Лідер магічної академії Максвер.

Після відвідин будинку Ніколь з подругою і Фінією в супроводі Кортіни вирушили до короля ельфійської країни і за сумісництвом головного в магічній академії, до Героя Максвера.

В ельфів із престолонаслідуванням все трохи складніше, ніж в людей. Колись Максвер вже був королем, але потім його змістили за якісь гріхи.

Потім у світі з'явився злий дракон, що погрожував всьому світові, і Максвер як найкращий маг всього ельфійського королівства вирушив на битву проти літаючого монстра.

Коли він повернувся до себе, то за його заслуги перед світом, він знову став королем. Були свої проблеми, але Максвер став єдиним ельфом в історії країни, що зміг стати королем двічі.

Щоправда, вже підходячи до його будинку, Ніколь дізналася, що Максвер залишив королівський трон кілька років тому, і тепер він став просто головним вчителем у магічній академії.

Максвер був колишнім королем, та й зараз обіймав високий пост, а тому він не міг жити в звичайному невеликому будинку. Будинок Героя нагадував величезний замок в місті.

Будучи Рейдом, Ніколь часто відвідувала його будинок у справах або просто зупинялася на нічліг, але тоді будинок, здається, був на кілька поверхів меншим.

Вхідні двері заввишки близько п'яти метрів відокремлювали великий сад від будинку, але оскільки двері були зачинені, Кортіна голосно постукала, а потім закричала:

- Гей, старий! Відчиняй, гості прийшли!

Фінія від такого ставлення до Героя зблідла, а Мішель дивилася на все здивованими очима. Так, Кортіна тільки на вигляд була доброзичливою, але зі старими друзями вона могла поводитися як завгодно, залежно від її настрою.

- Що за блохасте створіння шумить біля моїх дверей? Знову бліх принесла, вовняна гадина?

Двері відчинилися, і на вулицю вийшов старий із сивим волоссям. Зараз він більше був схожий на старого з бородою або суворого вчителя, ніж на Героя, який убив дракона.

Ельфи мають чудовий слух, тож невдоволення Кортинки він почув ще здалеку.

Якщо говорити про це, то Кортіна теж зараз вже не молода дівчинка. Вона не може жити так само багато, як і представники ельфійської раси, але у свої тридцять із чимось років вона більше схожа на непокірну дівчину, ніж на дорослу жінку.

- З'явилися, ваша королівська дупа. Я вже думала, що ти там помер від старості.

- Ось ще, кішка блохаста, та я тебе ще переживу!

- Гаразд, досить тобі бурчати, а то на дідуся схожий. Краще подивися, хто до нас приїхав!

Кортіна схопила Ніколь і, міцно притиснувши її до себе, показала Максверу. Дівчинка змогла тільки мило посміхнутися і помахати рукою.

- Це донька Ріеля і Марії, Ніколь!

Сивочолий ельф і дівчинка з волоссям сріблясто-блакитного кольору дивилися один на одного. Тонкі щоки колишнього ельфійського короля вже впали, а очі були сповнені втоми. Все обличчя вкрите зморшками. Якщо говорити коротко, то Максвер по-справжньому став старим.

Фінія дивилася на ще одного Героя і не могла нічого сказати. Обмахуючи себе руками, вона продовжувала важко дихати.

- Хо-хо! Незвичайний колір очей. Кажуть, що люди, які мають таке дивне забарвлення очей, швидко освоюють магію!

- До того ж, у нас є дар до магії інтерференції!

- Зрозуміло, я читав лист Марії! Може, я старий, але ще не збожеволів!

Максвер запросив гостей до будинку, і Кортіна, не випускаючи з рук Ніколь, зайшла всередину. Перше, що впадає в око, коли заходиш у такий будинок, це багатство, а друге... бруд.

Всюди пил, а підлога завалена різними паперами та іншими речами для досліджень.

- Тобі б найняти прибиральницю!

- Так, тут і справді багато бруду...

- Це все цінні папери, не чіпайте.

- Тобі просто треба прибратися.

- Боже, це реліквії, не треба чіпати!

- Але...

Фінія явно була незадоволена всім цим брудом і пилом, а також купою паперу, що валялася по всьому будинку. Коли вона проживала з Героями, то практично щодня вичищала будинок, в ньому не залишалося навіть пилу.

Він змінився, раніше він теж любив чистоту, але зараз... Усі Герої встигли змінитися за десять років, і Ніколь це розуміла. Їх провели в кімнату, що нагадувала вітальню, і старий вирішив піти кудись далі.

- Зараз я принесу вам чай, і це найголовніше.

- Не так, старий, згадуй, про що ми з тобою розмовляли.

- Ну, зрозуміло, щоб виміряти магічні сили дівчаток. Я це чудово пам'ятаю і зараз все принесу!

Максвер покинув кімнату, а тим часом Фінія вже встигла протерти стіл від пилу і навіть трохи прибралася в кімнаті. Коли зі шкіряного дивана було стерто пил, всі присіли трохи відпочити.

- Не дивно, останнім часом він став занадто замкнутим.

- Він проживає тут один?

- Так, один. З нашого боку це дивно, але за п'ять сотень років йому набридли інші, і він просто хоче побути один.

- Так, раніше він любив людей.

Ніколь швидко затулила рота, коли зрозуміла, що сказала трохи зайвого, сподіваючись, що Кортіна не зможе здогадатися лише з кількох фраз, що насправді сталося з Рейдом.

- Марія, напевно, любила розповідати про наші пригоди!

Марія, звісно ж, розповідала доньці про пригоди Героїв, але рідко торкалася особистостей будь-кого з її друзів.

Максвер приніс чай на великому дерев'яному розносі й подав кожному по чашці. Чай був найкращий, все ж Герой не міг поскупитися на частування для своїх рідкісних гостей.

Щоправда, він все більше був схожий на старого, ніж на Героя, який вбив дракона.

Ні, це не помилка. Саме Максвер завдав нищівного удару дракону. Його потужне заклинання, які старий готував майже п'ять хвилин, пробило луску дракона і вдарило в саме серце злого монстра.

- Я тебе просила принести вимірювач магії, де він?

- Ну так, він тут!

Старий Максвер перевернув дерев'яну тацю і показав складні магічні формули, намальовані на дошці.

- Ти, зрозуміло, багатий, але, по-моєму, використовувати дороге обладнання як тацю для чаю - не найкраща ідея.

- Хмп! У мене ще п'ять таких є, тож не викаблучуйся, блохастик!

"Вибач, Максвере, але ти справді став занадто безтурботним. Тут я згоден із Кортіною!"

Ніколь мило посміхнулася, дивлячись на старого друга, що перетворився на буркотливого дідуся.