідніх будівель. Ноги вже відмовлялася слухатися, а Мішель побігла шукати дорослих. За хвилин десять прийшли королівські охоронці, а разом із ними Максвер. Після невеликого допиту вони залишилися розбиратися з усім, що трапилося, а Ніколь заснула на руках в одного з міських лицарів. Коли вона прокинулася, то опинилася в ліжку, в будинку Кортіни. Можливо, що тільки знайомство з Максвером і такий статус як дочка великих Героїв дозволили уникнути ще більших проблем. Крізь сон дівчинка чула про те, що в місті вже давно зареєстровані випадки викрадення дітей. Ось тільки міські охоронці та королівська гвардія ніяк не могли зрозуміти, як саме дітей вивозять із міста. Фінія була зла, так, вона сама намагалася зупинити все це, ось тільки вона розраховувала, що Ніколь зламає візок і відразу втече, а не влаштує в місті бійку і залишить після себе три трупи. Ось чому зараз Фінія стояла біля ліжка з незадоволеним обличчям. - Ти спеціально вплутуєшся в неприємності, щойно я відходжу від тебе? - Вибач, я не думала, що вони вийдуть із дому так швидко. - Чому ти не втекла? Або просто не спробувала покликати нас. - Спочатку в мене не було такої можливості, до того ж вони встановили звуковий бар'єр. Я намагалася кричати, але ви не почули, а потім вони взяли заручника і сказали, що якщо я втечу, то вб'ють її. - Ніколь, не треба вдавати з себе героя! - А що мені залишалося робити, Фіні?! Чи мені треба просто піти і залишити іншу дитину вмирати? Як тоді я взагалі зможу називати себе дочкою Героїв?!!! Ніколь заплакала, бачачи все це Кортіна, схопила Фінію за руку і вивела її в іншу кімнату. З одного боку, була права Фінія. Ніколь просто маленька дівчинка, без особливих навичок битви, та ще й слабка. Вона не повинна наражати себе на небезпеку, але... Чи зможе себе пробачити Рейд, якщо когось вб'ють через нього? Відповідь тільки одна - ні! - Вона ж воювала з трьома чоловіками! А що, якби її вбили, або ще гірше, викрали і продали! - Просто повір в неї! Вона сильна і незалежна дівчинка, просто ще недостатньо розвинена. - Але... але... але... але! Вирішувати питання грубою силою - це останній із варіантів. Ніколь, ні, точніше Рейд, завжди був вбивцею. Він ніколи не думав про те, щоб домовлятися словами або намагатися вивести людину з бою по-іншому. Навіщо? Якщо можна легко і швидко перерізати супротивникові глотку! - Може, й були інші способи вирішити проблеми, але тоді це був єдиний варіант. - Ніколь із самого народження така пустунка. Я вже боюся від неї відходити. - Повір, вона всього навчиться. Так, вона така, оскільки вона дочка Марії! Ти просто не знаєш цю жінку! Кортіна посміхнулася, обіймаючи Фінію. Вона зможе заспокоїти будь-кого, тож Фінія швидко охолола і вже хотіла продовжувати хатню роботу, як раптом... - Знаєте що? Вам з дороги треба прийняти ванну! - Це гарна ідея! - Ось і домовилися, а потім я тобі більше розповім про Марію. - Я й так знаю достатньо про неї та про її доньку. Одного разу Ніколь розбила улюблений кухоль матінки, а потім закопала його в саду, ніби нічого не було. Коли пан Ріель наступив під час тренувань на осколки, дехто добряче отримав по спині! Кортіна тільки розсміялася. Після чого всі вирішили вирушити до ванної. Так почалося життя в Раумі!
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!